Рішення № 28865999, 23.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-71/14639-2012 23.01.13

За позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ЄВРОБАНК»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК ТРАНСБУДІНВЕСТ»

про стягнення суми заборгованості в розмірі 1 459 447,84 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: Панченко О.В., довіреність № 3 від 25.01.2012 р.

від відповідача: Гиренко А.С., довіреність № 01/01-13.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ЄВРОБАНК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК ТРАНСБУДІНВЕСТ» про стягнення суми заборгованості в розмірі 1 459 447,84 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем були порушені умови Договору кредиту № ЮЛ-16/2011/К в частині повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитними коштами, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість перед позивачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 22.10.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-71/14639-2012, розгляд справи призначено на 08.11.2012 р.

31.10.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

07.11.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання 08.11.2012 р. представник позивача не з'явився. Вимоги ухвали від 22.10.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/14639-2012 позивач не виконав.

Представник відповідача у судове засідання 08.11.2012 р. не з'явився. Вимоги ухвали від 22.10.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/14639-2012 відповідач не виконав.

Клопотання, подане представником відповідача, про відкладення розгляду справи судом задоволено.

Враховуючи те, що представники сторін у судове засідання 08.11.2012 р. не з'явилися, а також у зв'язку з невиконанням сторонами вимог ухвали господарського суду міста Києва від 22.10.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/14639-2012 розгляд справи відкладено на 28.11.2012 р.

26.11.2012 р. до господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали від 22.10.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/14639-2012.

27.11.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано документи на виконання вимог ухвали від 22.10.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/14639-2012.

У судове засідання 28.11.2012 р. представник позивача з'явився. Вимоги ухвали від 22.10.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/14639-2012 позивач виконав.

Представник відповідача у судове засідання 28.11.2012 р. з'явився та надав документи на виконання вимог ухвали від 22.10.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/14639-2012. Вимоги ухвали від 22.10.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-71/14639-2012 відповідач виконав.

У судовому засіданні 28.11.2012 р. судом оголошено перерву до 12.12.2012 р.

30.11.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано документи для долучення до матеріалів справи.

12.12.2012 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником позивача подано клопотання про оголошення перерви в судовому засіданні.

У судове засідання 12.12.2012 р. представник позивача з'явився.

Представник відповідача у судове засідання 12.12.2012 р. з'явився.

У судовому засіданні 12.12.2012 р. представники сторін заявили клопотання про продовження строку розгляду спору на п'ятнадцять днів згідно зі ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши в судовому засіданні 12.12.2012 р. клопотання представників сторін про продовження строку розгляду спору, враховуючи особливості розгляду спору, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду спору.

У судовому засіданні 12.12.2012 р. судом оголошено перерву до 26.12.2012 р.

26.12.2012 р. судове засідання не відбулося.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 26.12.2012р. у зв`язку з перебуванням судді Нечая О.В. у відпустці справу № 5011-71/14639-2012 передано на розгляд судді Літвіновій М.Є.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.12.2012 р. суддею Літвіновою М.Є. справу № 5011-71/14639-2012 прийнято до свого провадження. Розгляд справи № 5011-71/14639-2012 призначено на 23.01.2013 р.

Розпорядженням заступника голови господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 14.01.2013 р. у зв`язку з виходом судді Нечая О.В. з відпустки справу № 5011-71/14639-2012 передано на розгляд судді Нечаю О.В.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.01.2013 р. справу № 5011-71/14639-2012 за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ЄВРОБАНК» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БК ТРАНСБУДІНВЕСТ» про стягнення суми заборгованості в розмірі 1 459 447,84 грн. було прийнято суддею Нечаєм О.В. до свого провадження.

У судове засідання 23.01.2013 р. представник позивача з'явився, надав документи для долучення до матеріалів справи, надав свої пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 23.01.2013 р. з'явився, надав свої пояснення по суті спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

17.02.2011 р. між Публічним акціонерним товариством комерційний банк «ЄВРОБАНК» (далі - позивач, кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК ТРАНСБУДІНВЕСТ» (далі - відповідач, позичальник) було укладено Договір кредиту № ЮЛ-16/2011/К (далі -Договір), відповідно до якого кредитодавець зобов'язується надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у сумі 2 000 000,00 грн. строком до « 17» серпня 2012 р. зі сплатою 25 % річних (п. 1.1. Договору).

Пунктом 1.1.2 Договору передбачено відповідний графік погашення кредиту.

Позивач у свої позовній заяві стверджує, що свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, в свою чергу відповідач порушив вищезазначені положення Договору в частині повернення кредиту та сплати процентів за його користування у встановлені Договором строки.

З наявних у матеріалах справи банківських виписок по особовому рахунку відповідача вбачається, що позивач (банк) свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, а саме надав відповідачу кредит в загальному розмірі 2 000 000,00 грн.

Відповідно до Узагальнюючої податкової консультації щодо використання банківських виписок як первинних документів, затвердженої Наказом Державної податкової служби України 05.07.2012 N 583, первинним документом вважається документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

В свою чергу господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Виписки з особових рахунків клієнтів, що є регістрами аналітичного обліку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій чи електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що виписки по особовому рахунку відповідача є первинними документами, а відповідно і належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 33-34 ГПК України, а тому приймаються до уваги судом.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було частково повернуто кредитні кошти та сплачено проценти за користування вищезазначеними коштами, відповідно до умов Договору, що також підтверджується виписками по особовому рахунку відповідача, долученими позивачем до матеріалів справи.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по поверненню кредиту в розмірі 1 195 486,13 грн. підлягають задоволенню.

Відповідачем також були порушені умови Договору в частині сплати процентів за користування кредитними коштами, розмір яких регламентовано п. 1.1 Договору.

Судом встановлено, що розмір відсотків за користування кредитом був встановлений у п. 1.1. Договору на рівні 17% та не змінювався протягом терміну користування відповідачем кредитними коштами.

Розмір заборгованості відповідача по сплаті процентів за користування кредитом, який підтверджується первинним документом, а саме випискою з особового рахунку відповідача, яка була долучена до матеріалів справи, складає 50 642,13 грн. (заборгованість по простроченим процентам) та 22 415,36 грн. (заборгованість по поточним процентам), тому підлягає задоволенню.

У своєму письмовому відзиві відповідач фактично визнає існуючу заборгованість перед позивачем.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що у відповідача перед позивачем відсутні боргові зобов'язання по поверненню кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами.

З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку про те, що заборгованість відповідача перед позивачем по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом становить 1 195 486,13 грн. та 73 054,49 грн. (50 642,13 грн. - заборгованість по простроченим процентам; 22 415,36 грн. - заборгованість по поточним процентам) відповідно.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по поверненню кредиту в розмірі 1 195 486,13 грн. та сплаті процентів за користування кредитом в загальному розмірі 73 054,49 грн. підлягають задоволенню.

Крім основної суми заборгованості позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом в розмірі 90 904,22 грн., а також штраф за порушення умов, визначених у п. 4.3 Договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Як вбачається з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 4.2. Договору в разі прострочення позичальником строків сплати процентів, а також прострочення строків повернення кредиту, позичальник сплачує кредитодавцю пеню в розмірі 1 % від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, в якому допущено прострочення.

Згідно з п. 4.3. Договору в разі порушення позичальником вимог п.п. 3.3.2. - 3.3.18. цього Договору, позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю штраф у розмірі 5 % від суми кредиту, визначеної п. 1.1. Договору, за кожний випадок.

Статтею 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в частині першій статті 193 Господарського кодексу України, яка також передбачає, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов'язання як пеня та її розмір встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України, ст. 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 09.04.2012 р. у справі № 3-88гс11.

Судом здійснено перерахунок заявленого позивачем розміру пені за прострочення повернення кредиту та прострочення сплати процентів за користування кредитом, а також штрафу за відповідні порушення та встановлено, що позивачем було вірно розраховано вищезазначені показники.

З огляду на вищенаведене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені за прострочення повернення кредиту та прострочення сплати процентів за користування кредитом в розмірі 90 904,22 грн., а також штрафу за вищезазначені порушення в розмірі 100 000,00 грн. підлягають задоволенню.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 1 459 447,84 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БК ТРАНСБУДІНВЕСТ» (04053, м. Київ, вул. Тургенєвська, будинок 82-А; ідентифікаційний код: 36050234) на користь Публічного акціонерного товариства «ЄВРОБАНК» (01032, м. Київ, бульвар Т. Шевченка, будинок 35; ідентифікаційний код: 25959784) заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 459 447 (один мільйон чотириста п'ятдесят дев'ять тисяч чотириста сорок сім) грн. 84 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 29 189 (двадцять дев'ять тисяч сто вісімдесят дев'ять) грн. 00 коп.

Повне рішення складено 28.01.2013 р.

Суддя О.В. Нечай