Рішення № 28864445, 24.01.2013, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32 ______

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24.01.13 Справа № 8/5014/3337/2012

За позовом Державного підприємства "Кремінське лісомисливське господарство", м. Кремінна Луганської області,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Лисичанськ Луганської області, -

про стягнення 39 139 грн. 24 коп.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судового засідання Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від позивача - представник не з'явився;

від відповідача - представник не з'явився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за відпущені товари (лісоматеріали) у сумі 33271,16 грн. та за послуги по їх доставці у сумі 1738,80 грн., пені за період з 01.07.11 року по 18.12.12 року у сумі 2587,66 грн. та 3% річних за період з 01.07.11 року по 18.12.12 року у сумі 1541,62 грн., нарахованих ним з посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу №01-18, укладеного між сторонами 24.05.11 року.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 10.01.13 року до 24.01.13 року - у зв'язку з неявкою відповідача та з метою надання сторонам можливості подати додаткові докази.

23.01.13 року, через канцелярію суду, позивач подав клопотання про розгляд справи за його відсутності (без вих. номера та без дати).

До судового засідання, призначеного на 24.01.13 року, він не з'явився.

Розглянувши вищезгадане клопотання позивача, суд дійшов висновку, що воно відповідає приписам ч.2 ст. 22 ГПК України та підлягає задоволенню.

Відповідач своїм правом на надання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, хоча належним чином був поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи (а.с.1;53).

Позивач у позовній заяві в якості адреси місцезнаходження відповідача вказав: АДРЕСА_1 (а.с.2-4), на яку судом була спрямована ухвала про порушення провадження у справі та про відкладення її розгляду.

На запит суду обласне адресне бюро повідомило, що громадянин ОСОБА_1 зареєстрований за вищевказаною адресою (а.с.45), що, крім того, підтверджується довідкою з ЄДР за №15542207 від 08.01.13 року (а.с.48).

Оператор поштового зв'язку станом на день вирішення цього спору по суті повернув ухвалу суду від 10.01.13 року - про відкладення розгляду справи - з доданням довідки "за зазначеною адресою не проживає".

З огляду на викладене суд при вирішенні цього спору керується:

приписами ч. 1 ст. 64 ГПК України, де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві; у разі відсутності сторін за адресою, вказаною у ЄДР, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена належним чином;

пунктом 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.11 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", відповідно до якого особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

Отже, у суду є підстави вважати, що ним вжито належних заходів, спрямованих на повідомлення відповідача про дату, час та місце судових слухань.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги обставини справи та наявні у ній докази, керуючись ст.43,ч.3 ст.22,ст.ст.32-34,36,43 та 75 ГПК України, - суд вважає, що спір підлягає вирішенню по суті у цьому судовому засіданні за відсутності сторін, - на підставі наявних у справі доказів.

І.Дослідивши наявні докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи.

24.05.11 року між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) у простій письмовій формі укладено договір №01-18 купівлі-продажу, відповідно до якого продавець зобов'язується передати, а покупець - прийняти та оплатити згідно умовам цього договору лісоматеріали (надалі - товар), номенклатура, кількість, ціна яких оговорені сторонами у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору (п.1).

Форма оплати - безготівкова, з відстроченням платежу впродовж 20 банківських днів з моменту отримання товару, якщо інше не оговорено у додаткових угодах. Датою оплати товару є дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця (п.3).

За фактом передачі товару продавець надає покупцеві рахунок-фактуру та товарно-транспортну накладну (п.4.3).

Сторони несуть відповідальність за спричинені збитки відповідно до чинного законодавства України (п.7.1).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.11 року, а за фінансовими зобов'язаннями - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором (п.8.1). (а.с.6-7).

24.05.11 року сторони уклали додаткову угоду №1 до договору, згідно якій домовилися, що у травні-червні 2011 року продавець зобов'язується передати лісоматеріали, зазначені у п.1 цієї угоди, - на загальну суму 28560,00 грн., а також надати послуги з завантаження лісоматеріалів на загальну суму 1202,40 грн. (а.с.8).

26.05.11 року сторони уклали додаткову угоду №2 до договору, згідно якій домовилися, що продавець зобов'язується передати покупцеві пиломатеріали на загальну суму 1218,00грн. (а.с.9).

27.05.11 року сторони уклали додаткову угоду №3 до договору, згідно якій домовилися, що у травні 2011 року продавець зобов'язується передати лісоматеріали, зазначені у п.1 цієї угоди, - на загальну суму 2401,00 грн., а також надати послуги з завантаження лісоматеріалів на загальну суму 98,19 грн. (а.с.10).

На підтвердження факту виконання умов договору зі свого боку, а також позовних вимог позивач надав до справи наступні документальні докази:

1)акти виконаних робіт на послуги з доставки:

№РГ1 від 24.05.11 року на суму 289,80 грн.,

№РГ2 від 25.05.11 року на суму 289,80 грн.,

№РГ3 від 25.05.11 року на суму 289,80 грн.,

№РГ4 від 26.05.11 року на суму 289,80 грн.,

№РГ5 від 26.05.11 року на суму 289,80 грн.,

№РГ6 від 27.05.11 року на суму 289,80 грн., - а разом на суму 1738,80 грн. (а.с.11-16);

2)товарно-транспортні накладні за період з 24.05.11 року по 27.05.11 року на загальну суму 33271,16 грн. (а.с.17-23), - кожна з яких містить докази отримання вантажу відповідачем.

Позивач стверджує, що відповідач, отримавши товар, не здійснив оплату його вартості (а.с.2-4;24-25).

Судом встановлено, що з урахуванням приписів п.3 укладеного між сторонами договору термін сплати отриманого товару є таким, що настав:

по поставці від 24.05.11 року - 20.06.11 року;

по поставці від 25.05.11 року - 23.06.11 року;

по поставці від 26.05.11 року - 24.06.11 року;

по поставці від 27.05.11 року - 27.06.11 року.

Незважаючи на цю обставину, позивач стверджує, що відповідач вартість отриманого товару не сплатив до цього часу, - що стало підставою для його звернення з даним позовом до суду.

На суму основного боргу 33271,16 грн. позивач, керуючись умовами договору та чинним законодавством, нарахував:

пеню за період з 01.07.11 року по 18.12.12 року - у сумі 2587,66 грн.;

3% річних за період з 01.07.11 року по 18.12.12 року - у сумі 1541,62 грн.

Як вбачається з вищевикладеного, позивач мав право на нарахування 3% річних та пені, починаючи з вищевказаних дат, але зробив це з 01.07.11 року, що є його правом; суду надано право виходити за межі позовних вимог лише за умов, визначених у п.2 ст. 83 ГПК України, - але у даному випадку такі умови відсутні, - а тому предметом спору є суми, визначені позивачем.

Крім вищезазначених сум позивач просить стягнути з відповідача витрати за послуги з доставки у сумі 1738,80 грн.

Відповідач позов не спростував та не оспорив.

ІІ.Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) зобов'язання для фізичних та юридичних осіб виникають внаслідок вчинення ними дій, передбачених цим Кодексом, у т.ч. - укладення договорів та вчинення інших правочинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦКУ).

Різновидністю правочину є договір.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦКУ), який є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦКУ).

Договір, укладений між сторонами у справі, належить до договорів купівлі-продажу.

Згідно ст.655 ЦКУ за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Уклавши договір, сторони набули низку прав та зобов'язань.

Зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана виконати на користь іншої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.д.) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов'язання (ч. 1 ст.509 ЦКУ).

Одностороння відмова від зобов'язання є неприпустимою (ст. 525 ЦКУ).

Відповідно до ст.526 ЦКУ (ст.193 ГКУ) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а частиною 1 ст.530 ЦКУ встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач у справі належним чином виконав вимоги ст.662 ЦК України, - тобто передав покупцеві обумовлену договором кількість товару, - з огляду на що відповідач, отримавши останній, повинен був у визначений договором строк сплатити його вартість.

Так, статтею 691 ЦКУ встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Якщо ціну встановлено залежно від ваги товару, вона визначається за вагою нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна товару підлягає зміні залежно від показників, що зумовлюють ціну товару (собівартість, затрати тощо), але при цьому не визначено способу її перегляду, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на момент передання товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо передання товару, ціна визначається виходячи із співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передання товару, встановлений у договорі, а якщо такий день не встановлений договором, - на день, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Положення цієї частини про визначення ціни товару застосовуються, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства або не випливає із суті зобов'язання.

Отримавши від позивача товар, відповідач повинен був дотримуватися як вимог вищецитованої статті, так і умов договору.

Такий його обов'язок передбачено частинами 1 та 2 ст. 692 ЦКУ, якими встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Як вбачається з обставин справи та наявних у ній доказів, позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів, що термін сплати боргу за вищеназваним договором є таким, що настав.

З огляду на те, що відповідач не вчинив дій, спрямованих на повну оплату вартості отриманого товару, позивач правомірно звернувся з цим позовом до суду.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, але відповідач не у повній мірі сплатив на користь позивача вартість отриманого товару, тобто припустився порушення зобов'язань.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу пунктів 3 та 4 статті 611 Кодексу у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 612 ЦКУ визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач у порядку та у спосіб, встановлені чинним законодавством, довів наявність вини відповідача у невиконанні умов договору, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦКУ).

За загальним правилом, викладеним у частинах 1-3 статті 623 Цивільного кодексу, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов'язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред'явлення

позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Договором може бути встановлено обов'язок відшкодувати збитки лише в тій частині, в якій вони не покриті неустойкою. Договором може бути встановлено стягнення неустойки без права на відшкодування збитків або можливість за вибором кредитора стягнення неустойки чи відшкодування збитків (ст. 624 ЦКУ).

Згідно частинам 1 та 3 статті 549 Цивільного кодексу неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України (далі - ГКУ), встановлено, що нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців після виникнення права на нарахування таких санкцій.

Як сказано вище у цьому рішенні, позивач нарахував пеню, виходячи з періодів виникнення права на її нарахування щодо окремих часток боргу, - з чим погоджується суд.

Пунктом 1 ч.2 ст. 258 ЦК України для стягнення пені встановлено скорочений - річний - термін, який, згідно частині 3 ст. 267 того ж Кодексу застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення.

Заява про застосування терміну позовної давності щодо пені від відповідача не надійшла, а тому позов в частині її стягнення підлягає задоволенню у повному обсязі.

При вирішенні спору в частині стягнення 3% річних суд керується ст. 625 ЦКУ, згідно якій боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Спосіб захисту порушеного права сторонами за цим спором обрано у відповідності до вимог ст. 16 Цивільного та ст. 20 Господарського кодексів України.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з підстав, про які йдеться вище у цьому рішенні.

Відповідно до приписів ст.ст.44 та 49 ГПК України суд витрати по сплаті судового збору покладає на відповідача як на сторону, яка порушила вимоги закону, умови договору та з вини якої спір доведено до суду.

На підставі викладеного, ст.ст.11.16,509,525,526,529,530,549,611,612,614,623-625,655,692 Цивільного кодексу України, ст.ст.173,193,227,232,275,276 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст.43,32-34,43,44,49,82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, - на користь Державного підприємства "Кремінське лісомисливське господарство", ідентифікаційний код 00993604, яке знаходиться за адресою: місто Кремінна, вул. Хвойна, 1 Луганської області, - основний борг у сумі 33271 (тридцять три тисячі двісті сімдесят одна) грн. 16 коп., 3% річних у сумі 1541 (одна тисяча п'ятсот сорок одна) грн. 62 коп., пеню у сумі 2587 (дві тисячі п'ятсот вісімдесят сім) грн. 66 коп., витрати за послуги з доставки лісоматеріалів у сумі 1738 (одна тисяча сімсот тридцять вісім) грн. 80 коп., а також судовий збір у сумі 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп.; видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 24.01.13 року оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення складено у повному обсязі та підписано - 28 січня 2013 року.

Суддя А.П.Середа