Рішення № 28866991, 24.01.2013, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" січня 2013 р.Справа № 5013/1608/12 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Т. В. Макаренко, розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 5013/1608/12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "КСТ ГРУП УКРАЇНА", м. Київ

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Капустянський граніт", с. Кам'яний Міст, Кіровоградська область

про стягнення 95993,30 грн

Представники сторін:

від позивача - Собко Л.В., довіреність від 01.05.2012р.;

від відповідача - Новікова Т.В., довіреність № 217/01 від 25.12.2012 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю "КСТ ГРУП УКРАЇНА" звернулося до господарського суду з позовною заявою про стягнення з публічного акціонерного товариства "Капустянський граніт" заборгованості відповідно до договору № 16/12/09 про транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортних і транзитних вантажів від 21.12.2009 року, яка складається: основний борг - 87722,00 грн; три відсотка річних - 1601,80 грн; інфляційні втрати - 87,72 грн; пеня - 7912,52 грн.

Заявою від 18.12.2012 року позивач зменшив позовні вимоги і просить суд стягнути з відповідача: основний борг - 87722,00 грн; три відсотка річних - 1601,80 грн; інфляційні втрати - 87,72 грн; пеню - 6581,78 грн, всього 95993,30 грн. Вказана заява була подана позивачем у зв'язку з уточненням періоду нарахування пені. На підставі норм ст. 22 ГПК України, господарський суд прийняв до розгляду вказану заяву позивача.

Відповідач надіслав до суду відзив на позов за № 5/01 від 10.01.2012 року в якому просить суд відмовити в задоволені позову повністю. ПАТ "Капустянський граніт" не заперечує існування між сторонами договірних правовідносин на підставі договору № 16/12/09 про транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортних і транзитних вантажів від 21.12.2009 року. Однак, відповідач вказує на те, що позивач в односторонньому порядку змінив умови договору та надав послуги за актами виконаних робіт всього на суму 139804,00 грн. Також, відповідач заперечує факт отримання від позивача рахунків на оплату наданих послуг і вказує на те, що самостійно здійснив оплату в 2012 році за отримані послуги на загальну суму 77786,00 грн. На думку відповідача, враховуючи, що додаткової угоди про зміну умов Договору між сторонами не укладалося, послуги надані позивачем та прийняті відповідачем за вказаними Актами виконаних робіт були надані за межами вказаного Договору, а тому між сторонами виникли позадоговірні відносини. З огляду на вказане, відповідач зазначає, що позивач не звернувся до відповідача з відповідною вимогою про сплату боргу, тому термін виконання зобов'язання відповідачем за позадоговірними зобов'язанням не настав. З урахування викладеного, відповідач вважає, що у позивача відсутні будь-які підстави вимагати з відповідача сплати основного боргу, також 3% річних, інфляційних втрат та пені.

Позивач подав до суду письмові пояснення від 24.01.2013 року щодо відзиву на позов, в якому вказує, що відповідач вводить суд в оману і його твердження викладені у відзиві спростовуються матеріалами справи.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані сторонами докази, господарський суд

В С Т А Н О В И В :

Між товариством з обмеженою відповідальністю "КСТ ГРУП УКРАЇНА" (експедитор, позивач) та закритим акціонерним товариством "Капустянський граніт" (правонаступником якого є ПАТ "Капустянський граніт") (замовник, відповідач) укладеного договір № 16/12/09 на транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів від 21.12.2009 року (далі - Договір).

За умовами Договору, замовник доручив, а експедитор прийняв на себе обов'язки від свого імені та за рахунок замовника здійснювати транспортно-експедиційне обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів залізничним транспортом по території України, країн СНД та інших держав, (далі - послуги), відповідно до п. 1.1 Договору.

В розділу 3 сторони узгодили порядок розрахунків.

Так, згідно п. 3.1 замовник здійснює 100% попередню оплату в розмірі заявленого обсягу перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок експедитора на підставі виставлених рахунків на протязі 5 банківських днів.

Відповідно до п. 3.4 Договору за прострочку платежу замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Даний Договір відповідно до п. 7.1, набрав чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2009 року; якщо ні одна сторона за 30 днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу письмово про розірвання договору, строк дії договору буде автоматично продовжено на кожен наступний календарний рік.

Договір підписано та скріплено печатками сторін.

Відповідно до Актів виконаних робіт (надання послуг) № 00000194 за лютий 2012 року від 29.02.2012 року (згідно договору № 16/12/09 від 21.12.2009 року) на суму 112082,00 грн, № 00000623 за березень 2012 року від 30.03.2012 року (згідно договору № 16/12/09 від 21.12.2009 року) на суму 11932,00 грн, № 00000558 за березень 2012 року від 02.03.2012 року (згідно договору № 16/12/09 від 21.12.2009 року) на суму 15790,00 грн, позивачем були надані відповідачу послуги по транспортно-експедиційному обслуговуванню, загальна вартість яких склала 139804,00 грн. Вказані акти підписані уповноваженими представниками позивача та відповідача, посвідчені печатками сторін.

Позивачем було виписано відповідачеві рахунки на оплату виконаних робіт, які було прийнято відповідачем за Актами виконаних робіт: № 00000194 від 13.02.2012 року, № 00000558 від 02.03.2012 року, № 00000623 від 30.03.2012 року. Вказані рахунки направлено відповідачеві, що підтверджено належним чином завіреними копіями чеків Укрпошти № 7304 від 30.03.2012 року, № 9789 від 13.03.2012 року, № 9034 від 02.03.2012 року (а.с 38-39), а також повторно у жовтні 2012 року, що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист ф.107 від 26.10.2012 року. Відповідач усно заперечив отримання вказаних рахунків у березні 2012 року, проте не подав до матеріалів справи відповідних доказів щодо отримання ним іншої кореспонденцї ніж рахунки позивача.

Відповідно до виписок з банку (а.с 40) та виписки з особистого рахунку позивача (а.с 41) (належним чином засвідчені копії яких знаходяться в матеріалах справи), а також платіжного доручення № 226 від 14.02.2012 року (поданого до матеріалів справи відповідачем, а.с72) відповідачем на користь позивача було сплачено частину заборгованості за надані послуги в сумі 52082,00 грн.

26.10.2012 року позивач звернувся до відповідача з претензією № 344 від 27.07.2012 року щодо погашення заборгованості за послуги з транспортно-експедиційного обслуговування. Проте, відповідач на претензію позивача жодної відповіді не надав і не здійснив оплату заборгованості.

Оскільки відповідач свого обов'язку по повній оплаті наданих позивачем та прийнятих відповідачем послуг не виконав, позивач 30.11.2012 року звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором транспортного експедирування, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини перевезення та транспортного експедирування.

У відповідності до статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно ст.316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Аналогічні положення містяться ст. 929 Цивільного кодексу України, а також Законом України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В ході розгляду справи судом встановлено, що між сторонами існують довготривалі договірні відносини. Позивачем, як експедитором, умови Договору № 16/12/09 від 21.12.2009 року виконано належним чином, а саме: ним було надано відповідачеві послуги по транспортно-експедиційному обслуговуванню на загальну суму 139804,00 грн, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт (а.с. 15-17), заявками відповідача на вказане обслуговування, транспортними накладними, рахунками до оплати, копії яких подано позивачем до матеріалів справи (а.с 43-53), а відповідачем свої зобов'язання по повній оплаті наданих послуг у строк передбачений Договором не виконано. Оплата в сумі 87722,00 грн (139804,00 грн загальна сума наданих послуг - 52082,00 грн часткова оплата) здійснена відповідачем не була, доказів протилежного станом на момент вирішення спору по суті суду не надано.

Заперечення відповідача, відносно того, що Акти виконаних робіт (надання послуг) №00000194 від 29.02.2012 року , № 00000623 від 30.03.2012 року , № 00000558 від 02.03.2012 року складено та підписано сторонами не на виконання умов Договору № 16/12/09 від 21.12.2009 року, спростовуються самими Актами, оскільки вказані Акти представники сторін підписували саме на виконання умов Договору № 16/12/09 від 21.12.2009 року, що підтверджується зазначенням у даних Актах про те, що Акти виконаних робіт (надання послуг) складено згідно договору № 16/12/09 від 21.12.2009 року.

Заборгованість відповідача також підтверджується Актом звірки взаєморозрахунків № 340 від 27.07.2012 року станом на 30.06.2012 року на суму 87722,00 грн, який складено та підписано представниками сторін без зауважень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що на даний час у відповідача перед позивачем існує непогашена заборгованість в сумі 87722,00 грн, за договором № 16/12/09 на транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів від 21.12.2009 року, відповідно Актів виконаних робіт за період з лютий - березень 2012 року, а тому суд визнає вимогу позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості за здійснені позивачем, прийняті але не оплачені в повному обсязі відповідачем послуги в розмірі 87722,00 грн законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами і такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Позивач на підставі п. 3.4 Договору просить стягнути з відповідача пеню в сумі 6581,78 грн, з урахування уточненого розрахунку від 18.12.2012 року за період з 07.04.2012 року по 07.10.2012 року.

Господарський суд враховує, що пунктом 3.4 Договору передбачено, що замовник за прострочку платежу сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня, від несплаченої суми за кожен день прострочки.

Стаття 217 Господарського кодексу України встановлює у сфері господарювання такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Наданий позивачем розрахунок суми пені за період з 07.04.2012 року по 07.10.2012 року в сумі 6581,78 грн (а.с. 42) відповідає зазначеним вище правовим нормам та умовам договору.

Твердження відповідача відносно не вірного періоду нарахування пені та відсутності підстав для нарахування пені, у зв'язку з тим, що відповідач отримав розрахунки на оплату послуг лише разом із претензією, а саме 01.11.2012 року, не відповідають дійсності, оскільки матеріали справи містять належним чином завірені копії чеків Укрпошти № 7304 від 30.03.2012 року, № 9789 від 13.03.2012 року, № 9034 від 02.03.2012 року (а.с 38-39), а також копію акта звірки взаєморозрахунків № 340 від 27.07.2012 року станом на 30.06.2012 року, з якого вбачається заборгованість відповідача та відносно яких актів виконаних робіт вона виникла (а.с 23). Крім того, відповідачем подано до матеріалів справи платіжне доручення № 225 від 14.02.2012 року на суму 52082,00 грн, в якому вказане призначення платежу: за транспортно-експедиторські послуги, згідно рахунку № 194 від 13.02.2012 року. Вказане свідчить, що відповідач вчасно отримав рахунки на оплату за наданні послуги.

Доводи відповідача, що сторони в договорі дійшли згоди щодо 100% попередньої оплати за послуги на підставі виставлених рахунків протягом 5 банківських днів, але не дійшли згоди щодо початку відліку цього строку, тобто сторони не домовилися чи цей строк повинен відлковуватися від дня отрмання рахунку Відповідачем, чи від будь-якого іншого моменту після того як був виставлений та отриманий рахунок є надуманими та спростовуються текстом п. 3.1 договору.

З урахуванням викладеного вище, виходячи з наявних в матеріалах справи доказів, позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 6581,78 за період з 07.04.2012 року по 07.10.2012 року підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача за прострочку виконання зобов'язань за Договором інфляційні втрати в сумі 87,72 грн за період з квітня по листопад 2012 року та 3% річних в сумі 1601,80 грн за період з квітня по листопад 2012 року.

У відповідності до вимог статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України відсотки річних та інфляційні втрати можуть нараховуватись кредитором до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання боржником.

Суд враховує, що вимога кредитора про сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору

Враховуючи наведені вище правові норми, правомірність визначення позивачем періоду для нарахування збитків від інфляції та 3 % річних (а.с. 42), господарський суд вважає, що позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 87,72 грн за період з квітня по листопад 2012 року та 3% річних в сумі 1601,80 грн за період з квітня по листопад 2012 року заявлені правомірно і підлягають задоволенню.

Відповідач не надав господарському суду доказів, які спростовують позовні вимоги чи звільняють його від цивільної відповідальності.

Згідно статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу , господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивачем у справі дотримано зазначені вище процесуальні вимоги, відтак позовні вимоги господарським судом задовольняються в повному обсязі.

З огляду на вищевикладене, позовна вимога позивача підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарській суд відшкодовує судові витрати на судовий збір за рахунок другої сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного керуючись ст.ст. 33,34,44,49, 82-85, 116, 117 ГПК України, Законом України "Про судовий збір", господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Капустянський граніт" (юридична адреса: 27124, Кіровоградська область, Новоукраїнський район, с. Кам'яний Міст; поштова адреса: 25000, м. Кіровоград, вул. Шевченка, 11/32, код ЄДРПОУ 31652348) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КСТ ГРУП УКРАЇНА" (02660, м. Київ, вул. М.Раскової, 23, оф. 704, код ЄДРПОУ 35122124) основний борг - 87722,00 грн; три відсотка річних - 1601,80 грн; інфляційні втрати - 87,72 грн; пеню - 6581,78 грн, всього 95993,30 грн, а також судовий збір у сумі 1919,86 грн.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили та направити стягувачу.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області.

Примірники рішення надіслати сторонам за юридичними адресами.

Повне рішення складено 28.01.2013 року.

Суддя Т. В. Макаренко