Рішення № 28890103, 17.01.2013, Лутугинський районний суд Луганської області

1215/250/2012

2/416/19/13

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2013 року Лутугинський районний суд Луганської області у складі:

головуючого судді Заботіна В.В.

при секретарі Донецькій А.Ю., Медведєвій О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Приватного акціонерного товариства «Народно-фінансова страхова компанія «Добробут»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, -

В с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Приватного акціонерного товариства «Народно-фінансова страхова компанія «Добробут»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, посилаючись на наступне.

Вироком Лутугинського районного суду від 27.09.2011р. ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України та призначено покарання у вигляді шести років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк три роки, позовні вимоги потерпілої залишені без розгляду.

Ухвалою Луганського апеляційного суду Луганської області від 13.12.2011р. скасовано вказаний вирок Лутугинського районного суду від 27.09.2011р. в частині залишення цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та НФСК «Добробут»без розгляду, із направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка вказала, що 08 травня 2011 року, приблизно о 07-00 годині в м. Лутугине Луганської області на перехресті вулиць Дружби та Крупської, відповідач ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, керуючи автомобілем ВАЗ 2107, державний номер НОМЕР_1, на підставі виданої йому довіреності власником автомобіля ОСОБА_3, перевищив допустимий швидкісний режим, скоїв наїзд на її неповнолітнього сина ОСОБА_4, 07.04.1997р. народження, який отримав тілесні ушкодження, в наслідок яких помер 08.05.2011р. у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії Лутугинської ЦРЛ.

22.09.2010р. відповідач ОСОБА_3 застрахував цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров*ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 2107, державний номер НОМЕР_1, будь якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, страховиком відповідачем ПАТ«Народно-фінансова страхова компанія «Добробут» відповідно до страхового полісу.

Позивачка зазначила, що діями ОСОБА_2 їй заподіяна матеріальна та моральна шкода. Після гибелі сина їй довелося ховати його за свої кошти, допомоги від відповідачів або їх родичів не було надано.

Матеріальна шкода полягає: в оплаті послуг для проведення похорон та ритуальних обрядів на суму 12041грн., в шкоді, яка полягає у знищенні велосипеда, який було пошкоджено при ДТП, на суму 400грн., в витратах на надання правової допомоги адвокатською компанією по договору від 23.05.2011р. в сумі 15000грн., а всього в сумі 27441грн., яку позивачка просить стягнути солідарно з відповідачів на її користь.

В результаті дій ОСОБА_2 загинув син позивачки, її самий близький чоловік, та хоча неможливо описати моральні страждання по втраті своєї дитини, адекватної компенсації спричиненої моральної шкоди не існує, але оскільки законодавчо визнано, що моральна шкода відшкодовується грошовими виплатами, то позивачка оцінює її в сумі 500000грн.. Позивачка зазначила, що моральна шкода полягає у відновленні її психоемоційного стану та здоров*я, для чого необхідні консультації психологів, інших спеціалістів, нормальний відпочинок та оздоровлення після отриманих душевних травм. Просить стягнути моральну шкоду в сумі 500000грн. солідарно з відповідачів на її користь.

В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_5 підтримали позовні вимоги та позивачка надала уточнену позовну заяву, згідно якої просила також стягнути солідарно з відповідачів послуги на придбання, доставку та установку надгробного памятника на суму 9230грн., а всього просила солідарно стягнути з відповідачів матеріальну шкоду у розмірі 36671грн. та моральну шкоду у розмірі 500000грн. Також в судовому засіданні позивачка пояснила, що вона не наполягає на стягненні витрат на морг (бальзамування) в сумі 1350грн., на церкву 200грн, читалку 70грн. та пальне в сумі 200грн., які входять до витрат на поховання та ритуальних обрядів, а також на стягненні 400грн. за пошкоджений велосипед сина.

Відповідач ОСОБА_2 позов визнав частково, не заперечував погасити затрати позивачки на поховання сина в повному обсязі, вартість пошкодженого велосипеда, витрати по наданню правової допомоги відповідач погодився сплатити в сумі 7500грн., моральну шкоду визнав частково. Допитаний в порядку судового доручення в звязку із збільшенням позовних вимог відповідач пояснив, що матеріальну шкоду в сумі 36671грн. та моральну шкоду в сумі 500000грн. він не визнає, оскільки сума дуже завищена, просив врахувати, що він на даний час перебуває в місцях позбавлення волі, доходів, майна та заробітку не має, до позбавлення волі на його утриманні перебували його мати та неповнолітній брат.

Представник відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_6 в судовому засіданні позов не визнали, вважають його необґрунтованим та таким, що не відповідає діючому законодавству. В своїх запереченнях на позов відповідач ОСОБА_3 зазначив, що моральна та матеріальна шкода, спричинена ОСОБА_2 підлягає відшкодуванню фізичною особою - ОСОБА_2.

Представник відповідача - Приватного акціонерного товариства «Народно-фінансова страхова компанія «Добробут»в судове засіданні не зявився, просив розглянути справу у його відсутність; в запереченнях на позов просив відмовити в задоволенні частини позовних вимог у вигляді витрат на поховання загиблого ОСОБА_7 всього в загальній сумі 21274грн., а саме: щодо поминального обіду на суму 2640грн. (накладна №29 від 12.05.2011р.), на придбання горілки, вина, орішків, помідорів, квіти, церква, читалка, пиріжки, булочку, пальне на 2179грн, акт закупки від 10.05.2011р. на 1055грн., витрати на правову допомогу у розмірі 15000грн., витрати за пошкоджений велосипед 400грн.; також відмовити в задоволенні позовних вимог, у разі відсутності документального підтвердження вимог на: морг (бальзамування) на суму 1350грн., на придбання предметів зазначених в рахунку від 12.05.2011р. на суму 300грн., на придбання предметів, зазначених в рахунку від 08.05.2011р. на суму 4517грн.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність представника ПАТ «Народно-фінансова страхова компанія «Добробут».

Суд, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим та таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні ним правовідносини.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 1 ст. 60 ЦПК України вказує на те, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Виходячи з вимог ст. 61 ЦПК України випливає, що вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обовязкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

У відповідності до ст.ст. 22, 1166 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Крім цього, п. 2 Постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»передбачено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особа і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний звязок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Судом встановлено, що вироком Лутугинського районного суду від 27.09.2011р. ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України. (а.с. 4-7)

Відповідно до вироку суду 08 травня 2011 року, приблизно о 07-00 годині в м. Лутугине Луганської області на перехресті вулиць Дружби та Крупської, відповідач ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, керуючи на підставі виданої йому довіреності автомобілем ВАЗ 2107, державний номер НОМЕР_1, власником якого є ОСОБА_3, перевищив допустимий швидкісний режим, скоїв наїзд на неповнолітнього сина позивачки ОСОБА_4, 07.04.1997р. народження, який отримав тілесні ушкодження, в наслідок яких помер 08.05.2011р. у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії Лутугинської ЦРЛ. (а.с.4-7) В судовому засіданні по кримінальній справі відповідач ОСОБА_2 визнав свою вину у скоєнні злочину. В судовому засіданні по кримінальній справі потерпілою ОСОБА_1 було заявлено цивільний позов, який вироком суду був залишений без розгляду.

Ухвалою Луганського апеляційного суду Луганської області від 13.12.2011р. скасовано вказаний вирок Лутугинського районного суду від 27.09.2011р. в частині залишення цивільного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та НФСК «Добробут»без розгляду, із направленням справи в цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. (а.с. 2-3)

Позивач ОСОБА_1 просить стягнути солідарно з відповідачів на її користь матеріальну шкоду, яка полягає: в оплаті послуг для проведення похорон та ритуальних обрядів на суму 12041грн., що підтверджується актом закупки а.с.20, рахунками а.с.21, 22, накладною а.с.23, в кримінальній справі а. с. 183-184, в шкоді, яка полягає у знищенні велосипеда, який було пошкоджено при ДТП, на суму 400грн., в послугах на придбання, доставку та установку надгробного памятника на суму 9230грн., що підтверджується квитанцією а.с.137, в витратах на надання правової допомоги адвокатською компанією по договору від 23.05.2011р. в сумі 15000грн., (прибутковий касовий ордер, акт виконаних робіт, договір а.с.13-18), але в судовому засіданні не наполягала на стягненні витрат на морг (бальзамування) в сумі 1350грн., на церкву 200грн, читалку 70грн. та пальне в сумі 200грн., які входять до витрат на поховання та ритуальних обрядів, а також на стягненні 400грн. за пошкоджений велосипед сина.

Як вбачається зі ст. 1187 ч. 2 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди, щодо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Про це зазначено і в п. 4 Постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Судом встановлено, що 23.09.2009р. відповідач ОСОБА_3 за довіреністю на право керування та розпорядження (а.с. 132) передав належний йому автомобіль ВАЗ 2107, державний номер НОМЕР_1 ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13, в звязку з чим з вказаної дати, автомобіль вибув з його володіння.

Далі відповідно до довіреності від 29.07.2010р. (а.с. 60 кримінальної справи) ОСОБА_9, діючий від імені ОСОБА_3, довірив ОСОБА_2 здійснювати експлуатацію та користування вказаним вище автомобілем.

Оскільки правовою підставою законного володіння є видана у встановленому законом порядку довіреність, суд вважає, що ОСОБА_2 на час ДТП на законних підставах здійснював володіння та експлуатацію вказаного транспортного засобу, тобто в даний момент являвся володільцем джерела підвищеної безпеки та повинен самостійно без відповідача ОСОБА_3 нести відповідальність за матеріальну шкоду, заподіяну позивачці.

Таким чином підстави для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача ОСОБА_3 за шкоду, завдану ОСОБА_2 та стягнення матеріальної та моральної шкоди відсутні.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди»передбачено, що у випадку смерті потерпілого організація або громадянин, відповідальні за заподіяння шкоди, зобовязані відшкодувати витрати на поховання (в тому числі на ритуальні послуги і обряди) тій особі, яка понесла ці витрати. Тому вимоги про стягнення витрат на поховання можуть предявлятись як особами, що мають право на відшкодування шкоди у звязку зі смертю годувальника, так і сторонніми до потерпілого громадянами і організаціями, що фактично понесли ці витрати.

Відповідно до ч. 1 ст. 1201 ЦК України особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобовязана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного памятника, ці витрати.

В звязку з тим, що позивачка не наполягає на стягненні витрат на морг (бальзамування) в сумі 1350грн., на церкву 200грн, читалку 70грн. та пальне в сумі 200грн., які входять до витрат на поховання та ритуальних обрядів, а також на стягненні 400грн. за пошкоджений велосипед сина, які документально не підтверджені, суд вважає виключити їх з витрат, які входять в матеріальну шкоду, тому вважає за необхідно стягнути витрати на матеріальну шкоду в розмірі 19433,28грн., які складаються з оплати послуг на проведення похорон та ритуальних обрядів: 1055грн.+300грн.+4517грн.+2640грн.+1691,28грн. плюс оплата послуг на придбання, доставку та установку надгробного памятника на суму 9230грн., а всього 19433,28грн.

Відповідно до ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Судом встановлено, що відповідно до полісу №ВЕ 5538818 від 22.09.2010р. (а.с. 57 кримінальної справи) відповідач ОСОБА_3 застрахував цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров*ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 2107, державний номер НОМЕР_1, будь якою особою, яка експлуатує його на законних підставах, страховиком відповідачем ПАТ«Народно-фінансова страхова компанія «Добробут».

Згідно ст. 9 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобовязаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

Відповідно до ст. 23 вказаного Закону шкодою, заподіяною життю та здоров*ю потерпілого у результаті ДТП, є шкода, повязана зі смертю потерпілого.

Та відповідно до ст. 27.1 вказаного Закону право на отримання відшкодування за шкоду, повязану із смертю потерпілого, мають особи, які знаходилися на утриманні потерпілого, та особи, які взяли на себе витрати з похованням.

На підставі наведеного суд вважає за необхідне матеріальну шкоду на користь позивачки в сумі 19433,28грн. стягнути солідарно з відповідача ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Народно-фінансова страхова компанія «Добробут».

Згідно зі ст.ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сімєю. (ч. 2 ст. 1168 ЦК України).

На думку суду за змістом наведених законів України відповідальність за моральну шкоду є індивідуальною, її повинна нести особа, яка безпосередньо завдала моральну (немайнову) шкоду.

ПАТ «Народно-фінансова страхова компанія «Добробут»відповідно до Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а також умов страхування (страхового полісу) не повинна нести відповідальність за завдану відповідачем ОСОБА_2 моральну шкоду.

Суд вважає встановленим факт завдання моральної шкоди позивачці ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_2, оскільки в результаті ДТП, яке мале місце 08 травня 2011 року, приблизно о 07-00 годині в м. Лутугине Луганської області на перехресті вулиць Дружби та Крупської, водій ОСОБА_2, перебуваючи в стані алкогольного спяніння, керуючи автомобілем ВАЗ 2107, державний номер НОМЕР_1, скоїв наїзд на її неповнолітнього сина ОСОБА_4, 07.04.1997р. народження, в результаті чого останній був смертельно травмований.

В звязку з вказаними подіями ОСОБА_1 заподіяна моральна шкода, яка виразилася в душевних та моральних стражданнях в звязку із втратою своєї дитини, полягає у відновленні її психоемоційного стану та здоров*я, для чого необхідні консультації психологів, інших спеціалістів, нормальний відпочинок та оздоровлення після отриманих душевних травм. Позивачка просить стягнути на її користь моральну шкоду в сумі 500000грн..

З урахуванням характеру та глибини перенесених моральних страждань, переживань позивачки, ступеня тяжкості скоєного злочину, виходячи з вимог розумності та справедливості при визначенні суми моральної (немайнової) шкоди, а також матеріального положення відповідача ОСОБА_2, суд вважає вимоги позивача підлягають частковому задоволенню в сумі 250000грн.

Вимоги позивача щодо стягнення 15000грн. за надання юридичної допомоги в кримінальній справі задоволенню не підлягають. Договір №230511/01 від 23.05.2011р. про надання юридичних послуг укладався для захисту інтересів потерпілої ОСОБА_1 в кримінальній справі. Ці вимоги відповідно ст. 93 КПК України (1960р.) необхідно було заявляти при розгляді по суті кримінальної справи, що позивачкою та її представником своєчасно зроблено не було.

Згідно ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 16, 22, 23, 1166-1168, 1187, 1190, 1201 ЦК України, Законом України «Про загальнообовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 01.07.2004р., Постановою Пленуму ВСУ №6 від 27.03.1992р. «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», Постановою КМУ «Про граничні розміри компенсації витрат, повязаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»№590 від 27.04.2006р., ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 294 ЦПК України, суд

В и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та Приватного акціонерного товариства «Народно-фінансова страхова компанія «Добробут»про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Народно-фінансова страхова компанія «Добробут»на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 19433,28грн..

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 250000грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та Приватного акціонерного товариства «Народно-фінансова страхова компанія «Добробут»на користь держави судовий збір щодо вимог матеріальної шкоди в сумі 194,33грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір щодо вимог моральної шкоди в сумі 2500грн.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Лутугинський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

С у д д я :