Ухвала суду № 28835176, 17.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" січня 2013 р. м. Київ К/9991/6466/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Островича С.Е., Степашка О.І., Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант" до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції за участю прокурора Миколаївської області, треті особи: Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрій строй", Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішення,

встановила:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант" (далі - ТОВ "Гарант") звернулось до суду з позовом до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції (далі - Южноукраїнська ОДПІ) за участю прокурора Миколаївської області, треті особи: Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрій строй", Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2010 року позов ТОВ "Гарант" задоволено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року апеляційну скаргу Южноукраїнської ОДПІ задоволено, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2010 року скасовано. У задоволені позовних вимог ТОВ "Гарант" відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції ТОВ "Гарант" подало касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 березня 2010 року.

Южноукраїнська ОДПІ подала до суду письмові заперечення на касаційну скаргу ТОВ "Гарант".

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Южноукраїнську об'єднану державну податкову інспекцію Миколаївської області Державної податкової служби.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Южноукраїнською ОДПІ 12.05.2009 року проведено планову документальну невиїзну перевірку підприємства позивача з питань підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ "Андрей строй" за період з 01.05.2008 року по 31.05.2008 року та з 01.07.2008 року по 31.08. 2008 року, про що складено акт перевірки від 12.05.2009 року № 46/23-01/31203639.

В акті перевірки відповідач зазначив про порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР, у періоді, що перевірявся, в результаті чого безпідставно завищив дозволений податковий кредит в податкових деклараціях в розмірі ПДВ 53522,14 грн., чим занизив податок на додану вартість на суму 53522,14 грн.

На підставі акту перевірки Южноукраїнською ОДПІ прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 26.05.2009 року №0000332301/0, від 22.06.2009 року №0000332301/1, від 23.07.2009 року №0000332301/2, від 28.09.2009 року №0000332301/3, якими визначено позивачу суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі основного платежу 53522 грн. та застосував штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 26761 грн.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції зазначено наступне.

На виконання договорів підряду будівельних робіт з ЗАТ «ОТП Банк»позивачем були укладені договори субпідряду від 05.05.2008 року №34-08 та від 04.08.2008 року №57-08 з ТОВ «Андрей строй», яке не мало ліцензії на будівництво. Позивачем отримано від ТОВ «Андрей строй»акти інших робіт від 30.05.2008 року №БК-3, від 29.08.2008 року №БК-3 та податкові накладні від 31.05.2008 року №183 на суму 5860, 86 грн., від 28.08.2008 року №801 на суму 36000 грн. Зазначені суми ПДВ були включені позивачем до податкового

Крім того, на виконання договорів підряду з ЗАТ «ОТП Банк», позивачем був укладений договір поставки будівельних матеріалів від 02.07.2008 року №54-08 з ТОВ «Андрей Строй». Позивачем до акту перевірки було надано видаткові накладні від 30.07.2008 року №РН-30/07/2, РН-30/07/3 та податкові накладні від 30.07.2008 року №436, на загальну суму ПДВ - 11661,28 грн. Поставка товару та вантажні роботи проводились позивачем за рахунок власних коштів.

Також суд апеляційної інстанції звернув увагу на інформацію отриману від ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва, якою за результатами перевірки ТОВ «Андрей строй» встановлено відсутність у останнього таких ресурсів, як виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, сировина та будівельні матеріали. Крім того, звернено увагу на встановлений актом перевірки факт щодо того, що позивачем не були надані накладні на транспортування товару, не були укладені договори зберігання будматеріалів і таке інше. Таким чином виявлено договори, що суперечать інтересам держави та суспільства та є нікчемними.

Відповідно до приписів ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом, особливості здійснення окремих видів підприємництва встановлюються законодавчими актами, перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються законом.

Частиною 3 ст. 91 Цивільного кодексу України встановлено, що юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії).

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлень законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення або пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, є нікчемним.

Згідно ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Приписами ст. 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»передбачено, що ліцензування банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, зовнішньоекономічної діяльності, ліцензування діяльності в галузі телебачення і радіомовлення, ліцензування у сфері електроенергетики та використання ядерної енергії, ліцензування у сфері освіти, ліцензування у сфері інтелектуальної власності, виробництва з торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, у сфері телекомунікацій, будівництві здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Отже з огляду на вище зазначене суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про те, що ТОВ «Гарант»здійснено нікчемні правочини, що призвело до безпідставного завищення податкового кредиту в податкових деклараціях у періоді, що перевірявся, в розмірі ПДВ 53522,14 грн., чим занижено податок на додану вартість на суму 53 522,14 грн., чим в свою чергу порушено пп. 7.4.1 та пп. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Підпунктом 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачені вимоги до податкової накладної, яку платник податку зобов'язаний надати покупцю.

Відповідно до пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт і послуг).

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підпунктом 17.1.3 п. 17.1 ст. 17 Закону №2181-Ш передбачено, що уразі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкове зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у п.п "б" пп. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 цього Закону, такий платник податки зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплаті (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючі з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На підставі зазначеного суд апеляційної інстанції скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення, яким відмовив позивачу у задоволені позовних вимог.

Однак, колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що судам апеляційної інстанції при винесенні рішення не надано належної правової оцінки тому, що зазначені договори не визнані в судовому порядку нікчемними. Також судом не досліджено перелік будівельних робіт, які підлягають обов'язковому ліцензуванню.

Крім того, суд апеляційної інстанції не дослідив реальність виконання господарських операцій.

Наведена неповнота встановлення обставин зі спору призвела до прийняття попередніми судовими інстанціями рішень, які не відповідають вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення, тоді як передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають Вищому адміністративному суду України права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями.

Під час нового розгляду суду слід врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, витребувати та об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов'язки сторін, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

ухвалила:

Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Южноукраїнську об'єднану державну податкову інспекцію Миколаївської області на Южноукраїнську об'єднану державну податкову інспекцію Миколаївської області Державної податкової служби.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант" задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2011 року -скасувати.

Справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гарант" до Южноукраїнської об'єднаної державної податкової інспекції за участю прокурора Миколаївської області, треті особи: Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрій строй", Державної податкової інспекції у Корабельному районі м. Миколаєва про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішення направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров