Постанова № 28870668, 21.01.2013, Сумський окружний адміністративний суд

копія

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 січня 2013 р. Справа № 2a-1870/7900/12

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Осіпової О.О.

за участю секретаря судового засідання - Фоменко О.В.,

представника позивача - Павленко О.М. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Приватного підприємства "Торгово-виробнича фірма "Центурія" до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, приватне підприємство „Торгово-виробнича фірма „Центурія" (далі по тексту - позивач, ПП „ТВК „Центурія"), звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції (далі по тексту - відповідач, Шосткинська ОДПІ), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31.08.2012 року №000023234.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПП „ТВК „Центурія" складений акт перевірки від 07.08.2012 року №759/22-005/36848664, на підставі якого податковим повідомленням-рішенням від 31.08.2012 року №000023234 збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 19099грн. та штрафними санкціями в сумі 1грн. ПП „ТВК „Центурія" не погоджується з визначеним грошовим зобов'язанням з огляду на таке.

Позивач зазначає, що дійсність та реальність господарської операції щодо постачання ефірних масел підтверджується первинними господарськими документами ПП „ТВК „Центурія", зокрема видатковими та податковими накладними, а також платіжними дорученнями та рахунками-фактурами.

Отже, позивач вважає, що доводи ОДПІ про нікчемність договору є помилковими. Окрім цього, контрагент ПП „ТВК „Центурія" є належним суб'єктом господарювання України, що набув правоздатності та внесений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Під час укладання договору та в момент його виконання сторони за спірними договором були зареєстрованими у встановленому законом порядку платниками податку на додану вартість, і це не заперечується податковим органом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, викладених у письмовому запереченні (а.с.45-46).

Зокрема, під час проведення перевірки платником податків не надано жодних документальних підтверджень, які б вказували на переміщення даного вантажу по території України (товарно-транспортні накладні, подорожні листи вантажного автомобіля, договори з перевізниками, акти виконаних робіт, залізничні накладні тощо).

Відповідач стверджує, що у ТОВ „Трансінвест-груп" відсутні реальні можливості поставок ефірних масел ПП „ТВК „Центурія" у березні 2011 року, операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання, встановлено відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Суд, заслухавши, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Шосткинською ОДПІ проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП „ТВК „Центурія" з питань правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2011 року, за результатами якої складено акт від 07.08.2012 року №759/22-005/36848664 (далі - акт перевірки, а.с.9-12).

На підставі вказаного акту перевірки ПП „ТВК „Центурія" податковим повідомленням-рішенням від 31.08.2012 року №000023234 збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 19099грн. та штрафними санкціями в сумі 1грн. (а.с.8).

В акті перевірки податковим органом зроблено висновок про безпідставне віднесення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість сум податку на додану вартість по операціям з контрагентом - ТОВ „Трансінвест-груп".

Суд погоджується з таким висновком податкового органу, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ПП „ТВК „Центурія" до податкового кредиту з податку на додану вартість за березень 2011 року включило податок на додану вартість в сумі 19099грн. за операціями з ТОВ „Трансінвест-груп" по придбанню ефірних масел.

Також, судом встановлено, що письмової угоди з ТОВ „Трансінвест-груп" щодо придбання ефірних масел не укладалось, в підтвердження факту здійснення вказаних господарських операцій позивачем були надані податкові та видаткові накладні, розрахунки за товар проводились в безготівковому порядку на підставі рахунків - фактур (а.с.19, 22, 25-26). Документи щодо транспортування вказаного товару відсутні.

Зокрема, у судовому засіданні представник позивача пояснив, що товар доставлявся продавцем автомобільним транспортом, тому документів щодо транспортування ефірних масел у позивача немає.

Згідно з п. 11.1., 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 р. за № 363, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, товарно - транспортна накладна є первинним документом що підтверджує факт транспортування (перевезення) товару.

Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази транспортування товару, що вказує на відсутність реального виконання договору поставки.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Згідно з п.3 198.3 ст.198 Податкового кодексу України. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/ послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Відповідно до ст.664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Враховуючи, що договір постачання між позивачем та ТОВ „Трансінвест-груп" в письмовому вигляду не укладався, жодного документу, який би визначав обов'язок продавця доставити товар, позивачем не надано, суд вважає безпідставним твердження представника позивача про те, що перевезення товару здійснювалося саме продавцем.

Крім того, із поданих до суду документів не вбачається, що витрати на транспортування включалися до загальної вартості придбаного товару та підлягали оплаті позивачем.

Також суд звертає увагу на відсутність в матеріалах справи доказів, які б свідчили, яким чином сторони договору досягли згоди з приводу строку поставки товару, оскільки у рахунках-фактурах (а.с.19-22) зазначені лише найменування, кількість та ціна товару без визначення терміну, в якій відбудеться конкретна поставка товару покупцеві.

Згідно статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно пункту 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання у момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За змістом статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також має бути спрямованим на реальне настання наслідків.

Відповідно до ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Тобто, з аналізу вищевказаних норм Закону випливає, що строк поставки товарів є істотною умовою для договорів такого виду, тому суд вважає, що під час укладення договору поставки позивач та ТОВ „Трансінвест-груп" не дійшли згоди щодо усіх істотних його умов, що свідчить про відсутність наміру щодо настання реальних наслідків.

Крім того, в наданих до матеріалів справи документах (а.с.19-24) взагалі відсутні відомості про умови розрахунків, умови поставки (слід розуміти - місце поставки), що також свідчить про відсутність істотних умов договору поставки.

Під час винесення рішення у справі суд приймає до уваги, що ані під час проведення перевірки, ані під час розгляду справи судом позивачем не було надано доказів використання придбаних товарів у власній господарській діяльності.

Суд зазначає, що наявність податкових накладних є обов'язковою, проте, не єдиною умовою для набуття позивачем права на податковий кредит, оскільки сам по собі факт виписування документів не є безумовним свідченням того, що поставка мала місце.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позивач не мав права відносити до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по зазначеній господарській операції з ТОВ „Трансінвест-груп", внаслідок чого позовні вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Торгово-виробнича фірма "Центурія" до Шосткинської об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення від 31 серпня 2012 року №000023234 -відмовити у повному обсязі .

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя (підпис) О.О. Осіпова

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Осіпова

Повний текст постанови складено та підписано 25.01.2013 року