Ухвала суду № 28872977, 24.01.2013, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-4799/12/0170/22

24.01.13 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Дудкіної Т.М.,

суддів Омельченка В. А. ,

Цикуренка А.С.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (головуючого судді Радчук А.А. ) від 16.08.12 у справі № 2а-4799/12/0170/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестрегіон-активи" (вул. Ялтинське шосе, буд.12,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95023)

до Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби (вул. М.Залки,1/9,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95053)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестрегіон-активи" звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001052301 від 28 квітня 2012 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.08.2012 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестрегіон-активи" до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задоволені.

Визнано протиправним та скасованим податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС № 0001052301 від 28 квітня 2012 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 907 422 грн.

Також судом вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.08.2012 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

У судове засідання сторони, їх представники не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в встановленому законом порядку.

Суд, керуючись положеннями пункту 2 частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, визнав за можливе перейти до письмового провадження по справі.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що несплачені позивачем суми ПДВ у складі вартості придбання основних фондів не є підставою для виключення цих сум зі складу залишку від'ємного значення, який переноситься до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, і відповідно висновки відповідача про те, що залишки від'ємного значення фактично несплачені постачальникам за станом на дату перевірки, не підлягають відображенню в рядку 24 декларації з ПДВ за грудень 2011 року є необґрунтовані.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Апеляційним розглядом встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа, що підтверджується відповідним свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою з ЄДРПОУ та перебуває на податковому обліку в ДПІ в м.Сімферополі АР Крим ДПС.

Посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань достовірності формування суми залишку від'ємного значення декларації з ПДВ за грудень 2011 року, за наслідками перевірки складено акт №1390/22-1/35515444 від 19.04.2012р.

За висновками даного акту встановлено наступні порушення, а саме: п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97); п.200.1, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010г. № 2755 (далі - ПКУ), внаслідок чого, завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 24 декларації з ПДВ).

За результатами перевірки прийнято спірне податкове повідомлення - рішення № 0001052301 від 28 квітня 2012 року про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 907 422 грн.

В основу висновків податкового органу про порушення позивачем правил оподаткування покладено те, що загальна сума завищення 907422грн. складається із сум податкового кредиту, сформованого в звітних періодах: березень - липень 2008р., та відповідно зазначені суми не підлягають відображенню в складі залишку від'ємного значення в грудні 2011 року оскільки суми ПДВ за деякими операціями, які були включені до складу податкового кредиту та за рахунок яких сформовано від'ємне значення за кожен із зазначених періодів, не сплачені постачальникам в грошовій формі на дату проведення перевірки.

Із акту перевірки вбачається, що значення рядків довідки №2 до декларації з ПДВ за грудень 2011 року за періоди з березня по листопад 2008 року формувалися під час дії Закону України "Про податок на додану вартість" №168 (далі -Закон №168), і відповідно мало місце порушення п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 вказаного Закону, в наслідок чого завищено залишок від'ємного значення на 907422грн.

Відповідно до пункту 3 Розділу II "Прикінцеві положення" Закону України N 2275 з дня набрання чинності Законом України від 20.05.2010 р. N 2275 (набрав чинності 16.06.2010р.) до 1 січня 2011 року дію підпункту "б" підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168 було зупинено та в період з 16.06.2010р. по 31.12.2010р. цей підпункт застосовується в наступній редакції:

"Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду; залишок від'ємного значення, за яким не проведено розрахунків з постачальниками відображається в податковій декларації з податку на додану вартість окремим рядком для визначення суми податку, яка може підлягати відшкодуванню в частині сплачених сум податку в наступних звітних періодах; залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування відображається у декларації з податку на додану вартість окремим рядком та включається до складу податкового кредиту починаючи з першого звітного періоду 2011 року".

З огляду на викладене, у податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2010 року до рядка 23.2 включається значення рядка 26 податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2010 року в частині сум податку, сплачених постачальникам у попередніх податкових періодах.

Залишок значення рядка 26 в частині сум податку, по яких не проведено розрахунки з постачальниками, відображається у зазначеному рядку до моменту формування податкової звітності за звітний період, наступний за періодом у якому будуть проведені розрахунки з постачальниками.

Таким чином, несплачений постачальникам залишок від'ємного значення до 01.01.2011 року не підлягав включенню до складу податкового кредиту наступного звітного періоду.

Як же вбачається із п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.4 ст.200 ПК України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду".

З аналізу вищенаведених норм випливає, що фактична сплата сум податку, відображених у складі податкового кредиту, є однією з умов для бюджетного відшкодування цих сум в періоді, наступному за тим, в якому такі суми були відображені у складі податкового кредиту. Норма абзацу "б" п.200.4 ст.200 ПК України не поширює умову про фактичну сплату сум податку на право платника податків включити залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (за вирахуванням сум, щодо яких платник податків виконав передбачені абзацом "а" умови і прийняв рішення про бюджетне відшкодування).

Загальні норми, що регламентують порядок формування податкового кредиту ст.ст.198,199 ПКУ, також не встановлюють заборони формувати податковий кредит за рахунок сум, нарахованих у складі вартості придбання товарів/послуг, але з якихось причин не сплачених постачальникам на дату їх відображення у складі податкового кредиту.

Пункт 198.3 ст.198 ПК України передбачає, що податковий кредит складається із сум податку, нарахованих (сплачених) протягом звітного періоду. З цього випливає, що у складі додаткового кредиту підлягають відображенню суми податку, які можуть бути як нарахованими, так і сплаченими.

З урахуванням норми п. 198.2 ст.198 ПК України, якою регламентовано порядок визначення дати виникнення права на податковий кредит, суми ПДВ, які нараховані платником податку у зв'язку з придбанням товарів/послуг і підлягають сплаті постачальникам у складі вартості цих товарів/послуг, відображаються у складі податкового кредиту за датою отримання цих товарів/послуг.

В акті перевірки ж вказано, що принцип проведення грошових розрахунків з постачальниками за придбані товари/послуги є основою для розрахунку суми бюджетного відшкодування. Між тим, встановлено, що позивач до теперішнього часу не заявляв, що спірна сума залишку від'ємного значення підлягає бюджетному відшкодуванню.

Таким чином, оскільки позивачем зазначені суми ПДВ у складі вартості придбання основних фондів не сплачено, останнє не є підставою для виключення цих сум зі складу залишку від'ємного значення, який переноситься до складу податкового кредиту наступного звітного періоду, і відповідно висновки відповідача про те, що залишки від'ємного значення не сплаченого постачальникам за станом на дату перевірки, не підлягають відображенню в рядку 24 декларації з ПДВ за грудень 2011 року є необґрунтовані.

Також в акті перевірки зазначено, що позивач не мав права зарахувати зазначені суми до складу податкового кредиту за грудень 2011 року на тих підставах, що термін виникнення цих сум перевищує 1095 днів та останні згідно п.п.14.1.11 п.14.1 ст.14 ПКУ є безнадійною заборгованістю по зобов'язаннях, за якою минув строк позовної давності. По закінченні терміну позовної давності (тобто загального строку для захисту права особи, право якої порушено), загальний строк якої встановлено ст.257 ЦКУ в три роки, боржник повинен розрахуватися за отримані раніше послуги, товари, основні засоби.

Право ж включення суми залишку від'ємного значення з ПДВ до складу податкового кредиту наступного звітного періоду не залежить від спливу загальновстановленого нормою ст.257 ЦКУ терміну позовної давності та останнє не передбачено і п.200.4 ст.200 ПКУ.

Більш того, як вбачається із виданих позивачем векселів, пред'явлення за останнім мало відбутися не раніше 23 грудня 2011 року і відповідно до ст.261 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності за зобов'язаннями по векселях починається з моменту виникнення права на пред'явлення вимоги про виконання зобов'язання, тобто з 23.12.2011р., а тому і строк позовної давності на час перевірки не сплив.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.08.12 у справі № 2а-4799/12/0170/22 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 29 січня 2013 р.

Головуючий суддя підпис Т.М. Дудкіна

Судді підпис В.А.Омельченко

підпис А.С. Цикуренко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Т.М. Дудкіна