Постанова № 28838782, 23.01.2013, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Кисельова Є.О.

Суддя-доповідач - Жаботинська С.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2013 року справа №2а/1270/7925/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Жаботинської С.В., суддів: Шишова О.О, Сіваченка І.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2012 р. у справі № 2а/1270/7925/2012 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2012 року №№ 0000771702, 0000781702, 0000791702,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2012 року №№ 0000771702, 0000781702, 0000791702.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що податкові повідомлення-рішення від 02.10.2012 року №№ 0000771702, 0000781702, 0000791702 ґрунтуються на висновках акту перевірки, відповідно до яких перевіряючий дійшов висновку, що взаємовідносини між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Метал Трейд СВ", ТОВ "ЛБФ "Укрпромгрупп"та ТОВ "МДП" суперечать інтересам дерави і суспільства, відповідно до п.п. 1,2 ст. 215, п.п. 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України не є дійсними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку фізичної особи-підприємця.

Вважає висновки перевіряючого не обґрунтованими та такими, що ґрунтуються не на законі, а є тільки припущеннями, оскільки всі правочини підтверджуються договорами, актами виконаних робіт, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями та відповідними документами контрагентів щодо законності надання експедиційних та транспортних послуг. Зазначає, що всі господарські договори відповідають вимогам передбаченим Цивільним кодексом України, їх зміст несуперечить актам цивільного законодавства, інтересам держави та суспільства, відповідає внутрішній волі сторін, які мають необхідний об'єм цивільної дієздатності та направлені на реальне настання правових наслідків обумовлених ним. Також доказів нікчемності або визнання недійсними у судовому порядку договорів в акті не наведено. Посилання відповідача на нікчемність даних договорів з підстав, визначених в ст. 228 Цивльного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним. Позивач посилаючись на ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України зазначив, що оскільки відповідачем не доведено у судовому порядку недійсність договорів, тому він вийшов за межі наданих йому повноважень зробивши висновки про нікчемність правочинів.

Просить скасувати податкові повідомлення-рішення, прийняті ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області ДПС від 02.10.2012 р. № 0000771702, згідно з яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у розмірі 1021, 00 грн.; від 02.10.2012 р. № 0000781702, згідно з яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за основним платежем -15775,18 грн.; від 02.10.2012 р. № 0000791702, згідно з яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем -19750,00 грн. та штрафними санкціями -2616,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2012 р. у справі № 2а/1270/7925/2012 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

З постановою суду першої інстанції не погодились позивач, подав апеляційну скаргу, вважаючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права. Вказує, що господарські операції між ним та контрагентами оформлені договорами, податковими накладними, актами приймання виконаних підрядних робіт, платіжними дорученнями, які підтверджують факт сплати послуг контрагентів. Просять рішення суду скасувати і прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне:

У період з 30.08.2012 р. по 12.09.2012 року уповноваженою особою відповідно до наказу ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області ДПС від 16.08.2012 року № 20-у, згідно пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 75.1.2 п. 75 ст. 75, ст. 77, пп. 79.1, пп. 79.3 ст.79, п. 82.1 ст. 82 ПК України проведена документальна планова невиїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2010 року по 31.12.3011 року, результати якої оформлені актом від 19.09.2012 № 1015/17-2133314140, в якому встановлено наступні порушення:

- пп. 7.2.1, п.7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97 ВР (зі змінами та доповненнями) п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п.200.1 та п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 19750,00 грн., в тому числі у жовтні 2010 року -1513,00 грн., листопаді 2010 року -2478,00 грн., у грудні 2010 року -2070,00 грн., у січні 2011 року -1310,00 грн., у лютому 2011 року 1646,00 грн., у березні 2011 року -2550,00 грн., у квітні 2011 року -517,00 грн., у червні 2011 року -3267,00 грн., у липні 2011 року -1033,00 грн., у серпні 2011 року -1683,00 грн., у вересні 2011 року -1683,00 грн.;

- ст. 13 Розділу ІV ДКМУ "Про прибутковий податок з громадян" від 30.04.1993 року № 43-93, п. 5.5.1 п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 року № 334/94 ВР (зі змінами та доповненнями), пп. 9.12.1, п. 9.12 ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 № 889-ІV, абз. "а" ст. 13 Наказу ГДПІ України від 21.04.1993 № 12 "Про затвердження Інструкції "Про прибутковий податок з громадян" (зі змінами та доповненнями) ФОП ОСОБА_3 завищено валові витрати на суму 30740,34 грн. за 2010 рік та чистий оподаткований дохід на суму 30740,34 грн., внаслідок чого, донарахований податок з доходів за 2010 рік складає 4611,05 грн.;

- п. 138.1, п.138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 2 ст. 177 Податкового кодексу України від 12.2010 № 2755-VІ ( зі змінами та доповненнями) ФОП ОСОБА_3 завищено валові витрати на суму 74427,53 грн. за 2011 рік та чистий оподатковуваний дохід на суму 74427,53 грн., внаслідок чого донарахований податок з доходів за 2011 рік складає 11164,13 грн.;

- ч.1 п. 119.2 ст. 119, абз. б) п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VІ ( зі змінами та доповненнями), наказу ДПА України від 24.12.2010 р. № 1020 "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку", інформація про нарахований та виплачений доход фізичним особам у перевіряємому періоді по формі № 1 -ДФ, а саме: не надана інформація про суму нарахованого (сплаченого) на користь податку нарахованого доходу фізичним особам на протязі І, ІІІ, ІV кв. 2011 року.;

- абзацу б) п. 19.2 ст. 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22.05.2003 року № 889-ІV та наказу ДПА України від 29.09.2003 року № 451 "Про затвердження форми податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податку, та сум утирманого з них податку (ф № 1-ДФ) відображення сум нарахованого та виплаченого доходу фізичним особам, шляхом перерахування на рахунок чи сплати готівкою, відповідно ознакам доходу по формі № 1-ДФ відображено невірно за ІV квартал 2010 року ( т. 1 а. с. 11-42).

Будучи не згодним з висновками зазначеного вище акту перевірки, позивач подав заперечення до ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області ДПС (т. 1 а.с. 43-44).

Відповідно до листа ДПІ в м. Сєвєродонецьку Луганської області ДПС від 01.10.2012 року № 13178/17202 за результатами розгляду заперечень директора позивача від 24.09.12 р. до акту перевірки від 19.09.2012 № 1015/17-2133314140 висновки акту перевірки залишені без змін (т. 1 а.с. 45-54).

На підтаві акту перевірки від 19.09.2012 року № 1015/17-213331414001 відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 02.10.2012 р. № 0000771702, згідно з яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у розмірі 1021, 00 грн.;

- від 02.10.2012 р. № 0000781702, згідно з яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за основним платежем -15775,18 грн.;

- від 02.10.2012 р. № 0000791702, згідно з яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем -19750,00 грн. та штрафними санкціями -2616,00 грн. ( т. 1 а.с. 55-57).

Підставою для проведення документальної планової невиїзної перевірки позивача є включення до плану -графіку планових перевірок та акт ДПІ Жовтневого району в м. Луганську від 18.11.2011 року № 894/23/37177924 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "ЛБФ"Укрпромгрупп", код ЄДРПОУ 37177924, щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.09.2011 по 30.09.2011 р."; акт ДПІ Жовтневого району в м. Луганську від 21.10.2011 № 803/23/37177924 "Про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ "ЛБФ"Укрпромгрупп", код ЄДРПОУ 37177924, щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.08.2011 по 30.08.2011 р."; акт Ленінської МДПІ в м. Луганську від 30.01.2012 № 100/16/33352412 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ Метал Трейд СВ", код ЄДРПОУ 33352412 щодо взаємовідносин із платниками податків за період з 01.06.2010 по 31.01.2011 р." (т. 1 а.с. 184-211).

Висновок про заниження позивачем податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток за перевіряємий період вмотивований тим, що в ході перевірки встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) позивачу від контрагентів-постачальників, а саме відсутність майна, трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 1 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи має керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Згідно статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» організація бухгалтерського обліку на підприємстві: бухгалтерський облік на підприємстві ведеться безперервно з дня реєстрації підприємства до його ліквідації. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання реального характеру здійснених угод між ФОП ОСОБА_3 та ТОВ "Метал Трейд СВ", ТОВ "ЛБФ"Укрпомгрупп", ТОВ "Монтаж-демонтаж проект" позивачем, надані договори, податкові накладні, акти приймання виконаних підрядних робіт, які підтверджують факт сплати послуг контрагентів. (а.с. 70, 110, 146).

Судом апеляційної інстанції, досліджено укладені договори перевезення та надання транспорно-експедеційних послуг з яких вбачаетья, що:

Згідно договору від 01.11.2010 № 129-11-2010, уладеного між позивачем та ПП ТОВ "Метал Трейд СВ", ПП ТОВ "Метал Трейд СВ" - "Перевізник" зобов'язується за заявкою замовника організувати перевезення ТМЦ та інше стороннім транспортом, а замовник-позивач у справі зобов'язується прийняти та оплатити вказані послуги організації перевезення на умовах даного договору.

Відповідно п. 1.2 цього договору умови, порядок та строки надання послуг з організації перевезення визначаються сторонами в кожному конкретному випадку та відображаються в актах виконаних робіт, які являються невід'ємною частиною договору.

Відповідно п. 2.1 вартість послуг організації перевезення визначається на підставі домовленості сторін та фіксується в актах виконаних робіт.

Відповідно п. 2.2 оплата послуг організації перевезення здійснюється шляхом оплати 100 % предоплати грошових коштів на розрахунковий рахунок "Перевізника".

Відповідно до п. 6.1 вказаного договору договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2011 р., а в частині взаєморазрахунків -до їх повного завершення.

Згідно договору організації послуг перевезення від 20.04.2011 № 29, укладеного між позивачем та ТОВ "ЛБФ"Укрпомгрупп", ТОВ "ЛБФ"Укрпомгрупп"- "Перевізник" зобов'язується за заявкою замовника організувати перевезення ТМЦ та інше стороннім транспортом, а замовник -позивач у справі зобов'язується прийняти та оплатити вказані послуги організації перевезення на умовах даного договору.

Відповідно п. 1.2 цього договору умови, порядок та строки надання послуг з організації перевезення визначаються сторонами в кожному конкретному випадку та відображаються в актах виконаних робіт, які являються невід'ємною частиною договору.

Відповідно п. 2.1 вартість послуг організації перевезення визначається на підставі домовленості сторін та фіксується в актах виконаних робіт.

Відповідно п. 2.2 оплата послуг організації перевезення здійснюється шляхом оплати 100 % передоплати грошових коштів на розрахунковий рахунок "Перевізника".

Відповідно до п. 6.1 вказаного договору договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2011, а в частині взаєморазрахунків -до їх повного завершення.

Згідно договору надання транспорно-ексапедеційних послуг від 15.10.2010 № 151001, укладеного між позивачем та ТОВ "Монтаж-демонтаж проект", ТОВ "Монтаж-демонтаж проект" - "Виконавець" зобов'язується доставити товар, який є власністю замовника - позивача у справі контрагентам "Замовника" "Отримувачам" згідно із укладеними правочинами про відчуження товару, а "Продавець" зобов'язується сплатити "Виконавцю" встановлену цим договором оплату.

Відповідно п. 2.1.1 цього договору замовник забезпечує стан товару, придатний для транспортуванні, в належній тарі та упаковці, що оберігає товар від пошкодження в дорозі, дотримання, відповідно з ГОСТ і ТУ. Товар повинен бути замаркірований з встановленими вимогами.

Відповідно до п. 2.2.1 цього договору виконавець зобов'язується за власний рахунок забезпечити доставку товару та супровідних документів в пункти призначення та передати його отримувачу, у вказані замовником місця та строк.

Відповідно до п. 4.1 даного договору відповідно до ст. 909 ЦК України складається транспортна накладна у трьох екземплярах, в якій виконавець чи його представник (водій а/м, який зобов'язаний мати при собі документ, що посвідчує його особу та повноваження діяти від імені виконавця) ставить підпис при прийомці товару. Підпис представника виконавця в транспортній накладній свідчить про прийомку товару ним вказаного в накладній товару, відповідно до його кількості та відсутності зовнішніх пошкоджень упаковки, а також отриманні супровідної документації, що належить передачі покупцю. При передачі вантажу і супровідної документації отримувачу на екземплярах накладних, що залишаються у нього, виконавець зобов'язаний отримати підпис представника отримувача та відмітку про дату (час) доставки. У разі невідповідності кількості вантажу, пошкодження упаковки та /або вантажу на накладних повинен бути зроблений відповідний надпис, завірений підписами представниками виконавця та отримувача, а також складений відповідний акт (недостачі, боя).

Матеріали справи містять у собі копії первинної документації, які підтверджують виконання умов договорів, які укладені між позивачем та ТОВ "Метал Трейд СВ", ТОВ "ЛБФ"Укрпомгрупп", ТОВ "Монтаж-демонтаж проект", на підставі якої здійснювалася господарська діяльність за період, протягом якого сформовано податковий кредит, валові витрати з податку на прибуток.

В якості доказів підтвердження виконання умов договору, укладеного між позивачем та ТОВ "Метал Трейд СВ" від 01.11.2010 р. № 129-11-2010, позивачем надані податкові накладні від 21.03.2011 р. № 83, від 28.03.2011 № 117, від 21.02.2011 № 210201, від 04.02.2011 № 1020, від 26.01.2011 № 260101, від 30.12.2010 № 301207, від 22.12.2010 № 221208, від 30.11.2010 № 301101, від 30.11.2010 № 301100, 17.03.2011 року №№ 136137, 136137, 17.02.2011 № 116574, від 17.02.2011 № 050496, від 03.02.2011№ 611429, від 20.01.2011 № 049521, від 18.01.2011 № 001572, від 27.12.2010 № 710302, від 29.12.2010 № 492027, від 21.12.2010 № 81219, від 29.11.2010 № 440695, від 25.11.2010 № 986396, від 23.11.2010 № 440695, від 30.11.2010 № 476319

Акти наданих послуг від 21.03.2011 року № 8, від 28.03.2011№ 9, від 18.02.2011 № 6, від 03.02.2011 № 7, від 26.01.2011 № 5, від 30.12.2010 № 4, від 22.12.2010 № 3, від 30.11.2010 № 1, від 30.11.2010 р. № 2.

В якості доказів підтвердження виконання умов договору, укладеного між позивачем та ТОВ "ЛБФ"Укрпомгрупп" від 20.04.2011 № 29, позивачем надані податкові накладні від 06.09.2011 № 110, від 14.09.2011 № 264, від 03.08.2011 № 469, від 08.08.2011 № 470, від 15.07.2011 № 384, від 08.06.2011 № 540, від 15.06.2011 № 557, від 16.06.2011 № 578, від 30.06.2011 № 638.

Акти наданих послуг від 16.09.2011 № 1609, від 14.09.2011 № 1600, від 03.08.2011 № 1215, від 08.08.2011 № 1273, від 15.07.2011 № 1134, від 08.06.2011 № 994, від 17.06.2011 № 1023, від 17.06.2011 № 1024, від 30.06.2011 № 1059,від 28.04.2011 № 828, від 03.08.2011 №1215, 15.07.2011 № 1134

Також в якості доказів надані виписки товарно-транспортних накладних від 07.09.2011 № 142867, від 13.09.2011 № 599588, від 03.08.2011 № 142867, від 05.08.2011 № 402386, від 12.07.2011 № 000699, від 08.06.2011 № 939903, від 08.06.2011 № 939903, від 15.06.2011 № 290664, від 16.06.2011 № 727271, від 30.06.2011 № 394519, від 27.04.2011 № 665807.

В якості доказів підтвердження виконання умов договору, укладеного між позивачем та ТОВ "Монтаж-демонтаж проект" від 15.10.2010 № 151001, позивачем надані податкові накладні від 12.11.2010 № 121119, від 25.10.2010 № 251010, від 20.10.2010 № 201006, акти наданих послуг від 12.11.2010 № 121119, від 25.10.2010 № 251010, від 20.10.2010 № 201006.

Матеріали справи містять надані позивачем в якості доказів на виконання умов договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Метал Трейд СВ", ТОВ "ЛБФ"Укрпомгрупп", ТОВ "Монтаж-демонтаж проект" копії паспортів водіїв, які фактично перевозили товар та копії технічних паспортів автотранспортних засобів, на яких здійснювалося перевезення вантажів.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, п. 1 ч. 3 ст. 2 та ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи має керуватися принципом законності, відповідно до якого має перевіряти чи діяли органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що позивачем надані первинні документи які підтверджують реальність виконаних угод з контрагентами проте, колегія суддів зазначає, що деякі недоліки в документах, такі, як не зазначення прізвища особи приймаючий чи відвантажуючий товар, або перегриз транспортного засобу при перевезенні товару, не може вказувати не некчемність або на не реальність виконання спірних угод.

Судом апеляційної інстанції досліджено надані позивачем первинні бухгалтерські документи на підтвердження виконання спірних договорів, та їх оплату та використання у власній господарській діяльності. З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, щодо недоведеності відповідачем правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, оскільки надані позивачем первинні документи підтверджують, виконання спірних угод.

Відповідач не довів суду належними та допустимими доказами те, що первинні документи, що містяться у матеріалах справи, є такими, що не відповідають дійсності, тобто, що поставка товару у комерційному відношенні не здійснювалася та те, що договір укладено з метою безпідставного збільшення валових витрат позивача та безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість. Ці обставини могли бути підтверджені, зокрема вироком суду про визнання осіб, які уклали договір та склали первинні документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, винними у скоєнні відповідних злочинів.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

Колегія суддів також зазначає, що ч. 1 ст. 215 ЦК України визначає, що підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 ГК України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Положення ст. ст. 207 - 208 Господарського кодексу України підлягають застосуванню з урахуванням того, що правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 і ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Наслідки визнання господарського зобов'язання недійсним, як такого, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства регламентовані ст. 208 ГК України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що відповідачем не надано доказів порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного заволодіння ним.

Фактичне виконання угод позивача з ТОВ "Метал Трейд СВ", ТОВ "ЛБФ"Укрпомгрупп", ТОВ "Монтаж-демонтаж проект" підтверджено матеріалами справи.

Доказами фактичного виконання поставок, на думку суду, є накладні, податкові та видаткові накладні, подорожні листи, довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, акти наданих послуг.

Відповідач не довів правомірність свого рішення відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

В матеріалах справи відсутні докази в обґрунтування умислу відповідачів на вчинення правочину, який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Згідно п.п. 14.1.181. ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до п.п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно до абз. 3 п.п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів зазначає, що, чинне законодавство не ставить право платника податків на формування податкового кредиту та складу витрат у залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів, знаходження їх за своєю юридичною адресою, тощо. Законодавство України з питань оподаткування не зобов'язує платника податків перевіряти наявність у контрагента основних фондів та трудових ресурсів, а контрагента надавати платнику податків документальне підтвердження наявності у нього адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції не правильно встановлено обставини по справі та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення.

Керуючись статтями 24, 89, 94, 184, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2012 р. у справі № 2а/1270/7925/2012 - задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2012 р. у справі № 2а/1270/7925/2012 - скасувати.

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень від 02.10.2012 року №№ 0000771702, 0000781702, 0000791702 - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку Луганської області Державної податкової служби від 02.10.2012 року № № 0000771702, 0000781702, 0000791702.

Постанова апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Колегія суддів С.В. Жаботинська

І.В. Сіваченко О.О. Шишов