Ухвала суду № 28834830, 21.01.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" січня 2013 р. м. Київ К-17366/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2009

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2010

у справі № 2-а-37112/09/2070

за позовом Підприємства «Пласт»Харківської обласної ради (регіонального осередку) Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій України»

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2009, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2010, позов задоволено повністю. Визнано неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова від 27.02.2009 № 0000111620/0 та № 0000081620/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судові витрати у загальній сумі 6903,40 грн.

ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення та відмовити у позові. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 6.2.8 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР, наголошуючи на тому, що для цілей оподатковування за даною нормою товари будуть вважатися безпосередньо виробленими підприємством інвалідів лише тоді, коли переробка (обробка, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, здійснюється безпосередньо таким підприємством інвалідів.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення позивачеві податковим повідомленням-рішенням від 27.02.2009 № 0000111620/0 бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2008 року у сумі 37326,00 грн. та за грудень 2008 року у сумі 220000,00 грн. та для визначення податковим повідомленням рішенням № 0000081620/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 34543,20 грн., у тому числі 28786,00 грн. основного платежу та 5757,20 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 18.02.2009 № 732/16-008/35348696, про порушення вимог п.п. 6.2.8 п. 6.2 ст. 6 № Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР. Порушення полягало у неправомірному застосуванні позивачем нульової ставки з податку на додану вартість за листопад, грудень 2008 року до операції з реалізації поліетиленових пакетів фізичним особам (кінцевим споживачам) та підприємству «Термінал»ХОР ВОІ «СОІУ»при тому, що сума витрат, понесених позивачем, на переробку, виготовлення таких товарів становить менше 8 % від продажної ціни товару.

При цьому податковий орган виключив з витрат позивача, понесених для виготовлення пакетів та включених у 8 % від продажної ціни, витрати з придбаних послуг з переробки сировини у підприємства ПП «ТИН»(екструзія полімерів) -8,19 % (листопад 2008 року) та 8,13 % (грудень 2008 року) та оренди приміщень, обладнання -0,11 % (листопад 2008 року) та 0,15 % (грудень 2008 року), у зв'язку з чим встановив заниження позивачем податкових зобов'язань за листопад 2008 року на суму 931840,00 грн. та за грудень 2008 року на суму 861060,00 грн.

Підприємство «Пласт»є підприємством Харківської обласної ради (регіонального осередку) Всеукраїнської організації інвалідів «Союз організацій інвалідів України».

Підпунктом 6.2.8 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»запроваджено спеціальний режим оподатковування для підприємств та організацій громадських організацій інвалідів, що відповідають визначеним у даній нормі критеріям.

Виходячи з цієї норми, запроваджена у ній пільга у вигляді нульової ставки має певні обмеження щодо здійснюваних операцій, щодо кількості працюючих інвалідів та розміру долі фонду оплати праці інвалідів у загальному фонді оплати праці, а також щодо форми власності майна, що використовується вказаними підприємствами та організаціями.

Із оскаржуваних судових рішень вбачається, що податковий орган не заперечує відповідність позивача визначеним у даній нормі критеріям.

Згідно із абзацом першим п.п. 6.2.8 п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) за нульовою ставкою оподатковуються операції вказаних підприємств та організацій з поставки товарів та послуг (крім деяких товарів і послуг, що у даній справі не мають місця), що ними безпосередньо виготовляються.

При цьому згідно із абзацом другим цієї ж норми Закону безпосереднім вважається виготовлення товарів, внаслідок якого сума витрат, понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, становить не менше 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.

Таким чином, умовою для застосування вказаними підприємствами та організаціями нульової ставки до операцій з поставки товару є безпосереднє виготовлення таких товарів, яке визначається розміром понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, витрат, що не може бути меншим за 8 відсотків продажної ціни таких виготовлених товарів.

При цьому у даній нормі закону не передбачено обмежень щодо певних складових частин понесених підприємством витрат на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, головне, щоб вказані переробка (обробка, інші види перетворення) сировина, комплектуючі, складові частини, інші покупні товари, використовувались у виготовленні товарів, що поставляються.

Враховуючи наведене, а також положення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якими передбачено включення до складу валових витрат будь-яких витрат сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії, є правильною позиція про те, що при визначенні відсотка суми витрат, необхідного для визначення товарів, безпосередньо виготовлених підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів, слід враховувати всі складові частини таких витрат, включаючи і витрати на придбання послуг сторонніх організацій, якщо такі послуги отримані у зв'язку з переробкою (обробкою та іншими видами перетворення).

З огляду на правильний висновок судів попередніх інстанцій щодо дотримання позивачем мінімального восьмивідсоткового розміру витрат від продажної ціни виготовлених товарів (пакетів поліетиленових), понесених на переробку (обробку, інші види перетворення) сировини, комплектуючих, складових частин, інших покупних товарів, які використовуються у виготовленні таких товарів, зокрема правомірного включення позивачем до складу таких витрат витрати на придбані у сторонніх організацій послуги з екструзії полімерів та витрати на оренду виробничих та офісних приміщень, обладнання, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що норми матеріального права до спірних правовідносин застосовано судами правильно.

Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 2201, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.10.2009 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 03.03.2010 -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

О.М. Нечитайло