Рішення № 28852848, 21.01.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-39/13612-2012 21.01.13

За позовом Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України

до Національного військово-історичного музею України

про стягнення 10000,00 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: не з'явився

від відповідача: Кузь О.Р. на підставі довіреності № 30 від 17.01.2013 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

21.09.2012 р. Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України звернулося до Господарського суду міста Севастополя з позовною заявою № 9/1358 від 20.09.2012 р. до Національного військово-історичного музею України про стягнення 10000,00 грн., з яких: 5000,00 грн. суми штрафу та 5000,00 грн. пені за прострочення сплати штрафу.

Ухвалою Господарського суду міста Севастополя від 24.09.2012 р (суддя С.М.Альошина), на підставі ст.ст. 15, 17, 86 ГПК України, матеріали позовної заяви № 9/1358 від 20.09.2012 р. Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України до Національного військово-історичного музею України про стягнення 10000,00 грн. передані за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

В порядку ч. 3 статті 2-1 ГПК України, вищенаведену позовну заяву передано на розгляд судді Господарського суду міста Києва Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.10.2012 р. (суддя Гумега О.В.) порушено провадження у справі № 5011-39/13612-2012 та призначено справу до розгляду на 05.11.2012 р. о 10:40 год.

В судове засідання, призначене на 05.11.2012 р., представники сторін не з'явились, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконали, про причини неявки суд не повідомили, по дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

В судовому засіданні, призначеному на 05.11.2012 р., судом встановлено, що позов Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України подано на підставі ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 27/25-10-рш від 15.12.2010 р. у справі № 27/01-10 (надалі - Рішення АМК), яким на Центральний музей Збройних Сил України в особі Філії Військово-морського музейного комплексу "Балаклава" накладено штраф за порушення законодавства про захист економічної конкуренції у розмірі 5000,00 грн.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що в якості відповідача позивач визначає юридичну особу з іншим найменування, ніж юридична особа, до якої застосовані штрафні санкції згідно вищенаведеного Рішення АМК. Так, у позовній заяві № 9/1358 від 20.09.2012 р. у якості відповідача визначено Національний військово-історичний музей України з місцезнаходженням за адресою 01021, м. Київ, вул. Грушевського, 30/1 та ідентифікаційним кодом 22999978.

В той же час, суд приймає до уваги, що відповідно до Указу Президента України від 15.01.2010 р. № 29/2010 "Про надання Центральному музею Збройних сил України статусу національного" Центральному музею Збройних сил України наданий статус національного і перейменовано в Національний військово-історичний музей України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.11.2012 р. розгляд справи відкладено на 03.12.2012 о 10:50 год.

06.11.2012 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшов супровідний лист № 9/1546 від 01.11.2012 р. разом з поясненнями та документами на виконання вимог ухвали суду від 03.10.2012 р. У наведеному листі позивач заявив клопотання про розгляд справи № 5011-39/13612-2012 без участі представника позивача, у зв'язку з відсутністю фінансування на оплату відрядження до міста Києва.

29.11.2012 р від відповідача через відділ діловодства суду надійшов письмовий відзив на позов у справі № 5011-39/13612-2012, відповідно до якого відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог про стягнення спірних сум штрафу та пені, оскільки: платіжним дорученням № 861 від 14.11.2012 р. відповідач сплатив суму штрафу в розмірі 5000,00 грн. після отримання ним ухвали Господарського суду міста Києва у справі № 5011-39/13612-2012 та з'ясуванням у зв'язку з її отриманням факту прийняття Вищим господарським судом України постанови від 05.06.2012 р. по справі № 5020-268/2011-1523/2011 за позовом Національного військово-історичного музею України до Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним та скасування рішення від 15.12.2010 р. № 27/25-10-рш, оскільки наведену постанову ВГСУ відповідач не отримував. Відповідач зазначив, що листом № 667 від 20.11.2012 р. повідомив позивача про сплату суми штрафу в розмірі 5000,00 грн. За наведених обставин, відповідач вважає, що предмет спору про стягнення спірних сум штрафу та пені, відсутній.

30.11.2012 р. від позивача через відділ діловодства суду надійшло клопотання про зменшення розміру позовних вимог № 9/1638 від 26.11.2012 р., відповідно до якого, враховуючи сплату відповідачем штрафу в розмірі 5000,00 грн., позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 5000,00 грн.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 03.12.2012 р. у зв'язку з відрядженням судді Гумеги О.В. з 03.12.2012 року по 07.12.2012 року до Національної школи суддів України, справу № 5011-39/13612-2012 передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.12.12 р. справу № 5011-39/13612-2012 було прийнято до свого провадження суддею Картавцевою Ю.В. та призначено розгляд справи на 14.01.2013 р. о 10:20 год.

Розпорядженням Заступника голови Господарського суду міста Києва від 10.12.2012 р. справу № 5011-39/13612-2012 передано для розгляду судді Гумезі О.В, у зв'язку з її поверненням з відрядження.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.12 р. справу № 5011-39/13612-2012 було прийнято до свого провадження суддею Гумегою О.В. та призначено розгляд справи на 21.01.2013 р. о 10:20 год.

В судове засідання, призначене на 21.01.2013 р., представник позивача не з'явився з огляду на заявлене ним у листі № 9/1546 від 01.11.2012 р., який надійшов до суду 06.11.2012 р., клопотання про розгляд справи № 5011-39/13612-2012 без участі представника позивача.

При цьому, матеріалами справи підтверджується, що позивач після надіслання до суду 30.11.2012 р. клопотання про зменшення розміру позовних вимог № 9/1638 від 26.11.2012 р., інших заяв (клопотань) про зміну позовних вимог або про відмову від позову до суду не подавав та не надсилав, а таке свідчить про те, що позивач підтримує заявлені ним позовні вимоги згідно з клопотанням про зменшення розміру позовних вимог № 9/1638 від 26.11.2012 р.

Відповідно до абз. 1 п. 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18) визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 21.01.2013 р. без участі представника позивача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 21.01.2013 р., з'явився, надав усні заперечення проти задоволення позовних вимог з огляду на викладене ним у письмовому відзиві на позов у справі № 5011-39/13612-2012.

В судовому засіданні 21.01.2013 р. судом розглянуто клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог № 9/1638 від 26.11.2012 р., яке надійшло до суду 30.11.2012 р. та відповідно до якого позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 5000,00 грн., так як штраф в розмірі 5000,00 грн. сплачений відповідачем платіжним дорученням № 861 від 14.11.2012 р.

Відповідно до 4 ст. 22 ПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки судом встановлено, що вищенаведені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд прийняв клопотання позивача про зменшення позовних вимог до розгляду.

Як вбачається зі змісту п. 3.10 Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 р. № 18, під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Отже, оскільки зменшення позовних вимог, викладене позивачем у відповідному клопотанні, прийнято господарським судом, то новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є сума в розмірі 5000,00 грн., яка є сумою пені за прострочення сплати штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 27/25-10-рш від 15.12.2010 р. у справі № 27/01-10.

В судовому засіданні 21.01.2013 р. здійснювався розгляд справи по суті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судовому засіданні оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 27/25-10-рш від 15.12.2010 р. у справі № 27/01-10 (надалі - Рішення АМК) визнано, що Центральний музей Збройних Сил України в особі Філії Військово-морського музейного комплексу "Балаклава" (в подальшому перейменований в Національний військово-історичний музей України) вчинив порушення, яке кваліфікується відповідно до п. 14 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді подання інформації в неповному обсязі територіальному відділенню Антимонопольного комітету України в строк, встановлений головою територіального відділення (п. 1 резолютивної частини Рішення АМК); на Центральний музей Збройних Сил України в особі Філії Військово-морського музейного комплексу "Балаклава" накладено штраф у розмірі 5000,00 грн. (п. 2 резолютивної частини Рішення АМК).

Супровідним листом № 68/1265 від 15.12.2010 р. Севастопольське міське територіальне відділення Антимонопольного комітету України (позивач) направив Рішення АМК Національному військово-історичному музею України (відповідачу). Отримання Рішення АМК відповідачем 20.12.2010 р. підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 27/25-10-рш від 15.12.2010 р. у справі № 27/01-10 було оскаржено відповідачем до Господарського суду міста Севастополя (справа № 5020-268/2011).

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 07.04.2011 р. по справі № 5020-268/2011 у задоволенні позовних вимог Національного військово-історичного музею України відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.06.2011 р. по справі № 5020-268/2011 рішення Господарського суду міста Севастополя від 07.04.2011р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 30.08.2011 р. по справі № 5020-268/2011 касаційна скарга Національного військово-історичного музею України задоволена частково, рішення Господарського суду від 07.04.2011 р. та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.06.2011р. скасовані та справа передана на новий розгляд до Господарського суду міста Севастополя.

Рішенням Господарського суду міста Севастополя від 24.11.2011 р. по справі № 5020-268/2011-1523/2011 позовні вимоги Національного військово-історичний музею України задоволені, рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 15.12.2010р. №27/25-10-рш визнано недійсним та скасовано.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.03.2012 р. по справі № 5020-268/2011-1523/2011 рішення Господарського суду міста Севастополя від 24.11.2011 р. скасовано.

Постановою Вищого господарського суду України від 05.06.2012 р. по справі № 5020- 268/2011-15 23/2011 постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.03.2012 р. по справі № 5020-268/2011-1523/2011 залишена без змін, а касаційна скарга Національного військово-історичного музею України - без задоволення.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Як зазначає позивач, штраф у встановлений Законом строк відповідач не сплатив.

Згідно частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу.

Позивач вважає, що у нього виникло право на позов про стягнення з відповідача спірних сум штрафу та пені на підставі ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" з 06.06.2012 р. - наступного дня після прийняття Вищим господарським судом України постанови від 05.06.2012 р. по справі № 5020- 268/2011-1523/2011.

Оскільки сплата штрафу у розмірі 5000,00 грн. була прострочена відповідачем з 06.06.2012 р. по 18.08.2012 р., то за розрахунком позивача розмір пені за цей період склав 7875,00 грн., однак з урахуванням обмежень, встановлених ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", позивач станом на час звернення з позовом до суду просив стягнути з відповідача 5000,00 грн. штрафу та 5000,00 грн. пені.

З урахуванням клопотання позивача про зменшення розміру позовних вимог, суд розглядає позовні вимоги про стягнення пені в розмірі 5000,00 грн.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із статтею 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають до задоволення з огляду на таке.

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

Зі змісту абз. 2, 3 п. 1 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15) вбачається, що справи за позовами органів Антимонопольного комітету України про стягнення з суб'єктів господарювання сум штрафів та пені у зв'язку з порушенням конкурентного законодавства підвідомчі господарським судам і підлягають розгляду за правилами Господарського процесуального кодексу України, оскільки таке стягнення здійснюється згідно саме з рішеннями відповідних органів, прийнятими на підставі приписів Закону України "Про захист економічної конкуренції". Водночас і пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК встановлено, що справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції, підвідомчі господарським судам.

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Приписами статті 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до частини 1 статті 22 цього Закону розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність (частина 2 статті 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Згідно статті 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.

Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Згідно з частиною першою статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", рішення (витяг з нього за вилученням інформації з обмеженим доступом, а також визначеної відповідним державним уповноваженим Антимонопольного комітету України, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі), розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надається для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб.

Відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання.

Відповідно до частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Згідно частини 8 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати відповідно до Антимонопольного комітету України або його територіального відділення документи, що підтверджують сплату штрафу.

Отже, відповідно до вищевказаних норм позивач має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем у двомісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому протягом п'яти днів з дня сплати штрафу відповідач зобов'язаний надіслати позивачу документи, що підтверджують сплату штрафу, при цьому рішення позивача є обов'язковим для виконання.

Як передбачено частиною 7 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Антимонопольного комітету України стягують штраф та пеню в судовому порядку.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 27/25-10-рш від 15.12.2010 р. у справі № 27/01-10 на відповідача накладено штраф у розмірі 5000,00 грн. за вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 14 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Зазначене Рішення АМК було отримано відповідачем 20.12.2010 р., що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення (наявна в матеріалах справи).

Згідно частини 3 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Отже, відповідач мав сплатити накладений на нього Рішенням АМК штраф 21.02.2011 р. (перший робочий день після 20.02.2011 р.), так як відповідно до ч. 5 ст. 245 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної події, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач у встановлений строк штраф, накладений Рішенням АМК, не оплатив, а Рішення АМК оскаржив до Господарського суду міста Севастополя (справа № 5020-268/2011 та справа № 5020- 268/2011-15 23/2011).

Постановою Вищого господарського суду України від 05.06.2012 р. по справі № 5020- 268/2011-15 23/2011 постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.03.2012 р. по справі № 5020-268/2011-1523/2011 залишена без змін, а касаційна скарга Національного військово-історичного музею України - без задоволення.

Враховуючи наведену постанову ВГСУ, рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 27/25-10-рш від 15.12.2010 р. у справі № 27/01-10 є чинним, не скасовано та не визнано судом недійсним.

Відповідно до ч. 3 ст. 111-11 ГПК України постанова касаційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Отже, суд погоджується з доводами позивача про те, що з 06.06.2012 р. - наступного дня після прийняття постанови Вищого господарського суду України від 05.06.2012 р. по справі № 5020- 268/2011-1523/2011, почалося прострочення сплати відповідачем суми штрафу в розмірі 5000,00 грн., накладеного Рішенням АМК.

По матеріалам справи судом встановлено, що фактично штраф в сумі 5000,00 грн., накладений Рішенням АМК, був сплачений відповідачем лише 14.11.2012 р., т.т. після звернення позивача з позовом до суду про стягнення сум штрафу та пені на підставі Рішення АМК та порушення провадження у справі Господарського суду міста Києва № 5011-39/13612-2012. Сплата відповідачем штрафу в сумі 5000,00 грн. підтверджується копією платіжного доручення № 861 від 14.11.2012 р., яка наявна в матеріалах справи.

Таким чином, відповідач після набрання законної сили Постановою Вищого господарського суду України від 05.06.2012 р. по справі № 5020- 268/2011-1523/2011 ухилився від сплати штрафу, накладеного на нього Рішенням АМК, а тому позивач підставно нарахував відповідачу пеню в розмірі 5000,00 грн. за період з 06.06.2012 р. по 18.08.2012 р. за прострочення сплати штрафу, з урахуванням обмежень, встановлених ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання у Господарському кодексі України визнаються штрафними санкціями (частина 1 статті 230 ГК України).

Відповідно до частини 1 статті 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до частини 5 статті 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Враховуючи обставини даної справи, розмір пені за один день прострочення штрафу відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" складає 75,00 грн. (5000,00 грн. : 100 х 1,5 % = 75,00 грн.).

За період з 06.06.2012 р. по 18.08.2012 р. відповідачем прострочено 105 днів сплати штрафу.

Таким чином, сума пені за прострочення сплати штрафу за вказаний період складає 7875,00 грн. (75,00 грн. х 105 = 7875,00 грн.).

В той же час, з урахуванням обмежень, встановлених ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції", розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного Рішенням АМК, т.т. не може перевищувати 5000,00 грн.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 5000,00 грн. є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню за розрахунком позивача, перевіреним судом.

При цьому суд не приймає до уваги заперечення відповідача стосовно стягнення з нього пені в розмірі 5000,00 грн. по причині неотримання ним постанови ВГСУ від 05.06.2012 р. по справі № 5020-268/2011-1523/2011, про яку він дізнався лише після отримання ухвали Господарського суду міста Києва № 5011-39/13612-2012, у зв'язку з чим відповідач вважав, що строки сплати штрафу ще не настали, а також відсутні і підстави для нарахування пені за несвоєчасну сплату даного штрафу. З цього приводу суд зазначає наступне:

Строк для сплати штрафу, накладеного за рішенням Антимонопольного комітету України, встановлений ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Згідно з ч. 5 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" нарахування пені зупиняється на час розгляду чи перегляду господарським судом справи про визнання недійсним рішення органу Антимонопольного комітету України про накладення штрафу.

Постанова ВГСУ від 05.06.2012 р. по справі № 5020-268/2011-1523/2011 набрала законної сили з дня її прийняття, у зв'язку з чим з 06.06.2012 р. відсутні законні підстави для несплати відповідачем штрафу, а рівно, для несплати пені за несвоєчасну сплату даного штрафу.

До того ж, справа (№ 5020-268/2011 та № 5020- 268/2011-15 23/2011 при новому розгляді) про визнання недійсним рішення Адміністративної колегії Севастопольського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України № 27/25-10-рш від 15.12.2010 р. розглядалась господарськими судами неодноразово, а Національний військово-історичний музей України, як сторона по даній справі, яка до того ж ініціювала спір про визнання недійсним зазначеного рішення АМК, відповідно до частини 3 статті 22 ГПК України був зобов'язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами, визначеними у частині 2 наведеної статті ГПК України.

Зокрема, відповідно до ч. 2 статті 22 ГПК України сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, тощо.

Як вбачається зі змісту постанови ВГСУ від 05.06.2012 р. по справі № 5020-268/2011-1523/2011 представник Національного військово-історичного музею України Кузь О.Р. брав участь в судовому засіданні ВГСУ 05.06.2012 р. при розгляді касаційної скарги по справі № 5020-268/2011-1523/2011. Саме в цьому засіданні було прийнято постанову ВГСУ, якою постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 06.03.2012 р. по справі № 5020-268/2011-1523/2011 залишено без змін, а касаційну скаргу Національного військово-історичного музею України - без задоволення.

До того ж, представник Національного військово-історичного музею України не був позбавлений права ознайомитися з матеріалами справи № 5020- 268/2011-15 23/2011.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 3 Закону України від 22.12.2005, № 3262-IV "Про доступ до судових рішень" (далі -Закон України "Про доступ до судових рішень") для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень (далі - Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Порядок ведення Реєстру затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 2 Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.2006, № 740 "Про затвердження Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень" (далі -Порядок) внесенню до Реєстру підлягають судові рішення Верховного Суду України, вищих спеціалізованих, апеляційних та місцевих судів (далі - суди), перелік яких затверджено Радою суддів України та погоджено з Державною судовою адміністрацією, крім судових рішень, які містять інформацію, що є державною таємницею.

Згідно п. 20 вищезазначеного Порядку доступ користувачів до електронних копій судових рішень здійснюється безоплатно через офіційний веб-портал ДСА. ДСА публікує адресу веб-порталу судової влади в офіційних друкованих виданнях.

Відповідно до п. 21 Порядку користувачам Єдиного державного реєстру судових рішень надається можливість пошуку, перегляду, роздрукування електронних копій судових рішень, копіювання їх текстів у цілому або частин відповідно до режиму доступу до судових рішень, внесених до Реєстру за останніх п'ять років.

Отже, враховуючи вищенаведені приписи Закону України "Про доступ до судових рішень" та Порядку, представник Національного військово-історичного музею України мав можливість безоплатного доступу до електронних копій судових рішень через офіційний веб-портал ДСА (http://www.reyestr.court.gov.ua), в т.ч і для перегляду та роздрукування електронної копії постанови ВГСУ від 05.06.2012 р. по справі № 5020- 268/2011-15 23/2011.

Отже, позовні вимоги Антимонопольного комітету України підлягають задоволенню повністю.

Згідно з ч. 2 ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

З 01.11.11р. вступив в силу Закон України "Про судовий збір" від 08.06.2011 року № 3674-VI (надалі - Закон України "Про судовий збір").

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" від, судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Як вбачається з матеріалів справи, даний позов подано до суду у 2012 році.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік" від 22.12.2011 року № 2857-VI станом на 01.01.2012 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становить 1073,00 грн.

У частині 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначені ставки судового збору, зокрема, за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру встановлена ставка судового збору в розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Ціна позову (з урахуванням клопотання про зменшення розміру позовних вимог, прийнятого судом до розгляду) становить 5000,00 грн., отже, сума судового збору за подання даного позову мала складати 1609,50 грн. (1,5 розміру мінімальної заробітної плати).

Відповідно до ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначені пільгові категорії щодо сплати судового збору, в т.ч. Антимонопольний комітет України та його територіальні відділення у справах, що вирішуються на підставі законодавства про захист економічної конкуренції та законодавства про здійснення державних закупівель.

За таких обставин, витрати з оплати судового збору в сумі 1609,50 грн. згідно статтею 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Національного військово-історичного музею України (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 30/1; ідентифікаційний код 22999978), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, 5000,00 грн. (п'ять тисяч гривень 00 коп.) пені за прострочення сплати штрафу, зарахувавши вказану суму до загального фонду Державного бюджету України на рахунок Головного управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі (Одержувач: Державний бюджет Ленінського району, ЄДРПОУ: 38022916, Банк одержувача: ГУДКСУ в м. Севастополі, Код банку (МФО): 824509, Рахунок № 31110106700007, Призначення платежу: код бюджетної класифікації 21081100.

3. Стягнути Національного військово-історичного музею України (01021, м. Київ, вул. Грушевського, 30/1; ідентифікаційний код 22999978), з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, судовий збір в розмірі 1609,50 (одна тисяча шістсот дев'ять гривень 50 коп.), який підлягає зарахуванню за реквізитами, передбаченими для справляння судового збору за подачу позовної заяви до Господарського суду міста Києва.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.01.2013 р.

Суддя Гумега О.В.