Рішення № 28868279, 24.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-72/18735-2012 24.01.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-АВТО" в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Гарант-Авто"

до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп"

про відшкодування шкоди в порядку регресу 7001,28 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Костенко А.О.

від відповідача: Дубовий О.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» (далі-відповідач) про стягнення страхового відшкодування у порядку регресу у розмірі 7 001,28 грн. Позовні вимоги обґрунтовані виплатою страхового відшкодування за договором добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №19G-0366415 від 03.11.2010 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.12.2012 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 24.01.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі провадження у справі представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив, пояснивши, що позивач у позовній заяві не врахував норму ст. 12 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, а також згідно ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, оскільки частка вини не визначена, відповідач не має змоги здійснити виплату.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 24.01.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.11.2010 р. між Самсоновим Миколою Івановичем та Відкритим акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» було укладено договір добровільного страхування транспортного засобу, оформленого полісом №19G-0366415. У відповідності з Договором було застраховано автомобіль «Тойота», реєстраційний номерний знак АІ 1852 СА від механічних пошкоджень внаслідок ДТП.

Найменування Відкритого акціонерного товариства "Дженералі Гарант" 28.04.2011 р. було змінено на Публічне акціонерне товариство "Українська страхова компанія "Гарант-Авто", що підтверджується витягом зі статуту, затвердженого черговими загальними зборами акціонерів (протокол №38 від 20.04.2011 р.) та зареєстрованого державним реєстратором Печерської районної в м. Києві державної адміністрації 28.04.2011 р.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з положеннями ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування можуть бути, зокрема, майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування).

Частиною 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Страховим ризиком, відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про страхування» визначається певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком, у відповідності до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування», є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

15.02.2011 р. у м. Києві на перехресті просп. Броварському та Кільцевої дороги відбулось зіткнення автомобіля «КІА» державний номер АІ 6116 СН під керуванням Кушки О.В. із вищевказаним автомобілем «Тойота» державний номер АІ 1852 СА під керуванням Самсонова М.І.

Зіткнення відбулося в результаті порушення водієм Кушкою О.В. вимог п. 8.7.3 Правил дорожнього руху України. Зазначена обставина підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 05.04.2011 р. по справі № 3-1659/11.

Одночасно у вищевказаному ДТП вбачається і вина водія «Тойота» державний номер АІ 1852 СА Самсонова М.І., що підтверджується постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 05.04.2011 р. по справі № 3-1659/11.

При цьому, в результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований у Відкритому акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Дженералі Гарант» автомобіль «Тойота», державний номер АІ 1852 СА.

Положеннями ст. 988 Цивільного кодексу України встановлено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

Згідно до п. 3 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Як вбачається з матеріалів справи відповідно до звіту про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального №85 від 21.05.2012 р., вартість відновлювального ремонту автомобіля «Тойота», державний номер АІ 1852 СА склала 14 789,29 грн.

Оцінку пошкодженого автомобіля було проведено ТОВ «Естімейт Плюс», яке має сертифікат суб'єкта оціночної діяльності №12379/11, виданого Фондом державного майна України 22.08.2011 року.

14.03.2011 р. позивачем було складено страховий акт №119463, згідно якого виплата страхового відшкодування складає 14 002,55 грн.

Відповідно до зазначеного вище звіту про незалежну оцінку з визначення вартості матеріального збитку, страхового акту позивачем було виплачено страхове відшкодування у розмірі 14 002,55 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1331 від 21.03.2011 р. (копія - у матеріалах справи).

Обґрунтовуючи свої вимоги, Публічне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» зазначає, що у зв?язку з тим, що ним було здійснено виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля «Тойота», державний номер АІ 1852 СА, позивач відповідно до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», набув право зворотної вимоги до осіб, відповідальних за завдану шкоду. Тож, враховуючи, що цивільно-правова відповідальність за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу «КІА», державний номер АІ 6116 СН застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» за полісом №АА/989787 від 25.01.2011 р., а також з огляду на те, що даний страховий випадок відбувся за спільною виною водіїв Кушки О.В. та водія Самсонова М.І., позивач просить стягнути з відповідача шкоду у розмірі 50 відсотків від суми завданої матеріальної шкоди - тобто 7 001,28 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальники - юридичні особи та дієздатні громадяни, що уклали із страховиками договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу; потерпілі - треті юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортним засобом заподіяна шкода, цивільно-правову відповідальність за яку несе власник цього транспортного засобу; забезпечений транспортний засіб - наземний транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, залежно від умов договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, будь-який наземний транспортний засіб, який експлуатується особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, на законних підставах;

Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності, відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

25.01.2011 р. р. між Приватним акціонерним товариством Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс» та Чернишенком Євгенієм Володимировичем укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідчений полісом № АА/989787, тип договору-1, відповідно до якого застраховано цивільну відповідальність Чернишенка Євгенія Володимировича за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб, внаслідок експлуатації автомобіля «КІА», державний номер АІ 6116 СН.

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин, у зв?язку з настанням страхового випадку - пошкодженням Кушкою О.В. автомобіля «Тойота», державний номер АІ 1852 СА, що належить Самсонову М.І. у відповідача виник обов?язок відшкодувати останньому витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.

Як встановлено судом, вартість страхового відшкодування власнику автомобіля «Тойота», державний номер АІ 1852 СІ у розмірі 14 002,55 грн., було сплачено Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» на підставі договору страхування.

У відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України встановлено, що за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Пунктом 3 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на кількість таких осіб.

Частиною 1 ст. 1191 Цивільного кодексу встановлено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Тож, враховуючи вищенаведене, з огляду на те, що позивач виплатив страхове відшкодування власнику застрахованого автомобіля «Тойота», державний номер АІ 1852 СА, у позивача виникло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяну шкоду у розмірі її вини, тобто, у даному випадку - до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс».

29.03.2012 р. позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою вих. №119463-1/24 про виплату страхового відшкодування на суму 7 001,28 грн. по полісу №АА/989787, яка отримана ним 03.04.2012 р., що підтверджується поштовим повідомленням.

Згідно ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З полісу № АА/989787 від 25.01.2011 р., яким застраховано цивільну відповідальність Чернишенка Євгенія Володимировича, вбачається, що розмір франшизи за даним полісом становить 500,00 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що розмір страхового відшкодування, яке зобов'язане виплатити Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс» зменшується на розмір франшизи 500,00 грн. та становить 6 501,28 грн.

Як передбачено ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Чинним цивільним законодавством не визначений строк виконання одним страховиком зобов'язання по відшкодуванню іншому страховику шкоди в порядку регресу, однак, цей строк пов'язаний з моментом пред'явлення відповідною особою зворотної вимоги до відповідача.

Такої позиції притримується і Вищий господарський суд України в своїх постановах від 06.12.2011 р. у справі №23/279, від 06.12.2011 р. у справі №16/335, від 28.02.2012 р. у справі №7/088-11.

За таких умов, в розумінні ст. 530 Цивільного кодексу України обов'язок відповідача виплатити суму страхового відшкодування у порядку регресу в розмірі 6 501,28 грн. виник саме з 03.04.2012 р. та починаючи з 11.04.2012 р. відбулось порушення відповідачем свого зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, відповідач надав відповідь на регресну вимогу №132737774-19 від 20.06.2012р. в якій відмовився виплатити страхове відшкодування, мотивуючи це тим, що ступінь вини кожного із учасників ДТП не визначено та витребував рішення суду в якому б було визначено розмір шкоди, завданої Кушкою О.В. та Самсоновим М.І.

Отже, перерахування коштів у якості регресного відшкодування на суму 6 501,28 грн. Публічному акціонерному товариству «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія «Гарант-Авто» не було, а тому позовні вимоги саме в цій частині підлягають задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа Вієнна Іншуранс» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 44, код - 24175269) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» в особі Центральної філії Публічного акціонерного товариства Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (01042, м. Київ, пров. Новопечерський, буд. 19/3, код - 16467237) 6 501,28 (шість тисяч п`ятсот одну) грн. 28 коп. - страхового відшкодування в порядку регресу та 1 494 (одну тисячу чотириста дев`яносто чотири) грн. 56 коп. - судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 28.01.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.