Постанова № 28872947, 18.01.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2013 р. Справа № 5023/4303/12

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Ільїн О.В. , суддя Черленяк М.І.

при секретарі Титові А.О.

за участю представників сторін:

позивача - Юрченко С.О.

першого відповідача - не з'явився,

другого відповідача - не з'явився,

третього відповідача - Мележик Л.Г.,

четвертого відповідача - не з'явився,

п'ятого відповідача - не з'явився,

шостого відповідача - не з'явився,

сьомого відповідача - не з'явився,

першої третьої особи - не з'явився,

другої третьої особи - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №24 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 17.12.12 у справі №5023/4303/12

за позовом Публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк", м. Харків

до

1. Корпорації "Співдружність Комп", с. Комунар,

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Гранд Альянс плюс", м. Київ,

3. Іноземного підприємства "Делекспо-Груп", м. Кременчук,

4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Автомазсервіс", м. Кременчук,

5. Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто-Тех-Комплект", м. Кременчук,

6. Товариства з обмеженою відповідальністю "Легалплейс", м. Київ,

7. Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбізнес ЛТД", м. Київ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Голій Людмила Ігорівна, м. Київ,

2. Комунальне підприємство Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, м. Київ;

про застосування наслідків недійсності правочину

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ПАТ "УкрСиббанк" звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою в якій просить суд застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину до договору купівлі-продажу нежилих будівель від 28.07.2010р., укладеного між Корпорацією "Співдружність КОМП" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ГРАНД АЛЬЯНС ПЛЮС", посвідченого 28.07.2010р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Голій Л.І., зареєстрованого в реєстрі за №1632, поновивши право власності на нерухомість: нежитлові будівлі загальною площею 4117,90 кв.м., до складу яких входять адміністративна будівля літ. "Т'" площею 288,10 кв.м., адміністративно-виробниче приміщення літ. "Я" площею 2293,10 кв.м., електроцех та склад літ. "Ш, Ш'" площею 1015,70 кв.м., склад ВДВ літ. "У'" площею 167,80 кв.м., склад вогнеупорів літ. "Ф" площею 66,0 кв.м., склад вогнеупорів літ. "Х" площею 63,80 кв.м., споруда автовагів літ. "Щ" площею 15,90 кв.м., південна прохідна літ. "Ч" площею 207,5 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21, за Корпорацією "Співдружність КОМП" (код ЕДРПОУ 30712903). Скасувати в державному реєстрі прав на нерухоме майно існуючий запис про реєстрацію права власності на нежитлові будівлі загальною площею 4117,90 кв.м., до складу яких входять адміністративна будівля літ. "Т'" площею 288,10 кв.м., адміністративно-виробниче приміщення літ. "Я" площею 2293,10 кв.м., електроцех та склад літ. "Ш, Ш'" площею 1015,70 кв.м., склад ВДВ літ. "У'" площею 167,80 кв.м., склад вогнеупорів літ. "Ф" площею 66,0 кв.м., склад вогнеупорів літ. "Х" площею 63,80 кв.м., споруда автовагів літ. "Щ" площею 15,90 кв.м., південна прохідна літ. "Ч" площею 207,5 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21, та поновити в державному реєстрі прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності за Корпорацією "Співдружність КОМП" (код ЄДРПОУ 30712903).

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.12.2012 року (суддя Бринцев О.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Позивач із вказаним рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.

Представник третього відповідача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін.

Перший, другий, четвертий, п'ятий, шостий, сьомий відповідачі та треті особи відзивів на апеляційну скаргу не надали, своїх представників в судове засідання не направили.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін та перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

На підставі договору купівлі-продажу від 23.07.2007р., посвідченого приватним нотаріусом ХМНО Глуховцевою р/№1-2231 (т.ІV а.с.53-56) Корпорація "АИС", яка є правопопередником відповідача-1 у справі Корпорації "Співдружність КОМП" (див. установчий договір про створення та діяльність корпорації "Співдружність КОМП" (т.V а.с. 36-48)) набуло право власності на нежитлові будівлі загальною площею 4117,90 кв.м., до складу яких входять адміністративна будівля літ. "Т'" площею 288,10 кв.м., адміністративно-виробниче приміщення літ. "Я" площею 2293,10 кв.м., електроцех та склад літ. "Ш, Ш'" площею 1015,70 кв.м., склад ВДВ літ. "У'" площею 167,80 кв.м., склад вогнеупорів літ. "Ф" площею 66,0 кв.м., склад вогнеупорів літ. "Х" площею 63,80 кв.м., споруда автовагів літ. "Щ" площею 15,90 кв.м., південна прохідна літ. "Ч" площею 207,5 кв.м.,

01.10.2007р. між позивачем АКІБ "Укрсиббанк" та правопопередником відповідача-1 Корпорацією "АИС" було укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Олійник Л.М. Згідно умов цього договору вказані вище нежитлові будівлі загальною площею 4117,90 розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21 були передане в іпотеку АКІБ "Укрсиббанк" в забезпечення виконаня грошових зобов'язань за відповідними кредитними договорами, вказаними у пункті 1.2. договору іпотеки.

Протягом 2007-2010рр. частина приміщень із переданих в іпотеку загальною площею 4117,90 кв.м. була знесена, або реконструйована. Так знесені були будівлі за літ. "Х" площею 63,8 м.2, літ. "Ф" площею 66,0, літ. "Щ", площею 15,9, літ. "У'" площею 167,8., літ. "Ч реконструйована, внаслідок чого її площа зменшена до 153,70 м. (т.І а.с.36, т.ІV а.с. 1, 45).

Стосовно решти будівель 28.07.2010р. між відповідачем-1 Корпорацією "Співдружність КОМП" та відповідачем-2 ТОВ "Гранд альянс плюс" було укладено договір купівлі-продажу нежитлових будівель, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Голій Л.І р/№1632 (т.І а.с. 36-37). Згідно умов цього договору від відповідача-1 Корпорації "Співдружність КОМП" на користь відповідача-2 ТОВ "Гранд альянс плюс" перейшло право власності на нежитлові будівлі загальною площею 3750 м2 розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21, а саме: літ. "Т", площею 288,10 м2, літ. "Я" площею 2293,10 м2, літ. "Ш", "Ш'" площею 1015,7 м2, літ. "Ч" площею 153,7 м.2.

19.11.2010р. між відповідачем-2 ТОВ "Гранд альянс плюс" та відповідачем-3 Іноземним підприємством "Делекспо-груп" було укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Голій Л.І. р/№2020 (т.І а.с.49, т. ІІІ а.с. 53). Як вбачається з даних Державного реєстру правочинів та з відзиву відповідача-3 на позовну заяву, умовами цього договору було передбачено перехід від відповідача-2 ТОВ "Гранд альянс плюс" на користь відповідача-3 ІП "Делекспо-груп" права власності на нежитлові будівлі загальною площею 3816,6 м2 розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21, а саме: літ. "Т'", площею 288,10 м2, літ. "Я" площею 2293,10 м2, літ. "Ш", "Ш'" площею 1015,7 м2, літ. "Ч" площею 153,7 м.2., літ. "Ф" площею 66,0 м.2.

Після цього, 07.08.2012р. між ІП "Делекспо-груп" з однієї сторони та між ТОВ "Автомазсервіс" і ТОВ "Авто-Тех-Комплект" з другої сторони був укладений договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом ПМНО Марченко Н.А. р/№4816 (т.І а.с.50). Як вбачається з даних Державного реєстру правочинів умовами цього договору було передбачено перехід до покупців ТОВ "Автомазсервіс" і ТОВ "Авто-Тех-Комплект" права власності на нежитлові будівлі загальною площею 3816,6 м2 розташовані за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21, а саме: літ. "Т'", площею 288,10 м2, літ. "Я" площею 2293,10 м2, літ. "Ш", "Ш'" площею 1015,7 м2, літ. "Ч" площею 153,7 м.2., літ. "Ф" площею 66,0 м.2.

Наказом головного управління містобудування та архітектури Київської міської державної адміністрації від 05.10.2012р. №571 було змінено поштові адреси нежитлових будівель, котрі є предметом договору купівлі-продажу від 07.08.2012р. р/№4816. Будівлям розташованим за адресою м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21 присвоєно нові адреси: літ. "Т'" - вул. Молдавська, 9; літ. "Ч" - вул. Молдавська, 11; літ. "Ф" - вул. Молдавська, 13; літ. "Ш", "Ш'" - вул. Молдавська, 15; літ. "Я" - вул. Молдавська, 17.

09.10.2012р. між ТОВ "Автомазсервіс" і ТОВ "Авто-Тех-Комплект" був укладений договір про поділ майна в натурі, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Ніколіцею А.О. р/№541 (т.ІV а.с. 2-3). У відповідності до умов вказаного договору ТОВ "Автомазсервіс" і ТОВ "Авто-Тех-Комплект" здійснили поділ належного їм на праві спільної часткової власності майна, котре було набуте ними на підставі договору від 07.08.2012р. р/№4816. ТОВ "Авто-Тех-Комплект" у власність передано нежитлові будівлі літ. "Т'" площею 288,10 м.2, розташовану за адресою м.Київ, вул.. Молдавська, 9; літ. "Я" площею 2293,10 м.2, розташовану за адресою м.Київ, вул.. Молдавська, 17. ТОВ "Автомазсервіс" у власність передано нежитлові будівлі літ. "Ш", "Ш'" площею 1015,70 м.2 розташовані за адресою м.Київ, вул.. Молдавська, 15; літ. "Ч" площею 153,70 м.2 розташовану за адресою м.Київ, вул.. Молдавська, 11; літ. "Ф" площею 66,0 м.2 розташовану за адресою м.Київ, вул.. Молдавська, 13.

16.11.2012р. між відповідачем-5 ТОВ "Авто-Тех-Комплект" та відповідачем-6 ТОВ "Легалплейс" укладено договір купівлі-продажу р/№697 та договір купівлі-продажу р/№700 посвідчені приватним нотаріусом КМНО Ніколіцею А.О. (т.V а.с.5-6, 7-8). Згідно умов цих договорів від ТОВ "Авто-Тех-Комплект" на користь ТОВ "Легалплейс" перейшло право власності на нежитлові будівлі розташовані за адресою м.Київ, вул. Молдавська, 9 та вул.. Молдавська, 17 відповідно.

16.11.2012р. між відповідачем-4 ТОВ "Автомазсервіс" та відповідачем-7 ТОВ "Укрбізнес ЛТД" укладено договір купівлі-продажу р/№709, договір купівлі-продажу р/№706, договір купівлі-продажу р/№712 посвідчені приватним нотаріусом КМНО Ніколіцею А.О. (т.V а.с.9-10, 11-12, 13-14). Згідно умов цих договорів від ТОВ "Автомазсервіс" на користь ТОВ "Укрбізнес ЛТД" перейшло право власності на нежитлові будівлі розташовані за адресою м.Київ, вул.. Молдавська, 13, вул.. Молдавська, 11 та вул. Молдавська, 15 відповідно.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку у визначений у позові спосіб.

Вирішуючи витання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 1 Господарського кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, що виникають з договорів та інших правочинів. Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать ст. 174 Господарського кодексу України.

Частиною 7 ст. 179 Господарського кодексу України закріплено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Пунктом 1 статті 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Статтею 179 ГК України встановлено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і не господарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями. Виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбачених законодавством України.

Пунктом 1 статті 193 ГК України передбачений обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормами статті 655 ЦК України закріплено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З матеріалів справи вбачається, що сторони, при укладанні спірного договору, дійшли згоди з усіх істотних умов, позивач і відповідачі як юридичні особи мають цивільну право- та дієздатність. Докази на підтвердження обставин недійсності правочинів, зокрема: невідповідності змісту правочину вимогам ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; відсутності право- дієздатності сторін правочину; відсутності свободи волевиявлення учасників правочину та невідповідності волевиявлення їх внутрішній волі; не спрямованості правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним - відсутні.

Крім того, надані до суду сторонами документи свідчать про те, що спірний договір був підписаний ними за вільним волевиявленням, у відповідності до статті 627 ЦК України, із досягненням згоди щодо всіх істотних умов, як це передбачено нормами статті 638 ЦК України.

Відповідно до договору купівлі-продажу №1632 від 28.07.2010 р. на момент укладання цього договору спірні приміщення, які є предметом цього договору, не перебували у спорі, під арештом чи забороною, щодо них не укладено будь-яких договорів з відчуження або користування з іншими особами; треті особи не мають прав на приміщення виставкового торгово-сервісного центру, а також будь-яких інших обтяжень та обмежень у праві розпорядження немає.

Також, відсутність податкових застав підтверджується витягом, наданим з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 28 липня 2010 року. Відсутність заборони відчуження (арешту) нерухомого майна, за цим Договором підтверджується витягом, виданим з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомою майна від 28 липня 2010 року.

Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 p. № 20/5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 03.03.2004 р. за №283/8882, на нотаріусів покладений обов'язок перевірки відсутності заборони на відчуження або арешт майна за даними Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.

Оскільки дії приватного нотаріуса щодо нотаріального посвідчення спірного договору купівлі-продажу майна у встановленому чинним законодавством порядку не оскаржувались, тому колегія суддів зазначає про відсутність підстав вважати цей договір укладеним з порушенням вимог Закону України "Про іпотеку" та статті 55 Закону України "Про нотаріат".

Отже, договір купівлі-продажу №1632 від 28.07.2010 р., укладений між Корпорацією "Співдружність КОМП" та ТОВ "Гранд Альянс Плюс" правомірно та відповідає вимогам чинного законодавства.

Наявні в матеріалах справи докази не засвідчують факту нікчемності спірного договору, а є такими, що в розумінні ст. ст. 203, 215 ЦК України можуть бути підставою для визнання спірних договорів недійсними з інших підстав та мотивів, наявність яких позивачем в межах даної справи не доведена.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Колегія суддів зазначає, що статтею 257 ЦК України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Отже, кінцевим строком повернення кредиту ТОВ "Автосервіс-Т", ТОВ "Авто-Холдінг", ТОВ "Інтер-Авто", ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод", забезпеченим договором іпотеки від 01.10.2007 року вважається 30 квітня 2009 року. Тому, й право на звернення до суду за захистом порушеного права виникло 30 квітня 2009 року.

Проте, позивач звернувся до господарського суду лише у вересні 2012 року, уже після спливу строку позовної давності.

Втім, позов про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред'явлено в межах строку позовної давності. Якщо ж в межах цього строку позов не пред'явлено, і підстав для поновлення строку позовної давності немає, правочин не може бути визнаний недійсним, а набуває всіх ознак дійсного. А передане та одержане за таким правочином майно не може бути повернуто, незважаючи на те, що строк позовної давності для пред'явлення вимоги про повернення отриманого за оспорюваним право чином не закінчився.

Крім того, для того, щоб правочин мав належну юридичну силу, він повинен відповідати ряду умов, зокрема, його зміст не повинен суперечити цивільному законодавству та моральним принципам суспільства.

При розгляді позовів про встановлення нікчемності правочину з посиланням на ст. 203 ЦК необхідно враховувати, що ця стаття передбачає загальну підставу для визнання нікчемності правочину і застосовується лише в тому випадку, якщо в ЦК немає спеціальної підстави (норми) для цього.

Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України зазначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України, яка кореспондується із нормами статті 180 ГК України встановлено, що договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов).

У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частиною першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Пенктом 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справи про визнання правочинів недійсними" передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статей 3, 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

За правилами частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За умовами договору іпотеки від 01 жовтня 2007 року забезпечувались кредитні зобов'язання ТОВ "Автосервіс-Т", ТОВ "Авто-Холдінг", ТОВ "Інтер-Авто", ТОВ "Кременчуцький автоскладальний завод" до моменту виконання основного зобов'язання, тобто до 30 квітня 2009 року.

Частина 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" передбачає, що відповідно до ст. ст. 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Як вбачається з матеріалів даної справи апелянт не є стороною у так званих, "нікчемних" правочинах. Окрім того, станом на дату укладення договору купівлі-продажу №1632 від 28.07.2010 р. між Корпорацією "Співдружність КОМП"та ТОВ "ГРАНД АЛЬЯНС ПЛЮС", апелянт вже не був іпотекодержателем за договором іпотеки у зв'язку з його припиненням 30 квітня 2009 року. На момент укладення договору купівлі-продажу нерухомості ПАТ "УкрСиббанк" свої права як іпотекодержателя, передбачені розділом V Закону України "Про іпотеку" не використав, а тому, на думку колегії суддів, на теперішній час не може бути особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину з подальшим правом звернення до суду з визначеним позовом.

Слід також зазначити, що позивачем позов подано в інтересах іншої особи, що суперечить приписам статей 1, 2 ГПК України відповідно яких підприємства та організації, звертаються до господарського суду за захистом саме своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Доказів наявності повноважень у ПАТ "Укрсиббанк" діяти на захист прав та охоронюваних законом інтересів Корпорації "Співдружність КОМП" (довіреність, договір доручення тощо) позивачем не надано.

Підставою для відмови в задоволенні позовних вимог в частині скасування та поновлення відповідних записів у Державному реєстрі прав на нерухоме майно, крім викладеного вище, є наступне.

Згідно абз.2 ч.2 ст.16 ЦК України ч.2 ст.20 ГК України суд може захистити цивільне право або інтерес способами, що встановлені договором або законом. В даному разі предмет позову в частині скасування та/або поновлення записів у Державному реєстрі прав на нерухоме майно не відповідає способам захисту права, передбаченим законом. Такий спосіб захисту не міститься в переліках способів захисту права, що визначені в ст.16 ЦК України та ст.20 ГК України, не передбачений він й іншими нормами права. Також, в матеріалах справи відсутні докази того, що такий спосіб захисту був передбачений договором сторін. Це свідчить про відсутність у суду правових підстав для застосування обраного позивачем способу захисту права і унеможливлює задоволення позову в частині такого предмету.

Відсутність правових підстав для застосування такого способу захисту права випливає також з того, що у відповідності до ст. 15, 16 ЦК України, ст. 20 ГК України способи захисту права по своїй суті - це правові заходи, за допомогою яких у встановленому законом порядку здійснюється відновлення порушеного суб'єктивного права. Натомість спосіб обраний позивачем до такого результату (відновлення права) привести не спроможний, оскільки він не здатний привести до відновлення порушеного права. По суті це є не способом захисту права, а заходом по встановленню фактів, які носять проміжний або похідний характер від належних способів захисту права.

Застосування судом заходів, які не приводять до захисту права неприпустимо, оскільки це не відповідає завданням суду визначеним ст.2, 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України). Висновок суду про неможливість застосування способу захисту права, який не відповідає Закону, договору і не приводить до відновлення порушеного права узгоджується з позицією ВГСУ, викладеною в п.3 Інформаційного листа від 25.11.2005 р. N 01-8/2229, а також із правовою позицією ВСУ викладеною в його постановах від 13.07.2004 у справі №10/732 та від 14.12.2004 у справі №6/11 та ін.; про що вірно вказав в своєму рішення господарський суд першої інстанції.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 17.12.2012 року у справі №5023/4303/12 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 21.01.2013 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Ільїн О.В.

Суддя Черленяк М.І.