Постанова № 28871027, 22.01.2013, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/5012/2012

22 січня 2013 року м. Рівне

Суддя Рівненського окружного адміністративного суду Кравчук Т.О., при секретарі судового засідання Чередняку В.В.,

за участю:

представникі позивача - Стратюка А.І., Іщука С.І,

представника відповідача - Столяра М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства "Острозький міжрайагропостач" до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в с т а н о в и в:

До Рівненського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство "Острозький міжрайагропостач" з адміністративним позовом до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.06.2012 року №10000112300, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Орендна плата за землю юридичних осіб" у сумі 121865,99 грн., з яких 97492,79 грн. - за основним платежем, 24373,20 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що податковий орган безпідставно визначив податкове зобов'язання позивача з орендної плати за землю на підставі договору оренди землі від 23.05.2006 року, так як зазначений договір було припинено за взаємною згодою сторін з 01.08.2009 року, а тому відсутні підстави для сплати орендної плати за землю, а нарахування податкового зобов'язання за орендною платою за землю за 2010 рік, 2011 рік та січень - березень 2012 року всього у сумі 97492,79 грн. є протиправним.

При цьому позивач вказує на обов'язок органу місцевого самоврядування щодо надання органу податкової служби за місцезнаходження земельної ділянки переліку орендарів, з якими укладені договори оренди на поточний рік, у тому числі інформування податкового органу щодо розірвання таких договорів до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулись зазначені зміни. Внаслідок невиконання Оженинською сільською радою, як орендодавцем за договором оренди землі від 23.05.2006 року, свого обов'язку, податковий орган не було проінформовано про припинення договору оренди землі від 23.05.2006 року, в результаті чого відповідач безпідставно визначив суму податкового боргу з орендної плати позивачу та нарахував штрафні (фінансові) санкції. При цьому позивач окремо зазначає, що згідно з "Порядком державної реєстрації договорів оренди землі", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 року №2073 (яка втратила чинність 05.08.2011 року на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 20.07.2011 року №791) не передбачалася реєстрація припинення дії договорів оренди землі, тому відповідні дії не вчинялись. Таким чином, вважає податкове повідомлення-рішення від 13.06.2012 року №10000112300 по орендній платі за землю у сумі 97492,79 грн. грн. за основним платежем та на суму 24373,20 грн. штрафних (фінансових) санкцій протиправним, а висновки податкового органу безпідставними.

Ухвалою суду від 29.12.2012 року відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи призначено на 15.01.2013, відкладено на 22.01.2012 року у в зв'язку з відсутністю в матеріалах справи доказів повідомлення представника відповідача про дату, час та місце судового розгляду.

В судове засідання 22.01.2013 року з'явились представник позивача, директор Приватного акціонерного товариства "Острозький міжрайагропостач" та представник відповідача.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, обґрунтовуючи заперечення тим, що вважає податкове повідомлення-рішення обґрунтованим і правомірним, тому просив суд у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши представників сторін, дослідивши представлені документи та інші зібрані по справі матеріали, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Приватне акціонерне товариство "Острозький міжрайагропостач" зареєстроване Острозькою районною державною адміністрацією Рівненської області як юридична особа 19.12.1991 року, з 04.02.1997 року перебуває на обліку у Острозькому відділенні Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби.

В травні 2006 року позивач уклав з Оженинською сільською радою договір від 23.05.2006 року б/н про оренду землі загальною площею 2,4473 га строком на 50 років. Відповідно запису в державному реєстрі земель від 23.05.2006 року за №04.06.586.00001 договір зареєстрований в Острозькому районному центрі ДЗК.

Відповідно до абзацу першого пункту 38 договору дія договору припиняється шляхом його розірвання за взаємною згодою сторін.

Згідно з пунктом 41 договору за невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору.

В пункті 42 договору зазначено,що сторона, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності, якщо вона доведе, що це порушення сталося не з її вини.

Як вбачається з пояснень директора підприємства Стратюка А.І. та з листа Приватного акціонерного товариства "Острозький міжрайагропостач" від 01.08.2009 №15 року у серпні 2009 року між позивачем та головою Оженинської сільської ради погоджено переривання договору оренди земельної ділянки укладеного 23.05.2006 року, що підтверджується підписом сільського голови Ярошик В.Г. та мокрою печаткою сільської ради. Крім того, як зазначив Стратюк А.І. в судовому засіданні, після погодження переривання договору з головою сільської ради, ним особисто було занесено копію погодженого листа до начальника Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби та до відділу земельних ресурсів.

Зі слів Стратюка А.І., що не заперечувалось відповідачем, на протязі шести місяців підприємство відповідно до законодавства сплачувало земельний податок. По закінченню виплати, в грудні 2012 року, він повідомив Оженинську сільську раду про те, що за підприємством не рахується заборгованість та зазначив про розірвання зазначеного договору. Крім того, в листі Стратюк А.І. звертався до голови Оженинського голови с проханням допомоги у вирішенні питання реальної оцінки землі, і поставити підприємство в рівні умови з іншими і не відштовхувати інвесторів, які цікавляться даним підприємством (лист від 25.12.2009 №15, відбиток штампу вхідної кореспонденції Оженської сільської ради від 25.12.2009 за №С-246/020-01.10).

Будь яких листів повідомлень з Оженинської сільської ради на адресу підприємства не надходило.

У травні 2012 року посадовими особами Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства в частині плати за землю за період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року, за результатами якої складено акт від 29.05.2012 року №178/22-00906841.

Перевіркою встановлено порушення позивачем статті 13 Закону України від 03.07.1992 року №2535-ХІІ "Про плату за землю" та ст. 288 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено орендну плату за землю за період з 01.01.2010 року по 31.03.2012 року та встановлено її заниження в сумі 97492,79 грн., в т.ч. за 2010 рік в сумі 40173,81 грн., за 2011 рік в сумі 40173,81 грн., за січень - березень 2012 року в сумі 17145,17 грн.

На підставі акта перевірки відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI у зв'язку із заниженням суми податкових зобов'язань з орендної плати за землю, та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI в частині накладення на платника штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.06.2012 року №10000112300, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Орендна плата за землю юридичних осіб" у сумі 121865,99 грн., з яких 97492,79 грн. - за основним платежем, 24373,20 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, що перебуває у державній або комунальній власності, є договір оренди такої земельної ділянки, який набирає чинності після його державної реєстрації. При цьому представник відповідача зазначив про відсутність у податкового органу інформації щодо припинення договору оренди землі від 23.05.2006 року та вказав на отримання відповідної інформації з Держкомзему в Острозькому районі, яка, на думку відповідача, підтверджує факт передачі Оженинською сільською радою позивачу земельної ділянки площею 2,4473 га в оренду. До того, представник відповідача долучив копію постанови судді Острозького районного суду Рівненської області від 13.07.2012 року у справі №1713/851/12, за якою Стратюк Анатолій Іванович, як посадова особа позивача, визнаний таким, що вчинив правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 1631 Кодексу України про адміністративне правопорушення, якою на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі вісімдесят п'ять гривень. На підставі викладеного просив суд у задоволенні позову відмовити.

Надаючи правову оцінку відносинам між сторонами суд зазначає наступне.

Як вже зазначалось судом, податкове зобов'язання з орендної плати за землю визначене позивачу у зв'язку з несплатою орендної плати за землю, яка надана в оренду позивачу відповідно до договору оренди землі від 23.05.2006 року, який за твердженням позивача є припиненим за досягнутою згодою сторін з 01.08.2009 року. Оскільки, на думку податкового органу, письмова угода про припинення договору оренди землі між сторонами відсутня, договір оренди землі фактично не припинений та є чинним, тому позивач зобов'язаний сплачувати орендну плату за договором оренди, а отже визначення податковим органом податкового зобов'язання за орендною платою та нарахування штрафних (фінансових) санкцій є правомірним.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності факту чинності договору оренди землі від 23.05.2006 року, укладеного між позивачем та Оженинською сільською радою, що покладено в основу тверджень податкового органу про обов'язок нарахування та сплати позивачем орендної плати за даним договором оренди від 23.05.2006 року та прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке оспорюється в даній справі.

Спірні правовідносини на момент їх виникнення регулювались Законами України від 03.07.1992 року №2535-ХІІ "Про плату за землю", від 25.06.1991 року №1251-ХІІ "Про систему оподаткування", "Порядком державної реєстрації договорів оренди землі", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року №2073, та положеннями Закону України від 06.10.1998 року №161-XIV «Про оренду землі», Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України щодо укладення та припинення правочинів, а також - з 01.01.2011 року Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI, який застосовується до правовідносин, які виникли після цієї дати.

Відносини оренди землі регулюються Законом України від 06.10.1998 року №161-XIV "Про оренду землі", статтею 1 якого визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до статті 13 Закону України від 06.10.1998 року №161-XIV "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 21 Закону України від 06.10.1998 року №161-XIV "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі) визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України "Про плату за землю") .

Відповідно до статті 2 Закону України від 03.07.1992 року №2535-ХІІ "Про плату за землю" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин та підлягає застосуванню) плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Статтею 13 Закону України від 03.07.1992 року №2535-ХІІ "Про плату за землю" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин та підлягає застосуванню) визначено підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, договір оренди такої земельної ділянки.

Зазначені правові норми кореспондують з нормами Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, згідно із підпунктом 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 якого орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - це обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно пункту 288.1 статті 288 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Відповідно до статті 14 Закону України від 03.07.1992 року №2535-ХІІ "Про плату за землю" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин та підлягає застосуванню) платники орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Пунктом 288.7 статті 288 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI передбачено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Так, у відповідності до пункту 286.2 статті 286 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI платники самостійно обчислюють суму орендної плати щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. А згідно пункту 287.3 статті 287 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI податкове зобов'язання щодо орендної плати, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується землекористувачами рівними частками за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно зі статтею 15 Закону України від 03.07.1992 року №2535-ХІІ "Про плату за землю" (який був чинний на момент виникнення спірних правовідносин та підлягає застосуванню) землекористувачі сплачують орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права користування земельною ділянкою. У разі припинення права користування земельною ділянкою орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у користуванні у поточному році. Зазначені приписи закріплені у пункті 287.1 статті 287 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI.

Згідно статті 125 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року №2768-ІІІ право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Відповідно до статті 20 Закону України від 06.10.1998 року №161-XIV "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі) державна реєстрація договорів оренди землі проводиться у порядку, встановленому законом.

Умови реєстрації договорів оренди визначено "Порядком державної реєстрації договорів оренди землі", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року №2073 (який був чинний на момент укладення договору оренди).

Згідно пункту другого "Порядку державної реєстрації договорів оренди землі" державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок. У відповідності до пункту третього даного "Порядку державної реєстрації договорів оренди землі" державна реєстрація договорів оренди проводиться виконавчим комітетом сільської, селищної та міської ради, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за місцем розташування земельної ділянки.

Відповідно до статті 18 Закону України від 06.10.1998 року №161-XIV "Про оренду землі" (у редакції, чинній на момент укладення договору оренди землі) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Згідно статті 31 Закону України від 06.10.1998 року №161-XIV "Про оренду землі" договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Однак, як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час засідання, переривання договору оренди землі погоджено двома сторонами, що засвідчено підписами та мокрою печаткою. Обов'язок щодо сплати земельного податку позивачем виконано, заперечень з приводу чого ані сільською радою ані відповідачем не висловлювалося та будь якої інформації не повідомлялось позивачу.

У зв'язку з чим, вважаючи виконаним та дотриманим всі умови договору щодо його переривання за згодою сторін, починаючи з 2010 року позивач припинив орендування земельної ділянки відповідно і не сплачував орендну плату за земельну ділянку.

Відповідно до частини третьої статті 653 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV у разі розірвання договору зобов'язання припиняється з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором.

Як вбачається з умов договору оренди землі від 23.05.2006 року пунктом 38 передбачено, що дія договору припиняється, зокрема, за взаємною згодою сторін.

У відповідності до статті 654 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року №435-IV розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Виходячи з системного аналізу вказаних правових норм суд зазначає, що законом та договором не передбачено вчинення окремого правочину за фактом припинення дії договору оренди землі та його державну реєстрацію, тому суд прийшов до висновку про дотримання сторонами простої письмової форми щодо досягнення взаємної згоди стосовно припинення договору оренди від 23.05.2006 року з 01.08.2009 року. Таким чином, досягнення згоди стосовно розірвання договору оренди землі від 23.05.2006 року вчинено у письмовій формі, що засвідчується підписами та печатками сторін, що відповідає простій письмовій формі договору оренди землі від 23.05.2006 року.

При цьому суд також зазначає, що згідно пункту другого "Порядку державної реєстрації договорів оренди землі", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року №2073 (який був чинний на момент укладення договору оренди та його припинення) державна реєстрація договорів оренди є офіційним визнанням і підтвердженням державою факту виникнення або припинення права оренди земельних ділянок. Тобто виникнення або припинення самого права оренди виникає з договору оренди як взаємної домовленості сторін стосовно виникнення або припинення відносин оренди, визначення взаємних прав та обов'язків та досягнення згоди щодо інших істотних умов взаємовідносин, а державна реєстрація договору є офіційним підтвердженням відповідного факту виникнення або припинення права та визнання його державою.

Суд також зазначає, що Законом України від 01.07.2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Порядком державної реєстрації договорів оренди землі", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року №2073 (який був чинний на момент укладення та припинення договору оренди землі) не передбачено державної реєстрації припинення відповідних прав та не встановлено обов'язку осіб вчинення відповідних дій.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що умови переривання договору за взаємною згодою сторін, які досягнуті у письмовій формі між позивачем та Оженинською сільскою радою дотримано, а тому позивач мав підстави для несплати земельного податку.

договору, який було погоджено самим головою також належить до сільської ради.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як встановлено судом під час перевірки та прийняття рішення, відповідачем використано інформацію надану з сільської ради та управління Держкомзему у Острозському районі (лист від 27.04.2012 №1513/22-103, від 28.05.2012 №358). Однак, як вбачається з зазначених листів, вони містять інформацію щодо укладення договору, суми плати за земельну ділянку та про вчинений запис у Державному реєстрі відповідно до укладеного договору від 23.05.2006 року б/н. Жодної формації щодо факту використання земельної ділянки після переривання договору, або заперечень щодо його переривання засвідченого підписом голови сільської ради листи не містять.

Податковим органом не доведено суду належними та достатніми доказами факту того, що договір оренди земельної ділянки позивачем не було перервано, а відповідно і недоведено факт неправомірної не сплати земельного податку.

Стосовно долученої до матеріалів справи постанови Острозького районного суду Рівненської області від 13.07.2012 року то суд зазначає наступне.

Даним рішенням не встановлено юридичні факти, які стверджують або заперечують факт існування орендних правовідносин між позивачем та Оженинською сільською радою, а встановлено факт порушення порядку ведення податкового обліку посадовою особою позивача. Разом з тим, постановою судді Острозького районного суду Рівненської області від 13.07.2012 року встановлено, що 23.05.2006 року між Оженинською сільською радою та ПрАТ «Острозький міжрайгропостач» було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,4473 га, а 01.08.2009 року між зазначеними сторонами було погоджено фактичне розірвання зазначеного договору терміном на 2 роки. Суд зазначає, що таким чином, з врахуванням положень статті 31 Закону України «Про оренду землі», якою передбачено, що договір оренди може бути розірваний за згодою сторін та положень ст. 32 зазначеного Закону, орендодавець має право на отримання орендної плати протягом одного року.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно статті 32 Закону України від 06.10.1998 року №161-IV "Про оренду землі" у разі розірвання договору оренди землі за погодженням сторін кожна сторона має право вимагати в іншої сторони відшкодування понесених збитків відповідно до закону.

Суд зазначає, що оскільки судовим рішенням від 13.07.2012 року, яке набрало законної сили, встановлено, що 23.05.2006 року між Оженинською сільською радою та ПрАТ «Острозький міжрайгропостач» було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 2,4473 га, а 01.08.2009 року між зазначеними сторонами було погоджено фактичне розірвання зазначеного договору терміном на 2 роки, то відповідно до статті 32 Закону України від 06.10.1998 року №161-IV "Про оренду землі" сторона, якій завдані збитки внаслідок розірвання договору, має право вимагати в іншої сторони відшкодування таких збитків відповідно до закону.

В свою чергу, відповідно до статті 24 Закону України від 06.10.1998 року №161-XIV "Про оренду землі" та пункту 288.1 статті 288 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого надавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Відповідно до зазначеного обов'язок повідомити орган державної податкової служби про розірвання договору оренди землі від 23.05.2006 року покладний на Оженинську сільську раду. Таким чином, невиконання сільською радою свого обов'язку та не повідомлення податкового органу про розірвання зазначеного договору, та як наслідок нарахування податковим органом позивачу сум орендної плати та штрафних санкцій, не може тягнути негативні наслідки для позивача.

Це означає, що висновки податкового органу про порушення позивачем статті 13 Закону України від 03.07.1992 року №2535-ХІІ "Про плату за землю" та ст. 288 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI, в результаті чого занижено орендну плату за землю, є безпідставними.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір у сумі 1289,00 грн. Доказів понесення інших судових витрат позивач суду не надав.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.06.2012 року №10000112300, згідно з яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем "Орендна плата за землю юридичних осіб" у сумі 121865,99 грн., з яких 97492,79 грн. - за основним платежем, 24373,20 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Стягнути з Державного бюджету України на користь позивача Приватного акціонерного товариства "Острозький міжрайагропостач" сплачений судовий збір у сумі 1289 (одна тисяча двісті вісімдесят дев'ять) гривні 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кравчук Т.О.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 24 січня 2013 року.