Ухвала суду № 28835210, 21.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2013 р. м. Київ К-18431/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

за участю секретаря Зозулі Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства - будівельна фірма «Будреконструкція»

на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05.02.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2010

у справі № 2-а-3011/08/1770 (8022/09/9104)

за позовом Приватного підприємства -будівельна фірма «Будреконструкція»

до Державної податкової інспекції в м.Рівне

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 05.02.2009, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2010, позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ в м.Рівне від 27.05.2008 № 0001512342/0/23-121 та від 27.05.2008 № 1502342/0/23-121.

ПП - будівельна фірма «Будреконструкція»подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права: п. 5.9, п.п. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 1, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.п. 4.4.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України. Фактично вважає незаконними та необґрунтованими судові рішення у частині вирішення справи щодо податкових повідомлень-рішень від 27.05.2008 № 0001492342/0/23-121 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та № 0001482342/0/23-121 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток.

Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду справи, своїх представників в судове засідання не направили.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

ДПІ у м.Рівне проведено планову документальну перевірку позивача за період з 01.01.2005 по 31.12.2007, за результатами якої складено акт від 16.05.2008 № 599/23-400/31765668. На підставі акту перевірки 27.05.2008 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0001492342/0/23-121 про визначення позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1905 грн., в т. ч. 1270 грн. основного платежу та 635 грн. штрафних санкцій. Підставою для прийняття даного податкового повідомлення-рішення слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1 п. 7.7, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у неправомірному включенні до складу податкового кредиту податку на додану вартість в сумі 1270 грн., сплаченого у зв'язку з придбанням матеріалів, використаних не у господарській діяльності. Факт використання вартості матеріалів не у господарській діяльності в результаті їх списання на завищені обсяги виконаних робіт встановлено відповідними актами КРУ в Рівненській області в результаті контрольних обмірів;

- № 0001482342/0/23-121 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 30859,5 грн., в т. ч. 20573 грн. основного платежу та 10286,5 грн. штрафних санкцій. Підставою для прийняття даного податкового повідомлення-рішення слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог:

п.п. 5.3.2 п. 5.3, п. 5.9 ст. 5, Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у тому, що підприємством в податковому обліку безпідставно зменшена вартість запасів в сумі 6350,66 грн., які використані не у господарській діяльності, що призвело до заниження приросту балансової вартості запасів у сумі 12702,00 грн., відображеного у рядку 01.2 декларації з податку на прибуток підприємства за 2005 рік, що, в свою чергу, призвело до заниження скоригованого валового доходу за 2005 рік у сумі 12702,00 грн., в тому числі за ІІІ квартал 2005 року в сумі 7232 грн. та у IV кварталі 2005 року у сумі 5470 грн. Факт використання вартості матеріалів у сумі 6350,00 грн. не у господарській діяльності в результаті їх списання на завищені обсяги виконаних робіт встановлено актами КРУ в Рівненській області в результаті контрольних обмірів. Також перевіркою встановлено неправомірне віднесення до складу валових витрат витрати з придбаних у ППФ «МАЛ»автотранспортних послуг, які не підтверджено актами виконаних робіт та наданих послуг, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку;

п.п. 5.3.2 п. 5.3, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у неправомірному включенні до складу валових витрат витрати на заробітну плату працівникам, які були зайняті на реконструкції основних фондів, оскільки такі витрати підлягають амортизації і за вимогами закону до валових витрат не включаються;

- № 0001512342/0/23-121 про визначення податкового зобов'язання зі штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1700 грн. за не подачу розрахунків збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики. Підставою для прийняття даного податкового повідомлення-рішення слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п. 14 Порядку справляння збору за спеціальне використання водних ресурсів та збору за користування водами для потреб гідроенергетики і водного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.1999 № 1494.

- № 0001502342/0/23-121 про визначення податкового зобов'язання зі штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1870 грн. за не подачу розрахунків збору за геологорозвідувальні роботи. Підставою для прийняття даного податкового повідомлення-рішення слугували висновки перевірки про порушення позивачем вимог п. 2, п. 3, п.п. 6.1, п.п. 6.2 п. 6 Інструкції про порядок справляння збору за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок державного бюджету, затвердженої Наказом Комітету України з питань геології та використання надр, Державної податкової адміністрації України від 23.06.1999 № 105/309 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.07.1999 за № 474/3767.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень, в тому числі від 27.05.2008 № 0001492342/0/23-121 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість та № 0001482342/0/23-121 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток, оскільки вважає, що суди правильно застосували норми матеріального права до встановлених обставин.

В силу вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України у справі про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Це правило означає, що податковий орган повинен доводити передбаченими процесуальним законом засобами доказування ті обставини, які покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення. Водночас, якщо платник податків не згоден з доводами податкового органу, він може їх спростовувати. Це випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 вказаного Кодексу, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її заперечення.

Як зазначено судами попередніх інстанцій, факт завищення обсягів виконаних робіт по влаштуванню вулиць Ковельської та Світанкової у м. Рівному та по капітальному ремонту житлових будинків по вул. Воскодавській в с. Тучин Гощанського району в результаті контрольного обміру встановлено відповідними актами Контрольно-ревізійного управління в Рівненській області. Даний факт позивачем не спростовано доказами. Відповідно, суди правильно погодились з позицією податкового органу про те, що позивач зобов'язаний був збільшити запаси, які використані не у господарській діяльності. Зменшення ж вартості таких запасів призвела до заниження приросту балансової вартості запасів, податковий облік яких ведеться за вимогою п. 5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та, в свою чергу, до заниження скоригованого валового доходу.

Підпункт 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) дозволяє включати до складу податкового кредиту звітного періоду суми податку, сплачених у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Зважаючи на встановлену обставину щодо завищення позивачем обсягів виконаних робіт, придбані платником матеріали, що списані на завищені обсяги виконаних робіт, не можуть вважатися такими, що використання в господарській діяльності такого платника.

Також судами встановлено факт ненадання податковому органу актів виконаних робіт та наданих послуг, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Приписи п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР забороняли віднесення до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Таким чином, у податковому обліку понесені витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та реальність понесених витрат.

Суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з висновками судів про непідтвердження валових витрат позивача за операціями з придбання автотранспортних послуг первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, оскільки судами встановлено, що витребуваних податковим органом актів виконаних робіт позивачем надано не було. При цьому враховує встановлену судами з акту перевірки обставину, що транспортні засоби, якими надавалися послуги згідно із транспортними накладними, за виконавцем послуг -ППФ «МАЛ»у поданому ним розрахунку з транспортного податку не обліковуються. Позивач, посилаючись у касаційній скарзі на наявність відповідних товаротранспортних накладних, не наводить доводів, які б спростовували дану обставину.

Також суд касаційної інстанції вважає за правильне погодитися з позицією судів попередніх інстанцій щодо порушення позивачем вимог п.п. 5.3.2 п. 5.3, п.п. 8.1.2 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», яке полягало у неправомірному включенні до складу валових витрат витрати на заробітну плату працівникам, які були зайняті на реконструкції основних фондів.

Підпунктом 8.1.2 п. 8.1. статті 8 даного Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що амортизації підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення та вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення; самостійне виготовлення основних фондів для власних виробничих потреб, включаючи витрати на виплату заробітної плати працівникам, які були зайняті на виготовленні таких основних фондів; проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

Відповідно до підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно зі статтями 8 і 9 та підпункту 7.9.4 пункту 7.9 статті 7 даного Закону.

Виходячи з викладеного, витрати, які підлягають амортизації, зокрема витрати на заробітну плату працівників, які були зайняті на реконструкції основних фондів, не включаються до валових витрат.

Зважаючи на відсутність підстав для висновку про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, враховуючи межі перегляду справи судом касаційної інстанції, визначені у ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України, які не дозволяють суду касаційної інстанції здійснювати дослідження та переоцінку доказів, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржувані судові рішення -без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства - будівельна фірма «Будреконструкція»залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05.02.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2010 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло