Постанова № 28870831, 18.01.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2013 р.

Справа № 2а - 3816/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Дубровної В.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби до Приватного підприємства "Орланта" про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банках,

встановив:

Державна податкова інспекція у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Приватного підприємства "Орланта" (далі - відповідач, ПП "Орланта"), у якому просить накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банках.

В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначає, що за відповідачем обліковується податковий борг в сумі 369591,48 грн. З метою здійснення заходів щодо погашення податкового боргу відповідачу була вручена податкова вимога №1327 від 15.08.2012 року та прийнято рішення про опис майна у податкову заставу, при цьому згідно балансу підприємства станом на 30.06.2012 року залишкова вартість основних засобів становить 0,4 тис. грн. Виходячи з вищевикладених обставин та права органів державної податкової служби звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти, що знаходяться в банку, передбаченого підпунктом 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України, позивач просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 18.09.2012 року відкрито провадження в адміністративній справі

У судове засідання, призначене на 18.01.2013 року, представники сторін не з’явилися, при цьому позивач надав заяву про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідач письмових заперечень на позов не надав, у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про вручення повістки, яке повернулось до суду з відміткою про вручення 12.01.2013 року.

Частиною 4 ст. 128 КАС України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Приватне підприємство "Орланта" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Херсонської міської ради 24.06.2004 р., та перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби з 07.07.2004 р.

Як вбачається з матеріалів справи, з 04.06.2010 року по 17.06.2010 року фахівцями ДПІ була здійснена виїзна планова документальна перевірка ПП “Орланта” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2006 року по 30.09.2009 року, про що складено акт № 3586/23-5/33014764 від 11.08.2010 року. На підставі вказаного акту прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.08.2010 року –

- № 0003432301/0 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 49545,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 33030,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 16515,00 грн.;

- № 0003422301/0 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 312374,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 208249,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 104125,00 грн.

Вказані податкові повідомлення-рішення були оскаржені відповідачем в судовому порядку, проте постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 21.02.2012 року, яка набрала законної сили згідно ухвали Одеського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2012 року, ПП “Орланта” було відмовлено у задоволенні позовних вимог щодо визнання нечинними та скасування вищевказаних податкових повідомлень-рішень.

Також, 17.08.2012 року ПП “Орланта” було подано до ДПІ декларацію з податку на додану вартість за липень 2012 року, згідно якої визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від’ємного значення попереднього звітного періоду у розмірі 7666,00 грн.

Таким чином, згідно зворотного боку облікової картки платника податку, з урахуванням наявної переплати та нарахованої пені, сума несплаченого грошового зобов’язання по податку на додану вартість складає 57210,35 грн., по податку на прибуток складає 309509,52 грн.

У разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п.59.1. ст. 59 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сформовано та вручено відповідачу податкову вимогу від 15.08.2012 року за № 1327 та рішення № 211 від 15.08.2011 року про опис майна у податкову заставу, про що свідчить відмітка про отримання 17.08.2012 року на корінці податкової вимоги.

На підставі вказаного рішення ДПІ складено акт опису майна у податкову заставу ПП “Орланта” від 27.08.2012 року № 161/19103, яким податковий керуючий провів опис майна, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому, до погашення податкового боргу в повному обсязі, тобто встановив відсутність майна платника податків.

Таким чином, з урахуванням того, що відповідач не сплатив податковий борг та у останнього відсутнє майно, позивач, керуючись ст.20 Податкового кодексу України, звернувся до суду із позовом щодо накладення арешту на кошти відповідача.

Підпунктом 20.1.17 п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності такого платника податків, що знаходяться в банку, у разі, якщо у платника податків, який має податковий борг, відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Порядок реалізації такого права викладено у ст. 94 Податкового кодексу України та Порядку застосування адміністративного арешту майна платника податків, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.11.2011 N 1398 (далі - Порядок № 1398).

При цьому, суд зазначає, що згідно п. 14.1.105 ст. 14 Податкового кодексу України термін “майно” визначено у значенні, наведеному в Цивільному кодексі України. У цивільному праві під майном розуміють певну річ або їхню сукупність, у тому числі гроші і цінні папери.

Статтею 94 Податкового кодексу України встановлено, що адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом ( п. 94.1. ст. 94 Податкового кодексу України). Арешт може бути накладено органом державної податкової служби на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків. Арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення органу державної податкової служби до суду (пп. 94.6.2 п. 94.6. ст. 94 Податкового кодексу України).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що арешт коштів на рахунку платника податків є різновидом адміністративного арешту.

Згідно п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких обставин:

- платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

- фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

- платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби;

- відсутні документи, що підтверджують державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відповідно до закону, дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, торгові патенти, сертифікати відповідності реєстраторів розрахункових операцій;

- відсутня реєстрація особи як платника податків в органі державної податкової служби, якщо така реєстрація є обов'язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

- платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

- платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу.

Отже, винятковість адміністративного арешту законодавець чітко пов’язує із обставинами, визначеними п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України, що виникли між платником податків та податковим органом.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази наявності однієї із підстав для застосування цього арешту, перелічених у ст. 94 Податкового кодексу України.

Таким чином, дослідивши надані позивачем до адміністративного позову письмові докази щодо здійснення податковим органом заходів по погашенню податкового боргу, а саме направлення платнику податків податкової вимоги та відсутність у платника активів (нерухомого майна, транспортних засобів), які на його думку є достатніми для звернення до суду в вимогою, передбаченою п. 20.1.17 ст. 20 Податкового кодексу України, суд приходить до висновку щодо не дотримання позивачем вимог вищевказаних норм Податкового кодексу України, при яких законодавець надає податковому органу право застосування адміністративного арешту.

Суд звертає увагу позивача на те, що адміністративний арешт не є виключним та єдиним способом погашення податкового боргу. Наявність у відповідача податкового боргу не є безумовною підставою для застосування адміністративного арешту коштів на рахунку. За умови відсутності майна, за рахунок якого можливо погашення податкового боргу, положення пп. 20.1.17. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України надає право податковому органу звертатися до суду з позовом про накладення арешту на кошти платника податків. Проте, реалізація цього права можлива лише за умови дотримання підстав, встановлених п. 94.2. ст. 94 Податкового кодексу України.

Додатково суд відмічає, що позивач в адміністративному позові вказує на відсутність майна за наслідками складеного акту опису майна у податкову заставу ПП “Орланта” від 27.08.2012 року № 161/19103, як на підставу для застосування арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банках. При цьому, висновок про відсутність у відповідача майна податковий орган пов’язує з даними балансу підприємства станом на 30.06.2012 року, згідно яким залишкова вартість основних засобів становить 0,4 тис. грн.

Однак, відповідач не виконав ухвалу суду від 22.11.2012 р. щодо надання документального підтвердження факту відсутності майна у ПП “ Орланта ” за рахунок якого можливо погашення податкового боргу з урахуванням його поняття, визначеного пп. 14.1.105. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявність у відповідача обставин, які є підставами для застосування адміністративного арешту у вигляді арешту коштів на банківському рахунку, у зв’язку із чим позовні вимоги ДПІ не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 2-15, 71, 79, 128, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

У задоволенні позовних вимог Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби до Приватного підприємства "Орланта" про накладення арешту на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться у банках - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.1.3