Постанова № 28869732, 24.12.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2012 р. Справа № 2а/0570/16213/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді

при секретарі

Приміщення суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

при секретарі судового засідання Грішаєві Є.Є.

за участю представників сторін:

від позивача - Іващук П.В. - довір. від 30.12.2011 року № 103/2011

від відповідачів - не з'явились

від третіх осіб - Блонський П.Ю. - довір. від 01.01.2012 року № 18/09

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл»

до відповідачів:

1. Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області

2. Управління Державної казначейської служби у м. Рубіжному Луганської області

треті особи:

1. Дочірнє підприємство «Фірма Леда»

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «АВС Кемікалс Індастрі»

про визнання протиправною та скасування постанови від 29.10.2012 року № 000017 про накладення штрафних санкцій, рішення від 17.10.2012 року № 000025/1 про вжиття обмежувальних (корегувальних заходів), рішення від 17.10.2012 року № 0000025/2 про вжиття обмежувальних (корегувальних заходів), повернення суми сплачених штрафних санкцій.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області, Управління Державної казначейської служби у м. Рубіжному Луганської області, треті особи Дочірнє підприємство «Фірма Леда», Товариство з обмеженою відповідальністю «АВС Кемікалс Індастрі» про визнання протиправною та скасування постанови від 29.10.2012 року № 000017 про накладення штрафних санкцій, рішення від 17.10.2012 року № 000025/1 про вжиття обмежувальних (корегувальних заходів), рішення від 17.10.2012 року № 0000025/2 про вжиття обмежувальних (корегувальних заходів), повернення суми сплачених штрафних санкцій.

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, як вважає позивач, рішення про накладення штрафних санкцій та постанова про застосування штрафних санкцій, які оскаржуються, є необґрунтованими та такими, що прийняті відповідачем з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений Конституцією та законами України.

Зазначає, що висновки відповідача, зафіксовані у акті перевірки від 17.10.2012 року № 0000025 щодо невідповідності продукції вимогам Технічного регламенту мийних засобів, є невірними, оскільки, відповідність продукції вимогам зазначеного Регламенту підтверджена Декларацією про відповідність від 29.02.2012 року № UA.046.D.00013, яка складена під відповідальність виробника.

Посилається на лист ДП «Одеський регіональний центр стандартизації» від 22.02.2012 року « 478-26/23, у якому зазначено, що у разі використання для оцінки відповідності продукції модуля А2, нанесення ідентифікаційного номеру поряд із знаком відповідності не є обов'язковим згідно Технічного регламенту модулів оцінки відповідності від 07.10.2003 року № 1585.

Враховуючи наведене, просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафних санкцій, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних заходів) та повернути суми сплачених штрафних санкцій.

В запереченнях на позовну заяву відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що, як вважає відповідач, спеціалісти Інспекції під час проведення перевірки діяли в межах повноважень, на підставі вимог діючого законодавства, тому акт перевірки характеристик продукції від 17.10.2012 № 000025 та рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та постанови про накладання фінансових санкцій є цілком законними та такими, що підлягають виконанню.

Представник позивача та ТОВ «АВС Кемікалс Індастрі» у судовому засіданні доводи позовної заяви підтримали, просили задовольнити позов з підстав, викладених в позовній заяві.

Представники відповідачів у судове засіданні не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи за їх участю не надали.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву без участі представників відповідачів на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, заслухавши представників позивача та третьої особи, суд встановив.

ТОВ «Український Рітейл», включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ 34604386), зареєстроване за юридичною адресою: 83058, м. Донецьк, Будьонівський район, вул. Арктики, б. 1В (а.с. 9).

17.10.2012 року Інспекціїю з питань захисту прав споживачів у Луганській області на підставі наказу від 15.10.2012 року № 77 та направлення від 15.10.2012 року № 000025 в присутності керуючого магазину ТОВ «Українській Рітейл» (м. Рубіжне, вул. Менделєєва, 27) Кравцової Л.Н. проведена планова виїзна перевірка характеристик продукції (а.с. 5-8).

Під час перевірки встановлений факт порушення ТОВ «Українській Рітейл» вимог пункту 17 «Технічного регламенту мийних засобів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2008 року №717, а саме:

- на засобі мийному синтетичному порошкоподібному «Єльф-економ», місткість 400 гр., дата виготовлення 01.09.2012 р., виробник ТОВ «Донецькпобутхім» (м. Донецьк, вул. Югославська, 24) - відсутній національний знак відповідності;

- на засобі універсальному дезінфікуючому «Ботезгоз», місткість 1000 мл., дата виготовлення 17.07.2012 р., виробник ТОВ «Юнілівер» Україна, м. Київ, Дегтярівська, 27-Г - відсутній Національний знак відповідності;

- на пральному порошку «Тезі-автомат колор», місткість 450 гр., дата

виготовлення 25.07.2012 р., виробник ПрАТ «АВС Кемікалс Індастрі», Одеська область,

м. Теплодар, Промзона, вул. Хімічна, 60 - неналежне застосування Національного знаку

відповідності (фото копія додається).

17.10.2012 року Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Луганській області складений протокол про виявлені порушення вимог статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» та статті 15 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» № 000016, в якому зазначені порушення, встановлені перевіркою від 17.10.2012 року (а.с. 37-38).

На підставі акту перевірки від 17.10.2012 року № 000025 прийняті рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів № 000025/1 та № 000025/2, які полягають у обмеженні надання продукції на ринку шляхом приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами та обмеженні надання продукції на ринку шляхом тимчасової заборони надання продукції на ринку (а.с. 10-11).

29.10.2012 року на підставі порушень, встановлених перевіркою та зафіксованих в акті перевірки від 17.10.2012 року № 000025, рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 17.09.2012 року № 000025/1 та № 000025/2 Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Луганській винесена постанова № 000017 про накладення штрафних санкцій за порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий контроль нехарчової продукції» в сумі 1700 грн.(а.с. 13).

23.11.2012 року ТОВ «Український Рітейл» сплатило суму штрафу визначену в постанові Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області від 29.10.2012 року № 000025 в розмірі 1700 грн.(а.с. 12).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафних санкцій, рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних заходів) та повернути суми сплачених штрафних санкцій.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 2 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів» державний захист прав громадян як споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи державного санітарно-епідеміологічного нагляду України, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування відповідно до законодавства, а також судові органи.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про захист прав споживачів» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за дотриманням законодавства України про захист прав споживачів у центральних і місцевих органах виконавчої влади та суб'єктами господарської діяльності, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право, зокрема: одержувати від суб'єктів господарської діяльності, що перевіряються, безоплатно копії необхідних нормативних документів та інші відомості, які характеризують якість товарів (робіт, послуг), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, що використовуються для виробництва цих товарів (виконання робіт, надання послуг); подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів; накладати на суб'єктів господарської діяльності сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, в тому числі на громадян-підприємців, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (пункт 13 частини першої статті 5 Закону).

Згідно п 1.1 Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 09.11.2011 року № 206 відповідач є територіальним органом Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів.

Таким чином, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані їм чинним законодавством, відносно суб'єктів господарювання у сфері захисту прав споживачів.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів» спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.

Порядок проведення таких перевірок визначається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів.

Згідно п 1.3 Порядку проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, затвердженого Наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 25.11.2006 року № 311, перевірки діяльності суб'єктів господарювання проводяться з метою контролю стану дотримання ними вимог законодавства про захист прав споживачів щодо якості та безпеки продукції, правил торгівлі та послуг, надання споживачам необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію. Органи з питань захисту прав споживачів здійснюють державний контроль стану дотримання суб'єктами господарювання вимог законодавства про захист прав споживачів шляхом проведення планових та позапланових перевірок.

Абзацом 5 п. 1.10 Порядку передбачений обов'язок органу з питань захисту прав споживачів ознайомити керівника суб'єкта господарювання або його заступника, або уповноважену ними особу з результатами перевірок у строки, передбачені законом.

Відповідно до п.3.1 Порядку за результатами проведеної перевірки посадовими особами, у разі виявлення порушень вимог законодавства, складається акт.

Тобто, здійснюючи перевірку позивача з питань характеристик продукції, відповідач діяв в межах повноважень, наданих йому чинним законодавством.

Відповідно до підпункту а пункту 1 частини 2 статті 24 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» під час проведення перевірки характеристик продукції у її розповсюджувачів, на початковому етапі перевірки об'єктами перевірки є наявність на продукції Національного знаку відповідності (у тому числі ідентифікаційного коду призначеного органу з оцінки відповідності), якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, та додержання правил застосування і нанесення Національного знака відповідності.

Як встановлено судом, під час перевірки встановлені порушення відповідачем вимог п. 17 «Технічного регламенту мийних засобів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2008 року №717.

Пунктом 17 «Технічного регламенту мийних засобів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2008 року № 717 передбачено, що Національний знак відповідності згідно з описом і правилами його застосування, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 29 листопада 2001 р. № 1599 «Про затвердження опису та правил застосування Національного знаку відповідності», наноситься на мийний засіб, що пройшов оцінку відповідності згідно з цим Технічним регламентом.

Правилами застосування Національного знака відповідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2001 року № 1599 передбачено, що Національний знак відповідності засвідчує відповідність позначеної ним продукції вимогам технічних регламентів, які поширюються на неї. Знак відповідності наноситься тільки на ті види продукції, опис яких міститься в технічних регламентах.

Згідно п. 2 Правил нанесення знака відповідності є обоє 'язковим.

Відповідно до п. 3 Правил у разі підтвердження відповідності продукції, призначеним органом з оцінки відповідності поряд із знаком відповідності наноситься ідентифікаиійний номер цього органу згідно з державним реєстром таких органів.

Частиною 3 статті 29 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» визначено, що у разі, якщо органом ринкового нагляду встановлено, що неналежно застосовано Національний знак відповідності, не нанесено Національний знак відповідності, якщо його нанесення передбачено технічним регламентом на відповідну продукцію, орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Відповідно до частини 1 статті 29 у разі, якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб'єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вживаючи заходи щодо приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» до розповсюджувача застосовуються штрафні санкції у разі:

- розповсюдження продукції, на якій відсутній Національний знак відповідності, якщо його нанесення на продукцію передбачено технічним регламентом на відповідний вид продукції, - у розмірі від ста п'ятдесяти до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від двохсот до трьохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- розповсюдження продукції, щодо якої неналежне застосовано Національний знак відповідності (крім нанесення Національного знака відповідності на продукцію, що не відповідає вимогам технічних регламентів), - у розмірі від сімдесяти п'яти до ста п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за повторне протягом трьох років вчинення такого самого порушення, за яке на особу вже було накладено штраф, - у розмірі від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Оскільки під час перевірки відповідачем встановлений факт порушення позивачем вимог п. 17 «Технічного регламенту мийних засобів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2008 року № 717, суд вважає, що штрафні санкції застосовані на підставі зазначеної норми правомірно в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом, тому підстав для скасування такої постанови не вбачається.

Суд вважає необґрунтованим довід позивача щодо необов'язковості нанесення знака відповідності у разі використання для оцінки відповідності продукції модулю А2, виходячи з наступного.

Згідно п. Технічного регламенту мийних засобів для визначення відповідності мийного засобу вимогам цього Технічного регламенту, виробник або уповноважений представник застосовує процедуру оцінки відповідності, встановлену постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2003 року № 1585 «Про затвердження Технічного регламенту модулів оцінки відповідності», для проведення оцінки відповідності застосовується за вибором виробника модуль А1 (внутрішній контроль виробництва і контрольовані випробування продукції) або модуль її (встановлення відповідності продукції за результатами перевірки).

Відповідно до п. 3 «Технічного регламенту модулів оцінки відповідності», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.10.2003 року № 1585, модулі, визначені цим Технічним регламентом, застосовуються в разі посилання на них у відповідних технічних регламентах.

Пункт 5 вказаного Регламенту передбачає, що виробник повинен мати можливість вибору між модулями забезпечення якості та модулями сертифікації продукції (крім випадків, коли для забезпечення відповідності вимогам, установленим технічними регламентами, застосовується конкретна процедура).

З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що зазначена у Декларації процедура оцінки відповідності повинна була проводитися за модулем А1.

Відповідно до п. 9 Технічного регламенту модулів оцінки відповідності ідентифікаційний номер призначеного органу згідно з державним реєстром таких органів наноситься самим органом або за згодою виробника, або його уповноваженим представником, якщо інше не передбачено відповідним технічним регламентом.

З аналізу норм чинного законодавства, яке регулює спірні взаємовідносини вбачається, що жодним діючим нормативно-правовим актом України не передбачена необов'язковість нанесення ідентифікаційного номеру при маркуванні продукції.

Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем не надано суду належних доказів правомірності використання для оцінки відповідності Модуля А2 та необов'язковості нанесення ідентифікаційного номеру призначеного органу поряд із знаком відповідності.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на лист ДП «Одесастандартметрологія» від 22.02.2012 № 478-26/23 про необов'язковість нанесення ідентифікаційного номеру, оскільки такий лист не є нормативно-правовим актом, не носить обов'язкового характеру, наданий підприємством в якості роз'яснення та, крім того, суперечить нормам чинного законодавства.

Враховуючи наведене, суд вважає позовну заяву такою, що задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка є суб'єктом владних повноважень, питання про перерозподіл судових витрат не розглядається.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про державний ринковий контроль нехарчової продукції», Законом України «Про захист прав споживачів», ст. 2, ст. 7-15, ст. 69-72, ст. 86, ст. 94, ст. 122 - 154, ст. 158-163, ст. 167, ст. 185, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенні позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл» до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Луганській області, Управління Державної казначейської служби у м. Рубіжному Луганської області, треті особи Дочірнє підприємство «Фірма Леда», Товариство з обмеженою відповідальністю «АВС Кемікалс Індастрі» про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафних санкцій, рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних заходів), повернення суми сплачених штрафних санкцій - відмовити повністю.

Постанова Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У судовому засіданні 24.12.2012 року проголошена вступна та резолютивна частини постанови, повний текст постанови виготовлений 27.12.2012 року.

Суддя Давиденко Т.В.