Ухвала суду № 28865018, 24.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2512/2381/2012 Головуючий у 1-й інстанції: Сова Т.Г. Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

У Х В А Л А

Іменем України

24 січня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі: Медведєвій А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Менського районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2012 року у справі за адміністративним позовом Менського районного центру зайнятості -робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року Менський районний центр зайнятості -робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття звернувся до Менського районного суду Чернігівської області з адміністративним позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю. Свої вимоги обґрунтовує тим, що відповідач перебувала на обліку як безробітний та отримувала допомогу по безробіттю з 2005 року по 2012 рік відповідно до особисто поданих заяв про надання статусу безробітної та призначення допомоги по безробіттю, на підставі ч.ч. 1, 3, 4 ст. 22, ч. 1 ст. 23 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття". Вважає, що вказана допомога відповідачем отримана безпідставно, оскільки остання протягом зазначеного періоду була зареєстрована як фізична особа підприємець. Просив стягнути спірні кошти у судовому порядку.

Постановою Менського районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2012 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Менського районного центру зайнятості-робочий орган виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття 3074,24 грн. виплаченої допомоги по безробіттю та 365,78 грн. вартості наданих соціальних послуг.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції було встановлено, що 01.03.2005 року до Менського районного центру зайнятості як така, що шукає роботу, звернулася відповідачка.

В зв'язку з відсутністю підходящої роботи за її особистою заявою 08.03.2005 року було прийнято рішення про надання статусу безробітної та призначена виплата допомоги по безробіттю відповідно п.п. 1,3,4 ст. 22 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування України на випадок безробіття».

15.09.2005 року відповідачка була знята з обліку, відповідно до п.п. «а»п. 44 Положення щодо застосування Закону України «Про зайнятість населення".

23.07.2007 року повторно відповідач звернулась до центру зайнятості, 30.07.2007 року їй надано статус безробітної та призначена допомога.

19.11.2007 року відповідача було знято з обліку.

01.06.2012 року відповідач втретє звернулась до центру зайнятості, як така, що шукає роботу.

08.06.2012 року відповідачці було надано статус безробітної та призначена допомога.

28.09.2012 року відповідача було знято з обліку.

07.07.2012 року між Менським районним центром зайнятості та відповідачем було укладено договір щодо професійного навчання.

В період проходження професійного навчання відповідачем службою зайнятості здійснені витрати в розмірі 365,78 грн.

Під час звірки бази даних Менського районного центру зайнятості з базою даних Державної податкової адміністрації України, було виявлено, що відповідачка в період перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітна, була зареєстрована як фізична особа -підприємець .

Для підтвердження даного факту на адресу державного реєстратора Менської РДА була направлено письмовий запит, у відповіді на який вказано, що відповідач була зареєстрована як фізична особа - підприємець Менською РДА 16.01.1997 року, на дату надання довідки державна реєстрація припинення підприємницької діяльності відповідача не проведена.

Відповідачка під час звернення до центру зайнятості, відповідно до п.2 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян , які шукають роботу, і безробітних № 219 від 14.02.2007 року, була ознайомлена з пам'яткою "Ваші права - Ваші обов'язки", про що є її особистий підпис в заявах, на Додатку до ПК № 1 «Відвідування особою ЦЗ, надані послуги та прийняті рішення».

Позивач вважає, що відповідач на момент перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітної з 08.03.2005 року по 15.09.2005 року, з 30.07.2007 року по 19.11.2007 року, з 08.06.2012 року по 28.09.2012 року була зайнятою особою і не мала права на отримання допомоги по безробіттю.

За час перебування на обліку в Менському районному центрі зайнятості як безробітної та будучи зареєстрованої як фізична особа - підприємець відповідачу була нарахована та виплачена допомога по безробіттю в сумі 3074,24 грн. та вартість наданих соціальних послуг в сумі 365,78 грн. - витрати на навчання.

У зв'язку з неповерненням відповідачем вказаних коштів у добровільному порядку позивач звернувся до суду з позовом про їх стягнення.

Задовольняючи даний позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем отримано спірні кошти без достатніх правових підстав, оскільки вказані кошти не повернуто останньою добровільно, то вказана сума підлягає стягненню в судовому порядку.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується з огляду на наступне.

Відповідно до пп. б п. 3 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення»в Україні до зайнятого населення належать громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, зокрема, підприємці.

Згідно зі ст. 2 цього ж Закону безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

За змістом ч. 1 ст. 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття»видом забезпечення за цим Законом є допомога по безробіттю.

Згідно зі ст. 36 вказаного Закону застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до ч. 3 ст. 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" сума виплаченого забезпечення вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Статтею 39 вказаного Закону передбачено, що спори, що виникають із правовідносин за цим Законом вирішуються в судовому порядку.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідно до правил вказаних вище норм законодавства України підставою для стягнення спірних коштів можуть бути обставини, що впливають на умови виплати такого соціального забезпечення та надання соціальних послуг.

Такою обставиною позивач, з чим погодився суд першої інстанції, вважає наявність в Менській районній державній адміністрації відомостей про реєстрацію відповідача суб'єктом підприємницької діяльності у 1997 році.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до довідки № 11-11/21 від 30.07.2012 року відповідач була зареєстрована як фізична особа-підприємець Менською РДА 16.01.1997 року, станом на 30.07.2012 року державна реєстрація припинення її підприємницької діяльності не проведена (а.с.16).

За таких обставин колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення даного позову.

Доводи апеляційної скарги спростовуються вищевикладеним, а тому вона задоволенню не підлягає.

Зі змісту ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 -залишити без задоволення, а постанову Менського районного суду Чернігівської області від 31 жовтня 2012 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий-суддя: В.П. Мельничук

Судді: І.О. Лічевецький

В.Е. Мацедонська

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.