Постанова № 28869407, 03.01.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 січня 2013 р. Справа № 2а/0470/13000/12 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Власенко Д.О., розглянувши в порядку скороченого провадження у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, -

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська 30 жовтня 2012 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у сумі 1801,10 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» № 2464-VI відповідач має заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідачем ухвала про відкриття скороченого провадження отримана 18 грудня 2012 року, що підтверджується поштовим повідомленням, яке наявне в матеріалах справи.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 183-2 КАС України справа повинна бути розглянута у порядку скороченого провадження не пізніше трьох днів з дня закінчення строку, передбаченого для надання заперечень або заяви про визнання позову, якщо до суду не було подано заперечення відповідача та за умови, що справа розглядається судом за місцезнаходженням відповідача.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради у якості фізичної особи-підприємця, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця /а.с. 4/.

ФОП ОСОБА_1 у своєму звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за липень 2012 року, за формою № Д4, який було подано 09 серпня 2012 року, визначив загальну суму єдиного внеску, що підлягає сплаті у розмірі 900,55 грн. /а.с. 6-8/.

ФОП ОСОБА_1 у своєму звіті про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за серпень 2012 року, за формою № Д4, який було подано 25 вересня 2012 року, визначив загальну суму єдиного внеску, що підлягає сплаті у розмірі 900,55 грн. /а.с. 9-11/.

Управлінням Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська 01 жовтня 2012 року було винесено відносно ФОП ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу № Ф 37 на суму 10938,07 грн. /а.с. 22/.

З 01 січня 2011 року набув чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року № 2464-VI, яким внесено зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення», Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне забезпечення».

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 1 пункту 2 статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно ч. 2-4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України №21-5 від 27.09.2010 року та зареєстрованої в Міністерстві юстиції від 27.10.2010 року за № 994/18289 на відповідача покладено обов'язки по нарахуванню, обчисленню і сплати в установлені строки та в повному обсязі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Зокрема в п.4.1 наведеної Інструкції встановлено, що підприємства, установи й організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання проводять щомісячне нарахування єдиного внеску на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводяться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу).

Єдиний внесок нараховуються незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також незалежно від того, чи були зазначені суми фактично виплачені після їх нарахування до сплати. Нарахований за відповідний базовий звітний календарний місяць єдиний внесок сплачуються платниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду незалежно від виплати заробітної плати (доходу), на суми яких нараховується єдиний внесок.

З 06 серпня 2011 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07 липня 2011 року №3609-VI, яким статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», доповнено частиною четвертою такого змісту: «4. Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування».

Відповідач не належить до категорій осіб, звільнених Законом від сплати єдиного внеску.

Частинами 2 й 4 статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» визначено, що єдиний внесок не входить до системи оподаткування. Податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску. Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску визначається виключно цим Законом та прийнятими відповідно до нього нормативно-правовими актами.

Отже, законодавство не містить обмежень щодо формування вимоги в залежності від тих чи інших обставин, а чітко визначає підстави та порядок її формування. Таким чином, суд вважає, що вимога № Ф 37 від 01 жовтня 2012 року сформована позивачем правомірно з дотриманням вимог Закону.

Аналізуючи положення Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» з приводу звільнення платників фіксованого податку від сплати внесків до Пенсійного фонду України, суд приходить до наступних висновків.

В силу частин 4, 6 ст. 18 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування, на ці внески не поширюється податкове законодавство, законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.

Статтею 15 Прикінцевих положень вищевказаного Закону визначено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом, закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечать цьому Закону. Законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати. Таким чином, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не входять до системи оподаткування, на них не поширюється податкове законодавство, а іншим законодавством не встановлені пільги з нарахування та сплати цих внесків або звільнення від їх сплати. Обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування не залежить від статусу платника податку.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на викладене, приходжу до висновку, що оскільки вимога про сплату боргу відповідачем не оскаржувалась, а сума заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за липень-серпень 2012 року у сумі 1801,10 грн. на момент винесення судового рішення не погашена, то вона підлягає примусовому стягненню в судовому порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4-12, 41, 94, 128, 158-163, 183-2, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська до суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - задовольнити.

Стягнути з суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м.Дніпропетровська (код ЄДРПОУ 21928077) заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за липень-серпень 2012 року у сумі 1801,10 грн. (одна тисяча вісімсот одна гривня 10 копійок), з яких:

1642,42 грн. (одна тисяча шістсот сорок дві гривні 42 копійки) зарахувати на р/р 37192023000407 в УДКСУ в Ленінському районі м. Дніпропетровська, МФО 805012;

158,68 грн. (сто п'ятдесят вісім гривень 68 копійок) зарахувати на р/р 37198083000407 в УДКСУ в Ленінському районі м. Дніпропетровська, МФО 805012.

Судові витрати по справі не стягуються.

Відповідно до положень п. 8 ч. 6 ст. 183-2 КАС України постанова підлягає негайному виконанню відповідачем.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Д.О. Власенко