Рішення № 28896261, 23.01.2013, Сорокинський міськрайонний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Краснодонський міськрайонний суд Луганської області)

Справа № 2/1210/10607/2012

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2013 року м. Краснодон

Краснодонський міськрайонний суд Луганської області у складі: головуючого судді: Лукінової М.В., при секретарі: Горпинченко М.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Краснодона цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ПАТ «Краснодонвугілля», третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок смерті на виробництві, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовом, в обґрунтування якого вказала, що 29.07.2012 року внаслідок аварії І категорії, що сталася о 1 год. 15 хв. у структурному підрозділі «Шахтоуправління «Суходільське Східне» ПАТ «Краснодонвугілля» загинув її син ОСОБА_2, про що був складений акт № 20 форми Н-1. За актом форми Н-5 спеціального розслідування причиною аварії послужив вибух метаноповітряної суміші в тупиковій частині західного вентиляційного хідника № 23 пласта пл. І-3-1, що викликав наступні вибухи пилоповітряної суміші. До аварії з груповим смертельним випадком призвели порушення вимог ст. ст. 13,14 Закону України «Про охорону праці» та «Правил безпеки у вугільних шахтах». Вказані порушення визначені урядовою комісією, якою також була складено перелік осіб, відповідальних за ці порушення, серед яких немає сина позивача. Внаслідок загибелі сина позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає у стражданнях, які вона щоденно відчуває від втрати єдиної дитини, якій було лише 19 років. Більше року позивач не може нормально спати, відчуває постійний головний біль, нудоту, слабкість, що підтверджується відповідними медичними документами. Позивач зазначає, що ці страждання будуть супроводжувати її усе життя. Моральну шкоду, завдану їй внаслідок втрати сина, позивач оцінює у 1 000 000 грн. Дану суму позивач просить суд стягнути з відповідача.

Позивач у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, пояснила, що після смерті її сина все в її житті змінилося. Здоровя позивача істотно погіршилося, її душевну біль неможливо виразити словами. Разом з сином позивач вела сумісне господарство, зараз їй допомогти нікому, інших дітей позивач не має. До справи позивач надавала заяву про розгляд справи за її відсутність при участі її представника за довіреністю ОСОБА_3, однак, в судовому засіданні побажала необхідним надати свої пояснення особисто.

Представник позивача за довіреністю ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги ОСОБА_1, просив суд їх задовольнити. Додатково пояснив, що відповідач сплатив позивачу матеріальну допомогу у звязку з загибеллю її сина у розмірі одного міліона гривень. Разом з тим позивач вважає, що їй була спричинена моральна шкода, яка повинна бути відшкодована у вказаному розмірі.

Представник відповідача ПАТ «Краснодонвугілля» ОСОБА_4 у судовому засіданні не визнав позовні вимоги позивача, зазначив, що ст. 9 Закону України «Про охорону праці» обовязок відшкодування моральної шкоди покладений на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві, документів, підтверджуючих завдання позивачеві моральної шкоди, нею не надано, судово-психологічна експертиза не проводилася. Надав письмові заперечення по справі (а.с. 75-77).

Представник третьої особи - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області за довіреністю ОСОБА_5 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення позовних вимог позивача. Зазначив, що фонд не може бути відповідачем у даній справі, з 2001 року по 2006 рік Законом України «Про охорону праці» був передбачений обовязок фонду відшкодовувати моральну шкоду потерпілим, а не членам їх сімей відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Однак, у 2007 році до останнього було внесено зміни, якими скасовано право потерпілих на виробництві громадян на відшкодування їм моральної (немайнової) шкоди за рахунок фонду.

Свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що позивач по справі є її рідною донькою, тому свідок як близька людина знає, що після смерті сина вона стала замкненою, весь вільний час проводить на могилі сина у будь-яку погоду. Стан її здоровя істотно погіршився, позивач постійно звертається до лікарні, приймає ліки. Раніше на хронічні хвороби не страждала, на обліку у лікарів психіатрів не перебувала.

Свідок ОСОБА_7 пояснив суду, що позивач по справі є його рідною донькою, стан її здоровя істотно погіршився, смерть їх рідного онука вся їх сімя перенесла дуже тяжко. Так, ОСОБА_6, рідній бабусі ОСОБА_2, зробили 2 операції. Позивач по справі постійно відвідує могилу сина, там розповідає з ним тривалий час. Раніше психічними розладами вона не страждала. Сина виховувала сама, батько участі в цьому не приймав і не допомогав матеріально. Онука вивчили у ліцеї, він у селищі краще всіх налагоджував скутера, на шахті працював всього три місяці і трагічно загинув. Раніше онук проживав з позивачем, допомогав по господарству, зараз допомогти їй нікому, ставлення позивача до життя дуже змінилося, зараз вона часто допомагає людям.

Свідок ОСОБА_8 пояснила суду, що позивач є її рідною сестрою. Позивач мешкала разом з сином, чоловіка у неї не було, зараз залишилася одна. Стан її здоровя істотно погіршився після смерті сина, вона часто плаче, постійно щось забуває. Раніше психічними розладами вона не страждала.

Суд, уважно вислухавши сторони, третю особу, свідків, всебічно, повно та обєктивно розглянувши наявні матеріали справи, дійшов до висновку, що дані позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1, яка змінила прізвище з «Усенко», є матірю ОСОБА_2 (а.с. 6, 7, 9,10).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 працював у структурному підрозділі «Шахтоуправління «Суходільське-Східне» ПАТ «Краснодонвугілля» за професією машиніст підземних установок. Дані обставини сторонами не заперечуються.

29.07.2011 року о 1 год. 15 хв. під час виконання трудових обовязків ОСОБА_2 знаходився на 1 західному допоміжному похилі пл. І-3-1 гор. 915 м. (ПК 76) структурного підрозділу «Шахтоуправління «Суходільське-Східне» ПАТ «Краснодонвугілля» та попав під дію уражаючих чинників вибуху метаноповітряної та пилоповітряної суміші, внаслідок чого був смертельно травмований. За даним фактом урядовою комісією було проведене спецільне розслідування, за результатами якого 09.08.2011 року був складений акт форми Н-5 (а.с. 32-60).

Причиною аварії у цьому акті зазначений вибух метаноповітряної суміші в тупиковій частині західного флангового вентиляційного хідника № 23 пласта І-3-1, що викликав наступні вибухи пилоповітряної суміші. Причиною групового нещасного випадку стало знаходження людей у зоні вражаючих чинників вибуху метаноповітряної та пилоповітряної суміші, порушення вимог ст. ст. 13, 14 Закону України «Про охорону праці», «Правил безпеки у вугільних шахтах», «Єдиних правил безпеки при вибухових роботах», «Інструкції по користуванню струсним висадженням у вугільних шахтах України». За висновками комісії смертельний нещасний випадок було визнано таким, що повязаний з виробництвом, на потерпілих вирішено складати акти за формою Н-1, а також, визначено осіб, відповідальних за допущені порушення вимог нормативно - правових актів з охорони праці, що призвели до виникнення аварійної ситуації.

На потерпілого ОСОБА_2 також був складений акт № 20 від 09.08.2011 року про нещасний випадок, повязаний з виробництвом форми Н-1 (а.с. 13 - 19).

Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується свідоцтвом про смерть та відповідними довідками (а.с. 8, 11).

Відповідно до виписки з протоколу засідання урядової комісії із спеціального розслідування причин аварії І категорії з груповим нещасним випадком, що стався у структурному підрозділі «Шахтоуправління «Суходільське-Східне» ПАТ «Краснодонвугілля» 29.07.2011 року о 01 год. 15 хв. по прийому родин загиблих від 01.08.2011 року, у складі родини загиблого ОСОБА_2 зазначені його батьки, дідусь ОСОБА_7 та бабуся ОСОБА_6 (а.с. 20 - 23). Також урядовою комісією було вирішено: сплатити матері загиблого заробітну плату за липень 2011 року у розмірі 3260,95 грн., одноразову допомогу у розмірі трьохмісячного заробітку у розмірі 5470,69 грн; сплатити бутькові загиблого - одноразову допомогу у розмірі трьохмісячного заробітку у розмірі 5602,51 грн.; зобовязати відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області (надалі - Фонд соціального страхування) провести страхові виплати сімї загиблого; для вирішенням соціально - побутових питань, заявлених родиною та батьками загиблого, зобовязати ПАТ «Краснодонвугілля» виділити кошти з благодійної допомоги.

З медичної картки позивача ОСОБА_1 вбачається, що з серпня 2011 року вона постійно зверталася до лікаря, скаржилася на погане самопочуття, головний біль, нудоту, безсоння, біль в області серця, слабкість тощо (а.с. 24-31). Після проведення медичних обстежень позивачеві було встановлено діагноз гипертонічна хвороба І ст., загострення хронічного гастриту, астено-вегетативний синдром, атеросклеротичний кардиосклероз, у звязку з чим їй надавалася медична допомога та прописано ліки.

Відповідно до норм діючого законодавства України слід зазначити, що порядок відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, врегульований нормами Цивільного кодексу України.

Так, відповідно до ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.

За ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 1168 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

У процесі розгляду справи встановлено, що відповідач ПАТ «Краснодонвугілля», як особа, яка володіє джерелом підвищеної небезпеки, не забезпечив працівнику ОСОБА_2 безпечних умов праці, порушивши вимоги Закону України «Про охорону праці», «Правила безпеки у вугільних шахтах», «Єдині правила безпеки при вибухових роботах», «Інструкцію по користуванню струсним висадженням у вугільних шахтах України», що стало причиною нещасного випадку, внаслідок якого він помер. Дані обставини підтверджуються актом від 09.08.2011 року про нещасний випадок, повязаний з виробництвом форми Н-1 та актом спецільного розслідування аварії І категорії форми Н-5.

Належних та допустимих доказів спростування своєї вини в порядку ст. ст. 57-60 Цивільного процесуального кодексу, відповідач суду не надав.

Судом встановлено, що у звязку зі смертю 29.07.2012 р. ОСОБА_2 внаслідок нещасного випадку на виробництві моральну шкоду завдано його рідній матері, позивачу по справі, яка звернулася в суд за захистом своїх порушених прав, свобод та інтересів. Моральна шкода полягає у душевних, психічних стражданнях позивача, яких вона зазнала в звязку з втратою близької людини, її єдиного сина , характер таких страждань полягає в тому, що їх неможливо відновити. Смерть сина викликала неймовірні страждання і позивач має право вимагати від підприємства відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок гибелі її сина від нещасного випадку при виконанні трудових обовязків. З втратою рідного сина позивач позбавилася можливості стати бабусею, піклуватися про онуків, а також, можливості належного піклування, на яке розраховувала у старості.

Згідно наданих позивачем даних, вона проживала разом з ОСОБА_2 по день його смерті 29.07.2011 р. сумісно за адресою: селище Урало-Кавказ, АДРЕСА_1, вели сумісне гоподарство (а.с. 72). Такі дані підтерджуються і випискою з протоколу засідання Урядової комісії із спеціального розслідування причин аварії (а.с. 20-23). За ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України встановлено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним бутом, мають взаємні права та обов'язки.

Разом з тим, закон не пов'язує відшкодування моральної шкоди з обов'язковим встановленням факту спільного проживання в судовому порядку. Обов'язковою умовою виникнення права на відшкодування моральної шкоди є факт спільного проживання, ведення спільного побуту, спільного господарства, що знайшли підтвердження у ході розгляду даної справи.

Посилання представника відповідача на ті обставини, що ст. 9 Закону України «Про охорону праці» обовязок відшкодування моральної шкоди покладений саме на третю особу по даній справі, яка повинна бути належним відповідачем по справі, не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Відповідно до положень статей 1, ч. 1 ст. 3, 21, 46 Конституції України, Україна, як соціальна держава, зміст і спрямованість діяльності якої визначають права і свободи людини та їх гарантії, проголосила право громадян на належні, безпечні і здорові умови праці, соціальний захист, що включає право на їх забезпечення у разі втрати годувальника тощо.

Законом України «Про охорону праці» в редакції до 2002 року обов'язок по відшкодуванню працівникові шкоди, заподіяної йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків було покладено на роботодаця. З прийняттям Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" цей обов'язок роботодаця в повному обсязі було покладено на Фонд соціального страхування від нещасних випадків. Однак, з прийняттям 23.02.2007 р. змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" з обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків по відшкодуванню шкоди, заподіяної здоров'ю працівника під час виконання ним трудових обов'язків був виключений обов'язок по відшкодуванню моральної шкоди у таких випадках. В 2006 році такий обов'язок Фонду соціального страхування від нещасних випадків був призупинений. Разом з тим, дані зміни законодавства стосуються тільки обов'язків Фонду соціального страхування від нещасних випадків по відшкодуванню моральної шкоди і жодним чином не звільняють роботодавця ні від обов'язку по забезпеченню працівникам безпечних умов праці, ні від відшкодування завданої моральної шкоди. Таким чином, з моменту прийняття змін до наведеного Закону, він перестав бути спеціальною нормою. До того ж, дія Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємстві, установі, організації незалежно від форми власності та господарювання, у фізичних осіб, які забезпечують себе роботою самостійно та громадян суб'єктів підприємницької діяльності, а тому цей закон не регулює правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди членам сім'ї працівника, завданої його загибеллю і такі відносини регулюються нормами статей 1167 та 1168 Цивільного кодексу України.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

Положеннями частин 3 - 4 ст. 23 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Таким чином, посилання представника позивача за довіреністю ОСОБА_3 на стягнення з відповідача суми морального відшкодування рівній сумі добровільно сплаченої відповідачем матеріальної допомоги є необгрунтованою.

Суд приймає до уваги і ті обставини, що надання відповідачем добровільно матеріальної допомоги позивачу не звільняє його від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди тільки у випадку, якщо він не доведе, що остання заподіяна не з його вини.

За п. п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди N 4 від 31.03.1995 року (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного суду від 25.05.2001 р. та від 27.02.2009 р.), у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що заподіяна їй моральна шкода полягає у стражданнях, які вона щоденно відчуває від втрати єдиної дитини, якій було лише 19 років, у нестерпному відчаї при усвідомленні неможливості ніколи не відчути турботи сина, від втрати можливості стати бабусею та піклуватися за онуками, від розуміння того, що ці страждання будуть супроводжувати її усе життя. Позивач не може нормально спати, відчуває постійний головний біль, нудоту, слабкість, змушена часто звертатися до лікаря, у підтвердження чого надала відповідні медичні документи. Судом встановлено що смерть ОСОБА_2 настала внаслідок нещасного випадку на виробництві і при цьому мала місце протиправність дій відповідача, пов'язаних з порушенням норм діючого законодавства щодо охорони та безпеки праці, що підтверджується наведеними по справі письмовими доказами. Між протиправними діями відповідача та настанням негативних наслідків, тобто смертю потерпілого ОСОБА_9, є прямий причинний звязок, а також є вина відповідача у настанні вказаних негативних наслідків, що є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Посилання представника відповідача ОСОБА_4 на неможливість визначення розміру моральної шкоди без призначення відповідної експертизи є необгрунтованою, оскільки клопотання про проведення такої експертизи від сторін по справі не надходило. До того ж, визначення розміру морального відшкодування закон не повязує з обовязковістю призначення останньої.

Враховуючи глибину, характер та обсяг фізичних і душевних страждань позивача та ті обставини, що характер немайнових втрат, яких зазнала позивач, неможливо відновити, ступінь вини відповідача, вимоги розумності, виваженості та справедливості, що узгоджується з розясненнями, які містяться у п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди N 4 від 31.03.1995 року, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позову ОСОБА_1 та стягнення з відповідача моральної шкоди у сумі 20 000 (двадцять тисяч) гривень, яку вважає відповідною вищенаведеним нормам діючого законодавства України.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне. За пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. № 3674-VI встановлена ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка з 01.01.2013 року складає 114,70 грн. В порядку п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. №3674-VI позивач звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 Цивільного процесуального кодексу України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає підлягає судовий збір у розмірі 114,70 грн. в дохід держави.

Керуючись ст. 1, ч. 1 ст. 3, 21, 46 Конституції України, ст.ст. 5-11, 57 - 60, ч. 3 ст. 88, 209, 212-215, 292 Цивільного процесуального кодексу України, ч. 1, п. 1 ч. 2, 3, 4 ст. 23, ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 1167, ч. 2 ст. 1168 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України, постановою Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 р. №4, Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. №3674-VI, суд, -

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до ПАТ «Краснодонвугілля», третя особа - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краснодоні Луганської області, про відшкодування моральної шкоди внаслідок смерті на виробництві задовольнити частково.

Стягнути з ПАТ «Краснодонвугілля», поточний (основний) рахунок 26004962488307, ПАТ «ПУМБ» в. м.Донецьк, МФО 334851, код ЄДРПОУ 32363486, на користь ОСОБА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, 20 000 (двадцять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю її сина ОСОБА_2.

Стягнути з ПАТ «Краснодонвугілля», поточний (основний) рахунок 26004962488307, ПАТ «ПУМБ» в. м.Донецьк, МФО 334851, код ЄДРПОУ 32363486, судовий збір у розмірі 114,70 (сто чотирнадцять гривень 70 коп.) грн. в дохід держави.

В задоволенні іншої частини позовних вимог позивача відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчий кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 січня 2013 року. Повний текст рішення складено 29 січня 2013 року.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Краснодонський міськрайонний суд Луганської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя:ОСОБА_10