Рішення № 28867773, 15.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-17/16440-2012 15.01.13

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова»

до державного підприємства «Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України»

про стягнення 43 205,60 грн.

Суддя Удалова О.Г.

за участю представників сторін:

від позивача Нестеренко В.В. (за довіреністю)

Басараб В.О. (за довіреністю)

від відповідача Ткачук Т.В. (за довіреністю)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Нова» (далі - ПрАТ «СК «Нова») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до державного підприємства «Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України» про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 39 254,00 грн., стягнення пені в розмірі 1930,80 грн., трьох процентів річних в сумі 386,40 грн. та упущеної вигоди в розмірі 1 634,40 грн. в судовому порядку.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ПрАТ «СК «Нова» на підставі договору генерального договору страхування ризиків, пов'язаних із експлуатацією наземних транспортних засобів № 3565 від 10.07.2009 р., та страхового сертифікату № 558 від 21.10.2009 р., внаслідок настання страхової події - дорожньо-транспортної пригоди, виплачено страхове відшкодування, а тому позивачем відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст.ст. 993, 1191 ЦК України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Оскільки цивільна відповідальність власника транспортного засобу, з вини якого трапилась ДТП, що підтверджується вироком суду, була застрахована ПАТ «УСК «Вієнна Іншуранс Груп», остання виплатила частину страхового відшкодування в межах ліміту відповідальності, а саме: 24 990 грн. На підставі ст. 1194 Цивільного кодексу України, враховуючи, що водій, винний у скоєнні ДТП, знаходився у трудових відносинах з відповідачем, позивач звернувся до останнього з претензією про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою. Оскільки відповідач відхилив претензію, позивач просить стягнути з відповідача збитки в розмірі 39 254,00 грн., пеню в розмірі 1930,80 грн., три проценти річних в сумі 386,40 грн. та упущену вигоду в розмірі 1 634,40 грн. в судовому порядку.

Ухвалою суду від 21.11.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-17/16440-2012 та призначено її до розгляду на 11.12.2012

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та надав документи на виконання ухвали суду від 21.11.2012 р. Представник відповідача відхилив позов в повному обсязі, надав письмове пояснення та документи на вимогу суду. Суд оголосив перерву в судовому засіданні на підставі ст. 77 ГПК України.

15.01.2013 р. у судовому засіданні представник позивача надав на вимогу суду додаткові документи.

Розглянувши подані документи та наявні матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд

ВСТАНОВИВ:

10.07.2009 р. між ПрАТ «СК «Нова» та товариством з обмеженою відповідальністю «Ілта» (далі - страхувальник) було укладено генеральний договір № 3565 страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземних транспортних засобів. Згідно з генеральним договором, сторонами було підписаний страховий сертифікат № 558 від 21.10.2009 р., яким застраховано майнові інтереси страхувальника з володіння, користування, розпорядження транспортним засобом - Peugeot Partner, державний номерний знак АА9341НХ.

02.04.2010 р. о 15:45 год. Марисик М.І., керуючи автомобілем МАЗ-5551, державний номерний знак ВА5863АН на автодорозі Київ-Чоп у напрямку м. Києва при проїзді ділянки в районі 631 км + 400 м, не врахував дорожньої обстановки та її змін, рухаючись з перевищенням максимально допустимої швидкості на даній ділянці дороги, при здійснення автобусом повороту ліворуч, перетинаючи смугу, по який рухався останній, не вжив своєчасних заходів до зменшення швидкості до повної зупинки, а змінив свій напрямок, виїхав на смугу зустрічного руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем Peugeot Partner, державний номерний знак АА9341НХ. Водій автомобіля Peugeot Partner, загинув на місці пригоди.

Вироком Сколівського районного суду Львівської області від 11.10.2010 р. Марисика Миколу Івановича визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 років без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Позивач замовив оцінку вартості матеріальної шкоди у суб'єкта оціночної діяльності - фізичної особи - підприємця Вілько О.Г. (сертифікат Фонду державного майна України № 7300/08 від 17.06.2008 р.).

Згідно зі звітом про оцінку вартості матеріальної шкоди завданої власнику КТЗ № 20/08 від 18.08.2010 р. матеріальний збиток, заподіяний власнику автомобіля Peugeot Partner, державний номерний знак АА9341НХ, внаслідок його пошкодження при ДТП, складає 103 200,39 грн.

Позивачем був складений та підписаний страховий акт № 2608 від 31.08.2010 р., згідно з яким пошкодження транспортного засобу Peugeot Partner, державний номерний знак АА9341НХ, внаслідок ДТП, яка сталася 02.04.2010 р., визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 64 244 грн.

Відповідно до ст. 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

31.08.2010 р. між позивачем та страховиком було укладено угоду № 1 про проведення заліку взаємних однорідних вимог № 1. Згідно з угодою сторони провели взаємозалік однорідних вимог на загальну суму 873 151,42 грн. Відповідно до додатку № 1 до акту взаємозаліку № 1 від 31.08.2010 р. страхове відшкодування, призначене страховим актом № 2608 від 31.08.2010 р., в розмірі 64 244 грн. було включено до взаємозаліку.

Таким чином, позивач, передбаченим законодавством України способом, виконав перед страхувальником зобов'язання по сплаті страхового відшкодування в розмірі 64 244 грн.

Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність винної особи на момент скоєння ДТП була застрахована ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп».

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

30.03.2012 р. ПАТ «УСК «Княжа Вієнна Іншуранс Груп» виплатило страхове відшкодування в межах лімітів відповідальності та з врахування франшизи в розмірі 24 990 грн.

На даний час, не відшкодованою залишається сума в розмірі 39 254 грн., тобто 64 244 грн. за вирахуванням страхового відшкодування, сплаченого страховиком відповідача.

Згідно зі ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У зв'язку з тим, що винна особа на момент скоєння ДТП знаходилась в трудових відносинах з відповідачем та виконувала службові обов'язки, позивач звернувся до останнього з претензією на виплату відшкодування в порядку регресу (вих. № 950/0/17-12 від 25.05.2012 р.).

Відповідач відхилив заявлену претензію (вих. ЦУПП-8/2891 від 19.07.2012 р.), у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.

Суд частково погоджується з позовними вимогами з огляду на наступне.

Позивачем заявлена до стягнення сума у розмірі 43 205,60 грн.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» процедури оцінки майна встановлюються нормативно-правовими актами з оцінки майна. У випадках проведення незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна. У випадках самостійного проведення оцінки майна органом державної влади або органом місцевого самоврядування складається акт оцінки майна. Вимоги до звітів про оцінку майна та актів оцінки майна встановлюються статтею 12 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна проводиться у випадках, встановлених законодавством України, міжнародними угодами, на підставі договору, а також на вимогу однієї з сторін угоди та за згодою сторін.

Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Позивачем при розрахунку розміру страхового відшкодування були враховані висновки суб'єкта оціночної діяльності.

Як раніше було встановлено судом, позивач, виплативши страхове відшкодування, на підставі ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст.ст. 993, 1191 ЦК України отримав право регресної вимоги до винної особи.

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Таким чином, позовні вимоги пред'явлено до відповідача правомірно.

Заперечення відповідача з посилання на ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Вказаною вище нормою страховику надано право на звернення з регресною вимогою до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду у перелічених випадках. Отже, дані положення регламентують правовідносини між страховиком та страхувальником, між якими укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Таким чином, стаття 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не регламентує правовідносин між позивачем та відповідачем, у зв'язку з чим заперечення відповідача не знаходять свого підтвердження.

Враховуючи викладені вище обставини, суд визнає позовні вимоги щодо стягнення частини страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 39 254,00 грн. з відповідача обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення трьох процентів річних в розмірі 386,40 грн. суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, суд погоджується з позовними вимогами щодо стягнення трьох процентів річних в розмірі 386,40 грн.

Позивачем заявлено до стягнення пеню в розмірі 1 930,80 грн.

Пунктом 37.2 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Вказана норма регулює відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а позивач не є суб'єктом цього договору.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 26.09.2012 р. у справі № 4/17-3520-2011.

З огляду на вищевикладене, вимога про стягнення пені пред'явлена необґрунтовано.

Щодо позовної вимоги про стягнення упущеної вигоди в розмірі 1 634,40 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Таким чином, у вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки, які б могли бути реально отримані при належному виконанні зобов'язання.

Згідно з ч. 4 ст. 623 Цивільного кодексу України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

За таких обставин, лише теоретичне припущення позивачем можливості отримання доходу від банківського вкладу в одному з банків України судом не береться до уваги, а позовні вимоги в частині стягнення упущеної вигоди в розмірі 1 634,40 грн. задоволенню не підлягають.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 39 254,00 грн. та трьох процентів річних в сумі 386,40 грн. підлягають задоволенню. Позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1930,80 грн. та упущеної вигоди в сумі 1 634,40 грн. задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства «Управління промислових підприємств державної адміністрації залізничного транспорту України» (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32, код 24249750) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Нова» (02660, м. Київ, вул. М. Раскової, 11, код 31241449) страхове відшкодування в розмірі 39 254 (тридцять дев'ять тисяч двісті п'ятдесят чотири) грн., три проценти річних в сумі 386 (триста вісімдесят шість) грн. 40 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 476 (одна тисяча чотириста сімдесят шість) грн. 72 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 25.01.2013 р.

Суддя О.Г. Удалова