Рішення № 28866899, 24.01.2013, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 січня 2013 р. Справа № 5024/1776/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Ємленінової З.І. при секретарі Бєловій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська трубна компанія" м. Дніпропетровськ

до приватного акціонерного товариства "Завод крупних електричних машин" м. Нова Каховка Херсонської області

про стягнення 23557грн. 80коп.

за участю представників сторін:

від позивача - уповноважена особа Врона С.В.

від відповідача - уповноважена особа Коханова К.О.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська трубна компанія" (позивач по справі) звернулося з позовом про стягнення з приватного акціонерного товариства "Завод крупних електричних машин" (відповідач) 18188грн.50 коп. пені, 3584грн. 79 коп. - 3% річних, 1784грн.51 коп. втрат від інфляції, посилаючись на порушення відповідачем строків здійснення розрахунків за отриману продукцію згідно з договором поставки №10-767 від 11.11.2010року.

Відповідач позовні вимоги не визнає, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що специфікацією до договору поставки №11 від 07.10.2011року, яка є невід'ємною частиною договору, передбачений порядок оплати та строк поставки товару, а саме: 50% попередня оплата, 50 % оплата по факту готовності товару до відвантаження на складі постачальника, строк поставки - 14 днів з моменту оплати. За посиланням відповідача позивач поставив товар достроково без згоди відповідача та не дочекавшись його попередньої оплати, тому він вважає, що не порушив умови договору, так як мало місце невиконання умов договору з боку позивача, що не тягне за собою відповідальність відповідача.

Справа розглядалася з перервою, яка оголошувалася в засіданні суду 15.01.2013року до 24.01.2013року.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані до справи докази, заслухавши представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська трубна компанія" (позивач) та приватним акціонерним товариством "Завод крупних електричних машин" (відповідач) 11 листопада 2010року укладено договір поставки №10-767 згідно з яким позивач в передбачені договором строки зобов'язався поставити відповідачу металопрокат (далі - продукцію), а відповідач зобов'язався прийняти цю продукцію і оплатити її на передбачених договором умовах.

Частиною 1 статті 193 ГК України встановлено обов'язок суб'єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язання закріплені і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший порядок оплати товару.

Датою поставки продукції відповідно до пункту 3.2 договору поставки вважається дата фактичного отримання продукції відповідачем, що підтверджується накладною, податковою накладною, сертифікатом якості, які відповідно до пункту 3.3 договору передаються представнику відповідача в момент передачі продукції. Право власності на продукцію відповідно до пункту 3.6 договору переходить до відповідача з моменту фактичного її отримання.

Найменування, кількість продукції, ціна та її сума визначається специфікаціями які є невід'ємним додатком до договору (пункти 1.2, 1.4 договору).

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до умов специфікації №11 від 07.10.2011року, яка є додатком до договору від 11.11.2010року, позивач за видатковою накладною №ТК-0000430 від 29.12.2011року передав представнику відповідача Стребковій Т.М., яка діяла на підставі довіреності №1933 від 28.12.2011року трубу ГОСТ 3262 ст. 08кл ф 25х2,8 оцинковану методом термодифузії (30мкм) в кількості 20345 тон на загальну суму 315347 грн.58коп.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 договору поставки від 11.11.2010року відповідач зобов'язаний здійснити розрахунки за отриману продукцію шляхом перерахування 50% попередньої оплати на розрахунковий рахунок позивача на протязі 5 банківських днів з моменту виставлення рахунку-фактури, а 50% вартості отриманої продукції перераховуються на розрахунковий рахунок позивача на протязі 10 календарних днів з моменту отримання партії продукції.

При цьому, відповідно до пунктів 5, 6 специфікації №11 від 07.10.2011року після попередньої оплати 50% вартості продукції, 50% залишкової вартості сплачується відповідачем по факту готовності товару до відправки на складі постачальника м. Дніпропетровськ. Строк поставки - 14 днів з моменту попередньої оплати.

Матеріалами справи підтверджується, що продукція відповідачем отримана 29.12.2011року. Рахунки на попередню оплату в передбачені пунктом 2.1 договору поставки строки позивачем не виставлялися. Фактично рахунки були виставлені в день передачі товару, а саме: 28.12.2011року на суму 310000грн.00коп. та 29.12.2011року на суму 5347грн.50коп.

Позивачем не було дотримано вимог пунктів 2.1, 2.2 договору та пунктів 5, 6 специфікації №11 і відвантажено продукцію без згоди відповідача достроково - до отримання її повної оплати, як це передбачено умовами договору та специфікації..

Таким чином відповідно до вимог ч.1 ст. 692 ЦК України, пунктів 2.2, 3.2, 3.6 договору відповідач, до якого перейшло право власності на продукцію 29.12.2011року, з урахуванням вимог пунктів 5, 6 специфікації №11 зобов'язаний здійснити повну оплату продукції до 29.01.2012року, а не до 09.01.2012року, як зазначає позивач в позовній заяві та в розрахунку пені, 3% та інфляції.

Матеріалами справи підтверджується, що станом на 29.01.2012року продукція відповідачем була оплачена частково в сумі 61000грн.00коп.

Відповідно до наданих до матеріалів справи банківських виписок розрахунки за отриману від позивача продукцію відповідач здійснив повністю, перерахувавши вартість продукції наступним чином:

16.01.2012року - 61000грн.00коп.

26.03.2012року - 8000грн.00коп.

21.05.2012року - 1163грн.45коп.

11.06.2012року - 73200грн.00коп.

03.07.2012року - 25000грн.00коп.

05.07.2012року - 25000грн.00коп.

11.07.2012року - 96984грн.13коп.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за їх відсутності - відповідно до звичаїв ділового обороту, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Належне виконання зобов'язання означає виконання його належними суб'єктами, у належному місці, в належний строк (термін), щодо належного предмета і належним способом.

Якщо при виконанні зобов'язання порушується хоча б одна із зазначених вимог, таке виконання вважається неналежним.

Відповідно до статті 629 ЦК України укладений між сторонами договір від 11.11.2010року ( з урахуванням вимог специфікації №11 від 07.10.2011року, як додатку до договору) з моменту його укладення набирає силу закону. Він є обов'язковим для виконання обома сторонами і сторони мають дотримуватися взятих на себе зобов'язань за договором.

Суд також зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 193 ГК України кожна сторона за договором повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загально-господарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським Кодексом України, іншими законами та договором.

При цьому судом відхиляється посилання позивача на те, що ним виконано зобов'язання по поставці продукції достроково на вимогу відповідача без попередньої оплати вартості продукції, як це передбачено умовами договору, оскільки згідно з вимогами ч.5 ст. 193 ГК України зобов'язана сторона має право виконати зобов'язання достроково, якщо інше не передбачено законом, іншими нормативно-правовими актами, або договором, або не випливає із змісту зобов'язання.

Як зазначено вище, за умовами договору не передбачено право позивача на дострокову поставку продукції без її повної попередньої оплати. Будь-яких змін в договір в порядку встановленому пунктом 8.1 договору поставки, щодо здійснення поставки до отримання попередньої оплати сторонами не вносилося, що вбачається також із змісту позовної заяви в якій позивач посилається на свій обов'язок здійснити відвантаження продукції після її повної оплати по факту готовності до відвантаження на складі постачальника (пункти 5, 6 специфікації №11).

Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно з вимогами частини 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням вимог ч.2 ст. 625 ЦК України вимоги позивача про стягнення 3% річних та втрат від інфляції підлягають задоволенню частково з урахуванням обов'язку відповідача здійснити розрахунки до 29.01.2012року відповідно до вимог пунктів 2.1, 2.2 договору та пунктів 5, 6 специфікації №11, а саме: 1271грн.74коп. інфляційне збільшення з 29.01.2012року по 26.03.2012року та 3126грн.58коп. 3% річних з 29.01.2012року по 08.07.2012року.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення пені за затримку оплати вартості товару, суд враховує наступне.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором, або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки (в тому числі і пені); відшкодування збитків.

Штрафними санкціями за вимогами статті 230 Господарського Кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст.231 Господарського Кодексу України зазначено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Пунктом 6.2 договору поставки сторони узгодили, що в разі несвоєчасної оплати продукції відповідач сплачує пеню в розмірі 0,1% в день від вартості несплаченої продукції, але не більше 10% від вартості поставленої продукції.

Відповідно до вимог статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» позивачем з 09.01.2012року по 08.07.2012року нарахована пеня в сумі 18188грн.50коп. за прострочку оплати вартості отриманої відповідачем продукції в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який вона сплачується .

Розрахунок пені перевірено судом та встановлено, що фактично розмір пені за період прострочки з урахуванням обов'язку відповідача здійснити розрахунки за продукцію в строки, передбачені пунктами 2.1, 2.2 договору та пунктами 5, 6 специфікації №11, а також з урахуванням періоду фактично сплаченого відповідачем боргу, становить 15777грн.82коп. за період з 29.01.2012року по 08.07.2012року і зазначена сума підлягає стягненню з відповідача.

Посилання відповідача на те, що позивачем порушено обов'язки за договором поставки від 11.11.2010року та здійснено відвантаження продукції без повідомлення про її готовність до відвантаження та без отримання попередньої оплати, яка передбачена пунктами 2.1, 2.2 договору та пунктами 5, 6 специфікації №11 не є підставою відмови в задоволенні позову, оскільки відповідачем вся передбачена специфікацією партія продукції прийнята 29.12.2011року і з цього моменту він набув право власності на цю продукцію, тому відповідно до ч.1 ст. 692 ЦК України, пункту 2.2 договору поставки він зобов'язаний оплатити її вартість в строк передбачений пунктами 2.1, 2.2 договору, з урахуванням пунктів 5, 6 специфікації.

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України відносяться на сторони пропорційно від суми задоволених позовних вимог.

В засіданні оголошувалася вступна та резолютивна частина рішення.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 77, 82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з приватного акціонерного товариства "Завод крупних електричних машин" м. Нова Каховка Херсонської області, вул. Першотравнева, 35 А, р/рахунок 26003301820821 в філії відділення «Промінвестбанк» в м. Нова Каховка МФО 352264 ідентифікаційний код 30769085 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Дніпропетровська трубна компанія" м. Дніпропетровськ, шосе Запорізьке, 25, р/рахунок 26003002301478 у ПАТ «АКТАБАНК» м. Дніпропетровськ, МФО 307394 ідентифікаційний код 32905858 - 15777грн.82коп. пені, 3126грн.58коп. - 3% річних, 1271грн.74коп. втрат від інфляції та 1378грн.46коп. витрат по сплаті судового збору.

3.В задоволенні позовних вимог про стягнення решти суми позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28 січня 2013 р.

Суддя З.І. Ємленінова