Постанова № 28869905, 21.12.2012, Житомирський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 0670/4211/12

категорія 8.2.1

21 грудня 2012 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сичової О.П. ,

при секретарі - Шевчук Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Житомирі адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна"

до Державної податкової інспекції у м. Житомирі

за участю Прокуратури Житомирської області в інтересах держави

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 14.12.2011 р. та від 28.02.2012 р.,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" звернулося до суду з вказаним позовом, в якому з урахуванням уточнень просить визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 14 грудня 2011 року №0003942301 та від 28 лютого 2012 року №0000502301, №0000512301, №0000522301, №0000532301, №0000552301, № 0000542301 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 46549755,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем в порушення норм Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», Податкового кодексу України незаконно виключено зі складу валових витрат і податкового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" частину витрат в розмірі задекларованих збитків і сум податку на додану вартість від них по господарських операціях з нарахування (сплати) орендних платежів, нарахованих за користування цілісним майновим комплексом заводу залізобетонних виробів та виробничим обладнанням. Крім того, зазначив, що висновки відповідача стосовно невикористання частини витрат по орендних платежах у власній господарській діяльності та реалізації продукції нижче ціни собівартості суперечать приписам податкового законодавства, спростовуються долученими в матеріали справи письмовими доказами. В частині неправомірності визначення екологічного податку вказав, що правопорушення позивачем не допущене так як по даному правопорушенню ДПС України видано наказ від 16.12.2011 р. № 258, яким затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо сплати екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів, згідно якої товариство правомірно не нараховувало екологічний податок за розміщення побутових відходів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав зазначених в позовній заяви.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив, надав суду заперечення на позов, в яких вказав, що при складанні податкових декларацій з податку на прибуток за 2010 рік в порушення п.11.1 ст.11, п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем не відкориговані валові витрати за рядком 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» на суму їх завищення за 1 квартал 2010 р. в розмірі 11089666 грн. та за рядком 04.9 «від`ємне значення об`єкта оподаткування попереднього податкового року» декларації за 2010 р. на суму 1257471 грн., у тому числі за півріччя 2010 р. на суму 6287357 грн. через неврахування при складанні декларацій висновків за актом попередньої планової перевірки від 30.08.2010 р. № 6647/23-2/36072242/0110. Також зазначив, що в порушення ст.ст. 3, 42 Господарського кодексу України, витрати, які були сформовані ТОВ «Обербетон-Інвест» в зв`язку з орендою цілісного майнового комплексу згідно договору № 39-07 від 02.11.2009 р. та орендою обладнання згідно договору № 53-07 від 02.11.2009 р., спричинили збиткову діяльність ТОВ «Обербетон Україна». Орендовані основні засоби фактично не використовувались в повній мірі в діяльності підприємства, отже частина орендної плати не пов`язана з господарською діяльністю підприємства, не включалась до собівартості готової продукції та не підлягала повній компенсації, відтак підлягають зменшенню валові витрати і податковий кредит на суми такої орендної плати.

Прокурор в судовому засіданні просив в задоволенні позову відмовити так як спірні податкові повідомлення - рішення винесені відповідно до вимог податкового законодавства.

Заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що в період з 20.10.2011 р. по 21.11.2011 р. Державною податковою інспекцією у м.Житомирі було проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 30.06.2011 р., за результатами якої було складено акт від 28.11.2011 р. № 6398/23-1/36072242/0110.

На підставі акта від 28.11.2011 р. № 6398/23-1/36072242/0110 відповідачем було винесено податкові повідомлення-рішення від 14 грудня 2011 року №0003952301, №0003972301, №0003982301, №0003992301, №0003962301, №0003942301, які позивачем були оскаржені в адміністративному порядку до ДПА у Житомирській області.

З питань, викладених у скарзі позивача, відповідачем з 13.01.2012 р. по 20.01.2012 р. було проведено позапланову виїзну перевірку, за результатом якої складено акт від 27.01.2012 р. №572/23-1/36072242.

Листами від 31.01.2012 р. № 4651/108/23-1 та від 10.02.2012 № 6543/10/23-1, надісланими на адресу позивача, відповідач вніс виправлення в описову і висновкову частини акта від 27.01.2012 р. № 572/23-1/36072242, виправивши арифметичні помилки в акті та виклавши в новій редакції окремі його розділи.

За результатами позапланової перевірки, з урахуванням виправлень, висновки податкового органу в акті від 27.01.2012 р. № 572/23-1/36072242 були уточнені.

На підставі акта від 27.01.2012 р. № 572/23-1/36072242 відповідач прийняв нові податкові повідомлення-рішення від 28 лютого 2012 року №0000502301, №0000512301, №0000522301, №0000532301, №0000542301, №0000552301.

Позивач повторно оскаржив податкові повідомлення-рішення до ДПС України (скарга від 02.03.2012 р. № 119). Рішення ДПС України від 10.05.2012 р. №8117/6/10-2215 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" залишено без розгляду.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки від 27.01.2012 р. № 572/23-1/36072242, позивач звернувся до суду з позовом, в якому (з урахуванням уточнень) просить визнати неправомірним і скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м.Житомирі:

- від 14 грудня 2011 року № 0003942301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 1386603,00 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 3,00 грн.;

- від 28 лютого 2012 року № 0000502301, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем в розмірі 1137971,00 грн. та штрафною санкцією в розмірі 254501,00 грн.;

- від 28 лютого 2012 року № 0000512301, яким визначено суму податкового зобов'язання з екологічного податку за основним платежем в розмірі 54,65 грн. та штрафною санкцією в розмірі 1,00 грн.;

- від 28 лютого 2012 року № 0000522301, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5326935,00 грн.;

- від 28 лютого 2012 року № 0000532301, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 936273,00 грн. та штрафною санкцією в розмірі 1,00 грн.;

- від 28 лютого 2012 року № 0000552301, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість у розмірі 323116,00 грн.;

- від 28 лютого 2012 року № 0000542301 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 46549755,00 грн.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням суд виходить з наступного.

Як зазначено в актах від 28.11.2011 р. № 6398/23-1/36072242/0110 та від 27.01.2012 р. №572/23-1/36072242, позивачем при складанні податкових декларацій з податку на прибуток за 2010 рік в порушення п.11.1 ст.11, п.16.4 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не відкориговані валові витрати за рядком 04.1 «Витрати на придбання товарів (робіт, послуг)» на суму їх завищення за 1 квартал 2010 року в розмірі 11089666,00 грн. (а.с.64 т.1) та за рядком 04.9 «від`ємне значення об`єкта оподаткування попереднього податкового року» декларації за 2010 рік на суму 1257471,00 грн., у тому числі за півріччя 2010 р. на суму 6287357,00 грн. (а.с.67 т.1). Зазначене правопорушення допущене через неврахування позивачем при складанні декларацій висновків за актом попередньої планової перевірки від 30.08.2010 р. № 6647/23-2/36072242/0110.

В акті від 30.08.2010 р. № 6647/23-2/36072242/0110 (а.с.176 т.4) вказано, що підприємством допущено завищення валових витрат на придбання товарів (робіт, послуг) на суму 17377023,00 грн., у тому числі за 4 квартал 2009 р. на суму 6287357 грн. та за 1 квартал 2010 р. на суму 11089666 грн., через віднесення до їх складу витрат по сплаті (нарахуванню) орендних платежів за договором № 39-07 від 02.11.2009 р. оренди цілісного майнового комплексу та договором № 53-07 від 02.11.2009 р. оренди обладнання, що також призвело до завищення показника у рядку 04.9 «Від`ємне значення об`єкта оподаткування попереднього податкового року» податкової декларації за 1 квартал 2010 р. в сумі 6287357 грн.

Зазначене порушення мало вплив також на завищення позивачем валових витрат в сумі 17377023 грн. (11089666 + 6287357) за рядком 04.9 декларації за 1 квартал 2011 року та за рядком 06 декларації за 2 квартал 2011 року через запроваджений механізм врахування збитків в наступних податкових періодах відповідно до ст. 6, п.22.4 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», пункту 3 підрозділу 4 розділу XX Податкового кодексу України.

Встановлено, що зазначеному правопорушенню, описаному в акті від 30.08.2010 р. №6647/23-2/36072242/0110, надано правову оцінку Житомирським окружним адміністративним судом в своїх постановах та Житомирським апеляційним адміністративним судом в ухвалах при розгляді адміністративних справ (№ 0670/12377/11, №0670/12378/11, №0670/905/12, №0670/3584/12). Висновки відповідача про завищення валових витрат за 4 квартал 2009 р. на суму 6287357 грн. та за 1 квартал 2010 р. на суму 17377023 грн. в ході судового розгляду вказаних адміністративних справ свого підтвердження не знайшли. Судові рішення набрали законної сили.

Відповідно до ч.1 ст.72 КАСУ обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

В акті позапланової перевірки від 27.01.2012 р. № 572/23-1/36072242 також зазначено, що в порушення ст.ст. 3, 42 Господарського кодексу України, витрати, які були сформовані ТОВ «Обербетон-Інвест» в зв`язку з орендою цілісного майнового комплексу згідно договору № 39-07 від 02.11.2009 р. та орендою обладнання згідно договору № 53-07 від 02.11.2009 р., спричинили збиткову діяльність ТОВ «Обербетон Україна».

Компанія «Обербетон Холдінгз Лімітед», являючись засновником ТОВ «Обербетон - Інвест» та ТОВ «Обербетон Україна», визнаючи економічну спрямованість діяльності даних підприємств, був обізнаний з пов`язаністю даних юридичних осіб, тому, на думку відповідача, діяльність позивача завідомо спрямовувалась на недоотримання прибутку, шляхом формування орендної плати, яка включалась підприємством до валових витрат, проте орендовані основні засоби фактично не використовувались в повній мірі в діяльності підприємства, отже частина орендної плати не пов`язана з господарською діяльністю підприємства, не включалась до собівартості готової продукції та не підлягала таким чином повній компенсації.

Податковим органом також зазначено, що здійснені позивачем операції з продажу продукції за цінами, нижчими від цін її виробництва, в частині перевищення сум витрат над сумою доходу, для отримання якого здійснювалися ці витрати, не відповідають вимогам, що пред`являються до господарської діяльності у значенні п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Також зазначив, що при складанні декларації з податку на прибуток суб`єкт господарювання повинен виключити із складу валових витрат частину витрат, понесених на виготовлення продукції, яка не принесла платнику прибутку, тобто не прийняла участь у збільшенні власного капіталу підприємства. Витрати, які були сформовані ТОВ «Обербетон-Інвест» в зв`язку з орендою цілісного майнового комплексу згідно договору № 39-07 від 02.11.2009 р. та орендою обладнання згідно договору № 53-07 від 02.11.2009 р., спричинили збиткову діяльність позивача.

По цій причині, на думку відповідача, в порушення п.1.32 ст.1, п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивачем завищені валові витрати за рядком 04.1 податкових декларацій за 2010 рік в сумі 14318507,00 грн. та за 1 квартал 2011 року в сумі 10587892,00 грн., а також в порушення пп.14.1.36 ст.14, п.138.8, пп.138.10.1 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України завищені витрати за 2 квартал 2011 року в розмірі 9033697,00 грн.

Судом встановлено, що між позивачем і ТОВ «Обербетон-Інвест» 02 листопада 2009 року були укладені договір № 39-07 оренди нерухомого майна та договір № 53-07 оренди обладнання.

Згідно договору № 39-07 ТОВ «Обербетон-Інвест» (орендодавець) передає, а позивач (орендар) приймає у строкове платне користування для здійснення господарської діяльності майновий комплекс будівель та споруд заводу залізобетонних виробів за адресою: Житомирська обл., м. Житомир, вул. Баранова, буд. 89. Згідно п.2.4.1 договору № 39-07 щомісячна орендна плата становить 933500,00 грн., ПДВ в сумі 186700,00 грн., разом 1120200,00 грн.

За договором № 53-07 ТОВ «Обербетон-Інвест» (орендодавець) передає, а позивач (орендар) приймає у строкове платне користування для здійснення господарської діяльності обладнання згідно специфікації (додатку № 1 до договору). Згідно п.4.2 договору № 53-07 щомісячна орендна плата становить 3120000,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 520000,00 грн.

Судом встановлено, а відповідачем не заперечується, що господарські операції з оренди майна оформлені первинними бухгалтерськими документами, які не мають юридичних дефектів, податковими накладними, банківськими виписками, копії яких містяться в матеріалах справи. Такі операції належним чином відображені в бухгалтерському обліку позивача, про що свідчать долучені до матеріалів справи регістри бухгалтерського обліку по рахунку 631.

Податковий орган не вказує на нікчемність або недійсність укладених між орендодавцем і позивачем договорів оренди, по яких частину витрат з орендних платежів виключив зі складу податкових витрат.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно п.1.32 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» під господарською діяльністю розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

З вищенаведених приписів Закону випливає, що до складу валових витрат платника податку включаються витрати, які пов`язані з одержанням доходу.

Згідно п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Валовий дохід включає, зокрема, загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг).

Отже, за нормами податкового законодавства, під доходом від продажу товарів (робіт, послуг) розуміється не позитивний фінансовий результат (прибуток) від операцій з продажу товарів (робіт, послуг), а виручка від продажу товарів (робіт, послуг).

Зазначена позиція узгоджується також з визначеннями, наведеними в національних стандартах бухгалтерського обліку. Зокрема, згідно п.7 положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 15 «Дохід» визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: а) дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); б) інші операційні доходи; в) фінансові доходи; г) інші доходи; д) надзвичайні доходи. А з п.13 положення (стандарту) бухгалтерського обліку № 3 «Звіт про фінансові результати» випливає, що під доходом (виручкою) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) розуміється загальний доход (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг, тобто без вирахування наданих знижок, повернення проданих товарів та непрямих податків (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Таким чином, на думку суду, незаконними є висновки відповідача, наведені в акті планової та позапланової перевірок, стосовно того, що при складанні декларації з податку на прибуток суб`єкт господарювання повинен виключити із складу валових витрат частину витрат, понесених на виготовлення продукції, яка не принесла платнику прибутку, тобто не прийняла участь у збільшенні власного капіталу підприємства. Адже такі висновки суперечать нормам п.1.32 ст.1, п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону, згідно яких до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов`язані з одержанням доходу, а не прибутку.

З розділу 3.1.1 акта планової перевірки від 28.11.2011 р. № 6398/23-1/36072242/0110 вбачається, що позивач отримував доходи (виручку) від здійснення операцій з реалізації бетонних виробів та товарного бетону. Відповідач не встановив конкретного переліку орендованих об`єктів, які, на його думку, не використовувались позивачем у власній господарській діяльності. Відтак, витрати по оренді промислового обладнання та цілісного майнового комплексу, які задіяні в виробничій та торгівельній діяльності позивача по виготовленню і реалізації продукції, та по яких останній отримував дохід (виручку), відповідають витратам від господарської діяльності, тому правомірно включені Товариством з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" до складу валових витрат на підставі п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Необхідно зазначити, що аналогічну правову позицію наведено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 17.09.2012 р. по адміністративній справі № 0670/12378/11, в якій розглядався спір між тими ж самими сторонами по аналогічних обставинах.

Суд зазначає, що правомірність формування в податковому обліку від'ємного значення об'єкта оподаткування підтверджується також статтею 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якою визначено порядок врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування у результатах наступних податкових періодів. З норм статті 6 Закону випливає, що законодавцем не заперечується правомірність визначення платником податків від`ємного фінансового результату в зв`язку із перевищенням його валових витрат і амортизаційних відрахувань над валовими доходами в будь-якому поточному податковому періоді. Такий від`ємний фінансовий результат платник податків має право враховувати у складі валових витрат і в наступних податкових періодах.

Таким чином, дії позивача по декларуванню збитків від господарської діяльності відповідають нормам ст.6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» і самі по собі не є порушенням, тому не можуть створювати негативних податкових наслідків, як зменшення валових витрат та податкового кредиту за результатами перевірки податковим органом.

Згідно п.3.1 ст.3 Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Як випливає з податкових декларацій позивача з податку на прибуток підприємств за 2010 - 2011 роки у складі валових витрат позивачем декларувались витрати на придбання товарів (робіт, послуг), в тому числі витрати по орендних платежах, а також витрати на оплату праці, суми страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов`язкового страхування, суми податків (зборів), інші витрати та амортизаційні відрахування. Однак, відповідач в акті планової і позапланової перевірок дійшов суб`єктивного висновку про завищення валових витрат виключно в частині витрат по оренді, безпідставно вказавши, що саме ці витрати були причиною збиткової діяльності позивача, тому в сумі задекларованих збитків такі витрати не пов`язані з господарською діяльністю. Такий висновок не узгоджується з нормою п.3.2 ст.3 Закону, згідно якої прибуток або збиток визначається шляхом арифметичного віднімання від суми скоригованого валового доходу суми скоригованих валових витрат та амортизаційних відрахувань, а не окремих їх показників за окремими господарськими операціями.

Зменшивши валові витрати Товаритсва з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" на частину витрат по оренді в розмірі задекларованих збитків, фактично відповідачем встановлені додаткові обмеження щодо віднесення витрат до складу валових витрат позивача, що є прямим порушенням п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до пп.7.9.6 п.7.9 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» оподаткування операцій лізингу (оренди) здійснюється у такому порядку: передання майна в оперативний лізинг (оренду) не змінює податкових зобов'язань орендодавця та орендаря. При цьому орендодавець збільшує суму валових доходів, а орендар збільшує суму валових витрат на суму нарахованого лізингового платежу за наслідками податкового періоду, в якому здійснюється таке нарахування.

Відповідач не заперечує проти того, що орендодавцем ТОВ «Обербетон-Інвест» суми орендних платежів включені до складу свого валового доходу та задекларовані у складі податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Відповідачем не встановлені розбіжності у декларуванні орендодавцем податкових зобов`язань від спірних орендних операцій.

Згідно пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати платника податку, понесені по сплаті процентів по депозитах, орендних платежах, цивільно-правових договорах пов'язаним з платником податку особам, визначаються виходячи із договірних цін (процентних ставок за депозит), але не вищих за звичайні ціни (звичайні процентні ставки за депозит).

При цьому згідно пп.1.20.1 п.1.20 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Докази перевищення розміру орендних платежів, визначених в договорах № 39-07 та № 53-07, над звичайними цінами відповідачем в актах перевірки не наведено і в судовому засіданні не встановлено. А відповідно до пп.1.20.8 п.1.20 ст.1 Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом.

Відповідно до п.1 розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України з «01» квітня 2011 року набув чинності розділ ІІІ цього Кодексу, який регулює порядок справляння податку на прибуток підприємств, зокрема, за податковий період 2 квартал 2011 року, що підлягав перевірці.

Згідно статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп. «г» пп.138.10.1 п.138.10 ст. 138 Податкового кодексу України, до складу інших витрат включаються загально виробничі витрати, до яких віднесені витрати на оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загально виробничого призначення.

Згідно п.138.5 ст.138 Податкового кодексу України, інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Таким чином, витрати по нарахуванню орендних платежів за оперативну оренду основних засобів, інших необоротних активів загально виробничого призначення, в цілях оподаткування податком на прибуток визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені. При цьому, такі витрати відповідно до приписів статті 138 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не формують собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

При формуванні складу податкових витрат платникові податків необхідно враховувати вимоги пп.153.2.2 п.153.2 ст.153 Кодексу, згідно яких витрати, понесені платником податку у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг) у пов'язаної особи, визначаються виходячи з договірних цін, але не вищих за звичайні ціни, що діяли на дату такого придбання, у разі якщо договірна ціна на такі товари (роботи, послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (роботи, послуги).

Разом з тим, відповідно до Прикінцевих положень Податкового кодексу України стаття 39 цього Кодексу, яка регулює методи визначення та порядок застосування звичайної ціни, набирає чинності з 1 січня 2013 року. До вказаної дати діє пункт 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», згідно якого обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом (п.1.20.8); донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами (п.1.20.10).

Податковим органом не надано доказів того, що орендні платежі перевищують більше ніж на 20 відсотків звичайну ціну.

Суд зазначає, що стаття 150 Податкового кодексу України, аналогічно приписам статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», регламентує порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів. Тобто законодавцем, при дотриманні інших вимог законодавства, не забороняється формувати в податковому обліку збитки і враховувати їх у складі витрат наступних податкових періодів. Саме по собі декларування збитків не є правопорушенням, натомість податковим органом виключено зі складу податкових витрат витрати в сумі понесених збитків. Разом з тим, належних доказів того, що позивачем допущені порушення формування валових витрат яке через невикористання об`єктів орендованих основних засобів в господарській діяльності або перевищення орендних платежів розміру звичайних цін, ні в акті перевірки не наведено, до суду відповідачем не надано.

Щодо тверджень відповідача, що орендні платежі не в повній мірі враховані в собівартості продукції, тобто не компенсовані при її продажу, через що позивачем отримані збитки, даний висновок є безпідставним та спростовується таким.

На підставі запиту податкового органу згідно листа від 25.10.2011 р. № 54180/23-1 позивачем надані пояснення та калькуляції собівартості і звіти по цінах реалізації продукції з листом від 10.11.2011 р. № 139 (Т.3 стор. 61 - 65). Пояснення і калькуляції позивача в ході судового розгляду справи відповідачем не спростовані.

Відповідно до «Методичних рекомендацій з формування цін на продукцію промислових підприємств» (затверджено наказом Мінпромполітики України від 17.07.2009 р. № 491) планова калькуляція у більшості випадків є основою розрахунку ціни продукції та одним з елементів планування виробничої діяльності. Планова калькуляція є розрахунком собівартості одиниці продукції за статтями калькуляції.

В матеріали справи позивачем надані калькуляції собівартості виробництва товарної продукції на листопад - грудень 2009 року, 2010 рік, 2011 рік, з аналізу яких випливає, що витрати по сплаті орендних платежів в повному обсязі враховані при визначенні рентабельності продукції та її ціни за умови нормальної виробничої потужності виробництва. Планові калькуляції відповідачем не спростовані. Разом з тим, відповідно до звітів про реалізацію продукції за перевірений період фактичні ціни на продукцію були не меншими ніж встановлені у планових калькуляціях, що виключає висновок про реалізацію продукції нижче собівартості.

Згідно пояснень представника позивача, які податковим органом в судовому засіданні не спростовані, збитки підприємства пов`язані з перевищенням податкових витрат над доходами, що пояснюється низькими обсягами реалізації, які не покривають в повній мірі постійні витрати позивача, а не з реалізацією продукції нижче за її собівартість.

Враховуючи все вищевикладене, суд дійшов висновку, що при формуванні валових витрат за 2 квартал 2010 року - 2 квартал 2011 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" не порушені вимоги податкового законодавства в частині включення до складу податкових витрат витрат по нарахуванню орендних платежів за користування цілісним майновим комплексом і виробничим обладнанням.

При розрахунку грошових зобов`язань з податку на додану вартість за податковими повідомленнями-рішеннями від 28.02.2012 № 0000532301, від 28.02.2012 № 0000522301, від 14.12.2011 № 0003942301, від 28.02.2012 № 0000552301, з урахуванням листа відповідача від 10.02.2012 № 6543/10/23-1, враховані наступні податкові правопорушення з ПДВ:

- завищення податкового кредиту по операціях з оренди цілісного майнового комплексу і обладнання за період з квітня 2010 року по червень 2011 року в загальній сумі 6788018 грн., як описано в актах від 28.11.2011 р. № 6398/23-1/36072242/0110 та від 27.01.2012 р. № 572/23-1/36072242;

- завищення податкового кредиту по операціях з оренди цілісного майнового комплексу і обладнання за період 2009 рік - 1 квартал 2010 року в загальній сумі 3475404 грн., описані в акті від 30.08.2010 р. № 6647/23-2/36072242/0110;

- завищення податкового кредиту за період з квітня 2010 р. по червень 2011 року в розмірі 579904 грн. через включення до його складу сум ПДВ за податковими накладними постачальників, виписаних в податкових періодах, що передують періодам їх декларування, як описано в актах позапланових перевірок від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242, від 12.08.2011 р. № 3762/23-2/36072242, від 29.09.2011 р. № 4324/23-2/36072242.

Правопорушенням в частині завищення податкового кредиту, які описані в актах від 30.08.2010 р. № 6647/23-2/36072242/0110, від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242, від 12.08.2011 р. № 3762/23-2/36072242, від 29.09.2011 р. № 4324/23-2/36072242 надана належна правова оцінка постановами Житомирського окружного адміністративного суду за результатами розгляду адміністративних справ №0670/12377/11, №0670/12378/11, №0670/905/12, які на момент розгляду справи набрали законної сили.

Прийняте на підставі акта від 25.06.2011 р. № 3148/23-2/36072242 податкове повідомлення-рішення № 0000752304 від 18.07.2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2173345 грн. скасоване постановою Житомирського окружного адміністративного суду по справі №0670/12377/11, яка ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду залишена без змін.

Прийняте на підставі акта від 12.08.2011 р. № 3762/23-2/36072242 податкове повідомлення-рішення № 0000882304 від 29.08.2011 р., про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 229387 грн. скасоване постановою Житомирського окружного адміністративного суду по справі № 0670/12378/11, яка ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду залишена без змін.

Прийняте на підставі акта № 4324/23-2/36072242 від 29.09.2011 р. податкове повідомлення-рішення № 0000992304 від 13.10.2011 р. про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 306463 грн. (в тому числі за червень 2011 р. в сумі 110974 грн. та за липень 2011 р. в сумі 195489 грн.) скасоване постановою Житомирського окружного адміністративного суду по справі № 0670/905/12, яка ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду залишена без змін.

Порушення в частині завищення податкового кредиту по операціях з оренди цілісного майнового комплексу і обладнання за період з квітня 2010 року по червень 2011 року в загальній сумі 6788018 грн., як описано в актах від 28.11.2011 р. № 6398/23-1/36072242/0110 та від 27.01.2012 р. № 572/23-1/36072242, в ході розгляду цієї справи свого підтвердження не знайшли.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно пп.7.4.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.201.1 ст.200 Кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно п.201.4 ст.201 Кодексу податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.201.6 ст.201 Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п.п. 201.8 - 201.10 ст.201 Кодексу право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість у перевіряємому періоді були надані податкові накладні, які не мали будь-яких недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством. Суми податку на додану вартість по податковим накладним, виданим ТОВ «Обербетон - Інвест», включені позивачем до податкового кредиту відповідних періодів та відповідають даним податкових декларацій з ПДВ.

Відповідачем не встановлено розбіжностей з контрагентом «Обербетон - Інвест» щодо декларування ним податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Як вбачається з матеріалів справи та досліджених судом первинних документів, угоди між позивачем та ТОВ «Обербетон - Інвест» були реально виконані сторонами, що зокрема підтверджується договорами оренди та додатками до них, актами наданих послуг оренди, податковими накладними, регістрами бухгалтерського обліку тощо.

В ході судового розгляду справи висновки податкового органу про невикористання в господарській діяльності частини витрат по орендних платежах свого підтвердження не знайшли.

За наведених обставин, висновки податкового органу за актами від 28.11.2011 р. № 6398/23-1/36072242/0110 та від 27.01.2012 р. № 572/23-1/36072242 про завищення податкового кредиту позивача по операціях з оренди цілісного майнового комплексу і обладнання за період з квітня 2010 року по червень 2011 року в загальній сумі 6788018 грн. є безпідставними.

В ході судового розгляду справи не знайшло свого підтвердження і правопорушення по екологічному податку.

З системного аналізу положень Податкового кодексу України випливає, що платниками екологічного податку за розміщення побутових відходів є лише ті суб'єкти господарювання, що розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано відповідний дозвіл спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища або його органів на місцях.

Позивач не є платником екологічного податку за розміщення побутових відходів.

Суд враховує наказ ДПС України від 16.12.2011 р. № 258, яким затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо сплати екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів, в зв`язку з чим податкове повідомлення-рішення від 28.02.2012 р. № 0000512301 підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що прийняті ДПІ у м.Житомирі Житомирської області податкові повідомлення-рішення від 14 грудня 2011 року №0003942301, від 28 лютого 2012 року №0000502301, від 28 лютого 2012 року №0000512301, від 28 лютого 2012 року №0000522301, від 28 лютого 2012 року №0000532301, від 28 лютого 2012 року №0000552301, від 28 лютого 2012 року № 0000542301 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 46549755 грн. є неправомірними, а позовні вимоги про їх скасування - обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи те, що вимоги позивача є обгрунтованими, відповідають дійсним обставинам та матеріалам справи, наявні всі підстави в задоволенні позову в повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Позовні вимоги задоволити.

Визнати протиправними і скасувати повністю податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 14 грудня 2011 року №0003942301.

Визнати протиправними і скасувати повністю податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 28 лютого 2012 року №0000502301, №0000512301, №0000522301, №0000532301, №0000552301

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Житомирі від 28 лютого 2012 року № 0000542301 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 46 549 755 грн.

Відшкодувати Товариству з обмеженою відповідальністю "Обербетон Україна" з державного бюджету сплачений судовий збір у розмірі 2146 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення.

У разі застосування судом ч.3 ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя О.П. Сичова

Повний текст постанови виготовлено: 24 грудня 2012 р.