Ухвала суду № 28835165, 17.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" січня 2013 р. м. Київ К/9991/24473/11

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Островича С.Е., Федорова М. О., Степашка О.І.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма С" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма С" (далі -ТОВ "Фірма С") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва (далі -ДПІ у Шевченківському районі м. Києва) в якому просить скасувати рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2010 року позов ТОВ "Фірма С" задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року апеляційну скаргу ДПІ у Шевченківському районі м. Києва залишено без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2010 року -без змін.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями суду першої та апеляційної інстанції ДПІ у Шевченківському районі м. Києва подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Фірма С" у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

15.01.2010 року працівниками ДПІ у Шевченківському районі м. Києва було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 15.01.2010 року по 28.01.2010 року.

За результатами перевірки складений акт №0035/26/59/23/22860275 від 15.01.2010 року, яким встановлено порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» внаслідок проведення розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі відповідного розрахункового документу (касового чеку або розрахункової квитанції).

25.01.2010 року на підставі акту перевірки було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000422305, яким до позивача відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1360 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія судців Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно із п. 11 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Відповідно до п.п. 1.3, 1.5, 1.7 Порядку оформлення результатів перевірок акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання. Акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства. Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідно до п. 1.6 п. 1, пп. 2.3.4 пп. 2.3 п. 2 Порядку оформлення результатів перевірок факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів; не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

З аналізу акту перевірки за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій №0000422305 видно, що єдиною підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є пояснення ОСОБА_1 про придбання ним 10.11.2009 року у магазині ТОВ «Фірма С»автомобільного масла на суму 272,00 грн. без застосування РРО та видачі касового чеку чи розрахункової квитанції. Однак вони були відібрані поза процесуальною формою, не підтверджені відповідними кримінально-процесуальними та адміністративно-процесуальними засобами доказування, з огляду на що суди попередніх інстанцій прийшли до вірного висновку, що вказані пояснення не можуть вважатись належними доказами факту проведення позивачем розрахункової операції без застосування реєстратора розрахункових операцій та без видачі відповідного розрахункового документу (касового чеку або розрахункової квитанції) в розумінні ч. 1 ст. 70 КАС України.

Крім того, як вбачається із книги обліку розрахункових операцій (№2659013083 р/1) та наказом про проведення інвентаризації №4 від 08.11.2009 року, 10.11.2009 року ТОВ «Фірма С»проводило повну інвентаризацію активів і зобов'язань підприємства з перевіркою їх фактичної наявності, що спростовує пояснення ОСОБА_1 про придбання ним 10.11.2009 року у магазині ТОВ «Фірма С»автомобільного масла на суму 272,00 грн. без застосування РРО та видачі касового чеку чи розрахункової квитанції.

З огляду на вищенаведене вбачається, що висновки перевіряючих про порушення позивачем вимог п.п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» ґрунтуються на непідтверджених доказами припущеннях.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що у ДПІ у Шевченківському районі міста Києва були відсутні належні правові підстави для прийняття рішення №0000422305 від 25.01.2010 року про застосування до ТОВ «Фірма С»штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1360 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення суду першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва залишити без задоволення, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 липня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 квітня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко М.О. Федоров