Рішення № 28865599, 23.01.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.01.13 р. Справа № 5006/8/166/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В.

при секретарі судового засідання Д'яковій Ю.Ю.

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Росімпортторг», м. Добропілля

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП», м. Донецьк

про стягнення заборгованості в сумі 291034,75 грн., 3% річних в сумі 1157,03 грн., пені в сумі 5785,11 грн.

за участю представників:

від позивача: Пітецький В.В. - за довір. від 07.12.2012 р. № 3, Бівшов В.Є. - директор, присутня особа - Лисяк Д.С. - ВК 436534

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Росімпортторг», м. Добропілля звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 291034,75 грн., 3% річних в сумі 1157,03 грн., пені в сумі 5785,11 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на договір № 08/05-11 від 08.05.2011 р., додаткову угоду від 03.01.2012 р. до договору № 08/05-11 від 08.05.2011 р., акт звірки взаємних розрахунків, видаткові накладні, правовстановлюючі документи тощо.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав наполягав на їх задоволенні.

Відповідач жодного разу у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином відповідними ухвалами суду, які направлялися за його місцезнаходженням.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а відсутність належним чином повідомлених представників сторін у світлі приписів ст. ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію і не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши у судовому засіданні представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно зі ст. ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

08.05.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Росимпортторг» (продавець), та Товариством з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП», (покупець) було укладено договір поставки № 08/05-11, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передавати у власність покупця паливно-мастильні матеріали, а саме: бензин А-76, А-80, А-92, А-95, дизельне паливо, а покупець приймати товар та оплачувати його на умовах цього договору.

Вартість та суму договору сторони узгодили в розділі 2 Договору.

Порядок передачі товару сторони узгодили в розділі 4 Договору.

Так, відповідно до п. 4.7 договору приймання - передача товару здійснюється в пункті поставки та оформлюється між сторонами накладною на товар з обов'язковим підписом уповноваженого представника.

Відповідно до п. 4.8 датою відвантаження товару вважається дата, що зазначена в видатковій накладній. Товар вважається прийнятим покупцем з моменту підписання їм товаросупроводжувальних документів.

Розділом 5 договору сторони узгодили порядок розрахунків.

Так, за згодою сторін поставка товару може здійснюватись на умовах часткової передоплати або наступної оплати за поставлений товар. У випадку наступної оплати за товар, покупець зобов'язаний здійснити оплату протягом 5 календарних днів з моменту отримання товару (п. 5.2 договору).

Відповідно до п. 6.1 договору цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2011 р. У випадку якщо до закінчення троку дії договору, жодна зі сторін не виявить бажання припинити договірні відносини, строк дії цього договору вважається пролонгованим на кожний наступний рік на тих же умовах (п.6.2 договору). Цей договір не втрачає сили поки зобов'язання сторін (фінансові взаєморозрахунки між сторонами) не будуть виконані в повному обсязі.

Додатковою угодою від 03.01.2012 р. до договору № 08/05-11 від 08.05.5012 р. сторони продовжили строк дії цього договору до 31.12.2012 р.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

На виконання умов договору № 08/05-11 від 08.05.5012 р. позивач поставив у серпні - вересні 2012 р. відповідачу товар.

Факт поставки товару позивачем відповідачу підтверджено матеріалами справи, зокрема видатковими накладними від 02.08.2012 р. № 102, від 07.08.2012 р. № 111, від 03.08.2012 р. № 103, від 10.08.2012 р. № 122, від 10.08.2012 р. № 137, від 14.08.2012 р. № 131, від 18.09.2012 р. № 155/1.

В свою чергу, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлює, якщо в зобов'язанні встановлений строк (дата) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (дату).

Відповідач свої зобов'язання за договором виконав не в повному обсязі, внаслідок чого утворилася заборгованість перед позивачем в сумі 291034,75 грн. за вищезазначеним договором.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо сплати вартості партії товару за договором купівлі-продажу від № 08/05-11 від 08.05.5012 р., позивач звернувся до суду та просить стягнути з відповідача борг за поставлену продукцію в сумі 291034,75 грн.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку, що сума боргу відповідача перед позивачем -

291034,75 грн. є доведеною та такою, що підлягає стягненню в повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищезазначеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1157,03 грн. за період з 09.10.2012 р. по 27.11.2012 р.

Дослідивши всі матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 3% річних саме за вказаний ним у розрахунку період є обґрунтованими та правомірними.

Суд, здійснивши перевірку арифметичного розрахунку пені за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство", дійшов висновку про часткове задоволення вимог щодо стягнення 3% річних за період з 09.10.2012 р. по 27.11.2012 р., а саме в сумі 1 153,86 грн.

Відповідно до ст. ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Порушенням зобов'язання, згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно п. п. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до п. 7.2 договору якщо за згодою сторін поставка товару здійснюється на умовах часткової передоплати або оплати за поставлений товар, або покупцю надана відстрочка оплати, але в обумовлений строк заборгованість не погашена, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки оплати.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543-96-ВР, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи наведені вище приписи, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 5785,11 грн. за період з 09.10.2012 р. по 27.11.2012 р.

Суд, здійснивши перевірку арифметичного розрахунку пені за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство", встановивши відповідність визначення її розміру приписам ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України та ст. 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", дійшов висновку про часткове задоволення вимог щодо стягнення пені за період з 09.10.2012 р. по 27.11.2012 р., а саме в сумі 5769,31 грн.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову шляхом накладення аресту на майно відповідача, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, пр-т Ілліча, 3 та на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку № 2600601049175 в ПАТ ВТ Банк, МФО 321767, суд відмовляє в її задоволенні з наступних підстав.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позивач не надав суду обґрунтованих доказів необхідності вжиття заходів щодо забезпечення позову шляхом накладення аресту на майно відповідача, що знаходиться за адресою: м. Донецьк, пр-т Ілліча, 3 та на грошові кошти, що знаходяться на розрахунковому рахунку № 2600601049175 в ПАТ ВТ Банк, МФО 321767, а також не представив суду доказів, що невжиття заходів по забезпеченню позову утруднить або унеможливить виконання судового рішення.

Враховуючи наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі ст. 129 Конституції України, ст. ст. 258, 526, 527, 530, 549, 625, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. 67, 193, 232 Господарського кодексу України, керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Росімпортторг», м. Добропілля до Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП», м. Донецьк стягнення заборгованості в сумі 291034,75 грн., 3% річних в сумі 1157,03 грн., пені в сумі 5785,11 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП»,

м. Донецьк (83001, м. Донецьк, пр-т Ілліча, 3, ЄДРПОУ 33604228, р/р 2606010049175 в ПАТ ВТ Банк, МФО 321767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росімпортторг», м. Добропілля (85004, м. Добропілля, вул. Фрунзе, 18, ЄДРПОУ 37014789, р/р 26004325767 у Райффайзен Банк «Аваль», м. Київ, МФО 380805) заборгованість в сумі 291034,75 грн., 3% річних в сумі 1153,86 грн., пеню в сумі

5769,31 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Добропільське АТП»,

м. Донецьк (83001, м. Донецьк, пр-т Ілліча, 3, ЄДРПОУ 33604228, р/р 2606010049175 в ПАТ ВТ Банк, МФО 321767) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росімпортторг», м. Добропілля (85004, м. Добропілля, вул. Фрунзе, 18, ЄДРПОУ 37014789, р/р 26004325767 у Райффайзен Банк «Аваль», м. Київ, МФО 380805) судовий збір в розмірі 5959,16 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 23.01.2013 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 28.01.2013 р.

Суддя Бокова Ю.В.