Постанова № 28834624, 15.01.2013, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2013 р. 10 год. 20 хв.Справа № 2а-3664/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Попова В.Ф.,

при секретарі: Якущенко К.Ю.,

за участю:

представників позивача - Риженка Д.О., Адамової К.І.,

представника відповідача 1 (Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби) - Зеленіної С.М.,

представника відповідача 2 (Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області) - Полонської Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сіт-Релайн"

до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення та стягнення суми бюджетного відшкодування,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ "Компанія "Сіт-Релайн", позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у м. Херсоні, відповідач 1) та Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області (далі - ГУДКСУ у Херсонській області), в якому просить визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 20.12.2010 р. № 0004860700/0 про зменшення підприємству суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 367 276,90 грн. та стягнути з державного бюджету зазначену суму бюджетного відшкодування.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги і пояснив, що відповідачем було проведено перевірку підприємства, складено акт, на підставі якого прийнято спірне рішення. Це рішення є наслідком протиправної оцінки податковим органом господарських відносин позивача з його контрагентами-постачальниками. Сам факт здійснення господарських операцій за участю позивача податковим органом не заперечується, але через неможливість проведення зустрічних перевірок постачальників позивача в ланцюгах постачання через незнаходження їх за юридичною адресою позивача безпідставно позбавлено права на бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

На переконання позивача, він виконав всі вимоги податкового законодавства щодо відображення податку на додану вартість за господарськими операціями у складі податкового кредиту з ПДВ, всі операції підтверджені податковими накладними та бухгалтерськими документами, а тому у відповідача не було підстав про виключення цих операцій з податкового кредиту.

Представник відповідача 1 проти позову заперечувала та просила відмовити в його задоволенні. На обґрунтування заперечень пояснила, що право на бюджетне відшкодування ПДВ виникає лише у разі фактичної надмірної сплати цього податку, а не з самого факту існування зобов'язання по сплаті ПДВ в ціні товару, який оплачено платником. Такої сплати податковим органом не встановлено, а тому оскаржуване рішення є правомірним.

Представник відповідача 2 просила прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Заслухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ "Компанія "Сіт-Релайн" як юридична особа зареєстрована виконавчим комітетом Херсонської міської ради 20 жовтня 2000 р., як платник податків перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Херсоні та є платником податку на додану вартість.

Спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі акта від 17.12.2010 р. № 5423/07-0/31134890, складеного за результатами невиїзної документальної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість позивачем за жовтень, листопад, грудень 2009 року, січень, квітень травень, червень та липень 2010 р.

Згідно висновків акта перевірки на порушення п. 1.8 ст. 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" позивачем завищено ПДВ, яке підлягає відшкодуванню з бюджету у сумі 367 276,90 грн., a саме по деклараціях: за жовтень 2009 p. - 10 283,90 грн., за листопад 2009 р. - 56 776,00 грн., за грудень 2009 p. - 106 275,00 грн., за січень 2010 p. - 23 078,00 грн., за квітень 2010 р. - 81 917,00 грн., за травень 2010 р. - 43 186,00 грн., за червень 2010 p. - 12 834,00 грн. та за липень 2010 p. - 32 927,00 грн.

При перевірці достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ за вказаний період податковим органом не встановлено фактів надмірної сплати цього податку окремими постачальниками в 1-2 ланцюгах постачання товарів позивачу через неможливість проведення зустрічних перевірок цих постачальників з різних причин, а саме: ПП компанія "Гефест" (стан платника 11 "припинено, але не знято з обліку"), ТОВ "Свєт - Агро" (стан платника 10 "запит на встановлення місцезнаходження"), ТОВ "Ост Європа Проект" (стан платника 8 "до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходження"), ТОВ "Альмагро Траст" (у підприємства вилучено господарську документацію та печатку), ДП "Атлантида" (визнано банкрутом), ТОВ "Агро - Форум Трейдінг" (стан платника 23 " місцезнаходження не встановлено"), ТОВ "Рунавік" (стан платника 8 "до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням", ПП "Агробудінвест" (стан платника 9 "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням"), ТОВ "Бізнес Фактор ЛТД" (стан платника 9 "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням"), ТОВ ВКФ "Євросток" (стан платника 9 "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням"), ТОВ компанія "Агрокомплекс" (стан платника 8 "до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням" та ПП "Стальсервіс" (стан платника 9 "направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням").

Таким чином, позиція ДПІ у м. Херсоні полягає в тому, що відсутність можливості перевірки сплати податку на додану вартість з операцій поставки по названим постачальникам позбавляє права позивача отримати бюджетне відшкодування.

Надаючи оцінку позиціям сторін суд вважає за необхідне врахувати такі обставини та приписи законодавства.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (чинний на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Для підтвердження права на включення сплаченої (нарахованої) суми ПДВ до податкового кредиту платник податку має отримати від постачальника товарів (робіт, послуг) належним чином складену податкову накладну.

Відповідно до 7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

За змістом п. 7.7.1, 7.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді розрахована сума об'єкту оподаткування, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Суд звертає увагу, що податковим органом не встановлено обставин, які свідчили б про порушення позивачем наведених вимог закону щодо формування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

Податковий орган не заперечує щодо наявності у позивача податкових накладних та інших письмових доказів, які свідчать про належне відображення в бухгалтерському обліку та в податковій звітності всіх господарських операцій позивача з його контрагентами, та використання позивачем отриманих товарів в оподатковуваних операціях.

При дослідженні джерел формування податкового кредиту позивача висновки про завищення заявленої суми бюджетного відшкодування відповідач 1 зробив лише на підставі того, що він не зміг дослідити фактичну сплату ПДВ при продажі та перепродажі товарів, починаючи від виробника або експортера цього товару. Належних доказів про відсутність чи неможливість проведення цих операцій, що в кінцевому рахунку могло б свідчити про їх безтоварність, відповідач не зміг надати.

Відповідач, посилаючись на пп. 7.7.10 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" вважає, що джерелом відшкодування податку на додану вартість з бюджету є надходження цього податку до бюджету від операцій з продажу товарів (робіт, послуг) платникові податку на додану вартість, який задекларував бажання отримати бюджетне відшкодування з ПДВ на розрахунковий рахунок. Не сплата, або не підтвердження такої сплати ПДВ до бюджету всіма постачальниками товарів (робіт, послуг) на всіх ланцюгах проходження товарів не дає право платникові податку отримати бюджетне відшкодування з бюджету. При цьому, відповідач не вказує на можливий механізм контролю з боку платника ПДВ за такою сплатою податку до бюджету постачальниками товарів в ланцюгах проходження товарів.

Відсутність у податкового органу можливості здійснити перевірку всіх суб'єктів господарювання в ланцюгах постачання товарів через відсутність їх за юридичною адресою чи з інших причин не може бути беззаперечним доказом несплати ними податків до бюджету та є лише припущенням про таку несплату, а тому, відповідно, рішення податкового органу як суб'єкта владних повноважень, в основу якого покладені такі припущення, на може вважатись обґрунтованим.

Крім того, на думку суду, податковий орган не використав всіх наявних у нього можливостей для перевірки надходження податку на додану вартість до бюджету, зокрема через інформаційні автоматизовані системи, які містять дані про платників податків та про надходження податків до бюджету.

Суд вважає, що відповідач на виконання вимог пп. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР мав вжити контрольних заходів по перевірці структури задекларованого податкового кредиту. Відповідно до вказаної норми протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.

Несвоєчасне проведення перевірок та зволікання у проведенні контрольних заходів з боку відповідача вплинули на наслідки проведення цієї роботи та не дали змогу прослідкувати стан сплати ПДВ на всіх ланцюгах проходження товарів.

На думку суду, не відображення зобов'язань з продажу товарів у податковій звітності постачальником цих товарів свідчить про невиконання обов'язків щодо декларування ПДВ до сплати саме постачальником, а не отримувачем товарів і, відповідно, обов'язок податкового органу полягає у залученні до сплати саме суб'єкта підприємницької діяльності, який отримав доходи від продажу товарів, а не того суб'єкта господарювання, який поніс витрати по придбанню товарів та оплати пред'явленого до сплати ПДВ постачальником цих товарів.

Неможливість здійснення податковим органом перевірок постачальників позивача в ланцюгу постачання не є достатньою підставою для визнання недійсними юридично значимих дій названих підприємств з іншими суб'єктами господарювання з моменту їх державної реєстрації і до моменту виключення з державного реєстру, а також не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України від 15.05.2003, № 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Податковим органом не надано до суду належних доказів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, що інформація, яку місять документи, надані позивачем до суду на обґрунтування своїх вимог, не відповідає дійсності, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про відсутність використання позивачем отриманих товарів в господарській діяльності, про відсутність змін у складі і структурі активів осіб, котрі є сторонами господарських операцій, про те, що позивач діяв без належної обачності й обережності, про наявність взаємопов'язаності позивача та його контрагента, що позивач отримував податкову вигоду з порушенням приписів податкового законодавства і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти та, що без участі покупця податкова вигода не могла бути одержана.

На думку суду, позиція ДПІ, яка полягає в тому, що у разі не підтвердження сплати ПДВ до бюджету всіма учасниками господарських операцій, у позивача відсутнє право на бюджетне відшкодування, не відповідає вимогам законодавства з податку на додану вартість. Відповідно до п. 7.7.10 п. 7.7. ст. 7 Закону № 168/97-ВР джерелом сплати бюджетного відшкодування (у тому числі бюджетного боргу) є загальні доходи Державного бюджету України. Забороняється обумовлювати або обмежувати виплату бюджетного відшкодування наявністю або відсутністю доходів, отриманих від цього податку в окремих регіонах України.

Фактично відповідач зменшив суму бюджетного відшкодування підприємству, яке виконало всі вимоги, передбачені податковим законодавством, із підстав, існування яких довести не може, тобто ґрунтуючи свої висновки на припущеннях.

Оскільки у позивача наявні належним чином оформлені податкові накладні, ним сплачено постачальникам у повному обсязі податок на додану вартість у складі вартості поставлених товарів, належним чином оформлені та здані до ДПІ податкові декларації, тобто позивачем виконані всі вимоги Закону № 168/97-ВР, то, відповідно, він має право на включення до податкового кредиту сплачених сум ПДВ.

Враховуючи, що за змістом Закону України "Про податок на додану вартість" право на відшкодування ПДВ виникає лише при його фактичній надмірній сплаті, а факт сплати позивачем ПДВ в складі ціни придбання не заперечується відповідачем, то висновок податкової інспекції про порушення підприємством вимог діючого законодавства не можна вважати обґрунтованим і достатнім для прийняття рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

В порушення ч. 2 ст. 71 КАС України ДПІ у м. Херсоні як суб'єкт владних повноважень не довела правомірність своїх дій по зменшенню суми бюджетного відшкодування ПДВ позивачу.

За таких обставин суд задовольняє позовні вимоги повністю.

Керуючись ст. ст. 158-163, 167 КАС України, суд,

постановив:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сіт-Релайн" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Херсоні від 20 грудня 2010 р. № 0004860700/0.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сіт-Релайн" (ідентифікаційний код 31134890) суму бюджетного відшкодування в розмірі 367 276,90 грн. (триста шістдесят сім тисяч двісті сімдесят шість гривень дев'яносто копійок).

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Сіт-Релайн" (ідентифікаційний код 31134890) судовий збір у сумі 2 146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень нуль копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 21 січня 2013 р.

Суддя Попов В.Ф.

кат. 8.2.1