Рішення № 28864472, 24.01.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.01.13 Справа № 19/5014/3190/2012

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експомашсервіс", м.Харків,

до Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів", м.Стаханов Луганської області, -

про стягнення 37875 грн. 24 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача – представник не з’явився;

від відповідача – представник не з’явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений товар у сумі 37875,24 грн., нарахованого з посиланням на неналежне виконання з його боку умов договору поставки №99, укладеного між сторонами 30.03.12 року.

Справа №19/5014/3190/2012 знаходилася у провадженні судді Косенко Т.В. та у зв'язку з її відпусткою по пологам, за результатами повторного розподілу автоматизованого системного документообігу суду у відповідності до вимог ст. 21 Господарського процесуального кодексу України її передано на розгляд судді Середі А.П.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 10.01.13 року до 24.01.13року – у зв’язку з неявкою відповідача та невиконанням з його боку вимог суду про надання документів та доказів.

10.01.13 року, через канцелярію суду, позивач подав заяву з клопотанням про здійснення розгляду справи за його відсутності.

До судового засідання, призначеного на 24.01.13 року, позивач не з’явився.

Розглянувши вищезгадану заяву позивача, суд вважає, що вона відповідає приписам ч.2 ст. 22 ГПК України, а тому долучена судом до справи та врахована при розгляді спору.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;25;42 та ін.), у тому числі письмовим повідомленням оператора поштового зв’язку про вручення 19.12.12 року уповноваженій особі відповідача ухвали суду про порушення провадження у справі та про призначення її до слухання (а.с.25).

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів для повідомлення відповідача про дату слухання справи.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи, наявні у ній докази, керуючись ст.ст.43,22,32-34,36,43 та 75 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути спір по суті у цьому судовому засіданні за відсутності сторін, – на підставі наявних у справі доказів.

І.Дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

30.03.12 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі укладено договір постачання №99, відповідно до якого постачальник зобов’язується передати у власність покупця товар, повне найменування якого, марка, вид, сорт вказуються у специфікаціях (додатках) до договору, які є його невід’ємною частиною, а покупець зобов’язується прийняти вказаний товар та оплатити його у порядку і на умовах, передбачених цим договором (пункти 1.1;4.1).

Перелік документів, якими супроводжується товар, сторони визначили у п.3.4 договору; крім того, постачальник зобов’язаний виписати податкову накладну (п.3.7).

Перехід права власності на товар, що поставляється, відбувається в момент підписання видаткової накладної обома сторонами (п.3.12).

Оплата здійснюється в національній валюті України за цінами даного договору, безготівково. Форма розрахунку вказується сторонами у специфікаціях (додатках) до даного договору (п.4.6).

У випадку, якщо сторони у порядку, зазначеному у п.4.6 договору, встановили термін оплати – після моменту поставки, - покупець здійснює оплату після надання постачальником документів, зазначених у пунктах 3.4 та 3.7 договору. При простроченні надання документів, вказаних у п.п.3.4 та 3.7 договору, термін оплати збільшується на строк прострочення документів (п.4.7).

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання сторонами зобов’язань, не встановлена цим договором, регламентується чинним законодавством України (п.9.2) (а.с.8-10).

Згідно специфікації №01/12Г до договору предметом поставки є кабельний візок WN120 R/260 (число ярусів 1, max діаметр кабелю 26 - у кількості 6 штук за ціною 6312,54 грн. за 1 штуку на суму 37875,24 грн. (а.с.11).

На підтвердження факту виконання умов договору зі свого боку та позовних вимог позивач надав до справи:

видаткову накладну №26 від 04.07.12 року – про відпуск на користь відповідача товару, вказаного у специфікації №01/12Г, - при цьому факт його отримання підтверджено підписом уповноваженої особи відповідача, скріпленого його штампом (а.с.13);

рахунок №47 від 04.07.12 року на суму 37875,24грн. (а.с.12);

податкову накладну №3 від 04.07.12 року на суму 37875,24 грн. (а.с.14);

інші докази (а.с.15-16).

08.08.12 року за вих. №б/н позивач спрямував на адресу відповідача листа з пропозицією – сплатити вартість отриманого товару (а.с.17), - але, як вбачається з наявних у справі доказів, відповідач не зробив цього.

12.11.12 року за вих. №01-12/11-2012 позивач спрямував на адресу відповідача вимогу про сплату боргу у строк до 22.11.12 року (а.с.18-20), - але відповідач не сплатив його, - що стало підставою для його звернення з цим позовом до суду.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів та вчинення інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Різновидністю правочину є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ), який є обов’язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Договір, укладений між сторонами у справі, належить до договорів купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов’язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Одностороння відмова від зобов’язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач у справі належним чином виконав вимоги ст.662 ЦК України, - тобто передав покупцеві обумовлену договором кількість товару, - з огляду на що відповідач, отримавши останній, повинен був у визначений договором строк сплатити його вартість.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов’язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як вбачається з обставин справи та наявних у ній доказів, позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів, що термін сплати боргу за вищеназваним договором є таким, що настав.

З огляду на те, що відповідач не вчинив дій, спрямованих на повну оплату вартості отриманого товару, позивач правомірно звернувся з цим позовом до суду.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, але відповідач не у повній мірі сплатив на користь позивача вартість отриманого товару, тобто припустився порушення зобов’язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу пунктів 3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

За загальним правилом, викладеним у частинах 1-3 статті 623 Цивільного кодексу, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Таким чином, позов підлягає задоволенню у повному обсязі з підстав, викладених вище у цьому рішенні.

Керуючись ст.ст.44 та 49 ГПК України, суд сплату судового збору покладає на відповідача.

На підставі викладеного, ст.ст. 11,16,202,205,509,512,514,525-527,530,549,599,610-614,623-625 Цивільного кодексу України, ст.ст.20,179,193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.43,22,32-34,36,43,44,49,75,82,84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області -

в и р і ш и в :

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Стахановський завод феросплавів", ідентифікаційний код 00186513, яке знаходиться за адресою: місто Стаханов Луганської області, - на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Експомашсервіс", ідентифікаційний код 33290770, яке знаходиться за адресою: місто Харків, вул. Короленка, 25, - основний борг за поставлений товар у сумі 37875 (тридцять сім тисяч вісімсот сімдесят п’ять) грн. 24 коп., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1609 (одна тисяча шістсот дев’ять) грн. 50 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 24.01.13 року оголошено тільки вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано – 28 січня 2013 року.

Суддя А.П.Середа