Рішення № 28893744, 24.01.2013, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 2604/20483/12

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"24" січня 2013 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого - судді БАРТАЩУК Л.П.

при секретарях Ізвольська С.С., Дем'яненко В.В.

за участю: представника позивача ОСОБА_1.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа -Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна про поділ майна та встановлення порядку користування квартирою, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач -ОСОБА_2 звернувся з позовними вимогами про виділення йому ? частини квартири, придбаної сторонами під час шлюбу та вселення в квартиру.

У судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги, надавши змінену позовну заяву, просив визнати квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 57, 6 кв.м. спільним майном подружжя, поділивши її у наступний спосіб: визнати за позивачем право власності на ? частину 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 57, 6 кв.м.; визнати за відповідачем ОСОБА_3 право власності на ? частину 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1; дозволити провести державну реєстрацію ? частини 3-х кімнатної квартири АДРЕСА_1 на його ім'я та відкрити особовий рахунок в установі, яка здійснює обслуговування будинку; визначити порядок користування квартирою, надавши йому у користування кімнату площею 16 кв.м., ОСОБА_3 дві кімнати загальною площею 27 кв.м., а коридор, ванну кімнату, туалет, кухню та лоджію залишити в загальному користуванні сторін.

Вимоги позивач обгрунтовує тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 15.03.2000 року. Під час шлюбу, а саме - у грудні 2000 року ними була придбана 3-х кімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 57, 6 кв.м.

Реєстрація права власності вказаної квартири в БТІ відбулася на імя ОСОБА_3

Спільне життя сторін не склалося, і 19.11.2009 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві шлюб між сторонами за взаємною згодою був розірваний, відповідач залишилась на прізвищі ОСОБА_3.

Претензій щодо поділу спільного майна не виникало, оскільки вирішено було спільно користуватися належним подружжю майном.

Як пояснив у судовому засіданні представник, позивач у 2011 році з'ясував, що відповідач змінила замки на вхідних дверях у квартиру, де зберігалися його речі. З того часу користуватися квартирою та речами, які залишилися в ній, позивач не має можливості, що порушує його право.

Враховуючи, що ч.2 ст. 60 СК України передбачає, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, то набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності.

Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі.

Оскільки між колишнім подружжям наразі відсутня домовленість про поділ квартири, а частки подружжя у спільній сумісній власності є рівними, будь-які інші домовленості між сторонами відсутні, позивач просить поділити спірну квартиру, визнавши їх з відповідачем право власності на ? частину за кожним, встановивши порядок користування вказаною квартирою у запропонований ним спосіб.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з вищевикладених підстав, згодом направив заяву про розгляд справи у його відсутність, підтримання ним позовних вимог та згоду на заочний розгляд справи.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не з'явилася.

За інформацією адресно-довідкового бюро м. Києва, зареєстроване місце проживання відповідача у м. Києві не значиться. Згідно направлених за останньою відомою адресою місця проживання відповідача - АДРЕСА_1 судових повісток, всі були повернені на адресу суду за закінченням терміну їх зберігання на поштовому відділенні.

Згідно вимог ст. 74 ЦПК України відповідач повідомлена про час та місце розгляду справи через оголошення в пресі, про що суду наданий оригінал газети «Урядовий кур'єр»№2 від 04.01.2013р.

За таких обставин, відповідач є належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи.

Згідно ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За згодою позивача суд ухвалив про заочний розгляд справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено наступне.

Сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 15.03.2000 року до 19.11.2009 року, що підтверджується витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу та розірвання шлюбу.

Згідно інформації БТІ, яка надійшла разом з належним чином завіреною копією договору купівлі-продажу, 28.12.2000 року під час зареєстрованого шлюбу сторонами була придбана 3-х кімнатна квартира АДРЕСА_1 загальною площею 57, 6 кв.м.

Право власності на вказану квартиру зареєстроване за відповідачем ОСОБА_3 09.01.2001р.

Згідно зі ст.10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до ч. 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно з законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один із них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Стаття 70 СК України встановлює, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно з ст. 71 СК України, майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі.

Таким чином, спірна квартира є спільним майном подружжя і підлягає поділу між сторонами шляхом виділення у власність кожному по ? частині вказаної квартири.

Тож, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Не підлягають задоволенню вимоги позивача про встановлення порядку користування квартирою та поділ особових рахунків, оскільки вони є недоведеними.

Відповідно до ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 57 Цивільного процесуального кодексу України зазначає, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Позивачем не надано суду належних доказів створення відповідачем перешкод у користуванні спільним майном, не надано доказів і наявного спору щодо порядку користування квартирою. Вимоги ж про поділ особових рахунків і укладення окремого договору майну мають заявлятися до відповідного державного органу у випадку відмови у вчиненні такої дії.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволеної чи відхиленої частини позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, з відповідача належить стягнути на користь позивача 1% від ціни позову, сплачений позивачем за вимогу майнового характеру, тобто 400 грн. 00 коп.

Керуючись ст. ст. 60, 65, 69, 70, 71 Сімейного кодексу України, ст. ст. 364, 369 Цивільного кодексу України, ст. ст. 10, 11, 57-61, 79, 88, 208-209, 212-215, 218, 222, 223, 224-226, 294 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа -Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна про поділ майна та встановлення порядку користування квартирою -задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на ? частину 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 57, 6 кв.м.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частину 3-кімнатної квартири АДРЕСА_1 загальною площею 57, 6 кв.м.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 400 грн. 00 коп. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача шляхом подання заяви про перегляд заочного рішення до Дніпровського районного суду м. Києва протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду міста Києва через Дніпровський районний суд міста Києва протягом десяти днів після його проголошення в судовому засіданні, а учасниками судового розгляду, які не брали участь у справі протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

СУДДЯ: