Ухвала суду № 28858171, 09.01.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2013 р.Справа № 2а-1670/5498/12Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В.

за участю секретаря судового засідання Мурга С.С.,

представника відповідача - Луговської С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2012р. по справі № 2а-1670/5498/12

за позовом Науково-виробничого підприємства "Фероліт"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби

про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень, скасування рішення про результати розгляду скарги,

ВСТАНОВИЛА:

20 серпня 2012 року Науково-виробниче підприємство "Фероліт" звернулося до суду з адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000562301/293, № 0000552301/292 від 26.03.2012, рішення про результати розгляду скарги № 146/2 від 07.06.2012.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2012 року адміністративний позов Науково-виробничого підприємства "Фероліт" задоволено.

Податкові повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби № 0000562301/293, № 0000552301/292 від 26 березня 2012 року визнано протиправними та скасовано.

Провадження по справі в частині позовних вимог про визнання нечинним та скасування рішення Державної податкової служби у Полтавській області про результати розгляду скарги від 07.06.2012 № 1538/10/10-215 закрито.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, на не повне з'ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

До суду апеляційної інстанції представником позивача надані письмові заперечення проти апеляційної скарги, в яких останній просить постанову суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримала в повному обсязі, просила постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник позивача в судове засідання суду апеляційної інстанції не прибув, був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч.4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вислухавши представника відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги постанову суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що в період з 23.02.2012 по 29.02.2012 Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку НВП "Фероліт" по питанню взаємовідносин з ТОВ "Промислова група ДМФ" за період з 01.01.2011 по 31.12.2011 у зв'язку з наданням неповного пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 20.01.2012 № 2482/10/23-116.

Правомірність підстав та порядку проведення перевірки позивачем не оспорюється.

За результатами перевірки складений акт № 128/23-209/31103705 від 07.03.2012, в якому відображені порушення позивачем підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 пунктів 135.1, 135.5 статті 135, пунктів 138.2, 138.4 статті 138 Податкового кодексу України, та встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму 628,00 грн., пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість за травень 2012 року у розмірі 248,00 грн.

На підставі акту перевірки винесені:

податкове повідомлення-рішення № 0000562301/293 від 26.03.2012, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 249,00 грн., в тому числі, за основним платежем - 248,00 грн., за штрафними санкціями - 1,00 грн.;

податкове повідомлення-рішення № 0000552301/292 від 26.03.2012, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 628,00 грн., в тому числі за основним платежем - 628,00 грн.

За наслідками адміністративного оскарження скарги НВП "Фероліт" залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення № 0000562301/293, № 0000552301/292 від 26.03.2012 - без змін.

Не погодившись із податковими повідомленнями -рішеннями відповідача, позивач для захисту своїх прав звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятих податкових повідомлень - рішень відповідачем не надано, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими.

Постанова суду першої інстанції в частині закриття провадження щодо позовних вимог про визнання нечинним та скасування рішення ДПА у Полтавській області про результати розгляду скарги № 146/2 від 07.06.2012 р. сторонами по справі не оскаржується.

Перевіривши рішення суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та ТОВ "Промислова група ДМФ" укладено договір № 23/05/11 від 23.05.2011, відповідно до якого ТОВ "Промислова група ДМФ" приймає на себе зобов'язання по постачанню товару в асортименті, кількості, у терміни та за ціною згідно із специфікаціями, що є невід'ємною частиною договору, а позивач зобов'язується прийняти та оплати товар (а.с. 79-82).

Відповідно до специфікації № 1 від 23.05.2012 постачанню підлягав товар - мило господарче, 72 % (200 гр) у кількості 800 шт. на загальну суму 1488,00 грн. (а.с. 63).

На виконання досягнутої домовленості позивачем отримано від ТОВ "Промислова група ДМФ" зазначений товар і проведено його оплату, про що свідчать долучені до матеріалів справи копії податкової та видаткової накладних, рахунку-фактуру, платіжного доручення (а.с. 84-87),товарно-транспортної накладної та подорожного листа (а.с. 155-156), банківської виписки (а.с. 188).

На підтвердження здійснення господарських операцій ТОВ "Промислова група ДМФ" виписано позивачу податкову накладну № 52 від 23.05.2012 (а.с.86).

Отриманий товар (мило господарче) використаний на виробництві на виконання приписів чинного трудового законодавства та Колективної угоди.

Зокрема, пунктом 7.1.14 Колективної угоди від 07.11.2000 передбачено, що підприємство зобов'язано на роботах, пов'язаних із забрудненням, видавати робочим мило. (а.с. 21-23).

З матеріалів справи убачається, що мило господарче видано працівникам НВП "Фероліт", про що свідчать акти на списання, списки на отримання мила (а.с. 92-145).

Факт перевезення підтверджується копіями товарно-транспортної накладної та подорожнього листа (а.с. 155-156).

Перевезення товару здійснювалось власними силами на автомобілі, що належить НВП "Фероліт".

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості посилання податкового органу на незнаходження за юридичною адресою контрагента ТОВ "Промислова група ДМФ"- ДП "Промзіз-центр" та відсутності у останнього трудових ресурсів, транспортного та виробничого обладнання як на доказ заниження НВП "Фероліт" податку на додану вартість та податку на прибуток, оскільки жодних фактів, які б вказували на те, що товар, реалізований позивачеві ТОВ "Промислова група ДМФ", придбаний останнім саме у ДП "Промзіз-центр".

Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно відображено у бухгалтерському обліку операції з придбання товару у ТОВ "Промислова група ДМФ".

Висновки податкового органу в акті перевірки щодо нікчемності угоди, укладеної між позивачем та вказаним контрагентом не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства також з огляду на наступне.

Частиною 2 статі 215 Цивільного кодексу України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виконання договорів характеризується дотриманням кожною стороною його умов: надання послуг та їх оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

Крім того, при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, проте, жодних доказів на підтвердження вини позивача або його контрагентів відповідачем не представлено.

Враховуючи викладене, позивачем вимоги частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України щодо спрямування правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, порушені не були.

Згідно з підпунктом 14.1.27 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що судом не встановлено порушення позивачем вказаних правових норм при обліку господарських операцій з ТОВ "Промислова група ДМФ", а тому донарахування відповідачем податку на прибуток у розмірі 628,00 грн. є неправомірним.

Згідно з пунктами 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за травень 2012 року суми податку на додану вартість у розмірі 248,00 грн. здійснено НВП "Фероліт" на підставі виписаної ТОВ "Промислова група ДМФ" податкової накладної № 52 від 23.05.2012, що підтверджується актом перевірки. Будь-яких порушень щодо оформлення податкової накладної не вбачається.

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Промислова група ДМФ" на момент здійснення господарської операції судом не встановлено.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем правомірно, на підставі належним чином оформленої податкової накладної, включено до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за травень 2012 року суму податку на додану вартість у розмірі 248,00 грн, що підтверджується первинними бухгалтерськими документами.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2012 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.09.2012р. по справі № 2а-1670/5498/12 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Курило Л.В.Судді(підпис) (підпис) Русанова В.Б. Присяжнюк О.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 14.01.2013 р.