Рішення № 28872897, 28.01.2013, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

23 січня 2013 р. Справа № 5004/1424/12

за позовом першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Аграрного фонду, м.Київ

до відповідача: державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2"Державного агентства резерву України, м.Луцьк

третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору -Державне агентство резерву України, м.Київ

про стягнення збитків в сумі 57 005 139,01 грн.

Суддя Вороняк А.С.

при секретарі с/з Чорному С.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Пронін О.А. -представник, довіреність № 249 від 04.12.2012р.

від відповідача: Олейник І.Ю. - представник, довіреність №160 від 29.11.2012 р.

від третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне агентство резерву України: н/з.

В судовому засіданні взяв участь прокурор - Клок О.М., довіреність №96-6961вих.12 від 06.12.2012р.

Відповідно до ст. 20 Господарського процесуального кодексу України роз'яснено право відводу судді. Відводу судді не заявлено. На підставі ст. 22,29 ГПК України роз'яснено процесуальні права та обов'язки прокурору та представникам сторін.

Клопотання про здійснення технічної фіксації судового процесу від прокурора та представників сторін не поступало.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ: перший заступник прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Аграрного фонду звернувся з позовом про стягнення з державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2"Державного агентства резерву України 60 088 189,01 грн. збитків завданих в результаті нестачі переданого на зберігання відповідачу зерна державного інтервенційного фонду за період 2007-2009 рр..

Ухвалою господарського суду від 13.11.2012р. за вказаним позовом було порушено провадження у справі.

09.01.2013 р. на адресу суду поступили письмові пояснення №4 від 04.01.13р. третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державного агентства резерву України в яких просять в частині позовних вимог, щодо стягнення збитків, які вже стягнуті на користь Аграрного фонду України вироком по кримінальній справі №1-793/2011 відмовити, оскільки позивач намагається отримати подвійне відшкодування збитків, а саме з встановленої вироком суду винної особи ОСОБА_4 та відповідача. Крім того, вважають, що шкода завдана державі повинна відшкодовуватися особами, які притягнуті до кримінальної відповідальності за вчинені злочини виключно за рахунок встановлення, накладення арешту на майно та кошти, здобуті злочинним шляхом, і його конфіскації на користь постраждалих осіб.

Також третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне агентство резерву України просять зупинити провадження у справі в іншій частині позову до закінчення розгляду кримінальної справи №1-793/2011 Апеляційним судом Волинської області за апеляційною скаргою Аграрного фонду.

Суд не вбачає підстав для задоволення даного клопотання за обґрунтуванням, наведеним у мотивувальній частині даного рішення.

В судовому засіданні 23.01.2013 р. представником позивача подано заяву за підписом першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва про зменшення розміру позовних вимог на суму 3 083 050 грн., оскільки згідно акту перевірки наявності зерна закупленого до державного інтервенційного фонду та відповідності його кількісним та якісним показникам 02.08.2012 р., збитки від нестачі переданого на зберігання відповідачу зерна державного інтервенційного фонду протягом 2007-2009 р.р. становлять 53 155 555,87 грн., а саме:

· Пшениці м'якої озимої 4 класу врожаю 2007 року у кількості - 754,275 тонн;

· Пшениці м'якої озимої 5 класу врожаю 2007 року у кількості - 72,900 тонн;

· Пшениці м'якої озимої 3 класу врожаю 2008 року у кількості - 1700,000 тонн;

· Пшениці м'якої озимої 4 класу врожаю 2008 року у кількості - 24 129,293 тонн;

· Пшениці м'якої озимої 5 класу врожаю 2008 року у кількості - 600,345 тонн;

· Пшениці м'якої озимої 2 класу врожаю 2009 року у кількості - 1,816 тонн;

· Пшениці м'якої озимої 3 класу врожаю 2009 року у кількості - 3318,314 тонн;

· Жита 3 класу врожаю 2007 року у кількості - 4,060 тонн;

· Жита 3 класу врожаю 2008 року у кількості - 28,772 тонн;

· Жита 1 класу врожаю 2009 року у кількості - 2,000 тонн;

· Жита 2 класу врожаю 2009 року у кількості - 4,365 тонн;

Також, згідно акту перевірки наявності продуктів переробки зерна від 02.08.12 р., збитки від нестачі переданого на переробку відповідачу зерна державного інтервенційного фонду протягом 2008 року становлять 3 849 583,14 грн., а саме:

· Борошна вищого ґатунку врожаю 2008 року у кількості 686,320 тонн;

· Борошна першого ґатунку врожаю 2008 року у кількості 792,800 тонн;

· Борошна другого ґатунку врожаю 2008 року у кількості 27,750 тонн;

· Зернових відходів 1-2 категорії врожаю 2008 року у кількості 162,123 тонн.

Згідно п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

Враховуючи вищевикладене відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, зменшення розміру позовних вимог прийнято господарським судом на суму 3 083 050 грн., а відтак має місце нова ціна позову, щодо стягнення з відповідача збитків від нестачі переданого на зберігання та переробку зерна державного інтервенційного фонду протягом 2007-2009 р.р. в сумі 57 005 139,01(53 155 555,87 + 3 849 583,14) грн., яка приймається судом, виходячи з якої й вирішується спір.

В судовому засіданні представник прокуратури та позивача просять суд позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача суму 57 005 139,01 грн.

Представник відповідача позов не визнає, просив в позові відмовити, мотивуючи передчасність пред'явлення позову з огляду на відсутність вимоги поклажодавця про повернення речі, що викладено в письмових пояснень від 22.01.2013 р.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне агентство резерву України, явку представника у судове засідання не забезпечили, вимоги суду виконали частково, про причини неявки суду не повідомили. Останні відповідно до пп. 3.5.10 Інструкції з діловодства в господарських судах України та пп. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" були належним чином та завчасно повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, а також про покладені на них обов'язки, про що свідчать матеріали справи.

Відповідно до пп. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, приписи ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР) щодо права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку, закінчення встановленого ст. 69 ГПК України строку вирішення спору, суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи.

На підставі викладеного суд вважає, що вжив усіх необхідних заходів для повідомлення третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору про час слухання справи, та з урахуванням вимог ст. 69 ГПК України справу розглянуто за наявними матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених прокурора та представників сторін, господарський суд, -

в с т а н о в и в:

Між Аграрним фондом (поклажедавець, позивач) та державним підприємством "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" (зерновий склад, відповідач) були укладені договори складського зберігання зерна:

від 14.11.2007 р. № С 03/Ж/07/9 з додатковими договорами від 01.10.2008 р., 01.06.2009 р., 06.06.2009 р., 24.11.2009 р., 06.03.2010 р.;

від 04.06.2008 р. № 1 з додатковими договорами б/н від 01.06.2009 р., 06.06.2009 р., 24.11.2009 р., 06.03.2010 р.;

від 04.06.2008 р. №14 з додатковими договорами б/н від 01.06.2009 р., 06.06.2009 р., 24.11.2009 р., 06.03.2010 р.;

від 02.03.2009 р. №63 з додатковими договорами б/н від 06.06.2009 р., 24.11.2009 р., 06.03.2010 р.;

від 02.03.2009 р. №64 з додатковими договорами б/н від 06.06.2009 р., 24.11.2009 р., 06.03.2010 р.(далі - Договори складського зберігання зерна)

За умовами зазначених договорів Аграрний фонд (поклажедавець) зобов'язувалося передати, а державне підприємство "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" (зерновий склад) зобов'язувалося прийняти на зберігання зерно пшениці, жита, ячменю, кукурудзи (об'єкти державного цінового регулювання), якість яких відповідає ДСТУ (далі зерно), за заліковою вагою в кількості, яка визначається по фактичній кількості зерна, що надійшло на карточку Поклажодавця і засвідчується відповідними складськими документами та в установлений строк повернути його Поклажодавцю або особі, зазначеній ним як одержувач, в стані передбаченому цим договором та законодавством(п.1.1 Договорів складського зберігання зерна з врахуванням редакції додаткових договорів від 06.03.2010 р.).

На виконання даних договорів відповідачу було передано на зберігання 30 576,943 тонн зерна пшениці та 39,197 тонн зерна жита врожаю 2007-2009 років, що не оспорюється відповідачем.

Відповідно до вказаних договорів строк зберігання зерна до пред'явлення вимоги поклажодавця (позивача).

Відповідно до вказаних договорів зерновий склад не має права розпоряджатися зерном поклажодавця.

Зерновий склад, відповідно до ч. 1 ст. 961 ЦК України, на підтвердження прийняття товару видає один із складських документів, зокрема це прості складські свідоцтва та складські квитанції.

Факт передачі позивачем відповідачу та факт прийняття останнім на зберігання пшениці 4 класу врожаю 2007 року у кількості - 754,275 тонн, пшениці 5 класу врожаю 2007 року у кількості - 72,900 тонн, пшениці 3 класу врожаю 2008 року у кількості - 1700,000 тонн, пшениці 4 класу врожаю 2008 року у кількості - 24 129,293 тонн, пшениці 5 класу врожаю 2008 року у кількості - 600,345 тонн, пшениці 2 класу врожаю 2009 року у кількості - 1,816 тонн, пшениці м'якої озимої 3 класу врожаю 2009 року у кількості - 3318,314 тонн підтверджується простими складськими свідоцтвами та складськими квитанціями АА №047961 від14.08.2008 р., АА №047963 від 18.08.2008 р., АА №047964 від 21.08.2008 р., АА №047965 від 26.08.2008 р., АА №047966 від 26.08.2008 р., АА №047967 від 27.08.2008 р., АА №047969 від 29.08.2008 р., АЗ №026575 від 29.08.2008 р., АА №053001 від 02.09.2008 р., АА №053002 від 03.09.2008 р., АА №053004 від 03.09.2008 р., АА №053005 від 09.09.2008 р., АА №053007 від 11.09.2008 р., АА №053008 від 12.09.2008 р., АА №053012 від 12.09.2008 р., АА №053018 від 25.09.2008 р., АА №053020 від 25.09.2008 р., АА №053017 від 25.09.2008 р., АА №053022 від 01.10.2008 р., АА №053024 від 04.11.2008 р., АА №053026 від 04.11.2008 р., АА №053028 від 07.11.2008 р., АЗ №026588 від 17.12.2008 р., АА №053029 від 17.12.2008 р., АЗ №026587 від 17.12.2008 р., АА №053023 від 03.10.2008 р., АА №053036 від 02.03.2009 р., АЗ №026596 від 04.03.2009 р., АЗ №026586 від 06.03.2009 р., АА №053041 від 06.03.2009 р., АА №053046 від 12.03.2009 р., АА №053047 від 18.03.2009 р., АЗ №026589 від 19.03.2009 р., АЗ №026594 від 23.03.2009 р., АА №053051 від 25.03.2009 р., АА №053060 від 27.03.2009 р, АА №053064 від 30.03.2009 р., АА №053061 від 31.03.2009 р., АА №053062 від 31.03.2009 р., АА №053066 від 15.04.2009 р., АА №053067 від 15.04.2009 р., АА №053070 від 04.06.2009 р., АА №040045 від 04.06.2009 р.(т. 1, а.с. 61-116 та т.2 а.с.114), оригінали яких були оглянуті в судовому засіданні.

Також між Аграрним фондом (замовник, позивач) та державним підприємством "Луцький комбінат хлібопродуктів №2" (переробник, відповідач) 04.03.2008 року був укладений договір про переробку складського зберігання зерна №21(далі - Договір про переробку складського зберігання зерна), за умовами якого замовник передає переробнику зерно пшениці для переробки на підприємстві виробника, а переробник приймає зерно і доводить його до борошномельних кондицій, забезпечує збереження і переробку цього зерна на борошно, зберігає і видає борошно замовнику на підприємстві переробника.

Згідно п.2.2.5 Договору про переробку складського зберігання зерна переробник взяв на себе зобов'язання постачати замовнику борошно і висівки погодженими партіями одержаної продукції на умовах франко-склад переробника.

Згідно п.2.2.7 Договору про переробку складського зберігання зерна переробник взяв на себе зобов'язання забезпечити зберігання зерна пшениці та продуктів її переробки. Нести повну матеріальну відповідальність за втрату, нестачу, псування і зниження якості зерна та продуктів його переробки.

На виконання Договору про переробку складського зберігання зерна відповідач мав забезпечити зберігання борошна вищого ґатунку врожаю 2008 року у кількості 686,320 тонн, борошна першого ґатунку врожаю 2008 року у кількості 792,800 тонн, борошна другого ґатунку врожаю 2008 року у кількості 27,750 тонн, зернових відходів 1-2 категорії врожаю 2008 року у кількості 162,123 тонн, оскільки між сторонами не були погоджені строки для вивезення продукції, що не оспорюється відповідачем.

Відповідно до матеріалів справи проводились неодноразові перевірки наявності зерна закупленого до державного інтервенційного фонду та відповідності їх кількісним та якісним показникам та борошна, продуктів переробки державного інтервенційного фонду на державному підприємстві "Луцький комбінат хлібопродуктів №2 "Державного агентства резерву України, за результатами перевірок були складені акти № б/н від 06.08.2010 р., № б/н від 05.08.2010 р., № б/н від 02.08.2012 р., № б/н від 02.08.2012, в яких зафіксовано нестачу зерна, борошна та продуктів переробки державного інтервенційного фонду(Т.2 а.с. 112-113, 115-116).

Зокрема, на підставі наказу Аграрного фонду №41 від 22.03.2011 року комісією у складі директора ДП «Луцький КХП №2» С.О. Москвич, головного бухгалтера ДП «Луцький КХП №2» С.І. Шумська, начальника ВТЛ ДП «Луцький КХП №2» М.М. Разінкіна, директора Волинського регіонального відділення Аграрного фонду О.М. Гожик, державного інспектора Держсільгоспінспекції М.А. Зінчук була проведена перевірка наявності та умов зберігання зерна державного інтервенційного фонду на ДП «Луцький КХП №2» станом на 02.08.2012 р.. За результатами перевірки складено акт (т. 2 а.с. 122) в якому зафіксовано, що різниця між обсягами зерна за даними складських свідоцтв та фактичною наявністю становить зерна пшениці 30 576,943 тонн, зерна жита 39,197 тонн.

Також, на підставі наказу Аграрного фонду №41 від 22.03.2011 року комісією у складі директора ДП «Луцький КХП №2» С.О. Москвич та директора Волинського регіонального відділення Аграрного фонду О.М. Гожик була проведена перевірка наявності продуктів переробки зерна на ДП «Луцький КХП №2» станом на 02.08.2012 р.. За результатами перевірки складено акт (т. 2 а.с. 123) в якому зафіксовано, що борошно пшеничне, вироблене у 2008 році у кількості 1 506,870 тонн, в тому числі борошно вищого ґатунку - 686,320 тонн, першого ґатунку - 792,800 тонн, другого ґатунку - 27,750 тонн, на підприємстві відсутнє.

Пунктом 2 частини 1 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, у позовній заяві самостійно визначає, у чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (ч. 2 ст. 2 ГПК України).

Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 року по справі № 1/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

В позовній заяві прокурор обґрунтував порушення інтересів держави тим, що Аграрний фонд є державною спеціалізованою установою, уповноваженою Кабінетом Міністрів України провадити цінову політику в агропромисловій галузі економіки України, порушення майнових прав Аграрного фонду,порушує економічні та соціальні інтереси держави.

З огляду на вищевикладене, звернення першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва з даним позовом в інтересах держави, які в даному спорі співпадають з інтересами Аграрного фонду, є правомірним.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи правову природу укладених договорів, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини зі складського зберігання.

Згідно зі ст. 294 Господарського кодексу України зберігання у товарному складі здійснюється за договором складського зберігання. До регулювання відносин, що випливають із зберігання товарів за договором складського зберігання, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

За приписами ст. 957 Цивільного кодексу України за договором складського зберігання товарний склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Товарний склад на підтвердження прийняття товару видає один із таких складських документів: складську квитанцію; просте складське свідоцтво; подвійне складське свідоцтво (ст. 961 Цивільного кодексу України).

При цьому згідно зі ст. 949 Цивільного кодексу України зберігач зобов'язаний повернути поклажодавцю річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості, річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Згідно ст.9 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" від 23.12.2004 р. № 2286-IV сертифікований склад згідно із цим Законом має право видавати складські свідоцтва виключно після одержання сертифіката про відповідність надання послуг із зберігання товарів і тільки на ті групи товарів, які зазначені в сертифікаті. У разі позбавлення в установленому законодавством порядку сертифікованого складу сертифіката про відповідність надання послуг із зберігання товарів видані раніше складські свідоцтва залишаються дійсними до закінчення строку зберігання, на який прийнято товар, і зазначений склад зобов'язаний виконати всі умови, передбачені договором зберігання, до закінчення строку дії відповідного договору. У разі ліквідації сертифікованого складу або товарного складу, позбавленого сертифіката, передача відповідних зобов'язань іншому сертифікованому складу здійснюється в порядку, встановленому уповноваженим органом.

Згідно ст.10 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" за договором складського зберігання сертифікований склад зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар у схоронності. Зобов'язання сторін за договором складського зберігання припиняються з погашенням відповідних складських свідоцтв, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст.11 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" строк, на який прийнято товар на зберігання, визначається за домовленістю сторін та вказується у складському свідоцтві. Строк такого зберігання, зазначений у складському свідоцтві, не може перевищувати строк, на який укладено договір складського зберігання.

Згідно ст.16 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва"сертифікований склад зобов'язаний повернути товар на першу вимогу володільця складського свідоцтва, навіть якщо строк його зберігання не закінчився, за умови пред'явлення та наступної передачі сертифікованому складу з метою погашення простого складського свідоцтва або обох частин подвійного складського свідоцтва. У реєстрі складських свідоцтв робиться запис про їх погашення.

Згідно ст.18 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" володілець складського свідоцтва пред'являє сертифікованому складу свідоцтво з письмовою вимогою про видачу товару. Сертифікований склад зобов'язаний письмово повідомити власника подвійного складського свідоцтва або особу, з якою було укладено відповідний договір складського зберігання, про необхідність забрати товар із зберігання протягом п'яти календарних днів після закінчення строку зберігання, зазначеного у складському свідоцтві.

Згідно ст.19 Закону України "Про сертифіковані товарні склади та прості і подвійні складські свідоцтва" сертифікований склад зобов'язаний повернути володільцю складського свідоцтва товар у стані, передбаченому договором складського зберігання.

Статтею 950 Цивільного кодексу України встановлена відповідальність зберігача за втрату (нестачу) або пошкодження речі, зокрема, за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця. Відповідно до приписів ст. 951 Цивільного кодексу України, збитки, завдані поклажодавцю втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість. Якщо внаслідок пошкодження речі її якість змінилася настільки, що вона не може бути використана за первісним призначенням, поклажодавець має право відмовитися від цієї речі і вимагати від зберігача відшкодування її вартості. Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ст. 953 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, в порушення вказаних норм права та умов договорів складського зберігання зерна та договору на переробку зерна пшениці, виявлена нестача зерна пшениці, жита, борошна та продуктів переробки. Дана обставина відповідачем не спростована.

За приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. При цьому боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки (ст. 623 Цивільного кодексу України).

Як визначено ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За загальним правилом, закріпленим у ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Таким чином, для притягнення до цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді відшкодування заподіяних ним збитків є наявність складу правопорушення : протиправна поведінка особи, шкода, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення виключає настання відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Як вже зазначалося у описовій частині даного рішення, факт ненадання відповідачем послуг із зберігання переданого йому позивачем зерна(згідно умов договорів), не забезпечення зберігання зерна пшениці та продуктів їх переробки(п.2.2.7 Договору №21 на переробку зерна пшениці від 04.03.2008) та факт їх прийняття останнім підтверджується наявними у матеріалах справи копіями договорів складського зберігання та договору на переробку зерна пшениці, актами перевірки наявності зерна та продуктів переробки, простими складськими свідоцтвами та квитанціями, що підписані сторонами та скріплені їх печатками. Відповідно до наявних у матеріалах актів перевірок, нестача зерна та продуктів переробки зафіксована позивачем вперше 05.08.2010 та 06.08.2010 р. та в подальшому 02.08.2012 р. Отже, позивачем доведено наявності усіх елементів цивільного правопорушення, зокрема наявність протиправної поведінки відповідача у період з 2007-2009 р.р.(підписані сторонами вказані акти свідчать про неналежне надання послуг та втрату(нестачу) продукції, а відповідач зобов'язувався зберігати зерно до пред'явлення вимоги позивача та продукти переробки, не мав права розпоряджатися зерном поклажодавця, борошном та продуктами переробки замовника, не був уповноважений на такі дії), шкода(виявлена різниця між обсягами зерна за даними складських свідоцтв та фактичною наявністю, відсутність продуктів переробки у відповідача), а також існування безпосереднього причинного зв'язку між протиправною поведінкою відповідача і завданими позивачу збитками(шкода виступає об'єктивним наслідком поведінки відповідача, через невиконання зазначених умов договорів).

Відповідач згідно ч.2 ст. 1166 ЦК України не довів суду, не підтвердив належними та допустимими доказами, що шкода завдано не з їхньої вини.

Як вже зазначалось у описовій частині даного рішення, в актах перевірок кількості та якості зерна державного інтервенційного фонду, що було передане поклажедавцем (позивачем) на зберігання відповідачу за умовами договір складського зберігання зерна, зафіксована нестача зерна, внаслідок чого зерно не може бути використане за первісним призначенням (продовольче використання) відповідно до ДСТУ 3768:2044 "Пшениця. Технічні умови" та ДСТУ 4522:2006 "Жито. Технічні умови".

Посилання відповідача на передчасність пред'явлення позову з огляду на відсутність вимоги поклажодавця про повернення речі відповідно до ст. 953 Цивільного кодексу України судом як правомірне не оцінюється. При цьому судом враховано висновки Верховного суду України за постановою від 28.11.2011 р. у справі № 43/308-10 (вимога має бути вчинена у активній формі поведінки однієї сторони, доведеної до іншої. Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги поклажодавця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом : як шляхом звернення з претензією, листом, телеграмою, тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову), а також те, що з даним позовом прокурор звернувся 12.11.2012 р. та справа розглядалася до цього часу.

Судом враховано, що розмір збитків відповідачем як під час розгляду справи та на момент прийняття даного рішення не оспорювався, відповідач не надав контррозрахунок ціни позову, жодного допустимого доказу на підтвердження іншої кількості наявного зерна, борошна та продуктів переробки відповідач суду не надав, на наявність таких не посилався, в той час як за приписами п. 1.4 Інструкції про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах (затвердженої наказом Міністерства аграрної політики України від 13 жовтня 2008 р. № 661 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 18 листопада 2008 р. за № 1111/15802) обов'язок ведення кількісно-якісного обліку зерна покладено на відповідача.

Суд не приймає пояснення третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державного агентства резерву України в яких просять в частині позовних вимог, щодо стягнення збитків, які вже стягнуті на користь Аграрного фонду України вироком по кримінальній справі №1-793/2011 відмовити, оскільки позивач намагається отримати подвійне відшкодування збитків, а саме з встановленої вироком суду винної особи ОСОБА_4 та відповідача, оскільки дані письмові пояснення не обґрунтовані, не підтверджені належними та допустимими доказами. Крім того, представник позивача в судовому засіданні пояснив, що вони відмовилися від цивільного позову в зазначеній кримінальній справі, а сума про яку зазначає третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державне агентство резерву України стягнута з підсудного ОСОБА_4 на користь Державного агентства резерву України(Державного комітету України з державного матеріального резерву) у відшкодування матеріальних збитків, а не на їхню користю з відповідача.

Щодо обґрунтування відмови в зупиненні провадження у даній справі за заявою третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Державного агентство резерву України, які просять зупинити провадження у справі до закінчення розгляду кримінальної справи №1-793/2011 Апеляційним судом Волинської області за апеляційною скаргою Аграрного фонду, суд зазначає наступне.

В задоволенні клопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення кримінальної справи №1/0308/32/2012, що розглядається Луцьким міськрайонним судом, суд відмовляє за відсутності підстав, передбачених вимогами ст.79 ГПК України, для зупинення провадження в справі, оскільки порушення кримінальної справи не перешкоджає розгляду даної справи та не робить її вирішення неможливим. Суд вправі здійснювати оцінку доказів в справі самостійно, а при встановленні фактів іншими компетентними органами, рішення яких матиме преюдиційне значення для вирішення даного спору, сторони вправі звертатися про перегляд рішення суду в порядку ст.ст.112-114 ГПК України.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з пунктом 4 частини третьої ст. 129 Конституції України та ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи інших обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевикладене та здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача збитків, які відповідають нормам матеріального права та підтверджуються поданими доказами в сумі 57 005 139,01 грн., суд приходить до переконання про задоволення позову та стягнення з відповідача 57 005 139,01 грн. збитків.

Ч. 3 ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Відповідно до Закону України "Про судовий збір" органи прокуратури звільнені від сплати судового збору, тому з відповідача підлягає стягненню 64 380 грн. судового збору в дохід Державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2"Державного агентства резерву України (юридична адреса Волинська область, Луцький район, с. Рованці, вул. Промислова, 4, код ЄДРПОУ 00953065, фактична адреса Волинська область, м. Луцьк, вул. Молодогвардійська, 11 ) на користь Аграрного фонду (м. Київ, вул. Б.Грінченка, 1 код ЄДРПОУ 33642855) - 57 005 139,01(п'ятдесят сім мільйонів п'ять тисяч сто тридцять дев'ять гривень одну копійку) грн. збитків.

3.Стягнути з державного підприємства "Луцький комбінат хлібопродуктів №2"Державного агентства резерву України (юридична адреса Волинська область, Луцький район, с. Рованці, вул. Промислова, 4, код ЄДРПОУ 00953065, фактична адреса Волинська область, м. Луцьк, вул. Молодогвардійська, 11) 64 380(шістдесят чотири тисячі триста вісімдесят гривень) грн. судового збору на користь Державного бюджету(отримувач коштів - УДКСУ у м. Луцьку Волинської області., код за ЄДРПОУ- 38009628, банк отримувача - ГУДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код банку отримувача (МФО) - 803014, рахунок отримувача - 31219206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001 «Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)», призначення платежу "Судовий збір, за позовом першого заступника прокурора Шевченківського району міста Києва в інтересах держави в особі Аграрного фонду, Господарський суд Волинської області, код ЄДРПОУ 03499885").

Рішення господарського суду, у відповідності до ст.85 ГПК України, набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 цього Кодексу.

Апеляційна скарга подається через господарський суд Волинської області до Рівненського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з моменту підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено

28.01.13

Суддя А. С. Вороняк