Рішення № 28867265, 17.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/12379-2012 17.01.13

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "СК-Центр Нерухомості"доПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна"простягнення 109 817,66 грн.Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Пономаренко В.П.від відповідача:Сперкач І.О.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СК-Центр Нерухомості" (надалі - "Товариство") звернулось до господарського суду Сумської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" (надалі - "Компанія") про стягнення 91 195,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконав своє зобов'язання по поверненню орендованого приміщення, у зв'язку з чим позивач вказує на обов'язок відповідача сплатити неустойку у розмірі 82 950,00 грн. за прострочення виконання зобов'язання по поверненню приміщення, а також відшкодувати завдані пошкодженням орендованого майна збитки у розмірі 26 867,66 грн.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 05.09.2012 р. справу №5021/1319/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Центр Нерухомості" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Провідна" про стягнення 91 195,00 грн. передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Згідно автоматизованої системи документообігу господарського суду міста Києва справу №5021/1319/12 передано на розгляд судді Бойко Р.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.09.2012 р. прийнято до провадження справу №5021/1319/12, присвоєно їй новий № 5011-48/12379-2012 та призначено до розгляду на 03.10.2012 р.

28.09.2012 р. через канцелярію суду представником відповідача було подано відзив на позовну заяву за змістом якого в задоволенні позову просив відмовити повністю, вказував на те, що пошкодження орендованого майна, на яке позивач вказує, як на підставу відшкодування йому збитків, є нормативним зносом орендованого приміщення за час користування ним.

Судове засідання 03.10.2012 р. не відбулося у зв'язку із направленням матеріалів справи до господарського суду Сумської області для подальшого її скерування до Харківського апеляційного господарського суду для розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Центр Нерухомості" на ухвалу господарського суду Сумської області від 05.09.2012 р. у справі №5021/1319/12.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 08.11.2012 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Центр Нерухомості" на ухвалу господарського суду Сумської області від 05.09.2012 р. у справі №5021/1319/12 залишено без задоволення, ухвалу без змін, а матеріали справи повернуто до господарського суду міста Києва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.12.2012 р. розгляд справи призначено на 24.12.2012 р.

В судовому засіданні 24.12.2012 р. оголошено перерву до 17.01.2013 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, подав заяву про збільшення позовних вимог та часткову відмову від первісного позову у справі №5011-48/12379-2012 за змістом якої фактично зменшив вимогу про стягнення збитків до 26 867,66 грн. та збільшив вимогу про стягнення неустойки до 82 950,00 грн. Позовні вимоги з урахуванням наведеної заяви підтримує та просить задовольнити їх повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позову заперечує, в його задоволенні просить відмовити повністю.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2011 р. між Товариством (орендодавець) та Компанією (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна №1256 (надалі - "Договір").

Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору орендодавець передає орендареві в тимчасове володіння і користування нерухоме майно, яке знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 15, на четвертому поверсі, загальною площею 237 кв.м., у стані, що дозволяє здійснювати його нормальну експлуатацію. Нерухоме майно належить орендодавцю на підставі Витягу про державну реєстрацію прав №30685129 від 20.07.2011 р., реєстраційний номер 4087084, номер запису 326 в книзі №26.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що договір укладається на строк з 01.08.2011 р. по 31.12.2011 р.

Згідно із п. 5.3 Договору договір вважається продовженим на тих самих умовах і на той самий строк, якщо протягом двох тижнів після закінчення строку договору жодна зі сторін не заявила про припинення оренди.

На виконання умов Договору позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нерухоме майно загальною площею 237 кв.м. для розміщення офісу, за адресою: м. Суми, вул. Супруна, 15, на четвертому поверсі, що підтверджується актом прийому-передачі №1 від 01.08.2011 р.

Листом №01/04 від 04.04.2012 р. Товариство повідомило Компанію про відмову від Договору у зв'язку із несплатою орендарем орендної плати більше трьох місяців підряд та вимагало негайно звільнити орендоване приміщення.

05.04.2012 р. листом №30-09/4498 Компанія повідомила Товариство про розірвання Договору згідно із п. 5.8 Договору з 05.05.2012 р.

05.05.2012 р. відповідачем було повернуто, а позивачем прийнято орендоване за Договором приміщення, що не заперечується сторонами та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем зобов'язання по поверненню орендованих за Договором приміщень, у зв'язку з чим позивач вказує на обов'язок відповідача сплатити неустойку за прострочення виконання зобов'язання по поверненню спірних приміщень в розмірі 82 950,00 грн., нараховану за період з січня 2012 року по 05.05.2012 р., а також, вказує на наявність підстав для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню збитків у розмірі 26 867,66 грн., завданих позивачу у зв'язку із пошкодженням підлоги орендованого приміщення.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до п. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується та не заперечується сторонами факт передачі позивачем приміщення за Договором в оренду відповідачу.

Частиною 2 ст. 291 Господарського кодексу України встановлено, що договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Пунктом 5.2 Договору встановлено, що договір укладається на строк з 01.08.2011 р. по 31.12.2011 р.

Згідно з ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Статтею 764 Цивільного кодексу України визначено, що якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У відповідності п. 5.3 Договору договір вважається продовженим на тих самих умовах і на той самий строк, якщо протягом двох тижнів після закінчення строку договору жодна зі сторін не заявила про припинення оренди.

Доказів наявності заяви однієї зі сторін Договору щодо припинення його дії протягом двох тижнів після 31.12.2011 р. матеріали справи не містять, а тому Договір вважається пролонгованим на раніше укладений строк (тобто, до 31.05.2012 р.).

У відповідності із ст. 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Листом №01/04 від 04.04.2012 р. Товариство повідомило Компанію про відмову від Договору на підставі ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України у зв'язку із несплатою останнім орендної плати більше трьох місяців підряд та вимагало негайно звільнити орендоване приміщення.

Несплата орендної плати за Договором протягом трьох місяців, а саме, за користування орендованим приміщенням протягом січня-березня 2012 року, не заперечується представником відповідача та підтверджується платіжним дорученням Компанії №018353 (№25666971) від 11.04.2012 р. згідно якого відповідачем було перераховано на користь позивача грошові кошти у розмірі 49 770,00 грн. в якості сплати орендної плати за січень-березень 2012 року.

Тобто, позивачем у зв'язку із несплатою відповідачем орендних платежів протягом трьох місяців було реалізовано своє право на одностороннє розірвання Договору в порядку ст. 782 Цивільного кодексу України, відповідно до якої датою припинення дії Договору мала бути дата отримання орендарем такої відмови орендодавця.

В той же час, 11.04.2012 р. внаслідок зміни волевиявлення щодо припинення дії Договору Товариством було виставлено Компанії рахунок №04/17 на сплату орендної плати за користування останньою об'єктом оренди за Договором у квітні 2012 року, який було оплачено відповідачем 23.04.2012 р., що підтверджується платіжним дорученням №020089 (№25719933) від 23.04.2012 р.

Наведені дії Товариства свідчать про зміну раніше висловленого в листі №01/04 від 04.04.2012 р. свого наміру щодо розірвання Договору, що не суперечить положенням ст. 782 Цивільного кодексу України.

Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду України від 28.02.2006 р. у справі №1/135-20/51.

Таким чином, враховуючи зміну наймодавцем своєї волі щодо розірвання Договору, підстави вважати Договір розірваним згідно листа Товариства №01/04 від 04.04.2012 р. відсутні.

В той же час, згідно із ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями п. 5.8 Договору сторонами було погоджено, що орендар вправі розірвати договір та повернути приміщення орендодавцю, письмово сповістивши про це орендодавця не менше ніж за один місяць до передбачуваної дати припинення дії даного договору.

Листом №30-09/4498 від 05.04.2012 р., що був отриманий відповідачем 09.04.2012 р., Компанія повідомила Товариство про розірвання Договору згідно із п. 5.8 Договору з 05.05.2012 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

З огляду на викладене, Договір є розірваним з 05.05.2012 р., а відтак, з вказаної дати наступають визначені законодавством та Договором правові наслідки, зокрема, виникнення у відповідача зобов'язання щодо повернення орендованого майна.

Згідно із ч. 4 ст. 291 Господарського кодексу України правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Положеннями ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У відповідності до п. 5.6 Договору орендар (орендодавець) повинен як у зв'язку з закінченням строку дії договору, так і при достроковому розірванні договору, здати (прийняти) орендоване нерухоме майно за актом прийому-передачі нерухомого майна в справному стані, з урахуванням нормального зносу.

Із матеріалів справи вбачається та не заперечується представниками сторін факт повернення 05.05.2012 р. відповідачем орендованого за Договором приміщення та прийняття його позивачем.

Частиною 2 ст. 785 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Враховуючи, що повернення відповідачем орендованого за Договором майна позивачу мало місце в той же день, що і припинення дії Договору, то підстави вважати відповідача таким, що прострочив виконання зобов'язання по поверненню спірного майна відсутні.

Таким чином, правові підстави для стягнення з відповідача неустойки за прострочення виконання зобов'язання по поверненню спірного приміщення, нарахованих позивачем за період з січня 2012 року по 05.05.2012 р., відсутні, а тому в задоволенні позову в цій частині необхідно відмовити.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача матеріальних збитків у розмірі 26 867,66 грн., у зв'язку із пошкодженням останнім спірного приміщення, суд відзначає наступне.

В силу приписів ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України та враховуючи положення п. 5.6 Договору на орендаря покладається обов'язок щодо повернення орендованого приміщення в у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу.

Згідно пояснень представника позивача (в т.ч. викладених в заяві про збільшення позовних вимог та часткову відмову від первісного позову у справі від 16.01.2013 р.) та наданого ним висновку експертного будівельно-технічного дослідження №26/1/12 від 28.05.2012 р. вбачається, що під пошкодженням орендованого відповідачем за Договором приміщення останній вказує, зокрема, на наявність забруднень підлоги у вигляді чорних та рижих плям, вартість відновлення якої становить 26 867,66 грн.

Суд відзначає, що при зверненні на підставі ст. 785 Цивільного кодексу України з вимогою про відшкодування збитків, завданих пошкодженням орендованого майна, на заявника покладається обов'язок щодо доведення наявності таких пошкоджень та того, що вони перевищують нормальний знос орендованого приміщення за час його використання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Будь-яких доказів того, що наведена сума вартості ремонту перевищує розмір нормального зносу орендованого приміщення позивачем не надано.

Більш того, із наявних в матеріалах справи документів вбачається, що відносини сторін щодо оренди спірного майна виникли ще в 2008 році, а саме згідно договору оренди майна з правом викупу №572 від 28.07.2008 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Катани", правонаступником якого є Товариство, було передано в оренду Компанії спірне приміщення, стан якого сторонами було визначено як задовільний (п. 1.1.2 наведеного договору) (а.с. 27).

Відповідно до п. 5 акту прийому-передачі №1 (що підтверджує передачу нерухомого майна за Договором оренди нерухомого майна від 01.08.2011 р. №1256) від 01.08.2011 р. стан орендованого відповідачем за Договором приміщення було визначено сторонами як добрий.

Тобто, як при передачі спірного майна в оренду компанії в 2008 році, так і в 2011 році стан майна не був новим, а доказів проведення ремонту спірного приміщення за час користування ним відповідачем матеріали справи не містять.

З огляду на викладене, позивачем не доведено того, що виявлені ним пошкодження підлоги (наявність чорних та рижих плям) орендованого відповідачем приміщення не є нормативним зносом, а відтак, правові підстави для покладення на відповідача обов'язку по відшкодуванню позивачу збитків у розмірі вартості ремонту підлоги орендованого приміщення відсутні.

Більш того, із доданих до висновку експертного будівельно-технічного дослідження №26/1/12 від 28.05.2012 р. фотографій вбачається, що наведені пошкодження підлоги виникли внаслідок експлуатації приміщення під офіс шляхом розміщення столів та стільців для співробітників.

За таких обставин, в задоволенні позовних вимог з викладених у позові Товариства правових підстав необхідно відмовити.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

При цьому, суд відзначає, що у зв'язку із збільшенням позивачем за заявою про збільшення позовних вимог та часткову відмову від первісного позову у справі №5011-48/12379-2012 від 16.01.2013 р., що прийнята судом до розгляду, розміру позовних вимог з 91 195,00 грн. до 109 517,66 грн. відповідно збільшився розмірі судового збору, що підлягає оплаті за розгляд даного позову, до 2 190,35 грн.

В той же час, за звернення з даним позовом до суду Товариством було сплачено судовий збір у розмірі 2 146,00 грн., що підтверджується доданими до позовної заяви квитанціями.

Тобто, має місце недоплата судового збору у розмірі 44,35 грн.

За змістом п. 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Таким чином, сума несплаченого судового збору за розгляд даного позову у розмірі 44,35 грн. підлягає стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Центр Нерухомості" відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СК-Центр Нерухомості" (40011, м. Суми, вул. Супруна, 15; ідентифікаційний код 36898532) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 44 (сорок чотири) грн. 35 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання повного тексту рішення - 22.01.2013 р.

Суддя Р.В. Бойко