Ухвала суду № 28842101, 23.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2013 року м. Київ К-57653/09

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І. В. Бухтіярової І. О. Костенка М. І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Керч Автономної Республіки Крим

на постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2008 р.

та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2009 р.

у справі № 2-27/6245-2008А (2-27/6245-08/5002)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Путіна»

до Державної податкової інспекції у м. Керч Автономної Республіки Крим

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Путіна»(далі -позивач, ТОВ «Путіна») звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до Державної податкової інспекції у м. Керч Автономної Республіки Крим (далі -відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000082301/0 від 08.01.2008 р. на суму 251 914,50 грн.

Постановою господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2008 р., яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2009 р., позов задоволено та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Керч № 0000082301/0 від 08.01.2008 р. на суму 251 914,50 грн.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями суду, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2008 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2009 р. і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позивних вимог відмовити.

Позивач у письмових запереченнях проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржені судові рішення прийнятими у відповідності до норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 05.12.2007 р. по 18.12.2007 р. ДПІ було проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2005 р. по 30.09.2007 р., за результатами якої складено акт № 2151/23-1/24865035 від 21.12.2007 р. та встановлено порушення позивачем вимог пункту 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість»(далі -Закон), що призвело до заниження податку на додану вартість на 167 943,00 грн., в тому числі: за 2005 р. -на 15 349,00 грн., за 2006 р. -на 95 438,00 грн., за І -ІІІ квартали 2007 р. -на 57 156,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки 08.01.2008 р. відповідач прийняв спірне податкове повідомлення-рішення, відповідно до якого позивачу було визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 251 914,50 грн. (в тому числі: 167 943,00 грн. -за основним платежем та 83 971,50 грн. -штрафних санкцій).

Під час проведення перевірки перевіряючи ми було встановлено, що у період з 22.04.2005 р. по 30.09.2007 р. позивач надавав до ДПІ декларації по податку на додану вартість за формою «декларація по ПДВ скорочена» у зв'язку з тим, що підприємство по КВЕД включено в коди груп економічної діяльності 05.1.1 -сільськогосподарські виробники. Відповідач у акті перевірки зазначив, що позивач є сільськогосподарським підприємством, оскільки операції по реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва перевищують 90% від загальної суми валового доходу, однак, у господарській діяльності операції по виробництву рибної продукції, пов'язаної з біологічними процесами її вирощування не здійснювалися, в зв'язку з чим на позивача не поширюється пункт 11.29 статті 11 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, які вирішуючи та задовольняючи позовні вимоги виходили з того, що відповідно до пункту 11.29 статті 11 Закону України «про податок на додану вартість» до 1 січня 2008 року зупинено дію пункту 7.7 статті 7, пунктів 10.1 і 10.2 статті 10 цього Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Пунктом 1 «Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками -платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини»(далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1996 р. № 271, визначається механізм акумуляції та використання коштів податку на додану вартість, що не підлягають сплаті до бюджету, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками -платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою.

Відповідно до пункту 2 зазначеного Порядку, його положення поширюються на сільськогосподарських товаровиробників незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, котрі зареєстровані як платники податку на додану вартість і одержали від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік суму, що становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи, пунктом 2.2 Статуту ТОВ «Путіна»зазначено, що позивач займається промисловим рибальством, переробкою, реалізацією риби та інших морепродуктів відповідно до лімітів, встановлених Департаментом рибного господарства України. У Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України за позивачем закріплено код КВЕД 05.01.0 -вилов риби у внутрішніх водоймах, морях та океанах. Цей код включає діяльність суден та берегових рибозаводів, які займаються одночасно виловом риби, її переробкою та виготовленням консервів.

Також, відповідно до пункту 2.15 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства на Україні», сільгосппродукцією вважаються товари, що підпадають під визначення 1-24 груп УКТ ВЕД. Згідно з Митним тарифом України до групи 03 входить риба та ракоподібні, молюски та інші водні безхребетні.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, а доводи відповідача про протилежне, не ґрунтуються на законі.

Відповідач, стверджуючи, що ТОВ «Путіна»не є сільськогосподарським товаровиробником, вказує на той факт, що позивачем здійснюються не всі стадії рибництва -від риборозведення та вирощування до вилову і продажу.

Однак, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.05.1999 р. № 391-р встановлено, що центральним та місцевим органам виконавчої влади у взаємовідносинах з рибницькими та рибальськими, включаючи риболовецькі, господарствами, що займаються риборозведенням, вирощуванням товарної риби, виловом, переробкою та збутом власної продукції (незалежно від організаційно-правових форм) виходити з того, що ці підприємства є сільськогосподарськими товаровиробниками.

Зі змісту цих положень слідує, що під визначення «сільськогосподарські товаровиробники»підпадають риболовецькі господарства, які не займаються, зокрема, риборозведенням чи вирощуванням товарної риби. Тобто, всупереч твердженню відповідача, розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.05.1999 р. № 391-р не вимагає здійснення суб'єктом господарювання всіх без виключення видів діяльності, зазначених у розпорядженні.

Отже, податковий орган не довів при вирішенні справи у судах попередніх інстанцій правомірність винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Згідно приписів ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Оскільки судами не встановлено відповідність законодавству винесеного податкового повідомлення-рішення № 0000082301/0 від 08.01.2008 р., позовні вимоги щодо скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення були задоволені обґрунтовано.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Керч Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Автономної Республіки Крим від 04.12.2008 р. та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 23.09.2009 р. у справі № 2-27/6245-2008А (2-27/6245-08/5002) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І. В. Приходько Судді: (підпис) І. О. БухтіяроваПомічник судді (підпис) М. І. Костенко З оригіналом згідно Т. В. Давидовська