Рішення № 28866139, 24.01.2013, Господарський суд Чернігівської області

Господарський суд Чернігівської області

____________________

14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

24 січня 2013 року справа №5028/6/65(7/73)/2012

За позовом: Прип'ятського спеціального прокурора, вул. Радянська, 31, м. Чорнобиль, Київська область, 07270 в інтересах державив особі: Державного агентства України з управління зоною відчуження, вул. О. Гончара, 55а, м. Київ, 01030, в особі позивача: Державного спеціалізованого підприємства „Чорнобильський спецкомбінат", вул. Радянська, 70, м. Чорнобиль, Київська область, 07270,до відповідача: дочірнього підприємства „Чернігівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України", вул. Київська, 17, м. Чернігів, 14005,про стягнення 99891 грн.Суддя Блохіна Ж.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: Шокур А.Ю., довіреність б/н від 19.11.2012 року,

за участю: Пугач Н.В. - начальника відділу прокуратури м. Чернігова, посв. №010958 від 23.10.2012 року.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

СУТЬ СПОРУ:

Прип'ятським спеціальним прокурором в інтересах держави в особі державного агентства України з управління зоною відчуження в особі позивача: Державного спеціалізованого підприємства „Чорнобильський спецкомбінат" подано позов до дочірнього підприємства „Чернігівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" про стягнення 99891 грн., в тому числі 90330 грн. основного боргу за невиконання умов договору №69/12 від 06.02.2012 року, 3237,90 грн. пені та 6323,10 грн. штрафу.

Позивач представника в судове засідання не направив, але надіслав на адресу суду телеграму, в якій просить розглянути справу без участі представника позивача. У судовому засіданні 20.12.2012р. представник позивача Пац В.А. надала суду докази часткового задоволення відповідачем позовних вимог в частині стягнення 90330 грн. основного боргу, який був перерахований відповідачем платіжним дорученням від 14.12.2012р. №272, в зв'язку з чим просила припинити провадження у справі в цій частині позовних вимог, а також підтримала позовні вимоги, з урахуванням уточненого розрахунку пені, в частині стягнення 3021,82 грн. пені та 6323,10грн. штрафу, усього просила стягнути 9344,92 грн.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, посилаючись на безпідставне стягнення пені та штрафу одночасно, посилаючись на ч.1 ст. 230, ч.ч.1,6 ст. 231, ч.2 ст. 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 546,549 Цивільного кодексу України, Закон України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". В судовому засіданні представник відповідача надав додаткові пояснення по справі, в яких також просить продовжити строк розгляду спору і витребувати від позивача письмові пояснення щодо нормативного обґрунтування стягнення пені, штрафу та визначення моменту (дати) прострочення зобов'язання.

Суд відмовляє в задоволенні клопотання представника відповідача щодо продовження строку розгляду спору та витребування від позивача письмових пояснення як необґрунтоване та безпідставне.

В судовому засіданні прокурор просить припинити провадження у справі в частині стягнення основної суми боргу та підтримав позовні вимоги, з урахуванням уточненого розрахунку пені, в частині стягнення 3021,82 грн. пені та 6323,10грн. штрафу.

Розглянувши подані матеріали, вислухавши прокурора та представника відповідача, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

06 лютого 2012 року між дочірнім підприємством „Чернігівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" (замовник) та Державним спеціалізованим підприємством „Чорнобильський спецкомбінат" (виконавець) укладено договір №69/12.

Згідно п. 1.1 договору виконавець зобов'язується надати послуги по експлуатаційному утриманню автодороги державного значення (регіональна) Р-56 Чернігів-Пакуль-КПП „Славутич"-Чорнобиль, а саме 14,5 км від перехрестя Чорнобиль-Славутич до кордону з республікою Білорусь, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги відповідно до умов договору.

Відповідно до п. 1.2 договору витрати на надання послуг, обумовлені в кошторисній документації, яка є невід'ємною частиною договору. (Додаток №2).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що відповідно до протоколу погодження договірної ціни (Додаток 31) та кошторисної документації загальна сума договору становить 99 900,00 грн. в т. Ч. ПДВ 16650,00 грн.

Замовник сплачує аванс в розмірі 30% від загальної суми договору (п. 2.2 договору).

Замовник здійснює розрахунок за фактично надані послуги на підставі акту приймання (форма КБ-2в) та довідки про вартість послуг (форма КБ-3), підписаних уповноваженими представниками сторін. Оплата наданих послуг після підписання актів та довідки здійснюється на протязі 10-ти днів (п. 2.3 договору).

Відповідно до п. 3.2 договору за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від суми заборгованості. Сплата пені і (або) штрафу не звільняє сторони від виконання зобов'язань за договором або усунення виявлених порушень.

Згідно п. 6.1 договору договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2012 року.

Закінчення строку дії договору не звільняє виконавця та замовника від виконання своїх зобов'язань, а також від відповідальності за невиконання або неналежне виконання за договором (п. 6.2 договору).

Сторони визначили договірну ціну за надані послуг в сумі 99 900 грн., підписавши та скріпивши печатками обох сторін відповідний документ (Договірна ціна), Протокол погодження договірної ціни (додаток №1 до договору), а також зведений кошторисний розрахунок вартості будівництва №ЛК-474 на суму 99 900 грн., складений позивачем та затверджений відповідачем.

В матеріалах справи містяться акти приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) №1/243 за березень 2012 року та №2/581 за травень 2012 року, довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (форма КБ-3) за березень та травень 2012р., які підписані та скріплені печатками обох сторін. Проте дані документі не містять дати їх підписання ні позивачем, ні відповідачем.

Згідно вищевказаних актів та довідок вартість виконаних позивачем робіт за березень 2012р. складає 35052 грн., за травень 2012р. складає 55278 грн., всього 99 330 грн.

Оскільки ні акти приймання виконаних будівельних робіт, ні довідки про вартість виконаних будівельних робіт за березень та травень 2012 року не містять дати їх підписання сторонами, суд виходить з того, що дані документи підписані в останній день місяця, тобто відповідно 31.03.2012р. та 31.05.2012р.

Договором передбачено, що оплата наданих послуг після підписання актів та довідки здійснюється на протязі 10-ти днів (п. 2.3 договору).

Відтак, відповідач зобов'язаний був оплатити виконані позивачем роботи у березні 2012р. у строк до 10.04.2012р., а роботи виконані у травні 2012р. - у строк до 10.06.2012р.

Відповідачем не були здійснені розрахунки за виконані позивачем роботи, надані згідно договору №69/12 від 06.02.2012 року, у встановлені строки.

Заборгованість відповідача перед позивачем на день звернення з позовом до суду становила 90 330 грн.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України ( далі - ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України ( далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як установлено ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 ГК України: "Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином."

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач направляв на адресу відповідача претензію №42-3383 від 04.07.2012 року з вимогою сплатити заборгованість, яка отримана відповідачем 16.07.2012 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи. Претензія залишена відповідачем без реагування.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, в порушення вищевказаних норм законодавства, відповідач не виконав вчасно та в повному обсязі свої зобов'язання по оплаті вартості будівельних робіт на суму 90 330 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позивачем правомірно заявлений до стягнення борг в сумі 90 330 грн.

Після звернення позивача з даним позовом відповідач перерахував на рахунок позивача борг в сумі 90 330 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №272 від 14.12.2012 року.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, провадження у справі в частині стягнення 90 330 грн. основного боргу підлягає припиненню на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України за відсутності предмету спору в цій частині.

На підставі п. 3.2 договору позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення (з урахуванням уточненого розрахунку, наданого позивачем в судовому засіданні 20.12.2012р.) 3021,82 грн. пені (1318,05 грн. пені за прострочення платежу з 08.04.2012р. по 08.10.2012р. з оплати виконаних у квітні 2012р. робіт на суму 35052 грн. та 1703,77 грн. пені за прострочення платежу з 11.06.2012р. по 07.11.2012р. з оплати виконаних у травні 2012р. робіт на суму 55278,00грн.) та 6323,10 грн. 7% штрафу за прострочення платежу в сумі 90 330 грн. понад 30 календарних днів.

Відповідно до п. 3.2 договору за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення, а за прострочення понад 30 календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від суми заборгованості. Сплата пені і (або) штрафу не звільняє сторони від виконання зобов'язань за договором або усунення виявлених порушень.

Для всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування штрафних санкцій, річних тощо, і в разі, якщо їх обчислення помилкове -зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно

Суд, здійснивши перевірку розрахунку пені та штрафу, заявлених до стягнення позивачем, дійшов висновку про те, що нарахування пені в сумі 21,61 грн. за прострочення грошового зобов'язання в сумі 35052 грн. (вартість виконаних робіт у березні 2012р.) за період з 08.04.2012р. по 10.04.2012р. здійснено неправомірно, оскільки перебіг прострочення платежу починається з 11.04.2012р.

Відтак, позивачем обґрунтовано і правильно здійснено нарахування пені в сумі 1296,44 грн. за прострочення платежу з 11.04.2012р. по 08.10.2012р. з оплати виконаних у квітні 2012р. робіт на суму 35052 грн. та 1703,77 грн. пені за прострочення платежу з 11.06.2012р. по 07.11.2012р. з оплати виконаних у травні 2012р. робіт на суму 55278,00грн., а також нарахування 7% штрафу в сумі 6323,10 грн. за прострочення платежу в сумі 90 330 грн. понад 30 календарних днів.

Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 ГК України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною другою статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини четвертої статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та частиною шостою статті 232 ГК України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною четвертою статті 231 ГК України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено частиною другою статті 231 ГК України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 ЦК України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

В даному випадку договором передбачено господарсько-правову відповідальність за порушення умов договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в частині стягнення 3000,21 грн. пені (1296,44 грн. + 1703.77 грн.) та 6323,10 грн. штрафу, усього в сумі 9323,31 грн. Решта позовних вимог задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

За таких обставин витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача повністю.

Керуючись ст. 49, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Припинити провадження у справі в частині стягнення 90 330 грн. боргу.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства „Чернігівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" (вул. Київська, 17, м. Чернігів, р/р 26004005943 в КФ АБ „Експрес Банк", м. Конотоп, МФО 337212, ідентифікаційний код 32016315) на користь Державного спеціалізованого підприємства „Чорнобильський спецкомбінат" (вул. Радянська, 70, м. Чорнобиль, Київська область, р/р 26002704667326 в ПАТ „Райффайзен Банк Аваль" у м. Києві, МФО 380805, ідентифікаційний код 37197165) 3000,21 грн. пені та 6323,10 грн. штрафу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Стягнути з Дочірнього підприємства „Чернігівський облавтодор" відкритого акціонерного товариства „Державна акціонерна компанія „Автомобільні дороги України" (вул. Київська, 17, м. Чернігів, р/р 26004005943 в КФ АБ „Експрес Банк", м. Конотоп, МФО 337212, ідентифікаційний код 32016315) до державного бюджету (р/р 31217206783002, отримувач - УДКСУ у м. Чернігові Державний бюджет, МФО 853592, ідентифікаційний код 38054398, Банк - ГУДКСУ у Чернігівській області, призначення платежу: „Судовий збір, код 03500068 пункт 2.1", код бюджетної класифікації 22030001) 1720,50 грн. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Відмовити в решті позову.

Повне рішення складено 28.01.2013 року.

Суддя Ж.В. Блохіна