Постанова № 28870533, 23.01.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2013 року № 2а-9722/12/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Журомської М.В.,

за участю секретаря судового засідання Козак Н.Є.,

за участю представника позивача Сєрова О.В., представника відповідача

Оленюк Х.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Концерн Хлібпром» звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Львові Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001440801/12430 від 31.10.2012 року. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки податкового органу про безтоварність господарських операцій з контрагентом у квітні 2011 року не ґрунтуються на чинному законодавстві. Господарські відносини позивача з ТзОВ «Багатогалузева компанія «Морепродукти» за договором № лДГ-016868 від 15.02.2011 року були реальними та товарними, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями. Зазначає, що під час перевірки не було враховано факт використання у виробництві отриманого від контрагента цукру. Крім того факт здійснення господарської операції підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 26/215 від 14.07.2011 року. Оскільки у ПАТ «Концерн Хлібпром» наявні всі необхідні первинні документи, що відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та надають право відображати господарські операції в бухгалтерському та податковому обліку, та Товариством виконано зобов'язання по сплаті податку на додану вартість, то Товариство має право на податковий кредит за відповідними господарськими операціями.

Відповідач проти позову заперечив, подав письмові заперечення. У письмових запереченнях зазначив, що оскільки до перевірки Товариством не надано товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт доставки товарів на склад підприємства, актів прийому-передачі товарів, довіреностей на отримання товарів, не надано сертифікату якості, сертифікату відповідності та інших відповідних документів, що свідчить про ненадходження товарно-матеріальних цінностей від ТзОВ «Багатогалузева компанія «Морепродукти» на склад ПАТ «Концерн Хлібпром» та про відсутність фактичного отримання вказаного у податкових накладних товару від даного суб'єкта господарювання. Окрім того, зазначає, що відповідно до Довідки ДПІ у Оболонському районі м.Києва - не підтверджено фактичне здійснення операцій з постачання товарів ТзОВ «БК «Морепродукти» на користь ПАТ «Концерн Хлібпром» у квітні 2011 року. Вважає висновки Акта перевірки позивача підставними, а податкове повідомлення-рішення таким, що не підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав. Просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та надав їм правову оцінку.

Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби (далі - СДПІ) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ «Концерн Хлібпром» (далі - Товариство) з питань достовірності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при здійсненні взаєморозрахунків з ТзОВ «Багатогалузева компанія «Морепродукти» за квітень 2011 року.

Перевіркою встановлено порушення Товариством п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 69 876,55 грн., а саме за квітень 2011 року за рахунок безпідставного віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаєморозрахунках з ТзОВ «Багатогалузева компанія «Морепродукти», що викладено в Акті перевірки № 863/31-00/05511001 від 16.10.2012 року.

Не погоджуючись з висновками акту перевірки, Товариством подано заперечення № 1213/01 від 19.10.2012 р. на даний акт .

31 жовтня 2012 року за результатами встановлених порушень СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001440801/12430, яким Товариству збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 69 877,55 грн. (за основним платежем 69 876,55 грн. та штрафними санкціями 1,00 грн.).

Не погодившись з винесеним податковим повідомленням-рішенням позивач звернувся до суд за захистом своїх прав.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 15.02.2011 року між ПАТ «Концерн Хлібпром» та ТзОВ «Багатогалузева компанія «Морепродукти» укладено Договір №лДГ-016868 відповідно до умов якого ТзОВ «Багатогалузева компанія «Морепродукти» (Постачальник) поставляє (продає) у власність ПАТ «Концерн Хлібпром» (Покупця), а Покупець приймає (придбає) та оплачує на умовах і протягом дії цього договору продукцію (цукор). Згідно з умовами договору, сторони дійшли згоди про застосування Правил ІНКОТЕРМС у редакції 2000 року та визначили місце поставки - ВП «Вінницяхліб» м.Вінниця, вул.. Артема, 1. Разом з продукцією Постачальник зобов'язується передати Покупцю на кожну окрему партію продукції належним чином оформлену накладну, податкову накладну на продукцію. Окрім цього разом з продукцією Постачальник зобов'язується передати Покупцю на кожну окрему партію оригінал або належним чином засвідчену копію відповідного документу, який посвідчує якість продукції (сертифікату якості, сертифікату відповідності, свідоцтва про визнання відповідності, висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, ветеринарних, карантинних та інших документів, залежно від виду продукції).

У квітні 2011 року на виконання Договору №лДГ-016868 від 15.02.2011 року та на підставі видаткових накладних №111 від 11.04.2011 року та № 82 від 13.04.2011 року, ТзОВ «Багатогалузева компанія «Морепродукти» здійснювалася поставка цукру, який отримано Товариством за адресою: м. Вінниця, вул. Артема, 1. За результатом поставки Товариством отримано податкові накладні: № 8 від 05.04.2011 року на суму 21 291,20 грн., в тому числі ПДВ 3 548,54 грн.; № 15 від 11.04.2011 року на суму 180 008,80 грн., в тому числі 30 001,47 грн., № 17 від 13.04.2011 року на суму 199 760,00 грн., в тому числі ПДВ 33 293,33 грн. та № 20 від 29.04.2011 року на суму 18 199,27 грн., в тому числі ПДВ 3 033,21 грн. та платіжними дорученнями здійснено оплату Товариству з обмеженою відповідальністю «Багатогалузева компанія «Морепродукти» за поставлений товар.

Суми податку на додану вартість, згідно отриманих від ТзОВ «Багатогалузева компанія «Морепродукти» податкових і видаткових накладних Позивачем відображено у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних та включено до податкового кредиту в декларації за квітень 2011 року в сумі 69 876,55 грн.

З матеріалів справи встановлено, що при перевірці податковим органом використано довідку ДПІ у Оболонському районі м. Києва № 412/23-7/37139428 від 17.06.2011 року про проведення аналізу діяльності суб'єкта господарювання ТзОВ «Багатогалузева компанія «Морепродукти» з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.04.2011 року по 30.04.2011 року. За результатами перевірки ДПІ у Оболонському районі м. Києва встановлено, що усі операції купівлі-продажу ТзОВ «БК Морепродукти» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу від постачальника до вигодонабувача та про неправомірне формування податкового кредиту контрагентами - покупцями по взаємовідносинах з ТзОВ «БК Морепродукти» протягом квітня 2011 року.

В акті перевірки також зазначено, що до перевірки Товариством не надано товарно-транспортних накладних, які б підтверджували факт доставки товарів на склад підприємства, актів прийому-передачі товарів, довіреностей на отримання товарів, не надано сертифікату якості, сертифікату відповідності, свідоцтва про визнання відповідності, висновку державної санітарно-епідеміологічної експертизи, ветеринарних, карантинних та інших документів. Непредставлення до перевірки відповідних документів свідчить, на думку податкового органу, про ненадходження товарно-матеріальних цінностей від ТзОВ «Багатогалузева компанія «Морепродукти» на склад ПАТ «Концерн Хлібпром» та про відсутність фактичного отримання вказаного у податкових накладних товару від даного суб'єкта господарювання.

Враховуючи викладене, СДПІ прийшла до висновку, що при перевірці ПАТ «Концерн Хлібпром» не доведена реальність здійснення операцій з ТзОВ «Багатогалузева компанія «Морепродукти», не підтверджується реальність часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, виробничо-складських приміщень та іншого майна (технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, транспортних засобів), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності. Також встановлено відсутність фактичного придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт, послуг без мети настання реальних наслідків, отримання безпідставної податкової вигоди, що полягає в заниженні податку на додану вартість, а отже виключає господарський характер понесених витрат. Встановлено, що господарські операції, які відображені Товариством в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості, фактичного здійснення господарських операцій, як наслідок, встановлено, що така діяльність спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту .

Проте з такими висновками податкового органу суд не погоджується виходячи з наступного.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05.06.1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як визначено в статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 стаття 201 ПК України).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України, податкова накладна має містити: порядковий номер податкової накладної; дату її виписування, назву юридичної особи або прізвище, Ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну назву отримувача; ціну продажу без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (пункт 201.6 стаття 201 ПК України).

Не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, встановлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пункт 198.6 стаття 198 ПК України).

Аналіз зазначених норм дає підстави зробити висновок, що формування підприємством податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Наявні в матеріалах справи договір, видаткові і податкові накладні свідчить про те, що документи, на підставі яких позивач включив до податкового кредиту відповідні суми ПДВ, відповідають критеріям первинного документу, що не заперечується податковим органом, через що зазначені дії позивача щодо формування податкового кредиту є правомірними, подані позивачем банківські документи, за якими здійснювалася оплата товарів, є достовірними доказами виконання контрагентом позивача умов договору.

Натомість, первинні документи, надані платником податків, невмотивовано не взяті до уваги і не вплинули на висновки податкового органу.

Посилання відповідача на ту обставину, що до перевірки не надано сертифікату якості, сертифікату відповідності та інших відповідних документів судом не беруться до уваги, оскільки відповідно до договору № лДГ-016868 від 15.02.2011 року обов'язок передати такі документи Покупцю покладено на Постачальника, тому ненадання сертифікату якості, сертифікату відповідності та інших відповідних документів жодним чином не може нести негативні наслідки для Товариства. Окрім того, наявність чи відсутність перелічених вище документів у Товариства не може впливати на право платника податків на податковий кредит.

Наявні в матеріалах справи документи підтверджують реальність та товарний характер проведених господарських операцій між ПАТ «Концерн Хлібпром» та ТзОВ «Багатогалузева компанія «Морепродукти». Внаслідок проведення даних операцій позивач як платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість (безпідставного формування податкового кредиту).

Суд зазначає, що достатньою підставою для правомірного формування податкового кредиту за умови реальності проведених господарських операцій є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка є водночас податковим і розрахунковим документом, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

З огляду на принцип персональної відповідальності платника позивач не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом, а тому у разі невиконання контрагентом позивача своїх зобов'язань щодо декларування та сплати необхідних сум податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

При цьому, надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Оскільки, між позивачем та його контрагентом були виконані вищевказані господарські операції, то дії учасників господарських операцій були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а не вчинялися в цілях заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, внаслідок проведення таких операцій платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, і не прагнув отримати вигоду виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету податку на додану вартість.

Крім цього, отримані позивачем товари на підставі вказаного договору, безпосередньо пов'язана з його господарською діяльністю. Судом досліджено та підтверджено наявність у Товариства складу за адресою: м.Вінниця, вул.. Артема, 1, досліджено витяги з Журналу (реєстру) надходжень товарно-матеріальних цінностей до Товариства, а також рух сировини та допоміжних матеріалів (цукру) з метою використання у господарській діяльності.

Щодо посилань відповідача на відсутність у Товариства товарно-транспортних накладних на перевезення товару, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документи для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб, є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України.

Пунктом 2 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року № 207 для водія юридичної особи або фізичної особи - підприємця, що здійснює вантажні перевезення для власних потреб обов'язковою є накладна або інший документ, який підтверджує право власності на вантаж.

З аналізу наведених вище правових положень та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 вбачається, що обов'язок ведення, зберігання товарно-транспортних накладних покладено на особу, яка здійснює діяльність по наданню послуг з перевезення, а тому виникнення у позивача права на формування валових витрат та податкового кредиту не ставиться в залежність від наявності чи відсутності у нього товарно-транспортних накладних при наявності у нього інших належним чином складених та оформлених первинних документів, як того вимагає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема стаття 9 цього Закону.

Суд зазначає, що достатньою підставою для правомірного формування податкового кредиту за умови реальності проведених господарських операцій є наявність у платника податку - покупця належно оформленої податкової накладної, яка є водночас податковим і розрахунковим документом, і сплата продавцю вартості товару з податком на додану вартість.

ПАТ «Концерн Хлібпром» на підставі податкових накладних правомірно були включені до податкового кредиту відповідні суми ПДВ; наведені податкові накладні не мають недоліків та порядок їх заповнення відповідає вимогам встановленим чинним законодавством.

Частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 3 статті 2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, сукупність вищенаведених встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 КАС України, слід стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» 698,78 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001440801/12430 від 31.10.2012 р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Концерн Хлібпром» 698,78 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 28 січня 2013 року.

Суддя Журомська М.В.