Постанова № 28871973, 21.01.2013, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2013 року м. ПолтаваСправа № 2а-1670/7955/12

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Головка А.Б.,

при секретарі - Ковальові Д.О.,

за участю:

представника позивача - Шулік О.Й.,

представника відповідача - Чирви Є.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кранспецреммонтаж" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

17 грудня 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кранспецреммонтаж" (далі - позивач, ТОВ "Кранспецреммонтаж") звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (далі - відповідач, Кременчуцька ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.11.2012 року №№ 0012782301/1684, 0012792301/1685.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що висновки акту перевірки та прийняті за його наслідками податкові повідомлення-рішення є протиправними, оскільки суперечать приписам чинного законодавства України.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, просив відмовити в його задоволенні. Письмові заперечення мотивовані посиланням на те, що реалізація отриманих товарів від постачальників, згідно з наданими для перевірки документами, не відбулась.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступні обставини.

Судом встановлено, що ТОВ "Кранспецреммонтаж" (ідентифікаційний код 33180818) зареєстровано виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 28.10.2004 року, знаходиться на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість з 25.05.2005 року.

У період з 28.09.2012 року по 04.10.2012 року податковими ревізорами-інспекторами Кременчуцької ОДПІ здійснено позапланову виїзну документальну перевірку позивача по питанню взаємовідносин з ТОВ "НВП "Пульсар Плюс" та ТОВ "Реалтранс Груп" за період з 01.07.2011 року по 30.06.2012 року, результати якої оформлені актом від 11.10.2012 року № 3910/22-209/33180818.

За висновками зазначеного акту позивачем порушено вимоги пп. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14, п. 135.1 пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 105 173 грн., в т.ч. за 1 кв. 2012 року - 13946 грн., за 1 півріччя 2012 року - 91227 грн.; пп. 14.1.201 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 198.3 ст. 198, пп. 201.1, 201.4, 201.6, 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено задекларовані показники у рядках 10.1 та 17 Декларації всього в сумі 83470 грн., в т.ч. за березень 2012 року - 11068,41 грн., за квітень 2012 року - 31170 грн., за червень 2012 року - 41232 грн.

На підставі вказаного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ 06.11.2012 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0012782301/684, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток в загальному розмірі 157759,50 грн., та № 0012792301/1685, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмір 125205 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Надаючи правову оцінку спірним податковим повідомленням-рішення суд дійшов до наступних висновків.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі висновків податкових ревізорів-інспекторів щодо заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинах із ТОВ "НВП "Пульсар Плюс" та ТОВ "Реалтранс Груп", які не мали реального характеру.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 зазначеного Кодексу встановлено, що витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України до складу інших доходів, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються: вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. При цьому, витрати, які не враховуються платником податку при визначенні оподатковуваного прибутку, встановлені статтею 139 Кодексу.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Із системного аналізу вказаних правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на податковий кредит із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що у перевіряємий період позивач здійснював господарську діяльність із ТОВ "НВП "Пульсар Плюс" та ТОВ "Реалтранс Груп" щодо поставки позивачу продукції, зазначеної у специфікаціях.

На підтвердження фактичного виконання умов договору позивачем надано суду договори поставки товару з додатковою угодою, специфікації, видаткові накладні, довіреності, податкові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки, платіжні доручення, копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Оплата товару здійснювалась у безготівковій формі на рахунки контрагентів, про що свідчать копії платіжних доручень.

В ході розгляду справи судом встановлено, що транспортування товару від ТОВ "НВП "Пульсар Плюс" позивачу здійснювалось за рахунок постачальника, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних. Перевезення продукції від ТОВ "Реалтранс Груп" до Покупця здійснювалось власним транспортом директора ТОВ "Кранспецреммонтаж" Ігліна Володимира Володимировича р.н. НОМЕР_1, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу.

Придбана у ТОВ "Реалтранс Груп" металоконструкція козлового крану, передана позивачем на зберігання ТОВ "Реалтранс Груп" за адресою: вул. Пінтера, 39а, м. Донецьк, згідно договору про відповідальне зберігання від 23.04.2012 року № 1304/4 та акту прийому-передачі наданих послуг від 23.04.2012 року.

Судом з'ясовано та підтверджено матеріалами справи, що позивач використав, придбаний у ТОВ "НВП "Пульсар Плюс" та ТОВ "Реалтранс Груп" товар, у власній господарській діяльності, а саме: для здійснення ремонту офісу та побутових приміщень, що підтверджується актом введення в експлуатацію основних засобів та актом списання матеріалів, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та ТОВ "НВП "Пульсар Плюс", ТОВ "Реалтранс Груп" підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, товар використаний у господарській діяльності позивача.

Суду не надано жодних належних доказів наявності між позивачем та його контрагентами при укладенні та виконанні договорів взаємоузгоджених зловмисних дій, не спрямованих на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Наявності таких доказів, зокрема вироку суду, постановленого у кримінальній справі стосовно посадових осіб ТОВ "НВП "Пульсар Плюс" та ТОВ "Реалтранс Груп", судом не встановлено.

Суд враховує, що відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент здійснення господарських операцій та складення податкових накладних ТОВ "НВП "Пульсар Плюс" та ТОВ "Реалтранс Груп" мали свідоцтва платника податку на додану вартість, які не було анульовано.

Таким чином, оскільки ТОВ "НВП "Пульсар Плюс" та ТОВ "Реалтранс Груп" на момент виникнення спірних правовідносин були зареєстровані як платники ПДВ у встановленому Законом порядку, тому формування позивачем податкового кредиту від цих підприємств є правомірним.

Суд зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Податковим кодексом України, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, у зв'язку із чим формування позивачем до податкового кредиту по взаємовідносинах із ТОВ "НВП "Пульсар Плюс" та ТОВ "Реалтранс Груп" є правомірним.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаного товару від ТОВ "НВП "Пульсар Плюс" та ТОВ "Реалтранс Груп" та сформовано податковий кредит на підставі виписаних ТОВ "НВП "Пульсар Плюс" та ТОВ "Реалтранс Груп" податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, а отже донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованим.

Враховуючи викладене, суд дійшов до висновку про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Кременчуцької ОДПІ від 06.11.2012 року №№ 0012782301/1684, 0012792301/1685.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 10, 11, 71, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кранспецреммонтаж" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби від 06.11.2012 року №№ 0012782301/1684, 0012792301/1685.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кранспецреммонтаж" (ідентифікаційний код 33180818) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 146 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним поданням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 28 січня 2013 року.

Суддя А.Б. Головко