Рішення № 28889492, 22.01.2013, Нахімовський районний суд міста Севастополя

22.01.2013

справа № 2704/8601/2012

провадження № 2/2704/3509/12

категорія № 26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 січня 2013 року Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:

головуючого судді - Лемешко А.С.,

при секретарі Сергєєвої О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу та моральної шкоди, суд -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення суми боргу у розмірі 18000 гривень, процентів за користування грошовими коштами в розмірі 17820 гривень, моральну шкоду у розмірі 5 000 грвиень та судові витрати на загальну суму 674,20 гривень.

14.12.2012 р. позивач подав заяву про збільшення позовних вимог та просив стягнути з ОСОБА_2 суму боргу у розмірі 18000 гривень, проценти за користування грошовими коштами у розмірі 59580 гривень, судові витрати на загальну суму 674,20 гривень та моральну шкоду у розмірі 10000 гривень.

Вимоги мотивовані тим, що 27.01.2012 р. позивач передав в позику відповідачу грошові кошти на загальну суму 18000 гривень строком на один місяць до 27.02.2012 р., але в обумовлений строк грошові кошти не повернув, чим порушив умови договору та права позивача.

В судове засідання позивач не з'явився подав заяву про розгляд справи без його участі на позові наполягає у повному обсязі та просить його задовольнити, посилаючись на обставини, що викладені в заяві, проти постановлення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відповідно до вимог ст. 74-76 ЦПК України, про що свідчить поштове повідомлення.

Суд вважає можливим розглянути справу за правилами ст. 224 ЦПК України, відповідно до якої у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, вивчивши матеріали справи знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27 січня 2012 року між сторонами був укладений договір позики, відповідно до якого позивач передав ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 18 000 гривень, про що відповідач власноруч написав розписку. Строк повернення грошових коштів був встановлений до 27 лютого 2012 року, але у зазначений строк зобов'язання відповідачем виконані не були.

Статею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно з ч.1 ст. 207 ЦК України правочин вважається укладеним у письмовій формі, якщо його зміст зафіксовано в листах, телеграмах або за допомогою електронного або іншого засобу звязку.

Відповідно до ч.2 ст. 1046 ЦК України, договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або іншій документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми або визначеної кількості речей.

На підставі ч.1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Аналізуючи наведені правові норми, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення суми боргу у розмірі 18000 гривень, які позивачем були передані відповідачу в позику підлягають задоволенню, оскільки факт передачі грошових коштів підтверджений розпискою ОСОБА_2 та відповідачем не надано відомостей про їх повернення.

Що стосується вимог про стягнення процентів за користування грошовими коштами у розмірі 59580 гривень за період з 27.02.2012 р. по 22.01.2013 р. також підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Сторони при укладені договору дійшли згоди про сплату 1% від суми позики у разі прострочення виконання грошового зобов'язання за кожний день прострочки, що підтверджується розпискою.

Відносно вимог позивача про стягнення на його користь моральної шкоди завданої йому ОСОБА_3, то вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику у справах про стягнення моральної шкоди", передбачено що, моральною шкодою є втрати не майнового характеру в результаті моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, спричинених фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб, але всупереч цьому позивачем не доведено, що дії або бездіяльність відповідача спричинили йому моральну шкоду, тому ці вимоги є необґрунтованими та не доведені позивачем відповідно до вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України, які покладають на сторін обов'язок доказування тих обставин на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, таким чином стягненню підлягають судові витрати у розмірі 444,80 гривень.

Оскільки при збільшенні позовних вимог позивачем не був доплачений судовий збір з суми збільшених позовних вимог у розмірі 201,60 гривень, вони підлягають стягненню з відповідача в дохід держави, а в частині недоплаченого судового збору за частину позовних вимог в задоволені яких було відмовлено у розмірі 229,40 гривень підлягають стягненню з позивача в дохід держави.

Керуючись ст.ст. 1046-1050, ЦК України, ст.ст. 10,30,60,64,88,212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу з урахуванням процентів за користування грошовими коштами у розмірі 77580 гривень та судовий збір в сумі 574 гривні 20 копійок, а всього суму в розмірі 78154 гривень 20 копійок.

В решті позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь держави (р/р 31213206700008 в ГУ ДКCУ у м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 38027260) судовий збір у розмірі 201 гривні 60 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави (р/р 31213206700008 в ГУ ДКCУ у м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 38027260) недоплачений судовий збір у розмірі 229 гривень 40 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто Нахімовським районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено позивачем до Апеляційного суду м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-ти денний строк з моменту проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя: /підпис/ ОСОБА_4

З оригіналом згідно:

Суддя Нахімовського районного

суду м. СевастополяА.С. ОСОБА_4