Постанова № 28871264, 23.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

Вн. № 27/316

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 січня 2013 року № 2а-17117/12/2670

за позовом

Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва

Державної податкової служби

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Інфокомерс"

про

накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків

Суддя О.В.Головань

Обставини справи:

Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби звернулася із позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Інфокомерс" (ідентифікаційний код - 24094804), що знаходяться на розрахункових рахунках №260043018602 у Банку Національні інвестиції, МФО 300498 та №2600710699801 у ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 305299, на суму податкового боргу у розмірі 1 870 482,88 грн.

У судовому засіданні 15.01.13 р. оголошено ухвалу про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження згідно із ч. 6 ст. 128 КАС України, оскільки в судовому засіданні відсутній представник відповідача, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, судом заслухано пояснення представника позивача; необхідність заслухати пояснення свідка чи експерта відсутня.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Інфокомерс" (надалі – відповідач) перебуває на обліку як платник податку у Державній податковій інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі – позивач), про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків, копія якої міститься в матеріалах справи.

Відповідач має заборгованість перед Державним бюджетом з податку на додану вартість на загальну суму 1 870 482,88 грн.

Податковий борг з податку на додану вартість виник згідно з декларацією з податку на додану вартість № 67348 від 20.09.12 р., якою відповідачем самостійно нараховано до сплати суму податку на додану вартість у розмірі 1 886 741,00 грн.

Станом на 30.09.12 р. згідно з обліковими картками у відповідача обліковувалась переплата з податку на додану вартість в сумі 16 258,12 грн.

Таким чином, сума податкового боргу відповідача складає 1 870 482,88 грн.

Згідно із п.91.3 ст.91 Податкового кодексу України, податковий керуючий описує майно платника податків, що має податковий борг, в податкову заставу, здійснює перевірку стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі, проводить опис майна, на яке поширюється право податкової застави, для його продажу у випадках, передбачених ПК України, одержує від боржника інформацію про операції із заставленим майном, а в разі його відчуження без згоди органу державної податкової служби (за умови, коли наявність такої згоди має бути обов'язковою згідно з вимогами ПК України) вимагає пояснення від платника податків або його службових (посадових) осіб. У разі продажу в рахунок погашення податкового боргу майна платника податків, на яке поширюється право податкової застави, податковий керуючий має право отримувати від такого платника податків документи, що засвідчують право власності на зазначене майно.

Згідно із п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Позивачем на адресу відповідача було надіслано податкову вимогу №2840 від 04.10.2012 р., а також рішення про опис майна у податкову заставу від 08.10.12 р.

Листом від 09.10.12 р. № 34493/10/19-110 відповідача було повідомлено про зобов’язання надати необхідні документи для опису активів у податкову заставу та забезпечення доступу до активів підприємства податковому керуючому. Зазначені вимога, лист і рішення було направлено відповідачу за податковою адресою; повернулися на адресу позивача з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Згідно з актом перевірки місцезнаходження платника податків від 23.10.12 р., відповідач за податковою адресою не розшуканий, його посадових осіб не було розшукано, активи відповідача за податковою адресою не встановлені, тому їх опис в податкову заставу неможливий.

Згідно із Додатком AM до рядка 06.4.27 додатку ІВ до податкової декларації з податку на прибуток відповідача, балансова вартість основних засобів на початок звітного (податкового) року (2012 рік) становить 145 047,00 грн.

Таким чином, балансова вартість майна відповідача менша суми податкового боргу, у зв'язку з чим Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби звернулася до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельний дім "Інфокомерс" в порядку п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України.

Проаналізувавши матеріали справи, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог з таких підстав.

Згідно п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

При цьому, згідно ПК України єдина процедура, під час якої може бути вирішено питання про арешт коштів на рахунку платника, є адміністративний арешт майна.

Відповідно, передбачене п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України повноваження органу державної податкової служби має реалізовуватися з врахуванням положень ст. 94 ПК України, що регулює процедуру адміністративного арешту майна, в межах якої може вирішуватися питання про накладення арешту на кошти платника.

Відповідно до п.94.1 ст.94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов’язків, визначених законом.

Відповідно до п. 9.4.2 ст.94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

94.2.1. платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

94.2.2. фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

94.2.3. платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

94.2.4. відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством;

94.2.5. відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

94.2.6. платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

94.2.7. платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Відповідно до п.94.3, п.94.4, п.94.5 ст.94 ПК України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт майна може бути повним або умовним.

Згідно п.94.6 ст.94 Кодексу, керівник органу державної податкової служби (його заступник) за наявності однієї з обставин, визначених у пункті 94.2 цієї статті, приймає рішення про застосування арешту майна платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду.

Відповідно до п.7.3 Порядку застосування адміністративного арешту майна платників податків, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011р. №1398, для застосування арешту коштів на рахунку платника податків орган державної податкової служби подає до суду позовну заяву у порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, у день прийняття рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків.

Суду не надано доказів наявності хоча б однієї з підстав, перерахованих у п. 94.2 ст.94 ПК України, тоді як позивач в обґрунтування позову посилається виключно на наявність податкової заборгованості, розмір якої перевищує балансову вартість майна боржника.

Проте, наявність умов, передбачених п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України, за відсутності підстав, передбачених п. 94.2 ст. 94 ПК України, позбавляє орган податкової служби на звернення до суду в порядку п.п.20.1.17 п.20.1 ст.20 ПК України, оскільки право на звернення до суду згідно вказаного положення реалізується виключно в межах застосування адміністративного арешту майна.

Зокрема, суд зазначає, що та обставина, що лист від 09.10.12 р. № 34493/10/19-110, яким відповідача повідомлено про зобов’язання надати необхідні документи для опису активів у податкову заставу та забезпечення доступу до активів підприємства податковому керуючому, повернулися на адресу позивача з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання", не може бути підставою для висновку про те, що платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу (п. 94.2.7 ст. 94 ПК України).

Також такою обставиною не може бути відсутність відповідача за місцезнаходженням згідно акту перевірки від 23.10.12 р.

При цьому арешту коштів та інших цінностей такого платника податків, що знаходяться в банку, передує ряд заходів, визначених гл. 9 ПК України, які слід вжити податковому органу з метою забезпечення виконання платником податків своїх зобов’язань, в тому числі встановлення майна та інших цінностей такого платника податків, що можуть стати джерелами погашення податкових зобов’язань платника податків, передача такого майна у податкову заставу та накладення адміністративного арешту на майно.

Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження вжиття податковим органом всіх необхідних заходів, спрямованих на розшук іншого майна відповідача з метою погашення податкового боргу позивачем, тоді як надано лише додаток AM до рядка 06.4.27 додатку ІВ до податкової декларації з податку на прибуток відповідача, балансова вартість основних засобів на початок звітного (податкового) року (2012 рік) становить 145 047,00 грн.

Суд звертає увагу позивача на те, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу, а наявність у відповідача такого боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на вищенаведене позивач не довів належним чином наявність підстав для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача, що знаходяться на банківських рахунках.

На підставі вищевикладеного, ст. 160-163, 186 КАС України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

2. Постанова може бути оскаржена в порядку ст. 186 КАС України.

Суддя О.В.Головань

Повний текст постанови

виготовлено і підписано 23.01.13 р.