Постанова № 28873235, 22.01.2013, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.13 Справа № 5010/1120/2012-20/64

Львівський апеляційний господарський суд у складі суддів:

головуючий суддя Бонк Т. Б.

судді Бойко С. М.

Марко Р. І.

при секретарі судового засідання Р. Мудрак

за участю представників сторін:

від позивача (апелянта) - Базик О. П. - адвокат

від відповідача - не з'явився

розглянув апеляційну скаргу ЗАТ «Пластіма», м. Вільнюс, Литва б/н від 14.11.2012 р

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.10.2012 р. (суддя Кобецька С. М.)

у справі № 5010/1120/2012-20/64

за позовом ЗАТ «Пластіма», м. Вільнюс, Литва

до відповідача ТОВ «Компанія Рона», м. Івано-Франківськ

про стягнення 344 355, 44 доларів США заборгованості

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 30.10.2012 р. у справі № 5010/1120/2012-20/64 відмовлено у задоволенні позову ЗАТ «Пластіма», м. Вільнюс, Литва до ТОВ «Компанія Рона», м. Івано-Франківськ про стягнення 344 355, 44 доларів США заборгованості, в тому числі 213 409 доларів США основного боргу, 85 231, 26 доларів США пені та 45 715, 18 доларів США 3 % річних.

Рішення суду мотивоване тим, що факт купівлі-продажу, тобто передачі або отримання, товару судом не встановлено, документи, які б підтверджували це у матеріалах справи відсутні, а відтак підстав для стягнення заборгованості за товар, на думку суду, немає.

У своїй апеляційній скарзі позивач просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги, в тому числі стягнути з ТОВ Компанії «Рона» на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 93 668, 44 грн. та витрати на послуги адвоката в сумі 10 000 доларів США, посилаючись на те, що судом безпідставно не взято до уваги таких доказів наявності заборгованості відповідача як відповідь на претензію № 08/30-11 від 30.08.2011 р., в якій відповідач визнав борг в сумі 263 409 доларів США та зобов'язався погасити її до 01.01.2012 р., графік погашення заборгованості за контрактом № 26/1103 від 03.11.2006 р. і контракту № 09/0212 від 12.02.2009 р., а також акт звірки розрахунків від 08.04.2010 р.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представника позивача у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що між ЗАТ «Пластіма» (продавець) та ТОВ Компанією «Рона» (покупець) укладено контракти № 26/1103 від 03.11.2006 р. та № 09/0212 від 12.02.2009 р., згідно п. 1 яких продавець продає, а покупець купує наступний товар: поліетилен, полістирол, поліпропілен та інші пластики, згідно додатку до контракту.

Кількість товару що поставляється по контракту вказується в додатках. Товар вважається проданим продавцем і прийнятий покупцем відповідно до кількості нетто, вказаної у рахунку - інвойс, який видається на вантаж з кожним транспортним засобом (п. 2 контрактів).

Відповідно до п. 5 контрактів, ціни за кожну партію товару вказуються окремо і фіксуються в додатках до них в євро чи в доларах США згідно ваги нетто за тонну. Базис ціни вказується в додатках і трактується згідно INCOTERMS в редакції 2000 року.

Згідно п. 6 контрактів, одержувач оплачує товар передоплатою. Оплата проводиться в євро чи в доларах США на рахунок продавця. Сторони можуть домовитись про інші умови оплати, про що повинно вказуватись в додатках до контрактів.

Відправник і вантажоодержувач зазначаються в додатках. Продавець зобов'язується надати покупцю наступні оригінальні документи: інвойс, сертифікат походження, транспортну накладну (п. 8 контрактів).

Відповідно до ст. 76 Закону України «Про міжнародне приватне право», суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, зокрема у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності у справах з іноземним елементом, передбачених ст. 77 цього Закону.

У п. 9 контрактів № 26/1103 від 03.11.2006 р. та № 09/0212 від 12.02.2009 р. передбачено, що усі спори і розбіжності, які виникли при реалізації контракту між продавцем і покупцем, повинні вирішуватись в арбітражі країни відповідача у відповідності до законів цієї країни. Рішення арбітражу остаточне і оскарженню не підлягає.

Цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з договору (ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідно до ч. 1 ст. 9 якого підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача тощо.

Відповідно до абз. 1 п. 2.5 цього ж Положення, документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Довіреність на одержання цінностей, яка, відповідно до п. 8 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 р. № 99, видається на строк не більше 10 днів, є первинним документом, що фіксує рішення уповноваженої особи (керівника) підприємства про уповноваження конкретної фізичної особи одержати для підприємства визначені перелік та кількість цінностей. Без довіреності не може бути створено (виписано, підписано) інший первинний документ - товарно-транспортну накладну на відпуск цінностей, який є дозволом для здійснення господарської операції з відпуску цінностей і, відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для її бухгалтерського обліку. Оформлення накладної здійснюється після подання довіреності.

Зі змісту вище викладених правових норм вбачається що, факт здійснення господарської операції, в даному випадку купівлі-продажу товару, має підтверджуватись певними засобами доказування, зокрема, первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують факт її здійснення, а саме: інвойсами (рахунками-фактурами), сертифікатом походження, транспортними накладними, довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Факт купівлі-продажу, тобто передачі або отримання, товару судом не встановлено, документи, які б підтверджували це у матеріалах справи відсутні.

Разом з тим, в підтвердження факту поставки товару та виникнення у відповідача заборгованості позивач посилається на відповідь на претензію № 08/30-11 від 30.08.2011 р., у якій відповідач визнав заборгованість в сумі 263 409 доларів США та зобов'язався погасити її до 01.01.2012 р., підписаний відповідачем графік погашення заборгованості по контрактах № 26/1103 від 03.11.2006 р. та № 09/0212 від 12.02.2009 р., а також акт звірки розрахунків від 08.04.2010 р.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Як вбачається із матеріалів справи, на вимогу суду першої інстанції позивачем подано суду копії товарно-транспортних накладних, дублікатів накладних, листів-повідомлень про прибуття товару. Однак, такі документи не засвідчені у передбаченому законом порядку, як докази в підтвердження факту поставки товару по контрактах.

Копія документа виготовляється рукописним, машинописним способами або засобами оперативної поліграфії. Під час виготовлення копії рукописним і машинописним способами текст документа відтворюється повністю, включаючи елементи бланка, і засвідчується підписом посадової особи, яка підтверджує відповідність копії оригіналу. Копія документа вважається належним чином засвідчена, якщо вона засвідчена наступним чином: відмітка «копія» зазначається у верхній правій частині лицьового боку першого аркуша документа. Напис про засвідчення документа складається із слова «згідно», найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії і проставляється нижче реквізиту «підпис» (п. 4.10.2 Примірної інструкції з діловодства у міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.1997 р. № 1153).

При цьому, на вимогу місцевого господарського суду (а. с. 80, Том 1), оригіналів вище зазначених документів, а також належно засвідчених копій, позивачем ні суду першої, ні апеляційної інстанцій не подано, у матеріалах справи такі відсутні. Відтак, наявні у матеріалах справи незасвідчені документи не можуть, бути прийняті судом як належні і допустимі докази в розумінні ст. 36 ГПК України.

Із наявних у матеріалах справи інвойсів (рахунків-фактур) та незасвідчених фотокопій міжнародних товарно-транспортних накладних, дублікатів накладних, листів-повідомлень про прибуття товару, поданих позивачем, не вбачається посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції з боку покупця, а також не вбачається що саме відповідач - ТОВ Компанія «Рона», прийняв товарно-матеріальні цінності, за які позивач і просить стягнути борг в сумі 213 409 доларів США.

Також, претензія № 352-081 від 30.08.2011 р. та відповідь на неї № 08/30-11 від 30.08.2011 р., акт звірки від 08.04.2010 р. не є документами, які підтверджують факт здійснення господарської операції, тобто первинними документами бухгалтерського обліку у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а з акту звірки від 08.04.2010 р., графіка погашення заборгованості по контрактах не вбачається початку та кінця періоду виникнення боргу, як і не вказано первинних документів, на підставі яких виникла заборгованість.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає, що підстави стягнення заборгованості по спірних контрактах відсутні з огляду на те, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт отримання товару відповідачем і, відповідно, виникнення у нього зобов'язання щодо сплати вартості товару.

Відповідно, оскільки вимога про стягнення основного боргу є безпідставною, то і в задоволенні вимог про стягнення 85 231, 26 доларів США пені, 45 715, 18 доларів США 3 % річних за неналежне виконання грошового зобов'язання також правомірно відмовлено судом першої інстанції з огляду на те, що за своєю правовою природою є похідними від основної вимоги.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції правомірно, з врахуванням норм ст. 49 ГПК України, судові витрати, в тому числі і на послуги адвоката, залишив за позивачем.

Крім цього, подаючи апеляційну скаргу, апелянт долучив до неї копію квитанції про сплату судового збору за розгляд позовної заяви у суді першої інстанції.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.09.2012 № 01-06/1260/2012 «Про оформлення платіжних документів на перерахування судового збору», платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором. Відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо) цих документів, не можуть бути належним доказом сплати судового збору.

У даному листі також зазначено, що у випадках коли передбачена у п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК підстава (до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі) повернення апеляційної скарги виявлені судом апеляційної інстанції після прийняття апеляційної скарги, суд витребує від особи, яка подала скаргу, докази сплати судового збору у встановленому порядку і розмірі. У разі несплати судового збору у встановленому законом розмірі суд має право стягнути недоплачену суму збору за результатами апеляційного провадження.

Оскільки апелянтом під час апеляційного провадження не подано належних доказів сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги, то апеляційна інстанція дійшла висновку, що з позивача (апелянта) слід стягнути 32 190 грн. судового збору, тобто 50 % ставки, що підлягала сплаті в суді першої інстанції.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з врахування всіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 30.10.2012 р. у справі № 5010/1120/2012-20/64 залишити без змін, апеляційну скаргу ЗАТ «Пластіма», м. Вільнюс, Литва - без задоволення.

2. Стягнути з ЗАТ «Пластіма», вул. Смрленско, 10Д-3Б, м. Вільнюс, Литва, 03234 в доход державного бюджету України (УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, код отримувача 38007620, р/р 31216206782006) 32 190 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

3. Господарському суду Івано-Франківської області видати наказ в порядку ст. 116 ГПК України.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

5. Матеріали справи скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 24.01.2012 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С. М.

Суддя Марко Р. І.