Рішення № 28878605, 28.01.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 0413/3251/12 22-ц/774/139/К/13

Справа № 413/3251/11 Головуючий в суді першої

Провадження № 22-ц/774/139/К/13 інстанції -Тимошенко Т.І.

Категорія 27 (3) Доповідач -Савіна Г.О.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2013 року м. Кривий Ріг

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :

головуючого - судді Савіної Г.О.,

суддів -Барильської А.П., Грищенко Н.М.,

при секретарі -Євтодій К.С.,

за участю - відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 07 серпня 2012 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2011 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»(далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави. В обгрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до умов укладеного договору № KRKRAN20150119 від 22 травня 2007 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 62010 грн. 58 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21 травня 2012 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 22 травня 2007 року між ним та відповідачем було укладено договір застави рухомого майна, згідно якого ОСОБА_2 передала в заставу належний їй автомобіль ВАЗ модель 21114, 2007 року випуску, тип транспортного засобу - легковий універсал, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1. У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань утворилась заборгованість, яка станом на 01 липня 2011 року становить 131830 грн. 27 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 48137 грн. 32 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 452089 грн. 83 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом - 1136 грн. 16 коп. та пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором - 30466 грн. 96 коп., в рахунок погашення якої просив суд звернути стягнення на предмет застави: автомобіль ВАЗ модель 21114, 2007 року випуску, тип транспортного засобу - легковий універсал, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, належний відповідачу на праві власності, шляхом продажу ним вказаного автомобіля з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям автомобіля з обліку в органах ДАІ України, та з наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, а також стягнути з відповідача судові витрати.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 07 серпня 2012 року позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" задоволені, звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль ВАЗ модель 21114, 2007 року випуску, тип транспортного засобу - легковий універсал, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ "ПриватБанк" з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям автомобіля з обліку в органах ДАІ України, та з наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судові витрати в сумі 1318 грн. 30 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на її думку, суд не врахував, що ще 29 вересня 2008 року представником банку заставлений автомобіль було оглянуто та прийнято до реалізації за ринковою ціною, що підтверджується актом прийому автомобілю, в якому також зазначено, що транспортний засіб має бути реалізованим, а кошти від його реалізації повинні бути направлені на погашення заборгованості за кредитним договором, однак банк автомобіль не реалізував та незаконно продовжував здійснювати їй нарахування заборгованості, дійсний розмір якої судом не було з'ясовано, та не роз'яснив їй наслідки вилучення заставленого автомобіля. Суд не звернув увагу на порушення банком процедури звернення стягнення на заставлене майно, передбачене ст. 20 Закону України «Про заставу». Крім того, вважає вимогу банку про надання йому довіреності від її імені на реалізацію автомобіля неправомірною та такою, що не входить до його повноважень.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 22 травня 2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк»та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № KRKRAN20150119 згідно умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 62010 грн. 58 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 16,08 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21 травня 2012 року. В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 22 травня 2007 року між сторонами було укладено договір застави рухомого майна, згідно якого ОСОБА_2 передала в заставу належний їй автомобіль ВАЗ модель 21114, 2007 року випуску, тип транспортного засобу - легковий універсал, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1.

У зв'язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань утворилась заборгованість, яка станом на 01 липня 2011 року становить 131830 грн. 27 коп., з яких: заборгованість за кредитом - 48137 грн. 32 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом - 452089 грн. 83 коп., заборгованість по комісії за користування кредитом - 1136 грн. 16 коп. та пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за кредитним договором - 30466 грн. 96 коп.,

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ КБ "ПриватБанк" шляхом звернення стягнення на належний ОСОБА_2 автомобіль суд першої інстанції керувався ст. 20 Закону України "Про заставу" та виходив з того, що остання порушила умови кредитного договору, укладеного з позивачем, внаслідок чого утворилась заборгованість, тому заставодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок заставленого майна.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися заставою.

Відповідно до ст. 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 590 ЦК України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 ст. 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 2 Закону України «Про заставу»визначаються основні положення про заставу. Відносини застави, не передбачені цим Законом, регулюються іншими актами законодавства України, зокрема Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який набрав чинності з 01 січня 2004 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 цього Закону звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду в порядку, встановленому законом або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.

Пунктом 4 ч. 2 ст. 25 цього ж Закону установлено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням однієї з процедур, передбачених ст. 26 Закону.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 Закону визначено, що обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зокрема, продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах.

Відповідно до п. 24 договору застави звернення стягнення на предмет застави за вибором заставодержателя здійснюється з дотриманням встановленого чинним законодавством порядку будь-яким із способів: шляхом передачі предмета застави у власність заставодержателю в рахунок виконання зобов'язань за кредитним договором; шляхом продажу заставодержателем предмета застави з укладенням договору купівлі-продажу з третьою особою-покупцем або на публічних торгах; шляхом безпосереднього продажу конкретному покупцю, в тому числі з правом укладання заставодержателем договору купівлі-продажу предмета застави від імені заставодавця. Пошук покупця на предмет застави виконується як заставодавцем так і заставодержателем; у випадку нотаріального посвідчення цього договору - на підставі виконавчого напису нотаріуса; іншим незабороненим чинним законодавством способом.

Таким чином, суд, задовольняючи позовні вимоги, вірно визначив один із способів звернення стягнення, обраний обтяжувачем на власний розсуд.

Однак резолютивна частина рішення суду першої інстанції не відповідає у повній мірі вимогам ст. 25 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», оскільки в ній не зазначено загальний розмір вимог, що підлягають сплаті обтяжувачу з вартості предмета забезпечувального обтяження, початкову ціну предмета застави для його подальшої реалізації, яка на думку колегії суддів повинна бути встановлена на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

У п. 42 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних відносин»роз'яснено, що у випадку задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у резолютивній частині суд має зазначити про звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) із зазначенням суми заборгованості, а сам розрахунок суми заборгованості, має наводитись у мотивувальній частині рішення.

Доводи відповідача про те, що судом не враховано, що ще 29.09.2008 року нею по акту було передано представнику банку транспортний засіб для реалізації, однак банк автомобіль не реалізував, а продовжував безпідставно нараховувати їй заборгованість, на увагу не заслуговують, оскільки як було вище зазначено відповідно до ч. 1 ст. 590 ЦК України, ч. 6 ст. 20 Закону України «Про заставу», ч. 1 ст. 24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», звернення стягнення на предмет застави (забезпечувального обтяження), як і спосіб звернення стягнення здійснюється за рішенням суду в порядку, встановленому законом або в позасудовому порядку згідно із Законом України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень».

Інші доводи позивача колегія суддів до уваги не сприймає, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду по їх оцінці і відповідно до ч.1 ст.57 ЦПК України юридичного значення для вирішення справи не мають.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду змінити доповнивши в резолютивній частині речення «звернути стягнення на предмет застави: автомобіль ВАЗ модель 21114, 2007 року випуску, тип транспортного засобу - легковий універсал, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570 з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу»реченням «в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KRKRAN20150119 від 22 травня 2007 року в сумі 131830 грн. 27 коп.». В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 313, 314-316 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 07 серпня 2012 року змінити доповнивши резолютивну частину рішення перед словами «звернути стягнення на предмет застави: автомобіль ВАЗ модель 21114, 2007 року випуску, тип транспортного засобу - легковий універсал, № кузова/шасі: НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством Комерційний Банк "ПриватБанк" 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570 з укладанням від імені ОСОБА_2 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям автомобіля з обліку в органах ДАІ України, а також наданням ПАТ КБ "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу»реченням «в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № KRKRAN20150119 від 22 травня 2007 року в сумі 131830 грн. 27 коп.».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :

Судді: