Постанова № 28871541, 18.01.2013, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2013 р. Справа № 2a-1870/7850/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

суддів - Глазька С.М., Шевченко І.Г.,

за участю секретаря судового засідання - Дикач О.О.,

представника позивача - Петрищева О.О.,

представників відповідача - Шаповал Л.О., Валуєва А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Сумихімпром», звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції, в якому просить скасувати податкові повідомлення - рішення №0000442300 від 31.08.12р. та №0000462300 від 05.09.12.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Сумихімпром» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства, за результатами якої складено акт від 14.08.12 №2230/2250/05766356/28. Актом перевірки встановлено порушення п. 246.4 ст. 246 ПК України. За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000442300 від 31.08.12р. про донарахування екологічного податку та податкове повідомлення - рішення №0000462300 від 05.09.12 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 226 942 грн.

ПАТ «Сумихімпром» не погоджується з зазначеними вище податковими повідомленями - рішеннями, та вважає, що вони суперечить нормам діючого законодавства України виходячи з наступного.

В акті перевірки відповідачем зазначено про заниження ПАТ «Сумихімпром» екологічного податку внаслідок невірного застосування підприємством ставки екологічного податку. Позивач зазначає, що в якості доказів забруднення відповідач наводить дані паспорту місця видалення відходів (МВВ) реєстраційний №7 відвалу фосфогіпсу II черга, дані паспорту МВВ №5 звалища залізного купоросу та дані паспорту МВВ №6 поля фільтрації (шлаконакопичувача) в яких зазначено перевищення допустимих норм забруднення.

Позивач вважає, що зазначені посилання податкового органу не доводять протиправності дій підприємства, щодо заниження екологічного податку. Дані паспортів МВВ (додаток №7) не містять висновків про забруднення ґрунтових вод, атмосферного повітря та ґрунтів, підприємством, а є інформативними додатками в яких відображено загальні відомості про забруднення навколишнього природного середовища.

Також позивач зазначає, що експлуатація звалища залізного купоросу (паспорт місця видалення відходів №5 ) припинено у ще 2000 році, про що зроблено відповідну відмітку. Стосовно забруднення промисловими стічними водами, слід відмітити, що останні утворюються після нейтралізації вапняковим молоком по системі шламопроводів відкачуються до шламонакопичувача, який складається з трьох секцій. У першій та другій секціях відбувається відстоювання стоків та їх освітлювання. Осад, що утворюється у цих секціях під час відстоювання, складається з малорозчинних сполук кальцію, заліза та інших завислих речовин (пісок, ільменіт, деревне борошно). Утворений осад є твердою дрібнодисперсною нейтральною масою, яка не розчиняється у воді і не може потрапляти до підземних вод навіть за рахунок його вимивання атмосферними опадами. Тому, посилання відповідача про забруднення позивачем атмосферного повітря та водних об'єктів є необгрунтованими. Доказами забруднення водних об'єктів або атмосферного повітря можуть бути лише відповідні висновки компетентних органів, що здійснюють контроль у природоохоронній сфері (екологічна експертиза, гідрогеологічні висновки та ін.). Так, актом планової перевірки дотримання норм природоохоронного законодавства №26.07-15.08.2011 складеним Державною екологічною інспекцією в Сумській області підтверджено правомірність нарахування підприємством екологічного податку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечували та просили у задоволенні позовних вимог відмовити з огляду на таке.

Перевіркою було встановлено невірне застосування позивачем ставки екологічного податку в результаті розміщення ним відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря та водних об'єктів. Обґрунтовуючи свою позицію, ДПІ в м. Сумах посилалась на висновки компетентних органів, з яких слідує, що об'єкти видалення відходів виробництва, які знаходяться на балансі позивача не забезпечують повного виключення попадання забруднюючих речовин в атмосферне повітря та водні об'єкти (здійснюється випаровування газів в атмосферу та існує факт попадання забруднюючих речовин у водні об'єкти).

Суд, заслухавши, представника позивача, представників відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, ДПІ в м. Сумах проведена документальна планова виїзна перевірка ПАТ "Сумихімпром", з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2011 по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт від 14.08.12 №2230/2250/05766356/28 (далі - акт перевірки). На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення - рішення №0000442300 від 31.08.12р. про донарахування екологічного податку в розмірі 2 978 740 грн. та податкове повідомлення - рішення №0000462300 від 05.09.12 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 226 942 грн.

В акті перевірки відповідачем зроблено висновки про порушення ПАТ «Сумихімпром» вимог п. 246.4 ст.246 Податкового кодексу України внаслідок невірного застосування підприємством ставки екологічного податку.

Суд погоджується з такими висновками податкового органу та вважає їх такими що відповідають нормам податного законодавства виходячи з наступного.

ПАТ «Сумихімпром» є промисловим підприємством по виробництву мінеральних добрив, двоокису титану та іншої продукції хімічного виробництва, відтак, в процесі виробництва продукції утворюються рідкі відходи у виді, шламів 1 та 2 стадії очищення, стічних відходів ХВО (хімводоочищення), твердих відходів у вигляді фосфогіпсу та залізного купоросу.

Отже, відповідно до Закону України "Про відходи", позивач є виробником відходів, оскільки його діяльність призводить до утворення відходів.

Згідно підпункту 14.1.57 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, екологічний податок - це загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 1 квітня 2009 року.

Відповідно до п.п. 240.1.3 п.240.1 ст. 240 Податкового кодексу, платниками екологічного податку є суб'єкти господарювання, юридичні особи , під час провадження діяльності яких на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони здійснюється, зокрема, розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини.

ПАТ «Сумихімпром», являючись платником екологічного податку, подавав до Сумської МДПІ податкові декларації з екологічного податку, що справляється за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах, обчислюючи розмір екологічного податку за податковий (звітний) квартал, виходячи із ставок податку, встановлених ст.246 Податкового кодексу України. Дані податкових декларацій наведено на стор. 121-122 акту документальної планової перевірки ПАТ «Сумихімпром» від 14.08.2012р.

Відповідно до п.п. 242.1.3 ст. 242 Податкового кодексу, об'єктом та базою оподаткування, зокрема, є обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах протягом звітного кварталу.

Поняття «розміщення відходів» застосовується у визначенні, наведеному у п.п. 14.1.223 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу, а саме розміщення відходів - постійне (остаточне) перебування або захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах (місцях розміщення відходів, сховищах, полігонах, комплексах, спорудах, ділянках надр тощо), на використання яких отримано дозволи уповноважених органів.

Аналогічне визначення мстить і Закон України «Про відходи», так згідно ст. 1 цього Закону, розміщення відходів - це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах. Спеціально відведенні місця чи об'єкти - місця чи об'єкти (місця розміщення відходів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Ставки податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах встановлені ст. 246 Податкового кодексу України.

Відповідно до норм п.246.4 ст. 246 Податкового кодексу України, за розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об'єктів, ставки податку, зазначені у пунктах 246.1 -246.3 цієї статті, збільшуються у 3 рази.

Статтею 28 Закону України "Про відходи" встановлено, що з метою повного обліку та опису функціонуючих, закритих та законсервованих місць видалення відходів, їх якісного і кількісного складу, а також здійснення контролю за впливом відходів на навколишнє природне середовище та здоров'я людини ведеться реєстр місць видалення відходів. Реєстр місць видалення відходів ведеться на підставі відповідних паспортів, звітних даних виробників відходів, відомостей спеціально уповноважених органів виконавчої влади у сфері поводження з відходами. Дані реєстру підлягають щорічному уточненню. Порядок ведення реєстру місць видалення відходів визначається Кабінетом Міністрів України.

Наведений порядок затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 №1216. Згідно пункту 20 зазначеного Порядку на підставі даних паспортів органи Мінекоресурсів на місцях разом з місцевими державними адміністраціями готують висновки щодо рівня екологічної безпеки МВВ, визначають категорію їх екологічної безпеки для навколишнього природного середовища та здоров'я людини. Висновки надсилаються власникам МВВ для вжиття ними заходів, спрямованих на забезпечення екологічно безпечного функціонування МВВ.

Пунктом 2 Порядку ведення реєстру місць видалення відходів визначено, що реєстр місць видалення відходів - це система даних, одержаних у результаті обліку та опису всіх об'єктів і спеціально відведених місць, де здійснюються операції з видалення відходів.

Відповідно до пункту 5 Порядку ведення реєстру місць видалення відходів, на кожне місце видалення відходів складається спеціальний паспорт, у якому зазначається найменування і код відходів, їх кількісний та якісний склад, походження, а також технічні характеристики і відомості про методи контролю та безпечної експлуатації. Спеціальний паспорт складається власником МВВ відповідно до Інструкції про зміст і складання паспорта місці видалення відходів.

Пунктом 19 Порядку ведення реєстру місць видалення відходів встановлено, що щорічно паспорти МВВ підлягають перегляду за результатами спостережень, контрольних замірів, додаткових робіт тощо і погоджуються органами Мінекономіки на місцях. У разі необхідності за рішенням місцевих державних адміністрацій може здійснюватися позачергове уточнення даних паспортів МВВ.

Наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 14.01.1999 №12 затверджено Інструкцію про зміст і складання паспорту місць видалення відходів (далі - Інструкція).

Абзацем 6 розділу 1 вказаної Інструкції визначено, що власники МВВ несуть відповідальність за достовірність і повноту інформації, наведеної в паспорті.

Даною Інструкцією визначено порядок заповнення розділу ХІ паспорту місця видалення відходів «Категорія екологічної безпеки МВВ», а саме зазначено, що категорію екологічної безпеки МВВ для навколишнього природного середовища і здоров'я людини визначають органи Мінекономіки на місцях разом з місцевими державними адміністраціями на підставі даних паспорта МВВ про обсяги накопичених відходів та клас їхньої небезпеки для людини, про наявність у районі МВВ забруднення вод, грунтів, атмосферного повітря та його рівень, про рівень природних та штучних засобів (водотривкі шари порід, ізоляційні екрани тощо) відвертання забруднення навколишнього середовища, про наявність та рівень моніторингу вод, грунтів, атмосферного повітря в районі МВВ, про особливості розташування МВВ, про рівень додержання вимог експлуатації МВВ тощо.

Отже, виходячи з аналізу перелічених норм законодавства, суд доходить висновку, що документом який є підставою для визначення категорії екологічної безпеки місць видалення відходів для навколишнього природного середовища є дані паспортів, які занесені до реєстру місць видалення відходів. При цьому повноваження щодо визначення категорії екологічної безпеки МВВ для навколишнього природного середовища і здоров'я людини належать органам Мінекономіки на місцях разом з місцевими державними адміністраціями.

Судом встановлено, що на балансі ПАТ «Сумихімпром» знаходяться три об'єкти розміщення відходів виробництва: відвал фосфогіпсу (2 черга); звалище залізного купоросу; шламонакопичувач (поля фільтрації). На підприємстві ведуться паспорти місць видалення відходів на кожний об'єкт розміщення відходів виробництва:

- паспорт місця видалення відходів №7 від 16.05.00, який ведеться на об'єкт відвал фосфогіпсу 2черга (кальцію сірчаного) (т.2 а.с. 197 - 220);

- паспорт місця видалення відходів №5 від 16.05.00 на звалище залізного купоросу (т.2 а.с. 153-173);

- паспорт місця видалення відходів №6 від 16.05.00. Поля фільтрації (шламонакопичувач) (т.2 а.с. 175 - 196).

Відповідно до паспорту місця видалення відходів №5 на звалище залізного купоросу, режим функціонування МВВ - закрите (не експлуатується з 2000 року). Поля фільтрації (шламонакопичувач, паспорт МВВ №6) та відвал фосфогіпсу (кальцію сірчаного, паспорт МВВ №7) - діючі.

Відповідно до розділу III «Природно-геологічна характеристика місця видалення відходів» паспорту місця видалення відходів №7 (відвал фосфогіпсу 2 черга), у пункті «якісна оцінка захищеності підземних вод» (умовні категорії захищеності) зазначено - не захищені. Відповідно до розділу VII. «Відомості про забруднення навколишнього середовища» зазначені дані про забруднення підземних (грантових) вод, атмосферного повітря та ґрунтів в районі МВВ.

У паспорті місця видалення відходів №6 (поля фільтрації, шламонакопичувач), розділі III «Природно-геологічна характеристика місця видалення відходів», у пункті «якісна оцінка захищеності підземних вод» (умовні категорії захищеності) зазначено - не захищені. Відповідно до розділу VII. "Відомості про забруднення навколишнього середовища" зазначені дані про забруднення підземних (грантових) вод, атмосферного повітря та ґрунтів в районі МВВ .

Крім того, відповідно до листа Державного управління охорони навколишнього середовища в Сумській області, згідно даних реєстру МВВ категорія екологічної безпеки полів фільтрації - А (малонебезпечні), категорія екологічної безпеки відвалу кальцію сірчаного - В (небезпечні) (т.3 а.с. 13).

Суд зазначає, що для визначення ставки екологічного податку відповідно до п. 246.4 ст. 246 Податкового кодексу України повинні враховуватись не фактичне існування забруднення навколишнього середовища внаслідок експлуатації МВВ, а забезпечення повного виключення попадання забруднюючих речовин в атмосферне повітря та водні об'єкти внаслідок його експлуатації.

Суд вважає, що для визначення данного критерію повинні враховуватись найменування і код відходів, їх кількісний та якісний склад походження та технічні характеристики МВВ, а також порядок експлуатації.

Вказані дані містяться у паспорті МВВ і на підставі них визначається категорія екологічної безпеки МВВ.

Таким чином, враховуючи дані паспортів МВВ №6 та №7 щодо незахищеності підземних вод в районі МВВ та забруднення навколишнього природного середовище у районі МВВ, дані реєстру МВВ щодо категорії екологічної безпеки полів фільтрації та відвалу фосфогіпсу, суд доходить висновку що об'єкти видалення відходів виробництва, які знаходяться на балансі ПАТ «Сумихімпром» - не забезпечують повного виключення попадання забруднюючих речовин в атмосферне повітря та водні об'єкти, відтак ставки податку, зазначені у пунктах 246.1-246.3 ст.246 Податкового кодексу України повинні бути збільшені у 3 рази.

При цьому посилання позивача на те що при проведені планової перевірки податковим органом безпідставно було використано лише дані паспорту №7 в якому допущено опечатку (в розділі III Природно - геологічна характеристика МВВ не вірно зазначена оцінка захищеності підземних вод «незахищені» замість «захищені») та не взято до уваги первинну технічну документацію, суд вважає безпідставним з огляду на таке.

Як вже зазначалося судом, згідно з п. 19 Порядку ведення реєстру місць видалення відходів, щорічно паспорти МВВ підлягають перегляду за результатами спостережень, контрольних замірів, додаткових робіт тощо і погоджуються органами Мінекономіки на місцях. У разі необхідності за рішенням місцевих державних адміністрацій може здійснюватися позачергове уточнення даних паспортів МВВ. Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, ПАТ «Сумихімпром» не зверталось до відповідних органів для вирішення питання щодо внесення уточнень до даних паспортів МВВ, зокрема щодо розділу III «Природно - геологічна характеристика МВВ», а відтак твердження позивача щодо опечатки в даних паспорту МВВ №7 суд вважає безпідставним.

Крім того, твердження позивача про те що податковим органом було донараховане грошове зобов'язання з екологічного податку в тому числі і по звалищу залізного купоросу (паспорт МВВ №5), яке не експлуатується з 2000 року, суд також вважає безпідставним, оскільки, як вбачається з розрахунку, наданого суду податковим органом, нарахування грошового зобов'язання з екологічного податку було зроблено виходячи з обсягів відходів, які підприємство самостійно визначило у податкових деклараціях з екологічного податку, поданих до Сумської МДПІ (т.2. а.с. 223 - 225, а.с.228 - 251, т.3 а.с. 1-5).

Таким чином, виходячи з вищевикладеного, суд вважає що оскаржувані податкові повідомлення - рішення відповідають вимогам законодавства, а позовні вимоги є необгрунтованими та задовленню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову публічного акціонерного товариства "Сумихімпром" до Сумської міжрайонної державної податкової інспекції про скасування податкових повідомлень-рішень Сумської міжрайонної державної податкової інспекції № 0000442300 від 31 серпня 2012 року про донарахування екологічного податку в розмірі 2978740,00 грн. та № 0000462300 від 05 вересня 2012 року про нарахування штрафних санкцій в розмірі 226942,00 грн. - відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови складено 23 січня 2013 року.

Головуючий суддя (підпис) В.О. Павлічек

суддя (підпис) С.М. Глазько

суддя (підпис) І.Г. Шевченко

З оригіналом згідно

Суддя В.О. Павлічек