Рішення № 28872465, 22.01.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

22.01.13 р. Справа № 5006/33/139пд/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Сич Ю.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясинуватський машинобудівний завод», м.Ясинувата (ідентифікаційний код 36479355)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Донснабтехсервіс», м.Красний Лиман (ідентифікаційний код 35718234)

про розірвання договору №23/03 від 23.03.2011р. та стягнення збитків у розмірі 200000,00грн.

за участю представників:

від позивача: Жигачова О.В. за довіреністю №4 від 08.01.2013р.

від відповідача: Шевцов В.Ю. - директор відповідно до наказу №1-к від 05.05.2008р., Карабут М.В. за довіреністю №316 від 11.12.2012р.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ясинуватський машинобудівний завод», м.Ясинувата звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Донснабтехсервіс», м.Красний Лиман про розірвання договору №23/03 від 23.03.2011р. та стягнення збитків у розмірі 200000,00грн.

Ухвалою від 03.12.2012р. господарський суд Донецької області прийняв позовну заяву до розгляду та порушив провадження у справі №5006/33/139пд/2012.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором №23/03 від 23.03.2011р. в частині виконання робіт з модернізації електричної частини верстату моделі Skoda W 200НС, заводський №ob23425, внаслідок чого у позивача виникли підстави вимагати відшкодування збитків у розмірі 200000,00грн. та розірвання договору №23/03 від 23.03.2011р.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії договору №23/03 від 23.03.2011р., специфікації №1, додаткової угоди №1 від 06.05.2011р. до договору та додатку №1 до неї, додаткової угоди №2 від 09.12.2011р. до договору, платіжне доручення №1431 від 24.03.2011р., копії листів №985 від 29.07.2011р., №1420 від 17.10.2012р. та доказів його отримання.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 16, 526, 611, 612, 614, 615, 837, 849 Цивільного кодексу України, ст.15 Господарського кодексу процесуального кодексу України.

18.12.2012р. відповідачем надано відзив на позовну заяву, за яким останній заперечує проти позовних вимог та зазначає, що позивачем в порушення п.п.1.1., 2.2., 3.3.2 та 4.1. договору передплата перерахована тільки у розмірі 20%, станок та технічна документація підряднику не передані, станок в ремонтну зону не поставлений.

10.01.2013р. позивачем надано пояснення на відзив, за якими зазначено, що строк виконання робіт почався з моменту отримання підрядником попередньої оплати. Також зазначив, що підрядник повинен був провести демонтаж і монтаж на території замовника необхідної для модернізації частини обладнання і лише в разі необхідності ця частина повинна бути вивезена з території замовника (хоча види робіт, що перелічені в специфікації №1 не передбачають обов'язкового вивезення верстата з території замовника). За твердженням позивача замовник би і передав обладнання разом із технічною документацією, але на території замовника, для чого повинні були приїхати представники підрядника, щоб провести демонтаж необхідної частини верстату, але підрядник так і не виконав свої зобов'язання.

10.01.2013р. відповідачем надано доповнення до відзиву на позовну заяву, за змістом якого визначені позивачем вимоги про стягнення коштів за невиконанні роботи не підпадають під визначення збитків.

21.01.2013р. відповідачем надано письмові пояснення, за змістом яких у ТОВ «Донснабтехсервіс» відсутня друга редакція договору №23/03 від 23.03.2011р., також зазначено, що позивач уникає отримання кореспонденції від відповідача, доказом чого є цінний лист №843330239476 від 01.11.2012р., який повернуто відповідачу у зв'язку із закінченням строку зберігання.

Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 81-1 Господарського-процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За приписом ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Розгляд справи відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Під час судового розгляду справи представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками у відповідності із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням та заслухавши представників сторін, суд встановив:

23.05.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Донснабтехсервіс» (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ясинуватський машинобудівний завод» (замовник) укладено договір №23/03 (далі - Договір), за умовами якого підрядник зобов'язується виконати роботи з модернізації електричної частини верстату Skoda W 200НС, заводський №ob23425, перелік яких приведений в специфікації №1 (додаток №1), який є невід'ємною частиною договору. Замовник зобов'язується створити підряднику необхідні умови для виконання робіт, прийняти їх результати та уплатити обумовлену цим договором ціну (п.1.1. Договору).

На момент розгляду справи до матеріалів справи не надано ні змін, ні доповнень щодо виконання умов договору, крім тих, що додані до позовної заяви.

В матеріалах справи міститься копія іншого договір №23/03 від 23.03.2011р., яка надана позивачем. Дослідивши вищевказаний договір, суд встановив, що пункти вказаного договору не відповідають умовам спірного договору. Відповідач заперечує проти існування іншого договору та зазначає, що існує тільки одна редакція договору; при укладанні договорів він візує кожну сторінку, а на представленому позивачем договору в іншій редакції сторінки не завізовані і стоїть печатка «для документів», а на укладених договорах він особисто ставить гербову печатку.

Таким чином, суд дійшов висновку, що підставою позову є договір, копія якого додана позивачем до позовної заяви.

Доказів визнання недійсним в судовому порядку зазначеного Договору сторонами суду не представлено.

За п. 2.1. Договору за виконані роботи з модернізації електричної частини верстату моделі Skoda W 200НС, заводський №ob23425, замовник здійснюється підряднику оплату у розмірі 1000000,00 грн., з урахуванням ПДВ (20%) - 166666,67грн., згідно специфікації №1 (додаток №1), який є невід'ємною частиною договору.

Додаткової угодою №1 від 06.05.2011р. до Договору сторони виклали п.2.1. Договору в наступні й редакції : «За виконані роботи з модернізації електричної частини верстату моделі Skoda W 200НС, заводський №ob23425, замовник здійснює підряднику оплату у розмірі 1490000,00грн. з урахуванням ПДВ (20%) - 248333,33грн.,згідно додатку №1, який є невід'ємною частиною додаткової угоди.

За п.2.2. Договору після укладення цього договору замовник виплачує підряднику передплату у розмірі 30% (тридцяти відсотків) від вартості робіт, що виконуються.

Так, позивачем платіжним дорученням №1431 від 24.03.2011р. перераховано га виконання умов Договору 200000,00грн., що є 20% від суми договору,

Як визначено п.3.1.1. Договору підрядник зобов'язується виконати роботи з модернізації електричної частини верстату обладнання згідно доданої специфікації до цього договору, яка є невід'ємною його частиною, з моменту отримання 20% передплати та поставки обладнання в ремонтну зону за адресою: м.Слов'янськ, вул.Карпинського, 2а.

За п.3.2.1. Договору підрядник має право не приступати до виконання робіт з модернізації електричної частини верстатного обладнання до моменту надходження на його розрахунковий рахунок передплати, встановленої п.2.2. цього договору.

Проте, в порушення умов Договору замовник не передав підряднику обладнання в ремонтну зону та не здійснив передплату в повному обсязі.

Твердження позивача щодо того, що представники підрядника повинні були здійснити демонтаж необхідної частини верстату для передачі обладнання разом з технічною документацією, проте не виконали свої зобов'язання, судом не приймається оскільки позивачем не надано доказів звернення останнього до відповідача з відповідної вимогою демонтувати необхідні частини верстату.

В матеріалах справи міститься копія листа відповідача №221 від 02.06.2011р., за яким останній зазначає, що оскільки позивач не здійснив передплату в повному обсязі та не поставив обладнання в ремонту зону, відповідач не має можливості продовжувати виконання своїх договірних зобов'язань за договором №23/03 від 23.03.2011р.

Також в матеріалах справи міститься відповідь позивача на вказаний лист, за якою останній повідомляє, що у зв'язку з фінансовими труднощами ВАТ «ЯМЗ» зараз не має можливості перерахувати передплату за договором №23/03 від 23.03.2011р. в повному обсязі та після покращення ситуації перерахування передплати в повному обсязі та верстат будуть поставлені в ремонтну зону відповідача.

Проаналізувавши вищезазначений договір, судом встановлено, що останній за своєю правовою природою є договором підряду та підпадає під регулювання статей 837-864 Цивільного кодексу України.

За статтею 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 509 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 851 Цивільного кодексу України підрядник має право не розпочинати роботу, а розпочату роботу зупинити, якщо замовник не надав матеріалу, устаткування або річ, що підлягає переробці, і цим створив неможливість виконання договору підрядником.

Проте, як зазначає позивач, відповідач до виконання ремонту не приступив, у зв'язку із чим у позивача виникли збитки у розмірі 200000,00грн. та підстави вимагати розірвання Договору в порядку ст. 849 Цивільного кодексу України.

Відповідно ч.3 ст. 849 Цивільного кодексу України якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги - відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Згідно ч.2. ст.224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які уповноважена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, визначений ст. 225 Господарського кодексу України, зокрема:

- вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства;

- додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною;

- неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною;

- матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а також доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Проте на позивачеві лежить обов'язок довести суду згідно ст.33 ГПК України наступне:

- по-перше, факт заподіяння йому збитків;

- по-друге, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань;

- по-третє, причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.

Згідно загальної практики про визначення розміру збитків, заподіяних порушенням господарських договорів, береться до уваги: а) вид (склад) збитків; б) наслідки порушення договірних зобов'язань для підприємства.

Породжуючи настання цивільних прав та обов'язків згідно частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає для її застосування наявності складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності особи), шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Протиправною є поведінка, що не відповідає вимогам закону або договору, тягне за собою порушення майнових прав та інтересів іншої особи і спричинила заподіяння збитків (шкоди). Причинний зв'язок між протиправною поведінкою порушника та збитками полягає, передусім, у прямому (безпосередньому) зв'язку між протиправною поведінкою та настанням шкідливого результату.

Частиною 2 ст.623 ЦК України передбачено, що розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.

Вказані фактичні обставини викладаються у позовній заяві як підстави позовних вимог та підлягають доведенню позивачем належними та допустимими у справі доказами відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України.

Наразі, як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, позивачем в порушення приписів ст.851 Цивільного кодексу України не було передано відповідачу обладнання в ремонтну зону., у зв'язку із чим вина відповідача у завданні позивачу збитків у розмірі 200000,00грн. відсутня.

Таким чином, суд вважає, що в даному випадку відсутній склад правопорушення, а саме: відсутня протиправна поведінка з боку відповідача, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками. Крім того, позивачем не доведена вина відповідача щодо заподіяння збитків.

На ряду з зазначеним, позивачем не доведено, що сплачені ним кошти в розмірі 200000,00грн. взагалі є збитками в розумінні ст.22 ЦК України та ст.225 ГК України.

З огляду на зазначене, враховуючи те, що позивачем не представлено суду належних та допустимих, у відповідності з вимогами ст.ст.33-34 ГПК України, доказів на підтвердження того, що внаслідок протиправних дій відповідача йому завдано збитки в розмірі 200000,00грн., суд вважає, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясинуватський машинобудівний завод», м.Ясинувата щодо стягнення збитків в розмірі 200000,00грн. є необґрунтованими, недоведеними, а тому такими, що підлягають залишенню без задоволення.

Також позивач відповідно до змісту позовної заяви просив суд розірвати Договір.

За п.7.1 Договору цей договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2011р.

Додатковою угодою №2 від 09.12.2011р. до Договору сторони продовжили строк дії Договору до 31.12.2012р.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.

В силу ст. 639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

З вищенаведеного випливає, що у разі, якщо договором передбачений певний порядок та форма продовження строку його дії, договір може вважатися продовженим лише за умови дотримання сторонами цього порядку та форми.

Як вбачається з матеріалів справи, термін дії Договору закінчився 31.12.2012р., тобто під час вирішення даного спору.

Враховуючи викладене, провадження в цій частині позову слід припинити у зв'язку з відсутністю предмету спору відповідно до п.1.-1. ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивачем, зокрема, заявлена позовна вимога про розірвання договору, строк дії якого сплинув в процесі розгляду справи.

Також 30.11.2012р. позивачем надано клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

Так, позивач зазначає, що до винесення рішення суду по стягненню збитків з ТОВ «Донснабтехсервіс» є підстави стверджувати, що відповідач може незаконно розпорядитися майном ТОВ «Донснабтехсервіс», внаслідок чого законні права та інтереси ТОВ «Ясинуватський машинобудівний завод» по стягненню збитків не будуть захищені.

За вказаним клопотанням позивач просить суд забезпечити позов накладенням арешту на рухоме і нерухоме майно, грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Донснабтехскервіс» (ЄДРПОУ 35718234), що знаходяться на рахунку №26009060110513 в ФКБ «Приватбанк» м.Краматорська, МФО 335548, відповідно до ст.67 ГПК України.

Підстави подання клопотання про вжиття запобіжних заходів та порядок вжиття заходів забезпечення позову визначені розділом Х ГПК України.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з ініціативи господарського суду як гарантія реального виконання рішення суду.

Вичерпний перелік підстав забезпечення позову міститься в ст. 67 ГПК України, серед них вказана правова норма визначає:

накладання арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві;

заборону відповідачеві вчиняти певні дії;

заборону іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку;

зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

При вирішенні питання про забезпечення позову, господарський суд приймає до уваги, що умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.06р. №9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

Позивач належних та допустимих у розумінні ст.ст.33-34 ГПК України, доказів, що підтверджують можливість виникнення чи наявності обставин, які у подальшому можуть утруднити чи зробити неможливим провадження у справі не надав.

З огляду на наведене, клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову слід залишити без задоволення.

Крім того, господарський суд зазначає, що відповідно до приписів за п.2 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду заяви про вжиття запобіжних заходів та забезпечення позову встановлена ставка судового збору у розмірі 1,5 розміру мінімальної заробітної плати, тобто 1609,50грн.

Проте, при поданні вказаної вище заяви позивач не надав суду доказів сплати судового збору за подання наведеної вище заяви. Відтак, суд дійшов висновку про стягнення з позивача на користь Державного бюджету України судового збору розмірі 1609,50грн. за подання клопотання про забезпечення позову.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 22, 509, 526, ч.1 ст. 530, ст.ст. 623, 631, 639, 654, 837, 849, 851 Цивільного кодексу України; ст.ст. 224, 225, 291 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 44, 49, п.1-1. ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Припинити провадження у справі в частині позовних вимог щодо розірвання договору №23/03 від 23.03.2011р.

Відмовити у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясинуватський машинобудівний завод», м.Ясинувата до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Донснабтехсервіс», м.Красний Лиман щодо стягнення збитків у розмірі 200000,00грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ясинуватський машинобудівний завод» (86000, Донецька область, м.Ясинувата, вул.Артема, буд.31, ідентифікаційний код 36479355) на користь Державного бюджету України (Управління державного казначейства у Київському районі м.Донецька, Головне управління державного казначейства України в Донецькій області, ЄДРПОУ 34687001, рахунок 31212206700006, код ЄДРПОУ суду 03499901) судовий збір у розмірі 1609,50грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 22.01.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 25.01.2013р.

Суддя Сич Ю.В.