Постанова № 28873310, 18.01.2013, Луганський окружний адміністративний суд

11.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 січня 2013 року Справа № 812/265/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Свергун І.О.,

за участі секретаря - Северіної А.С.,

представника позивача - Компанієць І.А. (довіреність від 14.01.2013 № 367/08-05),

представника третьої особи - Войцеха Д.Л. (довіреність від 15.01.2013),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Луганська справу за адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта «Білоріченська» Дочірнє підприємство Державної холдингової компанії «Луганськвугілля», про визнання незаконними дій, скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 14.12.2012 ВП № 35680930, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

09 січня 2013 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта «Білоріченська» Дочірнє підприємство Державної холдингової компанії «Луганськвугілля», про визнання незаконними дій, скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 14.12.2012 ВП № 35680930, зобов'язання вчинити певні дії. В обґрунтування позову позивач зазначив наступне.

12.06.2012 Донецьким апеляційним адміністративним судом була задоволена апеляційна скарга УПФУ в Лутугинському районі Луганської області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 11.04.2012 по справі № 2а/1270/1703/2012 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта» Білоріченська» заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у сумі 2049797,50 грн. На підставі винесеного рішення позивачем було отримано виконавчий лист від 27.11.2012 № 2а/1270/1703/2012, який було направлено на 13.12.2012 на адресу відповідача для примусового виконання.

18.12.2012 на адресу позивача надійшла постанова заступника начальника ВДВС Лутугинського РУЮ Швець І.М. від 14.12.2012 ВП 35680930 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) на підставі того, що найменування боржника у заяві стягувача (ДВАТ «Шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля», 92016, Луганська область, Лутугинський район, с. Білоріченський, ЄДРПОУ 00176897) не співпадає з найменуванням, зазначеним у виконавчому листі від 27.11.2012 № 2а/1270/1703/2012 Луганського окружного адміністративного суду (ТОВ «Шахта «Білоріченська», 92016, Луганська область, Лутугинський район, с. Білоріченський, вул. Шкільна, 170, ЄДРПОУ 00176897).

З винесеною постановою позивач не погоджується, оскільки вона винесена безпідставно та з порушенням діючого законодавства, зокрема статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», якою визначено вичерпний перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження.

Відповідно до вимог статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування, державний виконавець за наявності підтверджуючих документів своєю постановою змінює назву сторони виконавчого провадження.

Окрім того, при зверненні до відповідача з заявою про примусове виконання виконавчого листа від 27.11.2012 № 2а/1270/1703/2012 позивачем було додано рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2011 № 55/413, залишеного без змін постановою Київського апеляційного Господарського суду від 14.02.2012 № 55/413, відповідно до якого визнано недійсним рішення про припинення ДВАТ «Шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля» шляхом її реорганізації в ТОВ «Шахта «Білоріченська», визнано недійсною та скасовано державну реєстрацію ТОВ «Шахта «Білоріченська».

Оскільки державна реєстрація ТОВ «Шахта «Білоріченська», яке було правонаступником прав та обов'язків ДВАТ «Шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля», скасована, а постанова Луганського окружного адміністративного суду від 11.04.2012 по справі № 2а/1270/1703/2012 прийнята в період ТОВ «Шахта» Білоріченська», а виконавчий лист видано також на ТОВ «Шахта» Білоріченська», тому позивачем в заяві про примусове виконання виконавчого листа вказано як боржника ДВАТ «Шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля».

На підставі викладеного позивач просить визнати незаконними дії посадових осіб ВДВС Лутугинського РУЮ, скасувати постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 14.12.2012 ВП № 35680930 та зобов'язати відповідача відкрити виконавче провадження за виконавчим листом від 27.11.2012 № 2а/1270/1703/2012.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неприбуття не повідомив, заперечень проти позову суду не надав.

Представник третьої особи проти заявлених позовних вимог заперечував, вважає, що оскаржена постанова винесена відповідачем згідно з чинним законодавством.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача та представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшов наступного.

У відповідності до вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-ХІV (далі - Закон № 606).

Відповідно до статті 1 Закону № 606 виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Статтею 6 Закону № 606 передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби (частина 3 статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну виконавчу службу» завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про державну виконавчу службу» передбачено, що державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 11 Закону № 606 державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судом установлено, що 27.11.2012 Луганським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист № 2а/1270/1703/2012 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта» Білоріченська» заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком № 1 у сумі 2049797,50 грн. (арк. справи 10).

11.12.2012 позивач звернувся до ВДВС Лутугинського РУЮ з заявою про примусове виконання виконавчого листа від 27.11.2012 № 2а/1270/1703/2012 (арк. справи 7). В заяві позивачем в якості боржника зазначено ДВАТ «Шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля», та додано рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2011 № 55/413 в якості підтвердження зміни найменування боржника.

Позивачем було подано на примусове виконання виконавчий лист від 27.11.2012 № 2а/1270/1703/2012 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахта» Білоріченська» заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах у сумі 2049797,50 грн.

Постановою ВДВС Лутугинського РУЮ від 14.12.2012 ВП 35680930 позивачу було відмовлено у відкритті виконавчого провадження (відмовлено в прийнятті до провадження виконавчого документа) на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» з тих мотивів, що у заяві стягувача найменування боржника - ДВАТ «Шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля», 92016, Луганська область, Лутугинський район, с. Білоріченський, ЄДРПОУ 00176897 не співпадає з найменуванням, зазначеним у виконавчому листі від 27.11.2012 № 2а/1270/1703/2012 Луганського окружного адміністративного суду - ТОВ «Шахта «Білоріченська», 92016, Луганська область, Лутугинський район, с. Білоріченський, вул. Шкільна, 170, ЄДРПОУ 00176897.

Відповідно до статті 17 Закону № 606 примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи:

1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті;

2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справах та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

3) судові накази;

4) виконавчі написи нотаріусів;

5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;

6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом;

7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу;

8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу;

9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»

Згідно з ч. 1 статті 18 Закону № 606 у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Відповідно до статті 26 Закону № 606 державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку пред'явлення документів до

виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 17 цього Закону, та неподання заяви про відкриття виконавчого провадження у випадках, передбачених цим Законом;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної (юридичної) сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) пред'явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або не за підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону;

6-1) офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури;

7) якщо виконавчий документ повернуто стягувачу за його заявою, крім виконавчих документів про стягнення аліментів та інших періодичних платежів;

8) наявності інших передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Аналізуючи вимоги норми статті 26 Закону № 606 суд вважає, що відповідачем неправомірно відмовлено у відкритті провадження з огляду на наступне.

Статтею 19 Закону № 606 встановлено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом;

4) в інших передбачених законом випадках.

У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

Відповідно до ч. 5 статті 8 Закону № 606 у разі вибуття однієї із сторін державний виконавець з власної ініціативи або за заявою сторони, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, обов'язкові тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

У разі якщо сторона виконавчого провадження змінила найменування (для юридичної особи) або прізвище, власне ім'я чи по батькові (для фізичної особи), державний виконавець за наявності підтверджуючих документів своєю постановою, яка затверджується начальником відділу, змінює назву сторони виконавчого провадження.

Відповідно до статті 264 Кодексу адміністративного судочинства у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд може замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником.

Судом установлено, що на підтвердження обставин правонаступництва боржника зазначеного у виконавчому листі (ТОВ «Шахта «Білоріченська», 92016, Луганська область, Лутугинський район, с. Білоріченський, вул. Шкільна, 170, ЄДРПОУ 00176897) та у заяві (ДВАТ «Шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля», 92016, Луганська область, Лутугинський район, с. Білоріченський, ЄДРПОУ 00176897), позивачем було додано до заяви про примусове виконання виконавчого листа копію рішення Господарського суду міста Києва від 15.12.2011 № 55/413, відповідно до якого визнано недійсним рішення про припинення ДВАТ «Шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля» шляхом її реорганізації в ТОВ «Шахта «Білоріченська», визнано недійсною та скасовано державну реєстрацію ТОВ «Шахта «Білоріченська» (арк. справи 17-30).

Наданий позивачем на примусове виконання виконавчий лист відповідає вимогам, встановленим статтею 18 Закону № 606. Суд також зауважує, що Закон № 606 не містить чітких вимог до заяви стягувача. Зазначення позивачем в заяві особи боржника - ДВАТ «Шахта «Білоріченська» ДП ДХК «Луганськвугілля», а не ТОВ «Шахта «Білоріченська» не є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження. Крім того, відповідно до статті 264 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачу надано повноваження на звернення до суду з поданням про замінити сторону виконавчого провадження її правонаступником. Суд вважає, що державний виконавець протиправно відмовив у відкритті виконавчого провадження, а тому постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 14.12.2012 ВП № 35680930 підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

З метою повного захисту прав та інтересів позивача суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, визнавши протиправною постанову відповідача від 14.12.2012 ВП № 35680930 про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).

Щодо позовної вимоги позивача про визнання незаконними дій посадових осіб ВДВС Лутугинського РУЮ щодо відмови у відкритті виконавчого провадження, суд зазначає наступне. Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії, в даному випадку - постанова про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа). Саме вона впливає на його права та інтереси. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України, як то захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для фізичної або юридичної особи прав чи інтересів).

З огляду на вищевикладене суд вважає, що вимоги позивача в цій частині не підлягають задоволенню через відсутність порушення прав діями відповідача, а обраний позивачем спосіб захисту в цій частині не відповідає об'єкту порушеного права. Достатнім та необхідним способом поновлення порушених прав позивача є визнання протиправною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа). Тому вказана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Суд також не знаходить підстав для задоволення позовних вимог про зобов'язання ВДВС Лутугинського РУЮ відкрити виконавче провадження за виконавчим листом Луганського окружного адміністративного суду від 27.11.2012 № 2а/1270/1703/2013. В силу норм статті 2 Закону № 606 обов'язок примусового виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Відтак, вирішення питання про прийняття на примусове виконання виконавчого листа, відповідно до зазначеного Закону віднесено виключно до компетенції органів Державної виконавчої служби, та не віднесено до компетенції адміністративного суду. Суд не може підміняти суб'єкта, який уповноважений приймати рішення з вказаного питання.

Окрім того суд зазначає, що відповідно до статті 19 Закону № 606 державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, а в даному випадку виконавчий лист було повернуто позивачу разом з постановою про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа).

Таким чином, адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а статтею 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Керуючись статтями 2, 11, 17, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Лутугинському районі Луганської області до Відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта «Білоріченська» Дочірнє підприємство Державної холдингової компанії «Луганськвугілля», про визнання незаконними дій, скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 14.12.2012 ВП № 35680930, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Лутугинського районного управління юстиції про визнання незаконними дій, скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження (відмову в прийнятті до провадження виконавчого документа) від 14.12.2012 ВП № 35680930.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови в повному обсязі відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови в письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанову складено в повному обсязі 23 січня 2013 року.

Суддя І.О. Свергун