Ухвала суду № 28871839, 22.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2013 року м. Київ К-4202/08

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Суддя-доповідач:Вербицька О.В.Судді: Маринчак Н.Є. Муравйов О.В.розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

на постанову господарського суду Донецької області від 15.11.2007 р.

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2008 р.

у справі № 37/80 а

за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго»

до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго»(далі -позивач, ОКП «Донецьктеплокомуненерго») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька (далі -відповідач, ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.

Постановою господарського суду Донецької області від 15.11.2007 р. позов задоволено. Визнано недійсним у повному обсязі податкове повідомлення -рішення № 0005071640/0 від 24.07.2006 р. ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька про застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість у сумі 91 900,50 грн.

Ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2008 р. постанову господарського суду Донецької області від 15.11.2007 р. залишено без змін.

У касаційній скарзі ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить постанову господарського суду Донецької області від 15.11.2007 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2008 р. скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У письмовому запереченні на касаційну скаргу ОКП «Донецьктеплокомуненерго», посилаючись на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову господарського суду Донецької області від 15.11.2007 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2008 р. -без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку про наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2003 року, самостійно наданої позивачем до податкового органу 20.05.2003 р., ОКП «Донецьктеплокомуненерго»визначило податкове зобов'язання у сумі 676 988,00 грн.

02.11.2005 р. позивач надав до ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість вх. № 123900 у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за квітень 2003 року, яким збільшив податкове зобов'язання з податку на додану вартість, визначене у податковій декларації за квітень 2003 року, на 183 801,00 грн.

24.07.2006 р. ДПІ у Ворошиловському районі м. Донецька було прийняте податкове повідомлення -рішення № 0005071640/0, яким до позивача були застосовані передбачені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»штрафні (фінансові) санкції у розмірі 50 % у сумі 91 900,50 грн.

Підставою для прийняття вищевказаного податкового повідомлення -рішення став акт перевірки своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість ОКП «Донецьктеплокомуненерго»від 19 липня 2006 року № 610/15-3/03337119, яким встановлений факт порушення вимог підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме в несвоєчасній сплаті підприємством самостійно узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість, визначеного в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (вх. № 123900 від 02.11.2005 р.).

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання представляє собою зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 статті 4 Закону встановлено, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.

Відповідно до підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Згідно з підпунктом 5.4.1 пункту 5.4 статті 5 Закону узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач не здійснював 29.03.2006 р. сплату податкового зобов'язання згідно уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок, поданого до податкового органу 02.11.2005 р.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що саме за вищевказаних обставин справи, суди першої та апеляційної інстанцій вірно застосували норми матеріального права, отже, прийняте податковим органом спірне податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин у справі дана вірно.

За таких обставин, касаційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а постанова господарського суду Донецької області від 15.11.2007 р. та ухвала Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2008 р. залишенню без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ворошиловському районі м. Донецька відхилити.

2. Постанову господарського суду Донецької області від 15.11.2007 р. та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2008 р. залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя-доповідач О.В. Вербицька

Судді Н.Є. Маринчак

О.В. Муравйов