Рішення № 28874314, 21.12.2012, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 2-6350/12

провадження № 2/2602/5391/12

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"21" грудня 2012 р. Дарницький районний суд м. Києва

в складі головуючого - судді Парамонова М.Л., при секретарі Брагар О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу за позовом

ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Головного Управління Державної міграційної служби України у м. Києві про усунення перешкод у здійсненні права власності та зняття з реєстраційного обліку,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 05.06.2012 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, Головного Управління Державної міграційної служби України у м. Києві про усунення перешкод у здійсненні права власності та зняття з реєстраційного обліку -щодо квартири АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_2 зазначав, що він є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 05.02.2008 року; в належній йому (позивачу) квартирі зареєстрованою залишилася відповідачка ОСОБА_3 -колишній співвласник цієї квартири (продавець).

Оскільки відповідачка ОСОБА_3 квартиру звільнила, але своє зобов»язання згідно п.13 Договору щодо зняття з реєстраційного обліку до 07.03.2008 року не виконала, що порушує та обмежує його (позивача) права як власника квартири, тому він вимушений був звернутися до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 уточнені позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі; відповідачка ОСОБА_3 в судове засідання не з»явилась повторно, про час та місце розгляду справи відповідачка була повідомлена належним чином, будь-яких клопотань від неї не надходило.

Представник відповідача -Головного Управління Державної міграційної служби України у м. Києві в судове засідання не з»явився, своєю заявою від 18.12.2012 року просив справу розглядати за відсутності його представника.

Судом відповідно до положень ст.224 ЦПК України визнано за можливе ухвалити по даній справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст.10, 60 ЦПК України кожна сторона зобов"язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу (підстави звільнення від доказування).

В судовому засіданні встановлено: згідно договору купівлі-продажу квартири від 05.02.2008 року позивач ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.16); цей договір посвідчений приватним нотаріусом Київського

міського нотаріального округу ОСОБА_4 05.02.2008 року за реєстровим номером 536 та зареєстрований БТІ м. Києва 11.11.2010 року у реєстрову книгу № д1206-211 за №9091.

Дані обставини підтверджуються копією договору купівлі-продажу та витягом про державну реєстрацію прав від 11.11.2010 року (а.с.16-17).

Як вбачається з копії технічного паспорта на квартиру від 18.10.2010 року та довідки форми №3 від 16.05.2012 року (а.с.9, 18-19), квартира №31 є однокімнатною, житловою площею 19,8 кв. м, власник квартири ОСОБА_2 в квартирі не зареєстрований, а зареєстрована відповідачка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 -з 11.07.2006 року (колишній співвласник квартири -продавець).

Згідно п.13 Договору купівлі-продажу квартири від 05.02.2008 року -продавці зобов»язані звільнити відчужувану квартиру та знятися з реєстраційного обліку до 07.03.2008 року.

Згідно ст.150 ЖК України громадяни, які мають у приватній власності будинок, квартиру користуються ними для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч.1 ст.383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім»ї та інших осіб.

Згідно ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Ствердження позивача ОСОБА_2 про те, що відповідачка ОСОБА_3 квартиру №31 звільнила і в неї не проживає з моменту укладення договору купівлі-продажу, також підтверджуються актом від 23.05.2012 року (а.с.8).

Будь-яких заперечень по суті справи відповідачкою судові не надано.

За таких обставин та з урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_2 в об»ємі заявлених вимог доведені в судовому засіданні і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.15, 30, 60, 209-218, 224-228 ЦПК України, на підставі ст. 150 ЖК України, ст.316, 317, 319, 321, 328, 334, 383 ч.1, 391 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити. Зобов»язати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) не чинити перешкоди ОСОБА_2 у здійсненні права власності на квартиру АДРЕСА_1.

Зобов»язати Головне Управління Державної міграційної служби України у м. Києві (м. Київ, вул. Березняківська, 4-А; код 37768863) скасувати реєстрацію ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) за адресою АДРЕСА_1.

За письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення до суду першої інстанції, заочне рішення може бути переглянуто судом, який постановив рішення.

За загальним правилом, а також у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено сторонами до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом 10 днів з дня проголошення рішення або з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: Парамонов М.Л.