Постанова № 28892787, 28.01.2013, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/6980/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2013 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Рачкова О.І.,

сторін:

представник позивача - Рабашапка О.В. (по довіреності)

представник відповідача - Азарніна А.С. (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Югкарт Сервіс» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000432600 від 08.11.2012 року,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Югкарт Сервіс» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000432600 від 08.11.2012 року.

В судовому засіданні 15.01.2013 року представник позивача надав уточнення до позовних вимог, яким просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби №0000432600 від 08.11.2012 року, яким збільшено товариству з обмеженою відповідальністю «Югкарт Сервіс» суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 493 133 грн. 55 коп., в тому числі за основним платежем на суму 328 755 грн. 70 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 164 377 грн. 85 коп. (а.с.194-195).

У судовому засіданні 23.01.2013 року представник позивача підтримав у повному обсязі уточненні позовні вимоги та просив їх задовольнити, в обґрунтування позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000432600 від 08.11.2012 року зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення є необґрунтованими та неперевіреними. Податкове повідомлення - рішення №0000432600 від 08.11.2012 року підлягає скасуванню, як таке, що не відповідає чинному законодавству, оскільки прийнято на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки та вважає, що воно винесено незаконно, пославшись на обставини зазначені у позовній заяві (а.с.3-7).

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, пояснивши, що зазначене податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень і на підставі діючого законодавства, а тому є правомірним з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с.240-243). Також зазначив, що перевірка проведена відповідно до вимог діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, суд встановив наступне.

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно із ст.ст. 7,8,10 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст.50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

TOB «Югкарт Сервіс» зареєстровано виконавчим комітетом Одеської міської ради 19.12.2006 року та взято на податковий облік 13.01.2011 року за №22 у СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі.

На підставі наказу №298 від 23.10.2012 року та повідомлення №62 від 23.10.2012р., відповідно до вимог п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.75.1.2 п.75 ст.75. ст.79 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VI, СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку TOB „Югкарт Сервіс", з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах TOB «Югкарт сервіс» з TOB "Продсервісторг-Плюс» за період березень, квітень 2012р., за результатами якої складено акт від 31.10.2012р. №157/26-0/34800537/32 (а.с.26-33).

В акті перевірки встановлено порушення вимог п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року (зі змінами та доповненнями), яким занижено податок на додану вартість у сумі 328755,70 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС було прийнято податкове повідомлення - рішення від 08.11.2012р. №0000432600 про визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 328755,70 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 164377,85 грн.(а.с.25).

Не погоджуючись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ «Югкарт Сервіс» оскаржило його у судовому порядку.

Оцінюючи оскаржене рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про його протиправність та задоволення позовних вимог ТОВ «Югкарт Сервіс», виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем за результатами перевірки прийнятий Акт №157/26-0/34800537/32 від 31.10.2012р., але з висновками цього Акту посадові особи позивача були не згодні. Таким чином, обставини, зазначені у акті перевірки не є підтвердженими відповідачем, а тому згідно з положеннями ч.2 ст.71 КАС України всі вказані в акті обставини повинні доводитись відповідачем під час офіційного з`ясування обставин справи.

Як встановлено судом, до складу податкового кредиту за червень 2012 року включена сума податку на додану вартість по податковим накладним, які виписані контрагентом TOB «ТД «Продсервісторг-Плюс» у сумі 328 755,70 грн.

Також, в акті перевірки зазначено, що відповідно до даних системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні Державної податкової адміністрації України, між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість (Наказ Державної податкової адміністрації України від 18.04.2008р. №266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів») встановлено розбіжності по податковому кредиту по взаємовідносинам TOB «Югкарт Сервіс» з контрагентом ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс» за березень 2012р. на суму 220 000 грн., за квітень 2012р. на суму 108 755,17 грн. (а.с.31).

Судом встановлено, що на виконання вимог чинного законодавства, між TOB «Югкарт Сервіс» та ТОВ «ТД «Продсервісторг-Плюс» укладено договір поставки №ЮКС/12-03-11 від 27.03.2012 року (а.с.40-43) та додаткові угоди до договору №ЮКС/12-03-11 від 27.03.2012 року.

Зазначені договори підписані та скріплені печатками повноважними представниками сторін, тобто договір відповідає вимогам статті 207 ЦК України.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України, письмова форма правочину (договору) вважається такою, якщо сторони правочину підписали договір та скріпили його печатками підприємств.

Судом також встановлено, та не спростовується в самому акті перевірки, що у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують оплату, придбання, оприбуткування послуг (робіт), отриманих від контрагента. При цьому всі господарські операції з контрагентом відображено в бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судом встановлено, що відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та на виконання Договорів, сторонами були належним чином оформлені податкові накладні та видаткові накладні (а.с.44-89, 197-235)

Також, на підтвердження фактичного виконання договору сторонами були належним чином оформлені акти прийому-передач товару, акти взаємозаліку (а.с.91,93,95,97,99,101,103,105,107,109, 111,113,115,117,119,121,123,125,127,129,131,133,135,137,139,141143,145,147,149,151,153,155,157,159,161, 165,167,169,171,173,175,236-239).

Таким чином, фактичне виконання умов Договорів сторонами оформлено первинними документами належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг повинні бути оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що надані до суду первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року, тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Крім того, відповідачем у самому акті перевірки (а.с.29-31) перелічені зазначені податкові накладні, які підтверджують взаємовідносини між сторонами, що також дає суду підстави вважати про дійсність угод підприємства з контрагентом та виконання кожним з них своїх зобов'язань.

Таким чином, весь обсяг документів, наданих позивачем у судовому засіданні, є достатнім і свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірними угодами, містить усі необхідні реквізити, передбачені п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", у тому числі зазначено найменування продукції, об'єми постачання та суми коштів, що підлягають оплаті.

Суд зазначає, що законодавче визначення поняття «первинний документ» закріплене положеннями ст. 1 «Визначення термінів» Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» N 996-XIV від 16.07.1999 року, відповідно до яких первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У ст. 67 Господарського кодексу України відображено, що відносини між підприємствами здійснюються на підставі договорів.

Разом з тим, згідно зі ст.202 Цивільного кодексу України угода є вольовим актом, направленим на досягнення відповідного результату; угода може бути двосторонньою. Якщо угода є двосторонньою, то вона є договором. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України позивач є вільною особою щодо вибору свого контрагенту та визнанні умов договору.

Суд вважає зазначити, що відповідно до умов укладеного договору сторона не несе відповідальність за наслідки господарської діяльності контрагента. Чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Крім того, рішення Верховного суду України узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява N 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги порушують справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Зазначене знайшло своє відображення також у Постанові Верховного суду України по справі №21-47а10 від 31.01.2011 року.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями. У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Таким чином, суд дійшов висновку, що податковий кредит TOB «Югкарт Сервіс», сформований за результатами взаємовідносин з TOB «ТД «Продсервіс-Плюс» повністю підтверджений належним чином оформленими податковими накладними та іншими первинними фінансово-господарськими документами, а тому підстави для зменшення сум податкового кредиту TOB «Югкарт Сервіс» та збільшення його податкових зобов'язань з податку на додану вартість в даному випадку відсутні.

Разом з цим, суд вважає зазначити, що відповідно до Листа Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 року передбачено: документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

З огляду на вказане, суд вважає, що помилка в додаткових угодах до договору №ЮКС/12-03-11 від 27.03.2012 року, які датовані 01.03.2012 року є незначною, оскільки господарські операції здійснені після дати укладання договору, в акті перевірки посилання на відповідні порушення відсутні, висновок зроблений без дослідження цих документів, лише на підставі даних автоматизованої системи співставлення в розрізі контрагентів, тому помилка у даті складання додаткових угод не впливає на відображення господарських операцій в податковому обліку та на фактичний рух активів або зміни у капіталі чи зобов'язаннях платника податків та не є підставою для висновків про відсутність господарських операцій.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі ДПС не надано доказів правомірності та обґрунтованості зробленого висновку, викладеного в акті перевірки №157/26-0/34800537/32 від 31.10.2012р., у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Югкарт Сервіс» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби №0000432600 від 08.11.2012 року, яке винесено на підставі зазначеного акту перевірки.

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Югкарт Сервіс» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби №0000432600 від 08.11.2012 року, яким збільшено товариству з обмеженою відповідальністю «Югкарт Сервіс» суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 493 133 грн. 55 коп., в тому числі за основним платежем на суму 328 755 грн. 70 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 164 377 грн. 85 коп.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст. 94 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 28 січня 2013 року.

Суддя Бутенко А.В.

.