Рішення № 28866873, 23.01.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.01.2013 р. Справа №18/2183/12

За позовом Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Батьківщина", смт. Котельва

до Приватного підприємства "Паритет", с. Дейкалівка

про стягнення грошових коштів у сумі 116 269,65 грн.

Суддя Мацко О.С.

Представники:

від позивача: Кузуб А.В.; Верблюд В.П.; Хоменко Д.Є.

від відповідача: відсутні

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України та дату складання повного тексту рішення (28.01.2013р.).

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про стягнення 131 868,56 грн., з них: 129688,50 грн. основного боргу та 2180,06 грн. неустойки за період з 16.10.2012 року по 26.11.2012 року (з урахуванням клопотання про збільшення позовних вимог від 26.11.2012 р., яке ухвалою суду від 03.01.2013 р. прийнята судом до розгляду).

Розгляд справи по суті розпочато 03.01.2013р.

Позивач на задоволенні позову наполягає. Відповідач у відзиві на позов проти позову заперечує; у судовому засіданні 03.01.2013р. усно його представник позов визнавав частково. У даному судовому засіданні представник відповідача заявляв усне клопотання про надання сторонам часу для добровільного врегулювання спору; у зв"язку з задоволенням даного клопотання розгляд справи відкладався, строк розгляду спору був продовжений. У судове засідання 23.01.2013р. представник відповідача не з'явився. У телеграмі, яка надійшла на адресу суду, відповідач повідомляє про перебування представника на лікарняному (без надання підтверджуючих документів) та просить відкласти розгляд справи.

При вирішенні даного питання судом враховано, що строк розгляду спору, встановлений ст.69 ГПК України, закінчився; відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи; відповідач не обмежений у праві вибору представника у випадку відсутності особи, що його представляє. З пояснень представників позивача вбачається, що жодних пропозицій стосовно укладення мирової угоди (як про це заявлялося у судовому засіданні 03.01.2013р.) до нього від відповідача не надходило. З урахуванням викладеного, суд не вбачає необхідності відкладати розгляд справи та відмовляє у задоволенні клопотання відповідача з метою уникнення штучного затягування судового процесу.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши представників сторін, суд встановив:

14.06.2011р. між сторонами був укладений Договір № 14/06 купівлі-продажу інкубаційних яєць (надалі за текстом - Договір, а. с. 11), згідно якого позивач був

зобов'язаний провести попередню оплату за інкубаційні яйця інкубаційного сезону 2012р. в сумі 150 000 грн. (п.1.1. Договору), а відповідач, в свою чергу, зобов'язався передати у власність позивача 35 000 шт. яєць гусячої породи Велика сіра (надалі за текстом- товар)(п.1.2. Договору) відповідно затвердженого сторонами графіку поставки, який є Додатком № 1 до Договору (а.с. -12). На підставі даного графіку поставки вказаний товар повинен був бути поставлений позивачу відповідачем у повному обсязі до 12.06.2012р.

Даний договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 15 червня 2012 р.

20.06.2012р. сторони уклали Додаткову угоду до Договору № 14/06 від 14.06.2011р. (а.с. -13) на підставі якої (п.2.1.- п.2.2. ) відповідач взяв на себе зобов'язання не пізніше 15.10.2012р. повернути ту частину попередньої оплати, на яку він не зможе поставити товар, а також сплатити неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми недопоставлених яєць за кожен день прострочення, починаючи з 21.06.2012р. і до повного повернення тієї частини передплати, на яку товар не буде поставлений.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач 14.06.2011р. (у тексті позовної заяви помилково зазначено 13.07.2011р., арк.справи 3) на виконання умов договору здійснив попередню оплату за товар в розмірі 150 000 гри. за майбутню поставку 35000 шт. яєць, що підтверджується платіжним дорученням №213 від 14.06.2011р.(а.с. 14). Дане платіжне доручення містить посилання на договір та вказівку на те, що дана оплата - це попередня оплата за даним договором.

Крім того, як зазначає позивач і не заперечує відповідач, відповідач до укладання Договору № 14/06 від 14.06.2011р. вже мав заборгованість перед позивачем за непоставлені інкубаційні яйця в сумі 19438.50 грн.

Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України не поставив товар у повному обсязі. Так, відповідно до наданих позивачем накладних відповідач здійснив поставку лише 3425 яєць на загальну суму 39 750 грн.. що підтверджується накладними: №10 від 13.03.2012р.(120 яєць на суму 1200грн.), №17 від 17.03.2012р.(285 яєць на суму 2850грн.), №26 від 24.03.2012р.(800 яєць на суму 8000грн.). №35 від 31.03.2012р.(800 яєць на суму 8000грн.), №б/н від 08.04.2012р.(700 яєць на суму 7000грн.). №б/н від 21.04.2012р.(720 яєць на суму 7200грн.), №б/н від 06.05.2012р.(550 яєць на суму 5500грн.)(а.с. 15-21). Дані накладні не містять посилання на договір, відповідачем підтверджується факт поставки товару саме на виконання умов цього договору, але разом з тим, як зазначено в примітці до Акту звірки взаєморозрахунків від 26.11.2012 року, який підписаний сторонами та скріплений їх печатками, даними накладними погашалося також 19 438,50 грн. суми боргу за недопоставлені інкубаційні яйця по операції, яка вчинена у 2011 р. Після погашення даної суми боргу відбувалося поступове погашення зобов'язань за договором № 14/06 від 14.06.2011 року.

Крім того, відповідно до п. 2.2 Додаткової угоди позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 2 180,06 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором відповідачем у період з 16.10.2012 р. (наступний день після встановленого граничного строку виконання зобов»язання) по 26.11.2012р. (в редакції згідно клопотання про збільшення позовних вимог).

Таким чином, загальна сума, заявлена до стягнення, становить 131 868,56 грн.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами складалися акти звірки взаємних розрахунків, позивачем на адресу відповідача направлялися листи з вимогою погасити заборгованість у сумі 129 688,50 грн. (арк.справи 22-24, 33-34). Більше того - листом вих.№23/10 від 23.10.2012р., підписаним керівником відповідача та скріпленим печаткою, відповідач повідомив, що сума заборгованості 129 688,50 грн. буде погашена у жовтні-

листопаді 2012р. у повному обсязі (арк.справи 44). Останній акт звірки взаємних розрахунків на вказану суму (129 688,50 грн.) складний сторонами, підписаний та скріплений печатками 26.11.2012р., тобто, уже після порушення провадження у справі (арк.спарви 62). У даному акті відповідачем підтверджено, що в суму боргу станом на 13.07.2011р. включено 19 438,50 грн. заборгованості за непоставлені інкубаційні яйця по операції, яка вчинена у 2011 році.

При прийнятті рішення суд виходить з наступного:

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.526 ЦК України зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, за яким в силу ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1.2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-

продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, встановлених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст.546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст.547 ЦК України).

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 ЦК України).

З огляду на ч.6 ст.232 Господарського кодексу, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом перевірено методику розрахунку пені з використанням калькулятора ІПС "Законодавство" та з огляду на приписи Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань".

На підставі матеріалів справи суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та пені є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами (договір купівлі-продажу інкубаційних яєць №14/06 від 14.06.2011р., платіжне доручення №213 від 14.06.2011 року, накладні, які містять всі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", Акт звірки взаємних рахунків станом на 26.11.2012 р., підписаний сторонами та скріплений їх печатками, який відповідно до вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України приймається до уваги судом не лише в якості доказу проведення та відображення сторонами певних господарських операцій, а й доказом на підтвердження факту наявності у відповідача боргу в зазначеній сумі.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позов, є необґрунтованими та спростовуються доводами, наведеними у запереченнях на відзив від 17.12.2012р. (арк.справи 60-61).

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини,

на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Позивач надав належні докази обґрунтованості та правомірності позовних вимог; відповідач правами, наданими йому ГПК України, не скористався, жодних заперечень проти позову не надав. За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог. Судовий збір, сплачений позивачем, підлягає відшкодуванню йому за рахунок відповідача (ст.49 ГПК України).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.33,43,49,75,82-85 ГПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства «Паритет»(38132. с.Дейкалівка, Зіньківський район. Полтавської області, код ЄДРПОУ 32543877, інші реквізити суду невідомі) на користь сільськогосподарського вироб ничого кооперативу «Батьківщина» (38600. смт. Котельва. вул. Петровського, 97, Код ЄДРПОУ 03773174, р/р 26008100049519 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 331605, код 03773174) 129 688,50 грн основного боргу, 2180,06 грн. неустойки та 2 637,37 грн. судового збору.

3. Видати наказ після набрання цим рішенням законної сили.

4. Копії рішення направити сторонам.

Повне рішення складено 28.01.2013 р.

Суддя О.С.Мацко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом (ч.5 ст. 85 ГПК України).