Постанова № 28834616, 16.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

16 січня 2013 року 14:17 № 2а-15514/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О. при секретарі судового засідання Самаренко Х.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київтрансбуд" до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0003172240/17345 від 31.10.2012 За участю представників:

позивача - Баца К.В., Гавриньов А.М.,

відповідача - Павліченко Л.М.

Відповідно до частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 16.01.2013 року в 14 год. 17 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київтрансбуд» звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби №0003172240/17345 від 31.10.2012, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 141341,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 35335,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки в акті перевірки не відповідають фактичним обставинам, оскільки реальність господарських операцій з контрагентами підтверджується первинними документами, в період взаємовідносин з контрагентами, останні були зареєстровані платниками ПДВ, а також тим, що нікчемність договорів не встановлена в судовому порядку, що є підставою для скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Відповідач проти заявленого позову заперечив, посилаючись на те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно та з врахування всіх обставин.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду про наступне.

З 27.09.2012 по 03.10.2012 Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач) проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Київтрансбуд» (далі - позивач) з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Ковенант», ТОВ «Фінансово-правовий союз», ТОВ «Дсстрой», ТОВ «Будріал ЛТД», ТОВ «Лотос-Універсал», ТОВ «Ольтенія Білд» за період діяльності з 01.09.2009 по 31.08.2012.

Вказана перевірка призначена на підставі наказу №1039-П від 25.09.2012 та постанови старшого слідчого СУ ГУ МВС України в місті Києві від 07.05.2012, винесеної за матеріалами кримінальної справи №08-16032, порушеної відносно ОСОБА_4 та інших осіб.

За результатами перевірки складено акт №4904/2240/34475152 від 10.10.2012 (далі - акт перевірки), згідно висновків якого встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1, 7.4.4 та 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 (далі - Закон №168/97-ВР), що призвело до заниження податку на додану вартість в розмірі 141341,00 грн., а саме по періодам: вересень 2009 року на суму 31127,00 грн., жовтень 2009 року на суму 12528,00 грн., грудень 2009 року на суму 42692,00 грн. та вересень 2010 року на суму 54994,00 грн.

Як вбачається зі змісту акту перевірки позивач відповідно до АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» не мав взаємовідносин з ТОВ «Ковенант», а також у зв'язку з відсутністю доказів, які б підтверджували наявність порушень з боку позивача по взаємовідносинам з ТОВ «Фінансово-правовий союз», ТОВ «Будріал ЛТД» та ТОВ «Лотос-Універсал», та які підтверджують позицію ДПІ та могли бути використані в якості доказової бази, податковий орган відзначив про неможливість встановити порушення чинного законодавства.

Водночас підставою для висновку податкового органу про наявність порушень були обставини саме по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Дсстрой» та ТОВ «Ольтенія Білд», які відображені в акті про те, що податковим органом згідно з базою АІС «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» встановлено розбіжності по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «Дсстрой», внаслідок чого зроблено висновок, що позивачем занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за вересень 2009 року на суму 31127,00 грн., жовтень 2009 року на суму 12528,00 грн. та грудень 2009 року на суму 42692,00 грн., а по фінансово-господарським відносинам з ТОВ «Ольтенія Білд» - за вересень 2010 року на суму 54994,00 грн.

Окрім того, містяться посилання на постанову про порушення кримінальної справи відносно особи ОСОБА_4 та інших осіб, також протоколи допитів свідків директора ТОВ «Дсстрой» ОСОБА_5 від 05.12.2011 і ОСОБА_6 (ТОВ «Ольтенія Білд») від 28.05.2008, згідно яких ОСОБА_5 і ОСОБА_6 були зареєстровані в органах держаної влади на свої паспортні дані підприємства без мети займатись підприємницькою діяльністю, ніякої підприємницької діяльності в даному підприємстві вони не здійснювали. Згідно висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС на ПЗЗ №119 від 14.06.2012 підписи від імені ОСОБА_5 виконані на документах, що надавались державному реєстратору для реєстрації підприємства, фінансова звітність підписана іншою особою.

Вищевикладене, на думку відповідача, свідчить, що правочини між позивачем та ТОВ «Дсстрой», а також з ТОВ «Ольтенія Білд» укладені без мети настання реальних наслідків, суперечать моральним засадам суспільства, порушують публічний порядок та є нікчемними.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0003172240/17345 від 31.10.2012 на загальну суму 176676,25 грн., в тому числі основного зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 141341,00 грн. та 35335,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вищий адміністративний суд України в листі від 02.06.2011 №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом, придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Беручи до уваги, що необхідною умовою для віднесення позивачем сум податку з придбаних товарів (робіт, послуг) до податкового кредиту та до складу валових витрат є факт придбання таких товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в межах його власної господарської діяльності, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних товарів (робіт, послуг), тому в межах даного спору підлягає встановленню факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем з його контрагентами такими як ТОВ «Дсстрой» та ТОВ «Ольтенія Білд», підтвердження сум витрат на придбання товарів (робіт, послуг) належним чином оформленими первинними документами, обставини використання придбаного товару (робіт, послуг) у власній господарській діяльності позивача та спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції.

Згідно довідки ЄДРПОУ Серія АБ №5125117 та статуту позивач, окрім іншого, здійснює діяльність з будівництва житлових і нежитлових будівель, організації будівництва будівель, будівництва інших споруд, підготовчих робіт на будівельному майданчику, електромонтажних робіт та оптової торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням.

Судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Ольтенія Білд» укладено договір підряду №27/08-10 від 07.08.2010, згідно умов якого останнє зобов'язалось збудувати і об'єкт, відповідно до затвердженої проектно-кошторисної документації, а позивач зобов'язався надати підряднику будівельний майданчик та забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти закінчений будівництвом об'єкт і повністю сплатити вартість виконаних робіт.

Факт виконання зобов'язань за вищенаведеним договором підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт (I том, а.с. 71-77) та довідкою КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт (I том, а.с. 77).

На суму виконаних робіт ТОВ «Ольтенія Білд» виписані податкові накладні позивачу (I том, а.с. 62-70), за якими суми ПДВ в розмірі 54994,36 грн. позивачем були віднесені до складу податкового кредиту у вересні 2010 року.

Наведені обставини, а також факт перерахування позивачем грошових коштів на виконання зобов'язань за договором відповідачем не заперечуються та зазначені в акті перевірки і запереченнях на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, між позивачем та ТОВ «Дсстрой» укладено договір підряду №23/07-09 від 23.07.2009, згідно умов якого ТОВ «Київтрансбуд» доручає, а ТОВ «Дсстрой» зобов'язується на власний ризик виконати підрядні роботи згідно затвердженої проектно-кошторисної документації та у встановлений термін на об'єкті: Торгівельний комплекс будівельних матеріалів «Епіцентр К».

Також, між позивачем та ТОВ «Дсстрой» був укладений договір підряду №14/10-09 від 14.10.2009, згідно умов якого останній зобов'язався на власний ризик провести оздоблювальні роботи і здати Позивачу об'єкт (Торгівельний комплекс будівельних матеріалів з офісними приміщеннями).

Факт виконання зобов'язань за вищенаведеними договорами підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт за жовтень, грудень 2009 року та січень 2010 року (I том, а.с. 82-105, 127) та довідками КБ-3 про вартість виконаних будівельних робіт (I том, а.с. 106-109, 128).

На суму виконаних робіт ТОВ «Ольтенія Білд» виписані податкові накладні позивачу (I том, а.с. 113-123, 129-131), за якими суми ПДВ позивачем були віднесені до складу податкового кредиту у вересні 2009 року в сумі 31127,25 грн., у жовтні 2009 року в сумі 12527,67 грн., у грудні 2009 року в сумі 42691,67 грн.

Наведені обставини, а також факт перерахування позивачем грошових коштів на виконання зобов'язань за договорами відповідачем не заперечуються та зазначені в акті перевірки і запереченнях на позовну заяву.

Також отриманий судом від СУ ГУ МВС України в м.Києві обвинувальний висновок у кримінальній справі №08-16032 не спростовує факту господарських відносин між позивачем та ТОВ «Дсстрой» і ТОВ «Ольтенія Білд».

Отже, з огляду на встановлені факти, суд приходить до висновку, що зобов'язання за договорами між позивачем та контрагентом виконувались сторонами у повному обсязі, також, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону №168/97-ВР датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно з пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закон №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з, зокрема, придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР).

Підпунктом 7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Аналогічні положення містяться у пп.14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п.п. 198.3, 198.6 ст.198, п.187.1 ст.187 ПК України.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у Законі №168/97-ВР передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку - покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону №168/97-ВР податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в встановленому порядку.

Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону №168/97-ВР реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №969 від 21.12.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2010 за № 1401/18696, п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України N165 від 30.05.1997 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Тобто, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг, а також наявність у платника податку належним чином оформленої податкової накладної.

Судом встановлено, що на момент складання податкових накладних контрагенти позивача були зареєстровані в якості платників податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства. Податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають ст. 7 Закону №168/97-ВР та Порядку №165, зокрема, містять такі обов'язкові реквізити як порядковий номер податкової накладної та дату її виписки, точне найменування юридичних осіб, їх індивідуальні податкові номери, назву товару, його ціну та вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Як свідчать з матеріали справи, на момент підписання відповідних договорів та первинних документів юридичні особи ТОВ «Дсстрой» та ТОВ «Ольтенія Білд» не були припинені.

Відповідач не надав суду належних доказів того, що на момент проведення операцій з позивачем підприємства-контрагенти були фіктивними, вчиняли порушення в сфері оподаткування, документували безтоварні операції з метою формування фіктивного податкового кредиту та валових витрат для інших суб'єктів господарювання, та укладали нікчемні правочини, які завідомо порушують публічний порядок та суперечать інтересам держави і суспільства.

Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з контрагентами є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Суд враховує наявність в матеріалах справи висновку експерта Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при УМВС на ПЗЗ, постанови про порушення кримінальних справ за фактом здійснення фіктивного підприємництва, обвинувального висновку, проте, оцінюючи їх як докази керується приписами ч. 4 ст. 72 КАС України, та бере до уваги, що факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.

Доказів існування вироку у кримінальній справі, який відповідно до ч. 4 ст. 72 КАС України був би обов'язковий для суду під час розгляду даної адміністративної справи, відповідачами не надано.

З цього приводу слід окремо звернути увагу, що навіть за наявності вироку суду у кримінальній справі не виключається можливість здійснення позивачем з контрагентами реальних господарських операцій, і він також потребує оцінки судом у відповідності до вимог ч. 4 ст. 72 КАС України, згідно яких вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

При вирішенні спору суд, також, враховує, що договори, укладені з ТОВ «Дсстрой» та ТОВ «Ольтенія Білд», у судовому порядку недійсними не визнавалися. Згідно з частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст. 219, 221, 226, 224, 228 Цивільного кодексу України нікчемними, зокрема, є правочини, укладені з недодержанням вимог обов'язкової письмової форми, якщо його недійсність прямо передбачена законом, укладені з недодержанням вимоги закону про обов'язкову нотаріальну форму, вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без належного схвалення, укладені недієздатною фізичною особою, вчинені без дозволу органу опіки та піклування або, які порушують публічний порядок, тобто спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, АР Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Аналіз вказаний статей Цивільного кодексу України свідчить про те, що недійсність правочину може наступати лише за умови наявності певних порушень закону, викладених вище.

Зміст договору, зокрема його предмет, прямо не спрямований на порушення публічного порядку, а саме не спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної чи юридичної особи, держави АР Крим, територіальної громади чи незаконне заволодіння ним. Сторонами додержано форму угоди, яка вчинена у межах дієздатності юридичної особи. Будь-яких законодавчих актів, які б прямо вказували на недійсність цього договору судом не встановлено.

Диспозиція зазначених норм Цивільного кодексу України, при визначенні питання про нікчемність правочину, не містить такої підстави як неможливість виконання умов договору контрагентом. При цьому визнання такого договору нікчемним можливо лише у судовому порядку. В судовому порядку договори нікчемними не визнавалися. Натомість вони були фактично виконані сторонами у повному обсязі, про що свідчать матеріали по справі. Враховуючи реальність настання наслідків за вказаними договорами, ознак нікчемності правочинів не вбачається, отже висновок відповідача про нікчемність правочину та порушення у зв'язку з цим податкового законодавства позивачем не відповідає дійсності.

Під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження висновок податкового органу, зроблений в акті перевірки щодо нікчемності господарських операцій позивача з його контрагентами, згідно ст.ст.215, 228 ЦК України. Зокрема, відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

З огляду на викладені обставини, слід зауважити, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету або подання податкової звітності, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку контрагентом чи неподання ним звітності (у тому числі внаслідок ухилення) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Підсумовуючи наведене, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Дсстрой» та ТОВ «Ольтенія Білд» здійснювалися в межах господарської діяльності підприємства, були реальними, відповідали дійсному економічному змісту та підтверджувались необхідними документами, що було свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

З урахуванням всього вищенаведеного, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства, викладений в акті перевірки висновок податкового органу є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення є безпідставним та неправомірним.

Разом з тим, стосовно підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення за результатом перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду, суд наголошує на наступному.

Документальна позапланова невиїзна перевірка позивача проведена на підставі пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України за постановою слідчого в межах розслідування кримінальної справи, а отже є такою, що призначена відповідно до Кримінально-процесуального кодексу України.

Пункт 86.9 ст. 86 Податкового кодексу України встановлює, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

При цьому приписи наведеної статті не передбачають будь-яких винятків для прийняття податкового повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду в залежності від характеру чи кваліфікації розслідуваного суспільно небезпечного діяння.

Таким чином, з огляду на встановлені вище обставини, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав у відповідача також і для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення за результатом перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесеного ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд при вирішенні даного спору, з огляду на встановлені судом обставини, враховуючи зміст частини 3 ст. 2 КАС України, дійшов висновку про недоведеність відповідачем законності винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволений частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Позивачем надано оригінал платіжного доручення про сплату судового збору у сумі 1766 грн. 77 коп.

Керуючись статтями 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Київтрансбуд» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0003172240/17345 від 31.10.2012 задовольнити.

2. Скасувати податкове повідомлення-рішення №0003172240/17345 від 31.10.2012, видане Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Дарницькому районі міста Києва Державної податкової служби (м.Київ, вул. Кошиця, 3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київтрансбуд» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 1766,77 грн.

Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства, та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст.ст.185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.О. Іщук