Постанова № 28872575, 24.01.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" січня 2013 року Справа №5021/1597/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Могилєвкін Ю.О., судді Пушай В.І., Плужник О.В.

при секретарі Казаковій О.В.

за участю представників сторін:

позивача - Заруднього І.В., Радченко І.В.

відповідача - Моргуна Я.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе", м. Суми (вх. №3998С/3-9) на рішення господарського суду Сумської області від 04.12.12 року у справі № 5021/1597/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Інвест",

м. Запоріжжя

до ПАТ "Сумське машинобудівне науково-виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе",

м. Суми

про стягнення 1 098 241,11 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Сумської області від 04.12.2012 року по справі №5021/1597/12 (суддя Соп'яненко О.Ю.) відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи. Позов задоволено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Інвест" 642588 грн. 46 коп. - основної заборгованості, 34688 грн. 19 коп. - пені, 6 965 грн. 32 коп. - 3% річних та 13684 грн. 84 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Рішення мотивоване з тих підстав, що на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 684241 грн. 97 коп., з яких: 642 588 грн. 46 коп. - основна заборгованість, 34 688 грн. 19 коп. - пеня, 6 965 грн. 32 коп. - 3% річних. Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач з урахуванням всіх обставин справи, подав суду достатньо доказів, які об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію.

Відповідач, ПАТ "Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе", не погодився з зазначеним рішенням суду першої інстанції, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при його прийнятті. Просить скасувати оскаржуване рішення господарського суду Сумської області від 04.12.2012 року по справі №5021/1597/12 в частині стягнення з нього коштів у сумі 100807,00 грн. - основного боргу, сплачених відповідно до платіжного доручення від 23.03.2012 року №4469 за договором №3/19 від 19.01.2012 року, 3562,91 грн. - пені, 787,59 грн. - 3% річних та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в зазначеній частині. Здійснити перерозподіл судових витрат.

В обґрунтування доводів, викладених в апеляційній скарзі, відповідач зазначає, що в судове засідання 04.12.2012 позивачем була подана заява про уточнення позовних вимог від 27.11.2012 року №179, відповідно до якої ціна позову була зменшена. Дану заяву відповідач отримав лише 04.12.2012 року, що підтверджується датою штемпеля поштового відділення, вказаному на конверті поштового відправлення, в зв'язку із чим він не мав змоги врахувати її при викладенні своєї позиції по справі у судовому засіданні.

Керуючись приписами ст. 22 ГПК України відповідачем було заявлено клопотання про відкладення розгляду справи, яке було зумовлене необхідністю ознайомлення із такою заявою позивача та належною підготовкою до судового засідання. Але судом першої інстанції у задоволенні клопотання було відмовлено.

Відповідач вважає, що при ухваленні рішення суд першої інстанції порушив вимоги ст. 4 ГПК України, яка передбачає, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та ст. 4 ГПК України, яка передбачає, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Таким чином, порушення судом першої інстанції вказаних процесуальних норм призвело до прийняття неправильного рішення.

Крім того, відповідач у своїй апеляційній скарзі зазначає, що поза увагою суду першої інстанції залишилося посилання відповідача на платіжне доручення № 4469 від 23.03.2012 року, згідно з яким на виконання умов договору № 3/19 від 19.01.2012 року було сплачено 546257,06 грн. Так, в рішенні суду першої інстанції на сторінці 3 зазначено: «Заперечення відповідача щодо невідповідності суми заборгованості, зазначеної у позовній заяві, реальній заборгованості відповідача за отриманий товар, щодо розрахунку пені, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження таких заперечень.»

Відповідач вважає таке твердження суду першої інстанції помилковим. При визначенні суми заборгованості суд першої інстанції виходив із відомостей зазначених у акті звірки взаєморозрахунків.

У своїх запереченнях відповідач наголошував, що належними доказами здійснення господарських операцій є первинні документи. У статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до частин першої, другої статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, на думку відповідача, акт звірки взаєморозрахунків, як зведений обліковий документ, не належить до первинних документів бухгалтерської звітності. Такий акт має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Крім того, як зазначає відповідач, форма наявного в матеріалах справи акту звірки взаєморозрахунків передбачає наявність підпису керівників підприємств, які проводять звірку. Після ознайомлення з матеріалами справи та примірником акта звірки взаємних розрахунків було встановлено, що в ньому відсутній підпис керівника ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе", також в ньому не зазначено накладних, заборгованість за якими підтверджено, не вказано прізвища осіб, які його підписали. Відсутність в зазначеному документі підписів перших керівників сторін або інших осіб, які в силу довіреності (доручення, договору тощо) мають право представляти інтереси сторін, у тому числі здійснювати дії направлені на визнання заборгованості підприємства перед іншими суб'єктами господарювання означає, на думку відповідача, відсутність в акту звірки юридичної сили документа, яким суб'єкт господарської діяльності визнає суму заборгованості. В свою чергу, відповідачем було надано перелік первинних документів, що підтверджують виконання відповідачем договірних зобов'язань, а саме - платіжних доручень.

Вказаний акт звірки взаєморозрахунків містить перелік платіжних доручень згідно з якими відповідач здійснював часткову оплату поставленого товару за договором №3/19 від 19.01.2012 року, але відомості, вказані в акті звірки, не співпадають із відомостями вказаними в платіжному дорученні №4469 від 23.03.2012 року. Так відповідно до акту звірки по платіжному дорученню від 23.03.2012 року №4469 було перераховано 445450,07 грн. Проте, фактично за цим платіжним дорученням на виконання умов договору №3/19 від 19.01.2012 року (відповідно до призначення платежу) було перераховано коштів на суму 546257 грн. 07 коп. Різниця складає 100807 грн. 00 коп. (546257,07 - 445450,07). "

Таким чином, на думку відповідача, позивачем не надано суду доказів в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України на підтвердження вказаної ним суми заборгованості. Крім того, відповідно до платіжних доручень від 09.11.2012 року №20459 та від 23.11.2012 року №20986 в рахунок погашення заборгованості за договором №3/19 від 19.01.2012 року, перераховано позивачу 300000 грн. 00 коп. та 100000 грн. 00 коп. відповідно та дана обставина позивачем не опротестовується.

Враховуючи вищевикладене відповідач вважає, що з нього підлягає стягненню 541781 грн. 47 коп. - основний борг, 31125 грн. 28 коп. - пеня, 6177 грн. 73 коп. - 3% річних у відповідності до ст. 625 ЦК України. У зв'язку із цим розмір судового збору, відшкодування якого покладається на відповідача, повинен дорівнювати 11581 грн. 68 коп.

Позивач вважає рішення суду першої законним та обґрунтованим і просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судова колегія, в межах вимог передбачених ст.101 ГПК України, повторно розглянувши справу та перевіривши повноту, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, приходить до висновку про залишення рішення господарського суду першої інстанції без змін, а апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи позивач, згідно вимог позовної заяви, просив суд стягнути з відповідача 1 098 241 грн. 11 коп. заборгованості згідно договору №3/19 купівлі-продажу від 19.01.2012 року, укладеного між сторонами по справі, в тому числі: 1 042 588 грн. 46 коп. - основного боргу, 52 129 грн. 42 коп. - пені, 3 523 грн. 23 коп. - 3% річних, а також 21 964 грн. 82 коп. витрат по сплаті судового збору.

Позивачем подана заява про уточнення позовних вимог №179 від 27.11.2012 року, відповідно до вимог якої просить суд стягнути з відповідача 642 588 грн. 46 коп. - основної заборгованості, 34 688 грн. 19 коп. - пені, 6 965 грн. 32 коп. - 3% річних, в зв'язку з частковим погашення відповідачем суми основного боргу.

Представник відповідача в судовому засіданні заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з необхідністю ознайомлення з заявою позивача про уточнення позовних вимог та розрахунком штрафних санкцій.

Відповідно до вимог ст. 104 ГПК України підставою для скасування рішення суду першої інстанції є невиконання вимог передбачених цією статтею. Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Судова колегія вважає, що посилання відповідача на те, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи і таким чином були порушені його процесуальні права передбачені ст. ст. 4, 22 ГПК України, є безпідставними.

Як вбачається з матеріалів справи ухвалою від 08.11.2012 року судом першої інстанції був відкладений розгляд справи на 22.11.2012 року в зв'язку із неявкою представника відповідача. При цьому в ухвалі суду було зазначено про необхідність надати відповідачу відзив на позовну заяву в обґрунтування своєї позиції по справі і докази, що її підтверджують.

За заявою представника відповідача, він за згодою суду першої інстанції 15.11.2012 року був ознайомлений з матеріалами справи, про що свідчить його підпис на заяві та 22.11.2012 року відповідачем наданий до суду відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що не згоден з сумою заборгованості, яку позивач підтверджує актом звірки взаєморозрахунків. Вважає, що даний акт звірки не є належним доказом заборгованості перед позивачем та вказав на те, що наданий позивачем розрахунок пені не відповідає чинному законодавству та наданим до матеріалів справи доказам.

Ухвалою від 22.11.2012 року суд першої інстанції, з урахуванням наданого відповідачем відзиву на позовну заяву та доданих до неї документів, вдруге відклав розгляд справи на 04.12.2012 року та запропонував сторонам надати додаткові докази в обґрунтування своїх вимог та заперечень. При цьому судом першої інстанції було запропоновано сторонам надати для огляду первинні документи, а відповідачу також надати свій контррозрахунок на суму позову в обґрунтування відзиву на позовну заяву.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції були створені сторонам всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відмовляючи відповідачу в задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи суд першої інстанції, з урахуванням вимог ст. ст. 69, 75 ГПК України, обґрунтовано зазначив у своєму рішенні, що клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи є безпідставним, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач надіслав заяву про уточнення позовних вимог з додатками на адресу відповідача 27.11.2012 року, про що свідчить опис вкладення у цінний лист, доданий до заяви. Заява про уточнення позовних вимог надійшла до суду 28.11.2012 року тож, у відповідача було достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи. Розрахунок пені судом перевірено. Пеня нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Крім того, безпідставне і посилання відповідача на те, що заява про уточнення позовних вимог була отримана лише 04.12.2012, тобто в день судового засідання по даній справі. Дана заява була відправлена позивачем на адресу відповідача листом з повідомленням, та в поверненому на адресу позивача повідомленні про вручення цього листа, вказано дату 03.12.2012 р. за підписом особи яка отримала цей лист.

Як вбачається з матеріалів справи, 19 січня 2012 року між ТОВ Фірмою «Інвест» (постачальник - позивач) та ПАТ «Сумське машинобудівне науково - виробниче об'єднання ім. М.В. Фрунзе» (покупець - відповідач) був укладений договір №3/19 купівлі - продажу.

Відповідно до п. 1.1. договору позивач зобов'язався передати у власність покупця (відповідача), а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити на умовах даного договору продукцію. Ціна, кількість, якісні характеристики і строки поставки зазначаються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.

В специфікації №7 від 26.07.2012 року сторони узгодили умови оплати в такому порядку: 20 % передоплата, 80% на протязі 10 банківських днів від дати поставки товару.

На виконання умов договору, відповідно до підписаної сторонами специфікації №7 від 26.07.2012 року, позивачем було поставлено відповідачу металопродукцію на загальну суму 1 098 561 грн. 26 коп., що підтверджується первинними бухгалтерськими документами, а саме: рахунок №145/м від 08.08.2012 р., накладна №145/м від 08.08.2012 р., на суму 567 188 грн. 59 коп., рахунок №155/м від 29.08.2012 р., накладна №155/м від 29.08.2012 р. на суму 284 906 грн. 69 коп., рахунок №156/м від 03.09.2012 р., накладна №156/м від 03.09.2012 р. на суму 246 465 грн. 98 коп. Факт отримання товару відповідачем не заперечується.

Як правомірно зазначив суд першої інстанції у своєму рішенні, відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Договір №3/19 від 19.01.2012 року, який за своєю правовою природою є договором поставки, підписаний повноважними представниками сторін, відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 628, 639, 837 ЦК України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним в судовому порядку.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Як свідчать матеріали справи відповідач за отриманий товар в повному обсязі не розрахувався. Згідно уточненого розрахунку, наданого позивачем, сума основного боргу відповідача на час розгляду справи становить 642 588 грн. 46 коп.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наданими позивачем первинними документами - накладними, на яких міститься підпис особи, що прийняла товар за цими накладними, скріплених печатками підприємств, податковими накладними, підтверджується отримання відповідачем товару, заборгованість за який на даний час становить 642 588 грн. 46 коп.

Умовами договору, а саме п. 6.3., сторони узгодили, що у разі прострочення оплати товару по договору, покупець (відповідач) сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,2 % простроченого платежу за кожен день прострочення, але не більше 5% простроченого платежу. За неналежне виконання умов договору відповідачу нарахована пеня в розмірі 34 688 грн. 19 коп.

Оскільки, пеня в зазначеній сумі нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов до висновку, що позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 549-552 ЦК України.

На підставі ст. 625 ЦК України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом, або договором не встановлений інший розмір процентів, позивачем нараховано 6 965 грн. 32 коп. 3% річних, що підлягають сплаті відповідачем.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає в отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином суд першої інстанції на підставі наданих сторонами доказів обґрунтовано дійшов до висновку, що, на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 684241 грн. 97 коп., з яких: 642 588 грн. 46 коп. - основна заборгованість, 34 688 грн. 19 коп. - пеня, 6 965 грн. 32 коп. - 3% річних.

Посилання відповідача на те, що акт звірки взаєморозрахунків, як зведений обліковий документ, не належить до первинних документів бухгалтерської звітності і, що такий акт не має статуту документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин, а також те, що наданий до справи акт звірки розрахунків підписаний неповноважними особами, є безпідставним.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні бути складені під час здійснення цієї операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно п. 2.1 та п. 2.2 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Позивачем надані до матеріалів справи первинні документи: рахунки, видаткові накладні, довіреності на отримання товару, які підтверджують факт поставки товарів відповідачу по первісному позову в межах дії договору. Терміни, кількість та вартість поставленого товару по партіях, зазначені у наданих суду первинних документах, повністю співпадають з зазначеними в акті відомостями, що на думку суду підтверджує їх належність до договору.

Суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що підписаний керівниками та головними бухгалтерами сторін акт звірки є цивільно-правовим документом, який свідчить про наявність зобов'язань щодо оплати боргу та свідчить про здійснення постановок товару саме за спірним договором. Крім того, підписи повноважних представників сторін скріплені відповідними печатками.

За таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано зазначив в своєму рішенні, що заперечення відповідача у невідповідності суми заборгованості, зазначеної у позовній заяві, реальній заборгованості відповідача за отриманий товар, щодо розрахунку пені, не приймаються судом до уваги, оскільки відповідачем не надано доказів на підтвердження таких заперечень.

На підставі вищевикладеного, рішення господарського суду Сумської області від 04.12.2012 року по справі №5021/1597/12 прийнято з урахуванням фактичних обставин справи та діючого законодавства, без порушень норм матеріального та процесуального права, тому підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Таким чином, керуючись ст. 193, 232 Господарського кодексу України, ст. 509, 525, 526, 549-552, 625, 628, 629, 639, 692, 837 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 33, 49, 69, 75, 99, 101, п.1 ст. 103, ст.ст.104-105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Сумської області від 04.12.2012 року по справі №5021/1597/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписаний 25.01.13 року.

Головуючий суддя Могилєвкін Ю.О.

судді Пушай В.І.

Плужник О.В.