Постанова № 28834541, 17.01.2013, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

17 січня 2013 року № 2а-16244/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщук І.О. при секретарі судового засідання Самаренко Х.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрзернотранс-К" до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення №0012642202 від 19.11.2012 за участю представників сторін:

від позивача: Карпенко О.В. (паспорт НОМЕР_1)

від відповідача: Цюрупа Д.А. (посвідчення НОМЕР_2)

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 17.01.2013 року в 12 год. 06 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.2 ст. 167 КАС України.

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги заявлені про скасування податкового повідомлення-рішення від 19.11.2012 №0012642202, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 110070,00грн., в тому числі за основним платежем - 110069,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що відповідач безпідставно прийшов до висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за перевіряємий період. Відповідачем не враховані ті обставини, що господарські взаємовідносини позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були належним чином зареєстровані як платники податку на додану вартість, оформлені договорами, підтверджені первинними документами, а саме: актами здачі-приймання робіт (надання послуг), податковими накладними та ін.. На момент вчинення правочинів всі сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, були включені до ЄДРПОУ, правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, підстав для визнання правочинів нікчемними не було.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що під час перевірки було встановлено, безпідставне включення позивачем до податкового кредиту податок на додану вартість на загальну суму 110069,00 грн., по взаємовідносинах з контрагентами - ТОВ «Мідзар Газ» та ПП «НВП Таврія», чим порушено п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник відповідача зазначив, що всі операції купівлі продажу товарів контрагента позивача - ПП «НВП Таврія», отриманих від ТОВ «Кременчукцемент груп» у травні 2011 року, підтверджені первинними документами, але оформлені з порушенням законодавства, тобто ст.1, п.2 ст.3, ст..4, п.6 ст.8, п.1, 2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», та п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», тому не спричиняють реального настання правових наслідків по ланцюгу до покупця. Крім того відповідачем зазначено, що контрагент позивача з ТОВ «Мідзар газ» за період з 01.05.2011 по 30.09.2011 задекларувало податкових зобов'язань по податку на додану вартість у сумі 550714 грн. За вказаний період податковим органом встановлено завищення податкових зобов'язань у сумі 304904 грн. Таким чином, несплачений позивачем податок на додану вартість внаслідок невірного формування податкового кредиту є дохідною частиною державного бюджету.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав свою позицію, та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Співробітниками податкового органу було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернотранс-К» (код ЄДРПОУ 31406764) з питань правильності обчислення податкового кредиту по податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Мідзар газ» та ПП «НВП Таврія» за період діяльності з 01.05.2011 по 31.05.2011.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт перевірки від 01.11.2012 №943/22-2/31406764.

Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість за травень 2011 року на суму 110069,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 19.11.2012. №0012642202, яким позивачу за порушення п.198.1, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.7, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 110070,00 грн. з яких за основним платежем - 110069,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

З огляду на вищевикладене, суд не погоджується з висновками податкового органу та зазначає наступне.

На час проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ V якого визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.198.6. ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

Відповідно до п.201.1. ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем (покупець) та ПП «НВП «Таврія»(продавець) було укладено договір №01 від 01.03.2011 поставки дизельного палива, відповідно до вимог п.1.1 якого «продавец обязуется в порядке и на условиях данного договору поставить покупателю нефтепродукты, а покупатель обязуется принять их в ассортименте и количестве согласно заявок (устным или письменным), согласованных с продавцом и оплатить их стоимость».

Відповідно до п.2.1. договору «поставка товара осуществляется на условиях (франко-перевозчик на эстакаде налива, г.Кременчук, ул. Свиштовская,3) за правилами толкования международных торговых терминов согласно Инкотермс 2000»».

На підтвердження умов виконання договору №01 від 01.03.2011 контрагентом позивача було виписано податкові накладні №7 від 23.05.2011 з постачання товару - дизельне паливо на загальну суму 330600,00 грн., рахунок-фактуру №СФ-0000020 від 23.05.2011 на суму 330600,00 грн., видаткову накладну №РН - 0000026 від 23.05.2011 на суму 330600,00 грн., рахунок-фактуру №СФ-0000018 від 04.05.2011 на суму 328700,40 грн., видаткову накладну №РН-0000019 від 04.05.2011 на суму 328700,00грн.

Крім того судом встановлено, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Мідзар газ» (продавець) було укладено договір №9 від 01.05.2011, відповідно до п.1.1 якого «продавец обязуется в порядке и на условиях данного договору поставить покупателю нефтепродукты, а покупатель обязуется принять их в ассортименте и количестве согласно заявок (устным или письменным), согласованных с продавцом и оплатить их стоимость».

Відповідно до п.2.1. договору «поставка товара осуществляется на условиях (франко-перевозчик на эстакаде налива, г.Кременчук, ул. Свиштовская,3) за правилами толкования международных торговых терминов согласно Инкотермс 2000»».

На підтвердження умов виконання договору №09 від 01.05.2011 контрагентом позивача було виписано податкові накладні №6 від 06.05.2011 з постачання товару - дизельне паливо на загальну суму 331716,00 грн., рахунок-фактуру №СФ-0000140 від13.05.2011 на суму 331716,00 грн., видаткову накладну №РН - 0000045 від 06.05.2011 на суму 331716,00 грн.

При цьому, вказані податкові накладні мають всі обов'язкові реквізити, визначені у п.201.1. ст.201 ПК України.

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оскаржуваний правочин). До оскаржуваних правочинів належить зокрема фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Статтею 207 Господарського кодексу України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що: виключають або обмежують відповідальність виробника продукції, виконавця робіт (послуг) або взагалі не покладають на зобов'язану сторону певних обов'язків; допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Таким чином, необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладання з метою, що завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували те, що укладення договору, на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентом не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов'язків, наявність будь-якої протиправної мети у представників сторін не встановлювалась, отже, доводи відповідача про те, що такі правочини суперечить інтересам держави і суспільства та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, судом до уваги не приймаються, оскільки зібраними під час перевірки та відображеними в акті доказами вони не підтверджуються.

Крім того суд зазначає, що відповідно до довідки з ЄДРПОУ станом на 07.11.2012 ПП «НВП «Таврія» зареєстроване, та має реєстраційний номер 143700082798 (місцезнаходження:28022, Кіровоградська обл.., Олександрійський район, село Веселе, вул. Гагарина, буд.33, кв.3.). Має свідоцтво платника податку на додану вартість від 01.12.2010 №НБ007845 та свідоцтво про державне реєстрацію юридичної особи серії А01 №497079.

Відповідно до довідки з ЄДРПОУ станом на 07.11.2012 ТОВ «Мідзар газ» зареєстроване, та має реєстраційний номер 144000041402 (місцезнаходження: 27519 Кіровоградська область, Світловодський район, село Павлівка, вул. Леніна, буд.123). Має свідоцтво платника податку на додану вартість від 08.04.2011 №НБ139894 та свідоцтво про державне реєстрацію юридичної особи серії А01 №645023.

Тобто, на час здійснення господарських операцій між ТОВ "Укрзернотранс-К" та ПП «НВП «Таврія», ТОВ «Мідзар газ» останні були належним чином зареєстровані як платники податку.

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від контрагента, що містяться в матеріалах справи, які були на момент їх видачі зареєстровані у встановленому податковим законодавством, як платник податку на додану вартість і їм відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірним.

Частинами 1-3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Визнання фіктивним підприємства не тягне за собою недійсність угод, укладених з такими підприємствами з моменту його державної і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних. Несплата податку продавцем при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті сум податку продавцем, а також за можливу недостовірність відомостей про них, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування на накладання штрафних санкцій.

Відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій (за якими податкова інспекція не визнала обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість) контрагенти позивача ТОВ «Мідзар газ» та ПП «НВП Таврія» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Суд також враховує положення інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11, яким визначено, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Чинним законодавством України, відповідач не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (недійсними) із застосуванням відповідних наслідків їх нікчемності (недійсності).

Крім того, судом взято до увагу ту обставину, що позивач підтвердив свою позицію стосовно передачі та транспортування придбаного палива, оскільки останній не є власником ні транспортних засобів, ні місць зберігання, на підтвердження чого позивачем було надано акти оприбуткування нафтопродуктів від 04.05.2011, 23.05.2011 та від 06.05.2011, які складені у присутності представників перевізників в підтвердження видаткових накладних про передачу та прийняття дизельного пального від ТОВ «Таврія» та ТОВ «Мідзар Газ» до ТОВ «Укрзернотранс-К»; договір власника (ТОВ «Формула-Агро») №4 від 13.04.2011 про купівлю-продаж транспортного засобу ГАЗ-53, та акт приймання-передачі даного майна від 15.04.2011, які в подальшому були надані в оренду ТОВ «Укрзернотранс-К» для транспортування дизельного палива; договір №16/04 від 16.04.2011 про оренду транспортного засобу та суборенди ємкостей та установки для перекачування рідини між ТОВ «Укрзернотранс-К» та ТОВ «Формула-Агро» та Акт №1 від 16.04.2011 про прийом-передачу вищезазначеного майна в оренду; Акти оприбуткування нафтопродуктів від 11.05.2011 та 13.05.2011 які складені у присутності представників перевізників в підтвердження видаткових накладних про передачу та прийняття дизельного пального від ТОВ «Укрзернотранс-К» до ТОВ «Формула-Агро»; додаток №7 від 11.05.2011 та №9 від 13.05.2011 до Договору поставки №315 ДТ від 15.03.2011 між ТОВ «Укрзернотранс-К» та ТОВ «Формула-Агро» про обсяг поставок на травень 2011 та Сертифікат відповідності на паливо дизельне підвищеної якості марки F виду II Серії ВВ №181950, виданий Комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики та паспорт №204 на даний вид палива, виданий ПАТ «Укртатнафта».

Також матеріалами справи встановлено, що подальша реалізація товару відбувалась на підставі договорів купівлі-продажу №317 ДТ2 від 17.03.2011, №317 ДТ від 15.03.2011, укладеного між позивачем та контрагентами ТОВ «Верес» та ТОВ «Формула-Агро», відповідно до умов яких відбувалась подальша реалізація позивачем дизельного палива.

На виконання умов зазначених договорів, між позивачем та контрагентами були складені необхідні первинні документи, а саме: податкові накладні, видаткові накладні, довіреності, які підтверджують правомірність здійснених операцій.

Тому позиція податкового органу про відсутність у позивача первинних документів із зазначеними контрагентами, судом не сприймається.

Згідно пп.21.1.1. п.21.1. ст.21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Представник відповідача не надав суду належних доказів, які б підтверджували обґрунтованість висновків перевірки та правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищенаведене, суд погоджується із позицією позивача, яка дає підстави вважати, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 30.07.2012. №0002672260. винесено не в спосіб та не в межах визначених податковим законодавством України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 2, 70 71, 158-163,167 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернотранс-К» до Державної податкової інспекції у Печерському районі ДПС задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.11.2012 №0012642202, винесене Державною податковою інспекцією у Печерському районі м.Києва ДПС, яким Товариству з обмеженою відповідальністю «Укрзернотранс-К» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 110070,00грн., в тому числі за основним платежем 110069,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 1,00 грн.

Судові витрати в розмірі 1101,00 (одна тисяча сто одна грн.) 00 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрзернотранс-К» з Державного бюджету України, за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби ( 01011, м.Київ, вул.Лєскова, 2).

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук