Постанова № 28873294, 24.01.2013, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2013 р. Справа №2а/0570/17508/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11:40

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

при секретарі судового засідання: Грішаєві Є.Є.

за участю представників сторін:

від позивача - Цикаленко Д.М. - довір. від 02.01.2013 року № 01-68-07

від відповідача - не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Донецького міського центру зайнятості - робочого органу Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття

до відповідача ОСОБА_2

про стягнення заборгованості по виплаченим коштам по безробіттю в сумі 26369 грн. 51 коп.

ВСТАНОВИВ:

Донецький міський центр зайнятості - робочий орган Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по виплаченим коштам по безробіттю в сумі 26369 грн. 51 коп.

Доводи позовної заяви обгрунтовує тим, що ОСОБА_2 має заборгованість перед Донецьким міським центром зайнятості - робочим органом Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття по виплаченим коштам по безробіттю, оскільки на час здійснення таких виплат з 21.10.2011 року по 18.06.2012 року, згідно трудової угоди від 04.01.2011 року № 26, укладеної з ПАТ «Філія» Донецький НЦРП» ІПК Промисловості Мінпромполітики України», займався викладацькою діяльністю, тобто, як вважає позивач, відносився до категорії зайнятого населення.

Враховуючи наведене, Донецький м?іський центр зайнятості просить стягнути з ОСОБА_2 кошти, виплачені в якості допомоги по безробіттю, в розмірі 26369 грн. 51 коп. на підставі ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про визнання позову в повному обсязі.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу без участі представника відповідача на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заслухавши представника позивача, суд встановив.

14.10.2011 року ОСОБА_2 звернувся до Донецького міського центру зайнятості з письмовою заявою про надання статусу безробітного та отримання у зв'язку з цим допомоги (а.с. 6).

14.10.2011 року ОСОБА_2 наданий статус безробітного та призначена виплата допомоги по безробіттю. (а.с. 5)

Донецьким міським центром зайнятості проведене розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення безробітним, про що складений акт від 19.09.2012 року № 220д розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» (а.с. 8).

Як вбачається з акту, ОСОБА_2 в період перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітний, працював та отримував доход, згідно трудової угоди від 04.01.2011 року № 26, укладеної з ПАТ «Філія» Донецький НЦРП» ІПК Промисловості Мінпромполітики України», дія договору сплила 31.12.2011 року.

Згідно довідки про виплачене матеріальне забезпечення ОСОБА_2 за період з 21.10.2011 року по 01.06.2012 року сума нарахувань по безробіттю складає 26369 грн. 51 грн.

На час звернення позивача до суду з позовною заявою ОСОБА_2 зазначену суму у добровільному порядку не сплатив.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача виплачену допомогу по безробіттю в зазначеній сумі.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав,свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до абзацу 5 ч. 2 ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виконавча дирекція Фонду є виконавчим органом правління Фонду, який забезпечує виконання рішень правління. Функції виконавчої дирекції покладаються на органи державної служби зайнятості.

Тобто, позивач у справі - орган владних повноважень, якому чинним законодавством надані владні управлінські функції у сфері зайнятості населення.

Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги мають застраховані особи.

Одним з видів забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю.

Згідно ст. 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Статтею 1 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах:

- працюючі по найму на умовах повного або неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, в установах і організаціях, незалежно від форм власності, у міжнародних та іноземних організаціях в Україні і за кордоном у фізичних осіб;

- громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України "Про особисте селянське господарство";

- обрані, призначені або затверджені на оплачувану посаду в органах державної влади, управління та громадських об'єднаннях;

- які проходять службу в Збройних Силах України, Службі безпеки України, Державній прикордонній службі України, військах внутрішньої та конвойної охорони і Цивільної оборони України, органах внутрішніх справ України, інших військових формуваннях, створених відповідно до законодавства України, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, альтернативну (невійськову) службу;

- які проходять професійну підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; навчаються в денних загальноосвітніх школах і вищих навчальних закладах;

- працюючі громадяни інших країн, які тимчасово перебувають в Україні і виконують функції, не пов'язані із забезпеченням діяльності посольств і місій.

- в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах, зокрема, громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців.

Відповідно до ст. 2 Кодексу законів про працю України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Як зазначалось раніше, відповідач перебував на обліку у позивача як безробітний, отримував допомогу по безробіттю та у цей же період займався викладацькою діяльністю за трудовою угодою укладеною з ПАТ «Філія» Донецький НЦРП» ІПК Промисловості Мінпромполітики України» та отримував винагороду, тобто, відносився до категорії зайнятого населення.

Відповідно до ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

В порушення зазначеної норми Закону відповідач не повідомив центр зайнятості - позивача у справі про те, що займався викладацькою діяльністю за трудовою угодою укладеною з ПАТ «Філія» Донецький НЦРП» ІПК Промисловості Мінпромполітики України» та отримував винагороду.

Оскільки, центром зайнятості у період з 21.10.2011 року по 01.06.2012 року перераховані кошти відповідачу на випадок безробіття в сумі 26369 грн. 51 коп., позивач правомірно, в межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, звернувся до суду з позовом про стягнення таких виплат, тому суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», Законом України «Про зайнятість населення», ст. 2, ст. 8 - 15, ст. 94, ст. 122-154, ст.158 -163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву Донецького міського центру зайнятості - робочого органу Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по виплаченим коштам по безробіттю в сумі 26369 грн. 51 коп. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 (індефікаційний номер НОМЕР_1, місцезнаходження: 83018, АДРЕСА_1) на користь Донецького міського центру зайнятості - робочого органу Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (р/р № 37176002002327 в ГУ ДКУ у Донецької області, МФО 834016, код ЄДРПОУ 25671511) суму виплаченого забезпечення по матеріальному забезпеченню на випадок безробіття в розмірі 26369 грн. 51 коп.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У судовому засіданні 24.01.2013 року проголошений повний текст постанови.

Суддя Давиденко Т.В.