Ухвала суду № 28862001, 22.01.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5099/12/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Брагіна О.Є. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

Іменем України

22 січня 2013 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Твердохліб В.А., Костюк Л.О.

при секретарі - Синицина К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Люмен» на постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року у справі за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Люмен» до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИЛА:

Приватне акціонерного товариства «Люмен» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року адміністративний позов залишено без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Приватне акціонерного товариства «Люмен» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду міста Києва від 15 листопада 2012 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в травні 2012 р., на підставі наказу №355 від 10.05.2011 р. та згідно із п.79.1 статті 79, абз.9 п.201.10 статті 201 ПК України державним податковим ревізором-інспектором відділу зустрічних перевірок управління податкового контролю Броварської ОДПІ ДПС було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ПАТ «Люмен»з питань підтвердження господарських відносин з платниками податків -ТОВ «Арагон ЛТД»за січень 2011 р. та з ТОВ «Аграф-Пром»за вересень 2011 р., наслідком якої стало складання акту перевірки №272/22-5/30356236 від 14.05.12 р. Згідно із висновками вказаного акту податковим органом було встановлено порушення ПАТ «Люмен» п.198.6 статті 198 ПК України, що виявилося у завищенні суми податкового кредиту у розмірі 180 000,00 грн., в т.ч. за січень 2011 р. у сумі 130 000,00 грн.; за вересень 2011 р. у сумі 50 000 грн., що призвело до заниження розміру податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню у бюджет у сумі 178 625,00 грн., в т.ч., за січень 2011 р. - 130 000,00 грн.; за вересень 2011 р.- 48 625,00 грн. та завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту з ПДВ 1 375 грн. за вересень 2011 р., а також порушення п.1, п. 5 статті 203, п.1, п.2 статті 215, п.1 статті 216, статтей 228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по договорах з постачальниками ТОВ «Арагон ЛТД», ТОВ «Аграф-Пром».

Судом першої інстанції встановлено, що 08.06.2012 р., на підставі складеного акту було винесене податкове повідомлення-рішення №0000012205, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 190782,25 грн. та штрафні санкції. Не погоджуючись з прийнятим рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку. Рішеннями ДПС у Київській області від 23.08.12 р. №2091/10/10-206/424-1048 та ДПС України від 24.09.12 р. №2419/0/61-12/10-2115 податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги без задоволення.

Як встановлено судом першої інстанції 04.01.2011 р., між ЗАТ «Люмен»та ТОВ «Арагон ЛТД»було укладено договір поставки товару за №10 на базисних умовах поставки FCA (Правила міжнародної торгівлі ІНКОТЕРМС 2000 р.).

На підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції позивачем були додані до матеріалів справи: видаткові накладні №№010403, 010601 від 04.01.11 р. та від 06.01.11 р. відповідно, виписка по особовому рахунку позивача за 01-02.03.11 р., 22.03.11 р., дві податкові накладні від 04.01.11 р. та 06.01.11 р.

01.07.11 р., між позивачем та ТОВ «Аграф-Пром»було укладено договір №30 поставки жгута на базисних умовах FCA м.Бровари (Правила міжнародної торгівлі ІНКОТЕРМС 2000 р.).

На підтверження факту здійснення вказаного договору до позовної заяви додані: видаткова накладна №0-000521 від 12.09.11 р., де у графі «отримала»наявний підпис особи без зазначення посади, прізвища, ім'я по батькові та печатки підприємства одержувача; виписка по собовому рахунку позивача за 23.09.11 р. та податкова накладна від 12.09.11 р. за підписом ОСОБА_2

Крім того, надано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2011 р., оборотно-сальдові відомості по рахунку №202 за вересень, березень, травень 2011р.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про безтоварний характер здійснених господарських операцій з огляду на таке:

Інкотермс встановлюють правила, які регулюють питання пов'язані з доставкою товарів від продавця до покупця. Це включає в себе власне перевезення, відповідальність за експортне та імпортне очищення товарів. Ці правила визначають відповідального за сплату доставки, митного оформлення, та страхування ризиків на шляху транспортування товарів у залежності від означених стандартних умов поставки.

Умови Інкотермс є стандартизованими. Ці умови регламентують момент передачі права власності на товар і всі пов'язані із цим ризики. Застосовуються в міжнародних договорах купівлі-продажу.

Умови FCA, встановлені у договорах поставки досліджених судом, передбачають (франко-перевізник назва місця). Продавець здiйснює поставку товару, який пройшов митне очищення для експорту, шляхом передання призначеному покупцем перевiзнику у названому мiсцi. Вибiр мiсця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому мiсцi. Якщо поставка здiйснюється на площах продавця, продавець вiдповiдає за завантаження. Якщо ж поставка здiйснюється в iншому мiсцi, продавець не несе вiдповiдальностi за розвантаження товару. Цей термiн може бути застосований незалежно вiд виду транспорту, включаючи змiшанi (мультимодальнi) перевезення. Пiд словом "перевiзник" розумiється будь-яка особа, що на пiдставi договору перевезення зобов'язується здiйснити або забезпечити здiйснення перевезення товару залiзницею, автомобiльним, повiтряним, морським, внутрiшнiм водним транспортом або комбiнацiєю цих видiв транспорту. Якщо покупець призначає iншу особу, нiж перевiзник, прийняти товар для перевезення, то продавець вважається таким, що виконав свої обов'язки щодо поставки товару з моменту його передання такiй особi.

Отже судом першої інстанції встановлено, що саме позивач згідно умов договорів поставки товару (п.3.1), укладеними з ТОВ «Арагон ЛТД» та ТОВ «Аграф Пром», повинен був визначити перевізника, якому його контрагенти-постачальники мали передати товар відповідно до умов договорів. Проте, представники позивача категорично відмовилися від факту будь-яких зносин з особою-перевізником та наявністю у них товаро-супровідних документів від перевізника.

Оскільки вибір місця поставки впливає на завантаження та розвантаження товару, а поставка була проведена не на площах продавця, продавець, згідно умов FCA не відповідав за розвантаженні товару у м.Бровари, а відтак це мав зробити позивач. Будь-які документи про здійснення вказаних робіт силами позивача або за рахунок інших, залучених осіб, ( у тому числі юридичних), позивачем не надано.

Не узгоджуються з базисними умовами поставки товару документи і інформація, що міститься у видаткових та податкових накладних, представлених позивачем. Так, згідно умов поставки (франко-перевізник назва місця) товар повинен був бути переданий від постачальника первізнику, а в подальшому покупцю, тобтопозивачу. Однак, судом встановлено і, це визнається сторонами, прийняття товару проводилось безпосередньо від представників продавця, що суперечить обраним базисним умовам поставки.

Норми витрат матеріалів на світлову лінію та світильник від 10.01.2011 р. та 01.07.2011 р. не є документами первинного бухгалтерського регістру та податкової звітності, тому судом було оглянуто, але не прийнято до уваги.

Що стосується маршрутних листів у кількості 4 штук МЛ- ОТК-01, то судом першої інстанції зазначено наступне: відповідно до Типового положення з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затвердженого постановою КМУ від 16.05.2002 р. №630, маршрутний лист (маршрутна карта) є документом, який супроводжує партію деталей у процесі виробництва за операціями їх обробки в цеху і забезпечує необхідний контроль за дотриманням технологічного процесу, правильністю обліку руху партії деталей на виробництві та за відповідністю кількості виробленої продукції сумі заробітної плати, нарахованої за виконану роботу. Маршрутні листи виписуються заздалегідь на партії деталей відповідно до графіку запуску деталей у виробництво, технологічних карт тощо. Операції в маршрутному листі перелічуються в тій же послідовності, в якій вони зазначені у технологічних картах. Кожна партія деталей проходить усі операції за маршрутним листом. Залежно від умов роботи підприємства маршрутні листи можуть застосовуватися в поєднанні з рапортами про виробіток продукції за зміну. В цьому випадку змінний рапорт виконує роль розрахункового документа, в якому щомісячно з маршрутних листів записуються результати технічного приймання продукції за кожною операцією.

Впровадження маршрутної системи обліку потребує проведення ряду підготовчих робіт, зокрема: організації комплектування і зберігання партій деталей; забезпечення виробництва стандартною і мірною тарою, вагами й іншими вимірювальними приладами, що полегшують і прискорюють визначення кількості деталей у партії протягом усього процесу технологічної обробки. Ведення маршрутної системи потребує, щоб розміри партії деталей, які оброблюються, не змінювалися, бо якщо розподіл партій набуває постійного характеру, маршрутна система втрачає свою цінність і припиняє нормальне функціонування.

Колегія суддів апеляційної інстанції на підставі викладеного погоджується з висновком суду першої інстанції, що маршрутна система застосовується виключно для проведення контролю за дотриманням технологічного процесу, правильністю обліку руху партії деталей, виготовляємих на певному виробництві та, за відповідністю кількості виробленої продукції сумі заробітної плати, нарахованої за виконану роботу.

Маршрутний лист є обліком виробки деталей на конткретному виробництві, відтворює цей процес на кожному етапі і несе інше змістовне навантаження ніж те, яке обрали представники позивача. Оскільки люмінісценті лампи не виготовляються безпосередньо ТОВ «Люмен», то оформлення їх як деталі, яка вироблена даним підприємством, із зазначенням всіх виробничих операцій, включая ОТК протирічить Типовому положенню з планування, обліку і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг), спотворює сутність цього документа та свідчить про намагання позивача штучно надати маршрутному листу іншого, ніж це передбачено Типовим положенням, змісту.

Крім того, маршрутний лист без графіку запуску деталей у виробництво, технологічних карт, актів технічного приймання продукції за кожною операцією, а також за відсутності доказів проведення підготовчих робіт, зокрема: організації комплектування і зберігання партій деталей; забезпечення виробництва стандартною і мірною тарою, вагами й іншими вимірювальними приладами, інших технічних документів, сам по собі, не свідчить про виготовлення певних деталей у виробництві, і тим більше, не дає змоги визначити особу постачальника товару.

Відповідно до пунктів 212 та 213 Типового положення відпуск на виробництво сировини, матеріалів, покупних комплектуючих виробів, напівфабрикатів і палива здійснюється на основі належно оформлених документів, у яких зазначаються їхні вага, об'єм, площа або кількість відповідно до діючих норм витрат, а також шифри виробів, видів або груп продукції, для виробництва яких вони відпущені. Документами для оформлення відпуску матеріальних цінностей на виробництво є лімітно-забірні карти і вимоги, а не маршрутні листи.

Відповідальність за приймання, зберігання та відпуск матеріальних цінностей на підприємстві покладається на матеріально відповідальних осіб, з якими при призначенні на посаду укладається письмовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність. Цей договір повинен зберігатися у головного бухгалтера установи.

Для забезпечення приймання та видачі матеріалів, а також проведення їх інвентаризації на кожному місці зберігання матеріалів прикріплюється ярлик з найменуванням матеріалу, його марки, сорту, типорозміру, номенклатурного номера, одиниці вимірювання, норми запасу, ціни. Кожному місцю постійного зберігання матеріалів (складу, коморі, сховищу) присвоюють шифр (номер, код), який потім вказують у всіх прибуткових і видаткових первинних та зведених документах про рух матеріальних цінностей. Надходження матеріалів на склад оформлюється розпискою матеріально відповідальної особи на документах постачальника (рахунку, акті, накладній, товарно-транспортній накладній) або ж прибутковим ордером, який виписує матеріально відповідальна особа і додає до супровідних документів постачальника. Таким же чином оформляються документи при перевезенні матеріалів залученим автотранспортом.

Судом першої інстанції встановлено, що Позивачем надано на виконання умов вищевказаних договорів лише видаткові накладні. Факт одержання їх матеріально відповідальною особою із зазначенням місця зберігання товару (матеріалів), марки, сорту, номенклатурного номеру нічим не підтверджено і, за відсутності товаро-транспортних накладних, які повинні супроводжувати кожну партію товару, свідчить про неприйняття будь-якого товару на склад покупця (позивача).

Картки складського обліку, представлені позивачем, не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні». Так, картки складського обліку відкривають у бухгалтерії і записують в них номер складу, найменування та якісні ознаки матеріалів, одиницю виміру, номенклатурний номер, облікову ціну, ліміт запасу, залишок на початок року (залишок повинен підтвердити підписом бухгалтер матеріального відділу). Після цього картку реєструють у спеціальному журналі, присвоюють їй порядковий номер і передають на склад під розписку матеріально відповідальної особи у цьому журналі (реєстрі).

На підставі первинних документів матеріально відповідальна особа щоденно робить відповідні записи у книзі або у картках складського обліку про надходження і відпуск товарно-матеріальних цінностей і визначає залишок на кінець дня. Записи у книгу або картки здійснюються за кожним документом окремо. Підсумки накопичувальних документів (забірних карток, відомостей на видачу матеріалів тощо) заносяться в книгу або картку складського обліку один раз після їх закриття, але не пізніше останнього дня місяця. Матеріально відповідальні особи повинні контролювати щодня дотримання норм запасів і при істотних відхиленнях фактичних запасів від встановлених норм повідомляти у відділ постачання та керівництву установи.

Судом першої інстанції були дослідженні лише копії карток складського обліку матеріалів, які були надані до суду, за відсутності журналу (книги) реєстрації таких карток. У представлених картках відсутні обов'язкові для даної категорії документу реквізити, а саме: підпис, прізвище та ім'я по батькові матеріально відповідальної особи, яка здійснила запис у картках, номер та дату документа, на підставі якого здійснено прийняття товару, номер складу, марка товару, сорт, розмір, код, одиниця виміру, ціна, (у вказаних графах відсутні будь-які позначки), тому суд не приймає вказані документи до уваги та вважає, що вони не доводять факт складського обліку товару у позивача.

Крім того, судом першої інстанції встановлено, що у видаткових накладних №0-000521 від 12.09.2011 р. та №№010403 від 04.01.2011 р., 010601 від 06.01.2011 р. відсутні прізвище, ім'я по батькові та посада особи, яка здійснила прийняття товару. У журналі реєстрації довіреностей наявні розбіжності у графі «відмітка про використані довіреності»з номерами видаткових накладних, а із наданої ксерокопії оборотно-сальдової відомості по ТМЦ за лютий 2011 р та оборотно-сальдових відомостей по рахунку №202 за вересень, березень, травень 2011р вересень неможливо встановити осіб постачальників товару.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правильність висновку податкового органу щодо недодержання позивачем ст.ст. 203, 215-216 ЦК України по правочинах з ТОВ «Аграф-Пром»та «Арагон ЛТД», а відтак і про правильність висновків щодо безпідставного завищення суми податкового кредиту.

Згідно із п.198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі у разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.2 статті198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунку платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ПК України не відноситься до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту,- зазначено у п.201.7 ст.201 ПК України. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту з ПДВ наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт, послуг що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, а не лише оформлення відповідних документів або рух грошових коштів на рахунках платника податку. При цьому для формування податкового кредиту мають значення податкові накладні та інші первинні документи, які, виходячи з наведеного, видаються на підтвердження реально вчиненої операції. Однак, наявність податкових накладних є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит з податку на додану вартість.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова звітність -бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємств за звітний період.

Частиною 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки, тощо) мають силу первинних документів лише у разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактично господарська операція проведена не була, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних ревізитів таких документів. Відповідно, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» або до вимог Податкового кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема, виданих продавцями податкових накладних, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності.

Отже, з огляду на вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що у задоволенні вимоги позивача про скасування податкового повідомлення-рішення №0000012205 від 08.06.2012 р. необхідно відмовити.

Крім того, обираючи спосіб захисту порушеного права у позовній заяві, як визнання зазначеного вище податкового повідомлення-рішення протиправним, позивачем не було враховано, що статтею 55 Податкового кодексу України передбачено лише можливість скасування податкового повідомлення-рішення, а тому у задоволенні позовних вимог про визнання податкового повідомлення-рішення протиправним також слід відмовити.

За правилами ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України - Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, тому підстави для скасування рішення відсутні. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Люмен» залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2012 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали виготовлено 28.01.2013 року

Головуючий суддя: Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Твердохліб В.А.

Костюк Л.О.